Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №522/21674/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21674/25-Е

Провадження № 2-о/522/170/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Шенцевої О.П.,

при секретарі – Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 29.09.2025 року надійшла цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО.

В обґрунтування заяви зазначила, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 20.01.1990 року. Від шлюбу мають доньку – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 був мобілізований до Збройних Сил України 11.04.2024 року та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення. ОСОБА_3 брав безпосередню участь у бойових діях у період з 21.05.2024 до 24.12.2024.

Згідно зі сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.12.2024 року за вих. № ГСР/32649, під час виконання бойового завдання в районі н.п. Іванівка Краматорського району Донецької області 24.12.2024 року ОСОБА_3 зник безвісти.

Проте з матеріалів службового розслідування вона з`ясувала, що 24 грудня 2024 року позиція «БУКОВЕЛЬ», де перебував ОСОБА_3 , зазнала інтенсивних ударів БПЛА противника, після чого зв`язок із ним було втрачено. 25 грудня 2024 року за допомогою БПЛА зафіксовано тіла загиблих військовослужбовців у районі зазначених координат.

Заявником було одержано фотознімки, на яких вона впізнала ОСОБА_3 за індивідуальними ознаками.

ОСОБА_1 звернулася із заявою до Приморського відділу ДРАЦС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про реєстрацію смерті (видати свідоцтво про смерть) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Одеси, громадянина України, на що отримала роз`яснення щодо необхідності звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку, визначеному статтею 317 ЦПК України.

Заявник зазначає, що встановлення факту смерті необхідне для реалізації її прав, зокрема: отримання свідоцтва про смерть; оформлення спадщини; отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 06 жовтня 2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цивільну справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 листопада 2025 року о 16:00.

10 листопада 2025 року до судового засідання прибули заявниця ОСОБА_1 , її представник адвокат Продун В.В., а також заінтересована особа ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання повідомлень через підсистему «Електронний суд», у судовому засіданні участі не брали, письмових пояснень до суду не надали.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, причини неявки зазначених осіб визнано неповажними, задоволено клопотання представника заявниці про оголошення перерви в розгляді справи та призначено наступне судове засідання на 27 січня 2026 року о 16 годині 00 хвилин.

19 листопада 2025 року до суду від ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо факту смерті ОСОБА_3 та повідомила, що на фото, поширеному після події, зображено її батька у військовій формі, якого вона впізнала за зовнішніми рисами та індивідуальними ознаками. У зв`язку з неможливістю евакуації тіла та проведення судово-медичної експертизи, лікарське свідоцтво про смерть не видавалося, що унеможливлює державну реєстрацію смерті в органах ДРАЦС.

27 січня 2026 року в судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 , її представник адвокат Продун В.В., а також заінтересована особа ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини та докази, викладені в заяві, та просили її задовольнити.

21 квітня 2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

21 квітня 2026 року до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Інші заінтересовані особи повторно участі своїх представників у судовому засіданні не забезпечили, причин неявки до суду не повідомили.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , військової частини НОМЕР_1 , Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) щодо критеріїв розумності строків розгляду справи, оцінки поведінки заявника та інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року та інші).

Також суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в пункті 34 постанови від 12.03.2019 року у справі № 910/9836/18, відповідно до якої обов`язок вживати заходів для прискорення розгляду справи покладається не лише на державу, але й на осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, а також враховуючи положення статті 43 та частини третьої статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників зазначених заінтересованих осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 зазначеного Закону України).

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом статті82 ЦПК України, є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє дотепер.

Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2024 № 142 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення та зараховано до списків особового складу з 21.05.2024 року.

Згідно з довідкою від 31.01.2025 № 1609/513 він у період з 21.05.2024 до 24.12.2024 безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області.

З акту службового розслідування вбачається, що у грудні 2024 року він виконував бойові завдання на позиції «БУКОВЕЛЬ» поблизу н.п. Іванівка, де 24.12.2024 після масованих ударів БПЛА противника зв`язок із ним було втрачено.

Висновком службового розслідування встановлено, що зникнення безвісти настало під час виконання обов`язків військової служби та пов`язане із захистом Батьківщини, без ознак протиправної поведінки чи порушень дисципліни. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26.01.2025 № 22 службове розслідування завершено.

Також матеріали справи містять повідомлення територіального центру комплектування від 27.12.2024 про зникнення безвісти ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання.

Судом встановлено, що заявниця є дружиною зниклого, а заінтересована особа – його донькою, тобто близькими родичами, які об`єктивно володіють інформацією про його індивідуальні ознаки.

Досліджені судом фотоматеріали містять зображення загиблих військовослужбовців, серед яких заявниця та її донька впізнали ОСОБА_3 за сукупністю індивідуальних ознак, зокрема характерною йому анатомією обличчя та щелепи. Із зазначених фотоматеріалів вбачається наявність ознак, характерних для біологічної смерті військовослужбовців.

Додатково встановлено, що згідно з письмовими поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_4 , рядовий (солдат) ОСОБА_3 , станом на 24 грудня 2024 року, безпосередньо виконував обов`язки військової служби у складі бойового підрозділу на визначеній позиції «БУКОВЕЛЬ» (координати 37U DQ 23405 41098). Під час виконання бойового завдання вищезазначений підрозділ потрапив під інтенсивне систематичне вогневе ураження з боку збройних формувань противника, внаслідок чого було втрачено стабільний радіозв`язок із особовим складом. За результатами здійснення заходів повітряної розвідки із застосуванням безпілотного літального апарата (БпЛА) від 25 грудня 2024 року отримано фотофіксацію місця події з тілами військовослужбовців Збройних Сил України. Географічні координати об`єктів на знімках ідентичні координатам зазначеної бойової позиції.

Водночас понад один календарний рік не отримано будь-яких відомостей щодо біологічного статусу військовослужбовців, які несли службу у складі бойового підрозділу на визначеній позиції, тобто щодо того, живі вони чи загиблі.

Встановлені матеріали справи факти та докази фотофіксації наслідків вогневого впливу з достатньою вірогідністю дають підстави стверджувати про настання події, що за сукупністю об`єктивних чинників створювала пряму загрозу життю особового складу та могла призвести до загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 під час бойових дій в районі населеного пункту н.п. Іванівка Краматорського району Донецької області, внаслідок інтенсивного ворожого обстрілу ПВ «БУКОВЕЛЬ».

Водночас суд акцентує увагу, що в цьому районі тривають активні бойові дії. За таких умов заходи щодо безпосереднього збору додаткових доказів, зокрема проведення огляду місцевості з метою виявлення та ідентифікації решток тіла, пов`язані з реальним ризиком для життя та здоров`я особового складу, залученого до відповідних процедур.

За позбавлення тіла загиблого військовослужбовця, за наявності наявних доказів його загибелі під час бойових дій, відмова у встановленому факті смерті такого військовослужбовця не може вважатися такою, що відповідає завданню цивільного судочинства та узгоджена з принципом правової визначеності (постанова Верховного Суду від 25 квітня 2024 року в справи № 278/970/23).

З огляду на обставини ведення активних бойових дій та неможливість проведення судово-медичної експертизи, суд вважає допустимим використання інших доказів, зокрема фотоматеріалів та результатів візуального впізнання.

Правова позиція щодо допустимості використання фотоматеріалів та візуального впізнання викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 756/5840/23 (пункт 61), яку суд враховує відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, з урахуванням взаємного зв`язку, належності та допустимості, суд дійшов висновку про їх достатність для встановлення факту смерті ОСОБА_3 .

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 щодо встановлення цього факту вказала на необхідність державної реєстрації смерті її чоловіка в органах державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки від цього залежить вирішення соціально-правових питань.

Згідно із статтею 68 Закону України «Про нотаріат» та п. 11.3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5, при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, заявниця повинна надати свідоцтво про смерть спадкодавця, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Положеннями статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги може бути реалізовано з дня загибелі військовослужбовця в період дії військового стану, що зазначено у свідоцтві про смерть.

Згідно з приписами пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» днем виникнення такого права є дата складання актового запису про смерть, зазначена у свідоцтві про смерть особи, загибель якої сталася в період воєнного стану та пов`язана із захистом Батьківщини.

У зв`язку із відсутністю свідоцтва про смерть чоловіка, заявник не має можливості скористатись своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, пов`язаними зі смертю ОСОБА_3 зокрема: спадкування, отримання статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця, допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця та інше.

У відповідності до правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 490/6057/19-ц – встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише в судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім`ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій та можливості звернення членів сім`ї загиблого до міжнародних судів із відповідними вимогами.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими зацікавленими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно з частиною четвертою статті 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 319 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У відповідності з частинами третьою, четвертою статті 49 Цивільного кодексу України, державній реєстрації підлягає смерть фізичної особи. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Смерть фізичної особи підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті протягом цього органу державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичної установи; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5 , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за N 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) встановленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) встановленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; г) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішеннями несудових та судових органів; д) повідомлення про встановлення виконання покарання або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідченням про смерть.

Необхідність звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у цій справі Заявниця ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що через відсутність документів на підтвердження загибелі її чоловіка ОСОБА_3 під час виконання ним обов`язків військової служби у Збройних Силах України, пов`язаних із захистом Батьківщини, їй відмовлено в реєстрації його смерті органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За статтею2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення - позасудовий і судовий.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що в цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23.

Враховуючи вищевказане, зокрема те, що заявниця не має можливості отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , з метою захисту її законних прав, а також суспільних інтересів, суд вважає за необхідне в силу ст. ст. 315-319 ЦПК України задовольнити заяву про встановлення факту смерті військовослужбовця під час захисту Батьківщини.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12, 19, 81,89,258-259,263- 265,268, 272, 273, 315-319,430 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Одеса, громадянина України, який постійно до мобілізації в Збройні Сили України, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , солдата, військовослужбовця Збройних Сил України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 поблизу н.п. Іванівка Краматорського району Донецької області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу ПВ «БУКОВЕЛЬ» під час виконання бойового (спеціального) завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, тобто смерть пов`язана із захистом Батьківщини.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: