Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №380/20438/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року ЛьвівСправа № 380/20438/23 пров. № А/857/45164/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року (суддя- Крутько О.В., ухвалену в м. Львові) у справі №380/20438/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просив суд: визнати протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати з 01 квітня 2019 року пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №С/6549 від 21.04.2023 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 05.03.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №С/6549 від 21.04.2023 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/20438/23, у якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 в адміністративній справі № 380/20438/23 в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №С/6549 від 21.04.2023 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення в указаній частині - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 269 112,94 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у задоволенні заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 в адміністративній справі №380/20438/23 – відмовлено.

Не погодившись з даною ухвалою ОСОБА_1 оскаржив таку в апеляційному порядку, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року по справі №380/20438/23 скасувати повністю. Заяву про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року по справі № 380/20438/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю та прийняти нову постанову, якою: Змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Львівський окружний адміністративний суд від 18.10.2023 року у справі №380/20438/23 із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №С/6549 від 21.04.2023 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум., на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 269112,94 грн. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання до суду заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в розмірі 726,72 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2422,40 грн., всього 3149,12 грн

Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Як вбачається із змісту заяви про зміну способу і порядку виконання рішення та долучених доказів, що на виконання рішення суду від 18.10.2023 у справі №380/20438/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області перераховано пенсію позивача з 01.04.2019 по 31.12.2023 року. Сума доплати пенсії за вказаний період становить 269 112,94 грн. Недоплачена сума пенсії не була виплачена позивачеві у зв`язку із відсутністю надходжень із Державного бюджету України.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у спірному випадку не буде ефективним способом захисту прав позивача на отримання перерахованих сум пенсій, які фактично можуть бути виплачені за наявності відповідних бюджетних асигнувань, а тому заява позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими та такими що не ґрунтуються на фактичних обставинах, з огляду на таке.

Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Водночас, порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Слід зауважити, що з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Метою ж внесення змін до процесуального закону було забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Так, при вирішенні питання щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення судом апеляційної інстанції враховано, що з долучених до матеріалів справи відповідачем- боржником письмових доказів не убачається виплата нарахованих за таким рішенням сум, в тому числі, як це зазначив відповідач-боржник, в межах затверджених бюджетних призначень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доказів виконання рішення у справі №380/20438/23, щодо якого заявником подана заява про зміну способу виконання такого, відповідачем суду не надано, а відтак суд апеляційної інстанції констатує, що таке рішення не виконується в частині виплати.

Отже, аргументи відповідача про неможливість застосування ст.378 КАС України за наявності виконання відповідачем судового рішення у відповідності до Порядку№821 не знайшли свого підтвердження в досліджуваному випадку.

Як вбачається з матеріалів справи, що на виконання рішення суду від 18.10.2023 у справі № 380/20438/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області перераховано пенсію позивача з 01.04.2019 по 31.12.2023 року. Сума доплати пенсії за вказаний період становить 269 112,94 грн.

Слід зауважити, що застосовуючи приписи абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів встановила, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили не виконується в частині виплати нарахованих грошових коштів, а відтак наявні процесуальні підстави для зміни способу виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії (виплатити) на стягнути конкретну нараховану суми (269 112,94 грн) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 269 112,94 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

Вказаний висновок узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ щодо обов`язковості остаточного судового рішення, суд апеляційної інстанції доходить переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення вимог заяви.

Стосовно клопотання скаржника про стягнення з відповідача судового збору, то колегія суддів зазначає таке.

Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначено ставку судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг на ухвалу адміністративного суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2018 року у справі № 915/955/15.

Отже, на підставі підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статей 3 та 5 Закону № 3674-VI визначені пільги для сплати судового збору, а також визначені об`єкти за які не справляється судовий збір.

Пунктом 2 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.

При цьому, цими нормами не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення.

Аналогічна позиція відображена у постанові ВС від 01 грудня 2025 року у справі №240/22/19.

З урахуванням приведених положень законодавства клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору слід задовольнити частково, та стягнути за рахунок бюджетного фінансування відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у розмірі 2422, 40 грн.

У задоволенні решти клопотання про стягнення з відповідача сплаченого судового збору за подання до суду першої інстанції заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку – слід відмовити, позаяк пунктом 2 частини другої статті 3 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 380/20438/23 - скасувати.

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/20438/23 в частині “Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №С/6549 від 21.04.2023 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум” на “Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 269 112 (двісті шістдесят дев`ять тисяч сто дванадцять) грн 94 коп.”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар