Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №340/8298/23 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8298/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С. розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №0005815-1305-1128 від 04.05.2023, яким визначено суму боргу в розмірі 359 519,14 грн.

Ухвалою суду від 03.10.2023 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.38).

Ухвалою суду від 15.01.2024 року провадження в справі зупинено (а.с.57).

Ухвалою суду від 22.04.2026 провадження в справі поновлено.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що, відповідно до договору оренди земельної ділянки №28 від 07.06.2018, позивачці передано в оренду земельну ділянку загальною площею 2,4609 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості місце розташування якої – Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Аджамська,8, кадастровий номер 3510100000:10:061:0074.

В зв`язку з наведеними обставинами та з урахуванням приписів п. 5 ст. 286 ПК України, податковим органом сформовано:

- податкове повідомлення – рішення №577602-24-08-11-28 від 16.09.2022, яким платнику визначено суму податкового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 342 705,38 грн., яке оскаржено платником в судовому порядку

- податкове повідомлення – рішення №0706910-2407-1112 від 28.09.2022, яким платнику визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами на загальну суму 17 118,90 грн.

В зв`язку з наявністю в ОСОБА_1 податкового боргу, що обліковувався, згідно даних її інтегрованих карток, відповідачем винесено вимогу №0005815-1305-1128 від 04.05.2023 року, якою позивачу нараховано суму боргу (недоїмки) в розмірі 359 519,14 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернулася до суду з зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно із статтею 265 ПК України, податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування податком є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Кодексу, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до абз. е) пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України, до об`єктів нежитлової нерухомості відносяться будівлі приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, господарські (присадибні) будівлі допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав не нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266 ст. 266 ПК України).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У розумінні підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктом оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За приписами пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

За змістом підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів визначені статтями 285-287 Податкового кодексу України.

Абзацом першим пункту 286.5 статті 286 ПК України визначено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно зі ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як встановлено судом, у позивача заборгованість виникла на підставі податкового повідомлення – рішення №577602-24-08-11-28 від 16.09.2022, яким платнику визначено суму податкового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 342 705,38 грн. (оскаржено платником в судовому порядку) та податкового повідомлення – рішення №0706910-2407-1112 від 28.09.2022, яким платнику визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами на загальну суму 17 118,90 грн.

Саме вказані податкові повідомлення-рішення слугували правовою підставою для формування оскаржуваної вимоги.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

За правилами пункту 59.4 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З аналізу наведених норм слідує, що під податковим боргом слід розуміти узгоджені грошові зобов`язання, не сплачені у встановлений строк. Наявність податкового боргу є підставою для складення та надіслання на адресу платника податкової вимоги, зі спливом 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) якої законодавець надає право контролюючому органу розпочинати вчиняти передбачені законом примусові заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок належного йому майна. В межах таких заходів в першу чергу вживаються заходи задля стягнення коштів, зокрема на підставі рішення суду про стягнення коштів з рахунках у банках, що обслуговують такого платника податків.

Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 12 червня 2018 року (справа № 810/2533/16), від 19 лютого 2019 року (справа № 818/1117/16), від 04 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25 лютого 2020 року (справа №1340/5767/18).

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №577602-24-08-11-28 від 16.09.2022 було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 в справі №340/4210/23 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 16.09.2022, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 в сумі 342 705,38 грн., в частині нарахування грошового зобов`язання в розмірі 261 089,63 грн. (а.с.63).

Постановою ТААС від 14.01.2026 в справі №340/4210/23 апеляційна скарга ГУ ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського ОАС від 19.09.2025 залишена без задоволення, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 – без змін (а.с.68)

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, судовими рішеннями встановлено неправомірність нарахування ОСОБА_1 грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 в розмірі 261 089,63 грн., що свідчить про неузгодженість вказаної суми податкового боргу, відображеної у оскаржуваній податковій вимозі, що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову.

За таких обставин позовна заява про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.05.2023 за №0005815-1305-1128 в частині нарахування 261 089,63 грн. підлягає задоволенню.

З урахуванням норм ч.3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог адміністративного позову. З огляду на те, що оскаржувана вимога була прийняті відповідачем не на підставі законів України, необґрунтовано, її слід визнати протиправною та скасувати в частині.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як слідує з матеріалів справи позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 3595,19 грн., що підтверджується квитанцією №ПН982 від 29.09.2023.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2624,50 грн. в частині задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0005815-1305-1128 від 04.05.2023 року в частині нарахування 261 089,63 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2624,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО