Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №377/649/25 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/649/25

Провадження №2/377/19/26

24 квітня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки – адвоката Плюсніна М.В.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки – адвоката Кебкало Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням позовної заяви в уточненій редакції, посилаючись на статті 23, 1167, 1178 ЦК України, просить:

-стягнути з ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на свою користь в рахунок відшкодування завданої вчиненням адміністративного правопорушення (булінгу) її малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень;

- стягнути з відповідача на її користь судові витрати за сплату судового збору в розмірі 3028 гривень.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 18 грудня 2024 року, о 10:10, 27 січня 2025 року об 11:20, 15 лютого 2025 року о 10:28, 18 лютого 2024 року, 13 березня 2025 року малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , систематично, будучи учасником освітнього процесу у Славутицькому ліцеї, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила булінг стосовно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який полягав у психологічному, фізичному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації, а саме словесних образ, приниження, заборони іншим дітям спілкуватися з ОСОБА_5 , ляпасах, стусанах в присутності однокласників на ґрунті неприязних відносин, публікації постів в «Тік-Ток», в результаті чого її дочці була заподіяна шкода психічному здоров`ю. Постановою Славутицького міського суду Київської області від 08 квітня 2025 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 173-4 КУпАП матері малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 закрито в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року постанову Славутицького міського суду Київської області від 08 квітня 2025 року скасовано, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-4 КУпАП ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.

Позивачка вказувала, що вчинення малолітньою ОСОБА_4 щодо її малолітньої дочки протиправної поведінки у виді булінгу призвело до негативних наслідків (втрат) у немайновій сфері потерпілої, які настали внаслідок її душевних страждань, психічних переживаннях з приводу вчиненого стосовне неї цькування, що відбувалось систематично. Тобто такі дії спричинили психологічну травму дитині, викликали емоційну невпевненість у собі та призвели до додаткових моральних страждань у зв`язку з порушенням нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовжувати навчання у тому ж класі, де склалися стосунки з оточуючими її учнями та вчителями.

Зазначала, що дії малолітньої ОСОБА_4 спричинили моральну шкоду її дочці, що призвело до негативних наслідків стану психічного здоров`я потерпілої та в цілому істотно відобразилося на способі її життя, стосунках з оточуючими людьми. З вини ОСОБА_4 її дочка відчувала сильні емоційні переживання з приводу чого їй відповідно до консультативного висновку дитячого психіатра від 20 червня 2025 року встановлено діагноз: реакція на стрес, (підгострий стресовий розлад). Через це вона була вимушена витрачати свій час, а саме з 24 по 03 липня 2025 року на медичну реабілітацію у фізіотерапевтичному відділенні КПП «Славутицька міська лікарня» СМР. Оскільки вказані дії були вчинені ОСОБА_4 у віці 12 років, то до відповідальності притягається її матір ОСОБА_2 .

Стверджувала, що мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , повинна відшкодувати їй, як матері малолітньої ОСОБА_3 заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень, що відповідає характеру заподіяної моральної шкоди, тривалості протиправних дій (булінгу) відносно її дитини - з 18 грудня 2024 року по 13 березня 2025 року, тобто системність булінгу, якого встановлено п`ять епізодів, вимушених змін в її житті, а саме вимушеного переходу в інший клас в цьому ж ліцеї, строку відновлення її психологічного стану, оскільки до цього часу ОСОБА_5 вимушена відвідувати лікарів для усунення наслідків протиправних дій кривдниці. Заявлений розмір моральної шкоди, на думку позивачки, відповідає співмірності завданої шкоди та принципу розумності ( а.с. 2-7; 35-40).

Ухвалою судді від 01 серпня 2025 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ній недоліків ( а.с. 30-31).

Ухвалою судді від 04 серпня 2025 року після усунення недоліків прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано в Славутицького міського суду Київської області для огляду в судовому засіданні матеріали справи № 377/236/25 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-4 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 (а.с. 41-43).

Відповідачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кебкало Т.М., подала відзив на позовну заяву від 19.08.2025, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилалась на ненадання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, зазначеними в позовній заяві та моральною шкодою. При цьому, вказувала, що консультативний висновок від 20.06.2025 виданий через три місяці після конфліктної ситуації та не містить інформації, яка б свідчила про те, що порушення сну, зміна настрою та відповідно діагноз, пов`язані саме з конфліктними ситуаціями між малолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а не з іншими можливими факторами, які впливають на фізичний та моральний стан дитини під час пубертатного періоду, зокрема: відношення між дитиною та батьками; між однолітками та друзями/знайомими; постійні тривоги через збройну атаку з боку РФ. Отже, на її думку, усі хвилювання ОСОБА_6 , що описані у висновку, є наслідком перебігу підліткового віку. Надана суду картка хворого взагалі не містить інформації про лікуючого лікаря, також відсутній підпис лікаря-фізіотерапевта та печатка установи де саме проводили реабілітацію. Консультативний висновок не містить інформації про лікаря-консультанта та про його компетентність в проведенні відповідної консультації та надання висновку (встановлення діагнозу). Зазначає, що презумпція моральної шкоди законодавством не передбачена, її наявність не визнана прямим наслідком кожної противоправної поведінки. Посилання позивача на висновок психолога не є належним, допустим та достатнім доказом, який би підтверджував факт спричинення моральних страждань, оскільки не встановлює того факту, що психічне здоров`я ОСОБА_3 зазнало негативних наслідків. Позивач взагалі не вказує на зміст, глибину та тривалість моральних страждань, а головне які негативні психічні наслідки такі почуття викликали. Постанова у справі про адміністративне правопорушення, на яку посилається позивач, має преюдиційне значення лише в частині того, що відповідачем вчинено певні описані в постанові дії, але не в частині наслідків таких дій. Позивач не довів будь-якого зв`язку між здійсненням відповідачем зазначених вище дій та відновленням порушеного права ОСОБА_6 ( а.с. 54-57).

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник- адвокат Плюснін М.В., просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказувала на безпідставність доводів відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву та ненадання відповідачем доказів на їх підтвердження, оскільки ні відповідачка, ні її представник не є спеціалістами в галузі психології та психіатрії. При цьому, посилалась на зміст наданого нею консультативного висновку спеціаліста - дитячого психіатра «СлавМед» від 20.06.2025, картки хворого, який лікується у фізіотерапевтичному відділенні (кабінеті) КНП «Славутицька міська лікарня» СМР від 23.06.2025, психологічної характеристики від 24.10.2025 практичного психолога Центру психології та розвитку «Be Yourself». Зазначала, що розмір відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн відповідає систематичності протиправних дій ОСОБА_4 та часу, який потребується для відновлення попереднього психологічного (емоційного) стану ОСОБА_3 ( а.с. 119-121).

Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 грудня 2025 року( а.с. 149-150).

15 грудня 2025 року судове засідання відкладено до 29 грудня 2025 року за клопотанням представника позивача (а.с. 159-161).

29 грудня 2025 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні (справа №377/531/24), призначено судове засідання на 26 січня 2026 року.

26 січня 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. у нарадчій кімнаті у справі про адміністративне правопорушення №377/649/25, призначено судове засідання на 09 лютого 2026 року.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні 09 лютого 2026 року підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив. Суду пояснила, що через встановлення п`яти випадків булінгу щодо її малолітньої дочки ОСОБА_3 вона була вимушена звернутися до школи, служби у справах дітей, а також до психолога і психіатра, оскільки дитина скаржилася на порушення сну та інші негативні стани, не хотіла йти до школи, оскільки її там ображали. Дитині були призначені лікарські засоби, після перерви знову буде призначений курс лікування. Через випадки булінгу вона перевела дитину до іншого класу. Вважає, що розмір моральної шкоди 50 000 грн відповідає моральним стражданням, які перенесла її дочка та часу, протягом якого вона перебувала в такому стані: часто плакала, відмовлялась відвідувати школу, в неї були періодичні зміни настрою, вона боялася людей, вона перенесла сильні емоційні переживання.

Представник позивачки- адвокат Плюснін М.В. у судовому засіданні 09 лютого 2026 року позовні вимоги підтримав з підстав, визначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Суду пояснив, що дочка відповідачки, малолітня ОСОБА_8 , під час освітнього процесу вчиняла булінг щодо дочки позивачки малолітньої ОСОБА_3 , що полягав у психологічному та фізичному насильстві із застосуванням засобів комунікації. Зазначені факти встановлені судом, підтверджуються постановою Київського апеляційного суду від 30.06.2025 та матеріалами справи про адміністративне правопорушення. З вини малолітньої ОСОБА_4 малолітня ОСОБА_3 зазнала моральних страждань, її словесно ображали, принижували, забороняли іншим дітям спілкуватися з нею, давали ляпаси, стусани у присутності однокласників, в результаті була заподіяна шкода її психічному здоров`ю, що підтверджується виписками із медичної картки та висновком спеціаліста психолога. Позивачка вважає, що мати малолітньої ОСОБА_4 повинна компенсувати їй моральну шкоду для покриття витрат на відновлення здоров`я дитини, а також компенсацію втраченого часу на відвідування дитиною медичних процедур, психолога, вимушену необхідність зміни місця навчання – переведення до іншого класу цього ж навчального закладу. Тому розмір моральної шкоди 50 000 гривень, на думку позивачки, є достатнім для відновлення стану її дочки та відповідає спричиненим стражданням.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні 09 лютого 2026 року позовні вимоги визнала частково на суму 5 000 гривень, так як тяжких наслідків не настало, але як зазначає позивачка, вона зверталася до лікарів та витрачала на це час і кошти. Погодилась з тим, що повинна відповідати за дії своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 . При цьому, звертала увагу на те, що позивачка не бажала врегулювати конфліктні ситуації, які сталися між її дочкою та дочкою позивачки, які раніше підтримували дружні стосунки. Після ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 30 червня 2025 року її дочка вибачилася перед ОСОБА_9 .

Представник відповідачки- адвокат Кебкало Т.М. у судовому засіданні 09 квітня 2026 року посилалась на те, що заявлений розмір моральної шкоди є необґрунтованим, тому відповідачка визнає позовні вимоги на суму 5 000 гривень. Зазначала про неможливість встановлення з висновку спеціаліста – психолога наслідків для емоційного стану дитини саме через булінг. Звертала увагу на те, що надані позивачкою медичні документи не містять належних записів, зокрема про лікаря консультанта та його компетенцію про надання висновку. Крім того, медичні довідки, які надані після подання відзиву на позовну заяву, містять інші записи, ніж ті, які додані до позовної заяви.

09 лютого 2026 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 23 лютого 2026 року у зв`язку з неможливістю технічної фіксації судового засідання через відключення електропостачання у Славутицькому міському суді Київської області ( а.с. 192-199).

23 лютого 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. на лікарняному з 23.02.2026 по 03.03.2026, судове засідання призначено на 12 березня 2026 року ( а.с.209).

12 березня 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. на лікарняному з 05.03.2026 по 25.03.2026, призначено судове засідання на 07 квітня 2026 року ( а.с.216).

07 квітня 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. у відпустці з 07.04.2026 по 08.04.2026, судове засідання призначено на 14 квітня 2026 року ( а.с.227).

14 квітня 2026 року учасники справи у призначене судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України ( а.с.229-233). У матеріалах справи міститься заяви ОСОБА_1 від 17.02.2026 та від 07.04.2026 про розгляд справи без участі її та її представника, в яких вона підтримала позовні вимоги та просила задовольнити (а.с.207-208, 226). Представник відповідачки –адвокат Кебкало Т.М. у поданій до суду заяві від 07.04.2026 також просила розглянути справу за відсутності її та відповідачки ( а.с.234-235).

Через неявку в судове засідання 14 квітня 2026 року всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, які вона надали в судовому засіданні з їх участю, оглянувши матеріали цивільної справи та справи про адміністративне правопорушення №377/236/25 ( провадження № 3/377/102/25), суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що постановою судді Славутицького міського суду від 08 квітня 2025 року у справі № 377/236/25 відмовлено у притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-4 КУпАП. Закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною 3 статті 173-4 КУпАП за відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення ( справа № 377/236/25, а.с. 71-80).

30 червня 2025 року постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у справі №377/236/25 апеляційну скаргу законного представника (матері) потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Славутицького міського суду Київської області від 08 квітня 2025 року скасовано та прийнято нову постанову. Закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-4 КУпАП ОСОБА_2 в зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП (а.с. 9-15; справа № 377/236/25, а.с. 126-132).

Київський апеляційний суд при розгляді справи №377/236/25 встановив наявність в діях малолітньої ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-4 КУпАП, яка 18.12.2024 о 10:00, 27.01.2025 об 11:20, 15.02.2025 о 10.28, 18.02.2025, 13.03.2025 систематично, будучи учасником освітнього процесу у Славутицькому ліцеї, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила булінг відносно однокласниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який полягав у психологічному, фізичному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме словесних образ, приниження, заборони іншим дітям спілкуватися з ОСОБА_5 , ляпасах, стусанах в присутності однокласників на ґрунті неприязних відносин, публікації постів в «ТікТок», в результаті чого була завдана шкода її психічному здоров`ю, у зв`язку з чим відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №933626 від 22 березня 2025 року до відповідальності притягується ОСОБА_10 , мати малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, випадок булінгу у формі фізичного насильства у вигляді ляпасу, який мав місце 18 грудня 2024 року, підтверджується скріншотом листування потерпілої ОСОБА_3 з однокласницею ОСОБА_11 , письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , та самої ОСОБА_4 ;

випадок булінгу у формі психологічного насильства, який мав місце 27 січня 2025 року, а саме приниження ОСОБА_3 у вигляді демонстрації однокласникам з боку ОСОБА_4 фотографій ОСОБА_3 , яка перебувала в кабінці туалету навчального закладу, підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_14 , ОСОБА_3 та частково ОСОБА_4 ;

випадок булінгу у формі психологічного насильства із застосуванням засобів електронних комунікацій, який мав місце 15 лютого 2025 року о 10:28, у вигляді словесних образ, підтверджується скріншотом з особистої сторінки у «ТікТок» ОСОБА_4 , письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 ;

випадок булінгу у формі психологічного насильства із застосуванням засобів електронних комунікацій, який мав місце 18 лютого 2025 року, у вигляді словесних образ, підтверджується скріншотом з соціальної мережі «ТікТок», а саме повідомленням ОСОБА_4 під публікацією ОСОБА_3 , письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 ;

випадок булінгу у формі психологічного насильства у вигляді заборони іншим дітям спілкуватися з ОСОБА_5 , який мав місце 13 березня 2025 року, підтверджується вищенаведеними письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 .

Встановлені Київським апеляційним судом у справі № 377/236/25 фактичні обставини свідчать про те, що дії малолітньої ОСОБА_4 під час освітнього процесу при спілкуванні з ОСОБА_3 явно виходили за межі звичайного конфлікту та повинні розглядатись як вчинення булінгу відносно однокласниці ОСОБА_3 , адже характер та систематичність цькування заподіяли шкоду її психологічному здоров`ю.

Враховуючи докази, наявні в матеріалах справи, Київський апеляційний суд дійшов висновку про доведеність обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 933626, а саме, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18 грудня 2024 року о 10:10, 27 січня 2025 року о 11:20, 15 лютого 2025 року о 10:28, 18 лютого 2025 року, 13 березня 2025 року систематично, будучи учасником освітнього процесу у Славутицькому ліцеї, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , вчинила булінг відносно однокласниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який полягав у психологічному, фізичному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме словесних образ, приниженні, забороні іншим дітям спілкуватися з ОСОБА_5 , ляпасах, стусанах в присутності однокласників на ґрунті неприязних відносин, публікації постів в «ТікТок», в результаті чого була заподіяна шкода її психологічному здоров`ю.

Таким чином, Київський апеляційний суд дійшов висновку, що в діях малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-4 частина 1 КУпАП, а саме булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, що відповідно до частини 3 статті 173-4 КУпАП є підставою для накладення на її матір ОСОБА_2 адміністративного стягнення. Але з матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення було виявлено 22 березня 2025 року, а тому на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції строк накладення адміністративного стягнення, передбачений частиною 2 статті 38 КУпАП, сплинув. Відтак, оскільки з дня вчинення даного правопорушення до часу розгляду справи апеляційним судом сплинув строк накладення стягнення у справах про адміністративні правопорушення, передбачений статтею 38 КУпАП, провадження по справі підлягає закриттю.

ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області 25 грудня 2012 року складено відповідний актовий запис за №274 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , копію якого долучено до матеріалів справи. Її батьком записаний ОСОБА_15 , матір`ю- ОСОБА_2 ( а.с.95).

З паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 23 липня 2012 року Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_2 , копії сторінок якого долучені до матеріалів справи, вбачається, що у графі «Особливі відмітки» зазначено про її дітей: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 77-78).

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м.Києві 15 січня 2013 року складено відповідний актовий запис за №151 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , копію якого долучено до матеріалів справи. Її батьком записаний ОСОБА_17 , матір`ю – ОСОБА_18 ( а.с.8).

Як вбачається з рішення Славутицького міського суду Київської області у справі № 377/632/17 ( провадження 2/377/284/17) від 08 вересня 2017 року, яке набрало законної сили 29 вересня 2017 року, шлюб між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , зареєстрований 04 серпня 2012 року Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 1110, розірвано. Відновлено після розірвання шлюбу дошлюбне прізвище дружини ОСОБА_19 ( а.с. 98-99).

25 лютого 2023 року ОСОБА_20 та ОСОБА_21 уклали шлюб, який був зареєстрований Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Київ), про що складено відповідний актовий запис за №24 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , копію якого долучено до матеріалів справи. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка- ОСОБА_22 , дружини- ОСОБА_22 ( а.с. 97).

Як вбачається із листа директора Славутицького ліцею Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області Тетяни Нечай від 21.03.2025 № 01-17/41, ОСОБА_3 навчалася у 6-А класі Славутицького ліцею Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, де за заявою її матері було створено комісію з розгляду випадків булінгу ( а.с. 16-17).

Відповідно до наказу директора Славутицького ліцею Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області Тетяни Нечай від 20.03.2025 № 02-у, на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.03.2025 № 06/03-03, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.03.2025 переведено з 6-А класу до паралельного 6-Б класу здобувача освіти, про що заступником міського голови повідомлено Урядовий контактний центр 28.03.2025 за № 05-02/157/1 на відповідне звернення від 17.03.2025 № ЛУ-18599658 ( а.с. 18-19).

Згідно з консультативним висновком спеціаліста лікаря ОСОБА_23 від 20.06.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: реакція на стрес (підгострий стресовий розлад) та рекомендовано: заняття з психологом; лікарські препарати; масаж шийно - комірцевої зони; електрофорез (а.с. 20, 122).

Як вбачається з картки хворого, який лікується у фізіотерапевтичному відділенні (кабінеті), лікуючий лікар ОСОБА_24 , ОСОБА_3 , 12 років, з діагнозом «стресовий розлад, порушення сну» відвідувала процедурні кабінети у фізіотерапевтичному відділенні: 24.06.2025, 25.06.2025, 26.06.2025, 27.06.2025, 03.07.2025 ( а.с. 21, 22, 123).

24 жовтня 2025 року практичний психолог Центру психології та розвитку «Be Yourself» Діана Піщуліна за результатами проведеного спілкування та діагностичного дослідження з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою визначення психоемоційного стану дитини (наявність або відсутність негативних проявів), наявність або відсутність негативних станів (із чим це може бути пов`язано), склала психологічну характеристику про наступне( а.с. 124-127).

За результатами психологічного спостереження та бесіди, у дитини спостерігаються ознаки емоційної напруги, підвищеної тривожності, уникання розмов на тему конфліктів з метою самозбереження; зниження самооцінки, що можуть бути наслідками пережитої ситуації булінгу, а саме ознаками емоційної травматизації.

У результаті пережитого емоційного насильства (психологічного тиску, приниження, ізоляції, словесних образ та завданих тілесних ушкоджень) у малолітньої дитини ОСОБА_3 сформувався стан психоемоційного виснаження з проявами тривожності, зниження самооцінки та емоційної нестабільності.

Дитина проявляє підвищену чутливість до критики, страх зробити помилку, уникання спілкування, має знижену довіру до дорослих і однолітків. Спостерігаються ознаки внутрішнього напруження, емоційної закритості, порушення відчуття безпеки та власної цінності. Такі реакції свідчать про пост стресовий стан, спричинений систематичним емоційним насиллям, що негативно вплинув на емоційний розвиток, соціальну адаптацію та навчальну мотивацію дитини (дівчинка виказувала небажання ходити в школу, плакала та боялася бути ображеною та відкинутою суспільством; зі слів мами ОСОБА_25 у ОСОБА_5 знизився рівень успішності навчання, з`явилася апатія (дівчинка пояснювала тим, що боялася зробити помилку та відповідати перед класом, щоб не бути обсміяною).

Психологічний стан дитини свідчить про наявність емоційних наслідків, пов`язаних із пережиттям систематичного психологічного насильства (булінгу). Це виражається у підвищеній тривожності, внутрішній напрузі, заниженій самооцінці емоційній нестабільності та труднощах у міжособистісних стосунках.

Вирішуючи спір згідно зі встановленими обставинами справи та відповідними їм правовідносинами, суд виходить з такого.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Охорона дитинства включає в себе забезпечення прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.

Держави, учасниці Організації Об`єднаних Націй, ратифікувавши Конвенцію про права дитини, взяли на себе зобов`язання вживати необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів із метою захисту дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образ чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, батьками, законними опікунами чи будь-якою іншою особою, яка турбується про дитину.

Україна ратифікувавши Конвенцію ООН про права дитини в лютому 1991 року, визнала охорону дитинства як стратегічний загальнонаціональний пріоритет.

Так, право дитини на захист від усіх форм насильства в Україні гарантовано статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до якої кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Відповідно до частини першої статті 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці; повагу людської гідності; захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти.

Частиною першою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Отже, указане положення має загальне принципове значення, за змістом якого, сама особа, яка безпосередньо постраждала від протиправних дій іншої особи має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Частиною другою указаної статті надано визначення такої категорії як моральна шкода, а саме: моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості ( частина третя статті 23 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою зазначеної статті моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом ( частина п`ята статті 23 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частиною першою статті 1178 ЦК України передбачено, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, Київський апеляційний суд у постанові від 30 червня 2025 року у справі 377/236/25, яка набрала законної сили та є обов`язковою для суду в силу частини шостої статті 82 ЦПК України, встановив, що дії малолітньої ОСОБА_4 під час освітнього процесу при спілкуванні з ОСОБА_3 явно виходили за межі звичайного конфлікту та повинні розглядатись як вчинення булінгу відносно однокласниці ОСОБА_3 , адже характер та систематичність цькування заподіяли шкоду її психологічному здоров`ю. Суд дійшов висновку, що в діях малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-4 частиною 1 КУпАП, а саме булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, що відповідно до статті 173-4 частини 3 КУпАП є підставою для накладення на її матір ОСОБА_2 адміністративного стягнення.

При цьому, Київський апеляційний суд встановив п`ять випадків вчинення малолітньою ОСОБА_4 булінгу стосовно малолітньої ОСОБА_3 , а саме: у формі фізичного насильства у вигляді ляпасу, який мав місце 18 грудня 2024 року; у формі психологічного насильства, який мав місце 27 січня 2025 року, тобто приниження ОСОБА_3 у вигляді демонстрації однокласникам з боку ОСОБА_4 фотографій ОСОБА_3 , яка перебувала в кабінці туалету навчального закладу; у формі психологічного насильства із застосуванням засобів електронних комунікацій, який мав місце 15 лютого 2025 року у вигляді словесних образ; у формі психологічного насильства із застосуванням засобів електронних комунікацій, який мав місце 18 лютого 2025 року, у вигляді словесних образ; у формі психологічного насильства у вигляді заборони іншим дітям спілкуватися з ОСОБА_5 , який мав місце 13 березня 2025 року.

Таке тривале фізичне та психологічне насильство щодо дитини ОСОБА_3 не могло не вплинути на становлення її особистості, подальшої соціалізації, емоційний розвиток, вочевидь викликало у ОСОБА_3 почуття тривоги, знижену самооцінку, чутливість до критики, страх зробити помилку, уникання спілкування, знижену довіру до дорослих і однолітків, внутрішнє напруження, емоційну закритість, порушення відчуття безпеки та власної цінності, що також вплинуло на її навчальну мотивацію, а в кінцевому підсумку викликало стресовий розлад та завдало дитині моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, крім наведеного, враховує також тривалість правопорушення, глибину страждань, характер вимушених змін у житті та обсяг зусиль, які були необхідними для відновлення порушеного права, вимоги розумності і справедливості та вважає достатнім, співмірним та справедливим розмір моральної шкоди 13 000 гривень.

Доводи відповідачки про те, що позивачка не бажала врегулювати конфліктні ситуації, які сталися між дочкою відповідачки та дочкою позивачки, які раніше підтримували дружні стосунки, а також те, що після ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 30 червня 2025 року дочка відповідачки вибачилася перед ОСОБА_9 , не спростовують висновків суду щодо визначення моральної шкоди в тому розмірі, що підлягає стягненню.

Суд відхиляє доводи представника відповідачки, наведені у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні, що зводяться до не доведеності позовних вимог наданими позивачкою доказами, оскільки вони спростовані дослідженими матеріалами справи.

Водночас, суд погоджується з доводами представника відповідачки про те, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди 50 000 гривень є необґрунтованим та вважає що стягнення з відповідачки моральної шкоди в більшому розмірі не відповідатиме вимогам виваженості, розумності та справедливості.

Таким чином, суд вважає правильним задовольнити позов частково та стягнути з ОСОБА_2 , яка є матір`ю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , на відшкодування завданої вчиненням адміністративного правопорушення (булінгу) стосовно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральної шкоди 15 000 гривень.

В іншій частині позовні вимоги є недоведеними, доказами не підтвердженими, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

За подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою встановлена ставка судового збору – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3208 гривень.

Таким чином, позивачу за подання позовної заяви майнового характеру, з урахуванням положень підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (3028 гривень х 0,4).

Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.4448520757.1 позивачка сплатила за подання позовної заяви у 2025 році судовий збір у розмірі 3 028 гривень ( а.с.1). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету України ( а.с.2).

Такими чином, позивачка сплатила судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Виходячи з наведеного, за правилами частини першої статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору в сумі 314,92 гривні ( 15 000 гривень х 100% : 50 000 гривень= 30 % ( відсоток розміру задоволених позовних вимог); 1211, 20 гривень х 30 % : 100% = 363,36 гривень). Судовий збір в сумі 1816,80 гривень, який був внесений позивачкою в більшому розмірі, ніж встановлено законом, за клопотанням позивачки повертається їй ухвалою суду відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , яка є матір`ю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , на відшкодування завданої вчиненням адміністративного правопорушення (булінгу) стосовно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральної шкоди 15 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на оплату судового збору в розмірі 363 гривні 36 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складено 24 квітня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич