Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №537/5452/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1445/2026

Справа № 537/5452/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Маханькова О.В.,

за участі секретаря Золотаренко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС” до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС” звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 913053456 від 26.03.2023 в розмірі 34 096 грн. 50 коп., сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп та витрати на правову допомогу 7 000 грн 00 коп.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 26.05.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 913053456 на суму 7 500,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV982EJ. Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 7 500,00 грн 26.05.2023 на банківську карту № 5100-94XX-XXXX-1538 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. 31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 31/0724-01. 08.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 34 096,50 грн, яка складається з: 7 500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 26 596,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія ЕЙС».

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.09.2025 по справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.09.2025 Крюківський районним судом м. Кременчука Полтавської області по справі ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС” до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач ОСОБА_1 , 10.03.2026 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2025.

11.03.2026 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2025 у цивільній справі № 537/5452/25 прийнято до розгляду.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.04.2026, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - задоволено. Скасовано заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2025 по справі № 537/5452/25 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, однак повідомив суд про можливість розгляду справи за його відсутністю.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, однак надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог в повному обсязі враховуючи наступне.

Наданий у матеріалах справи документ з назвою “ платіжне доручення від 26.05.2023 не містить інформації про проведення платежу банківською або фінансовою установою, тобто невідповідає первинному документу, який засвідчує або може засвідчувати надання відповідачу коштів за кредитним договором, інших квитанцій, довідок платіжної компанії, первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт перерахування ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА” відповідачу коштів, у матеріалах справи не надано. Також, матеріали справи не містять погодження напрямку перерахування коштів відповідачу (погодження номеру карти або розрахункового рахунку). Крім того, а ні договір про споживчий кредит 3 913053456 від 26.05.2023, а ні графік розрахунків як додаток до нього, ані анкета-заява не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА” мало перерахувати кошти. Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідачу відповідно до умов кредитного договору, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та можуть розцінюватися виключно як припущення. Доказів належності відповідачу карткового рахунку на який, згідно платіжного доручення, були перераховані кредитні кошти матеріали справи не містять. Позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА” до ТОВ “ТАЛІОН ПЛЮС”, наступні переходи прав вимоги, які є похідними не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ “Фінансова компанія “ЕЙС”.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі письмових матеріалів справи, оскільки відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи, він не повідомляв суд про причини неявки, представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідностатті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 26.05.2023 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 було укладено договір № 913053456.

Згідно умов п. 2.1 Договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді Кредитного ліміту на суму 7500 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Відповідно п. 2.2 Договору, сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 Договору це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

За змістом п. 2.3 Договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором в сумі 7500,00 грн 26.05.2023 (що є датою надання кредиту).

Згідно умов договору, п. 3.1., позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 7 (сім) днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Відповідно до п. 7.1. договору, рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 02.06.2023, а саме протягом 7 (сім) днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Відповідно до п. 8.3. протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом визначаються наступним чином:

Пункт 8.3.1 за період від дати видачі кредиту до 02.06.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним.

8.3.2. у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів6 за період з наступного дня після 02.06.2023 проценти нараховуються за ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2610 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Пункт 8.4. після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожен день користування ним.

Відповідно до п. 14.1 Договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

За змістом п.14.2. Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

На підтвердження факту отримання відповідачем вказаних коштів за кредитним договором у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, представник позивача надав суду копію платіжного доручення від 26.05.2023 на суму 7500,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", яке є первісним кредитором, відповідач має заборгованість за кредитом, станом на 04.07.2023, в розмірі 7500,00 грн., за відсотками в розмірі 26 596,50 грн.

28.11.2018 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 договору, строк дії цього Договору закінчується 28.11.2019 року.

28.11.2019 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року, інші умови залишено без змін.

31.12.2020 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року було викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020 року), строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2021 року.

31.12.2021 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено додаткову угоду № 27 від 31.12.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року.

31.12.2022 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено додаткову угоду № 31 від 31.12.2022 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023 року.

31.12.2023 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено додаткову угоду № 32 від 31.12.2023 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024 року.

Згідно витягу з реєстру прав вимоги № 238 від 04.07.2023 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладеного між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 14 652,00 грн.

31.07.2024 між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС” укладено Договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до 8.2 якого строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2024 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 31.07.2024 до Договору факторингу № 31/0724-01від 31.07.2024, від ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" до ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС” перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 34 096,50 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 05 серпня 2024 № 7076 ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС” сплатило ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", оплату за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 2 від 31.07.2024 та договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024.

08.07.2025 між ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС” та ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС” було укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС” було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників (згідно з Додатком), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Згідно з Реєстром боржників від 08.07.2025 до Договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року та актом прийому-передачі від 08.07.2025 вказаного Реєстру, позивачу було передано право грошової вимоги до відповідача в сумі 34 096,50 грн., з яких: 7500,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 26 596,50 грн. заборгованість по відсоткам.

Відповідно до платіжних інструкцій від 17 липня 2025 року № 297, від 12 серпня 2025 № 316, від 13 серпня 2025 № 319 ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС” сплатило ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС”, часткову оплату фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

У справі встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 913053456 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 виникли 26 травня 2023 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Положення п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 щодо можливості передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому, належним чином не індивідуалізовані.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором(постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС” не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № 913053456 від 26 травня 2023 року, який укладений після відступлення ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА” права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ “ТАЛІОН ПЛЮС”, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС” відсутні, оскільки ТОВ “ТАЛІОН ПЛЮС” та ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС” не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.

Відтак, із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір, а також витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13,81,141,229,263-265 ЦПК України, ст.ст.205,207,536,626,638,639,ч.1ст.1048,1050,1052, ЦК України,-

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2026 року

Суддя Маханьков О.В.