Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №758/6217/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6217/26

3/758/2731/26

Категорія 149

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року суддя Подільського районного суду міста Києва Лещенко О.В., розглянувши матеріали, що надійшли з відділу адміністративної практики Департаменту патрульної поліції Управління Патрульної поліції у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.5 ст. 126, ч.2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 року о 00:47:00 у м.Київ по просп. Георгія Гонгадзе, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI LANCER д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом протягом року, чим порушив п.2.1 а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП;

02.04.2026 року о 00:50:00 у м.Київ по просп. Георгія Гонгадзе, 2, водій ОСОБА_1 повторно протягом року вчиненив порушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, а саме керував транспортним засобом MITSUBISHI LANCER д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, не природна блідніть обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 130 КУпАП;

Постановою Подільського районного суду м.Києва від 22.04.2026 року матеріали справ про адміністративні правопорушення за № 758/6217/26 провадження № 3/758/2731/26 та за №758/6238/26 провадження №3/758/2750/26 об`єднано в одне провадження єдиний номер справи за № 758/6217/26 провадження № 3/758/2731/26.

Відповідно до позицій Верховного суду для вручення повісток закон передбачає альтернативні способи комунікації. Вручення повісток є гарантіями забезпечення одного й того самого права - права на справедливий суд, елементом якого є право знати про суд (як про процес - засідання, так і про результат - рішення).

Якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.

Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (ухвала Касаційного адміністративного суду Верховного Суду по справі №560/5541/20 від 17 листопада 2022 року).

Під час складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 зазначив номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Будь-яких клопотань про його участь у судовому засіданні або відкладення судового засідання до початку судового розгляду, до суду не надходило.

У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності, так й самої процесуальної поведінки сторони провадження, та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»).

За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

За змістом ст.ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено, що адміністративній відповідальності підлягають особи, за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною другою - четвертою цієї статті, а саме: ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; ч. 3 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до п. «а» п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Вина ОСОБА_1 , у вчинені правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629848 від 02 квітня 2026 року;

-копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4995921 від 17.06.2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП;

-відеозаписом з боді камери поліцейського, який є додатком до протоколу, із відображенням фактичних обставин, які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629848 від 02 квітня 2026 року. Відеозаписом підтверджений факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, під час спілкування із поліцейськими не надав посвідчення водія. Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 обізнаний про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП, протягом року на момент зупинки транспортного засобу та не заперечував щодо керування ним транспортним засобом. Під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та під час ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 жодних заперечень не висловлював.

Диспозицією ч.2 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Водночас частина перша передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,

ОСОБА_1 інкримінується за ч.2 ст. 130 КУпАП вчинення адміністративного правопорушення за ознакою відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 , у вчинені правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629834 від 02 квітня 2026 року;

-копією постанови Пересипського районного суду м.Одеси від 25.07.2025 року справа № 523/14760/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП;

-копією постанови Хаджибейського районного суду м.Одеси від 07.10.2025 року справа № 521/12895/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.04.2026 року, відповідно до якого у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідніть обличчя;

-відеозаписом з боді камери поліцейського, який є додатком до протоколу, із відображенням фактичних обставин, які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629834 від 02 квітня 2026 року. Відеозаписом підтверджений факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, під час спілкування із поліцейськими виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, на що водій ОСОБА_1 відмовився, при цьому не заперечував, що у нього наявні ознаки наркотичного сп`яніння. Працівником поліції наголошено, що за відмову від проходження огляду передбачена адміністративна відповідальність та зазначив щодо санкції статті, на що ОСОБА_1 вказав, що обізнаний та не в перший раз притягнути до адміністративної відповідальності. Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 обізнаний про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, протягом року на момент зупинки транспортного засобу. Під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та під час ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 жодних заперечень не висловлював.

Відповідно до пунктів 2,4,6 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння, якими відповідно до п. 3 Цієї інструкції є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду визначається Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України № 1103 від 17.12.2008.

Аналіз положень ст. 266 КУпАП, «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду», затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 року №1103, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, та диспозиції ч.2 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати про те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 130 КУпАП у виді відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння особою, яку протягом року вчинила будь-яке з порушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, виникають після встановлення поліцейським факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції/вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння у порядку та способами, що передбачені зазначеними вище нормативними документами, та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови, за доведеності інших обставин, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.

відповідно до відеозапису поліцейських, що є додатком до протоколу серії ЕПР1 №629834, під час виявлення адміністративного правопорушення та складання матеріалів, встановлено про повторність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, лише відповідно до постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 25.07.2025 року, у зв`язку із чим, даний протокол про адміністративне правопорушення складений за ч.2 ст. 130 КУпАП.

Водночас, уповноваженою особою до протоколу про адміністративне правопорушення крім доданих копій постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 25.07.2025 року справа №№523/12895/25 та постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07.10.2025 справа №521/14760/25 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП додано довідку щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, в якій висловлено клопотання про розгляд адміністративних матеріалів за ч3 ст. 130 КУпАП.

Однак, суд не в праві вийти за межі тих фактичних обставин, які встановлені протоколом про вчинення адміністративного правопорушення. Якщо викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист особи та принципу рівності сторін процесу.

Протокол про адміністративне правопорушення по суті є обвинувальним актом на основі якого, в сукупності з іншими доказами, встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, обставини, викладені у протоколі серії ЕПР1 №629834, не містять в собі елементів, які відповідають диспозиції ч.3 ст. 130 КУпАП, щодо двічі протягом року притягненню до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення дій, передбачених ч.1 ст. 130 КупАП.

Положеннями ст. 7 КУпАП регламентовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Особа має безумовне право чітко знати, у вчиненні якого адміністративного правопорушення його звинувачують. Ця інформація має бути надана своєчасно, у письмовій формі та зрозумілою мовою.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом протоколу та йому надано копію, за звинуваченням у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.

Отже, суд не може вийти за межі протоколу про адміністративного правопорушення, погіршити становище ОСОБА_1 та посилити відповідальність на підставі довідки поліцейського, оскільки це буде порушенням права на захист особи та не сприйнятним, в розумінні правової визначеності.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що з матеріалів справи слідує, що вони містять переконливі та беззаперечні докази, які підтверджують порушення ОСОБА_1 п.2.1а ПДР України та п.2,5 ПДР України, а тому в його діях наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126 та ч.2 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, по справам, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого порушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність судом не встановлені, суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу.

За таких обставин суддя вважає, що стягнення у виді штрафу у межах розміру санкції статті ст.122-4 КУпАП, а саме накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень, відповідає вимогам ст. ст. 23, 33, ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 33, 40-1,126, 130, 251 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130 КУпАП та ч.5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 7 (сім) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі не сплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу. витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути пред`явлена до виконання на протязі трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя: О.В. Лещенко