Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №361/12040/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 361/12040/25

провадження № 2/753/4656/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Котенко Р. В.,

за участю: секретаря судового засідання Бойко К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року до Броварського міськрайонного суду Київської області від представника позивача адвоката Рогового Миколи Володимировича надійшла позовна заява в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, у якому представник просив стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2025 року до суду і до повноліття дітей.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 27 червня 2008 року позивач з відповідачем перебувають у шлюбі, від якого мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом останніх трьох років стосунки між подружжям погіршувались. З березня 2023 року відповідач проживає окремо від родини та добровільно матеріальну допомогу на дітей не надає. Діти проживають з матір`ю та перебувають на її повному утриманні. Відповідач є працездатною особою, офіційно працевлаштований, має постійний дохід.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2025 року справу було передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2025 року позовну заяву розподілено на суддю Котенко Р. В.

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 07 січня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та призначено справу до розгляду по суті на 12 лютого 2026 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час, місце та дату слухання справи повідомлялись належним чином.

30 січня 2026 року від представника позивача через електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у суді, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень чи клопотань з процесуальних питань до суду не подавав.

Суд, порадившись на місці, постановив відкласти судове засідання на 12 березня 2026 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

У судове засідання 12 березня 2026 року учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

09 березня 2026 року від представника позивача через електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача, у якій останній також підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Також, 11 березня 2026 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача, у якій остання підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволені.

За таких обставин, враховуючи, що справа була призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, тобто явка сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, з урахуванням заяв позивача та його представника про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 27 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 306.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене підтверджується відповідно свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 24 лютого 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 11 червня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

Діти проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено з витягів з Реєстру територіальної громади міста Києва №2025/006677581 та №2025/006676926 від 21 травня 2025 року та відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 07 січня 2026 року.

Батько дітей, ОСОБА_2 , відповідно до наказу № 348 від 01.12.2025 призначений на посаду водія відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_3 № ГП/2325 від 18.12.2025.

Також, згідно з наявними у справі матеріалами, відповідач станом на 09.10.2025 був працівником Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство" та в період з 01.01.2025 по 01.10.2025 отримав заробітню плату у загальному розмірі 147 121 грн 38 коп., що підтверджується відповіддю КП "Дарницьке лісопаркове господарство" № 637 від 16.10.2025.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст.51 Конституції України).

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження: стану здоров`я платника аліментів; наявності або відсутності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків; наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Надані позивачем копії відповідей ІНФОРМАЦІЯ_3 № ГП/2325 від 18.12.2025 та КП "Дарницьке ЛПГ" № 637 від 16.10.2025 є підтвердженням того, що відповідач працевлаштований, отримує постійний дохід у вигляді заробітної плати.

Будь-які інші обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів судом не встановлено і ураховуючи все вище зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від запропонованого позивачем розміру аліментів, який відповідає положенням ч. 5 ст. 183 СК України, тобто становить 1/3 частку від всіх доходів платника аліментів.

Однак, щодо присудження стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей починаючи з 01 жовтня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи, що позов подано до суду 14 жовтня 2025 року, то саме з цієї дати позивачка має право на стягнення аліментів.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову, за результатами розгляду справи судом, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 жовтня 2025 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Суддя Р. В. Котенко