Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №556/1634/25 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1634/25

Номер провадження 2/556/471/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2026 року. сел.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Іванків О.В.,

секретаря Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в сел. Володимирець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 . Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки (паї). На випадок своєї смерті спадкодавець залишив два заповіти. Згідно одного з них житловий будинок заповів позивачці, а згідно другого заповіту свої земельні ділянки (паї) він заповів у рівних частках позивачці та відповідачі ОСОБА_3 .

Позивачка спадщину прийняла, оскільки проживала на час смерті із спадкодавцем, що підтверджується довідкою Володимирецької селищної ради Рівненської області. Також, на час смерті із спадкодавцем проживали його дружина, ще одна донька ОСОБА_3 , і син, що підтверджується вищевказаною довідкою органу місцевого самворядування. Вони вважаються такими, що спадщину прийняли. Дружина спадкодавця ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт відсутній. Після її смерті спадщину прийняла позивачка, оскільки проживала на час смерті із матір`ю, що підтверджується довідкою Володимирецької селищної ради Рівненської. Також на час смерті із спадкодавицею були зареєстровані за однією адресою відповідачі, що підтверджується довідкою органу місцевого самоврядування.

Відповідачка ОСОБА_3 , відмовилася від прийняття спадщини після смерті матері, про що подала відповідну заяву до нотаріуса.

Відповідач ОСОБА_2 до нотаріуса з жодними документами чи заявами не звертався ні після смерті батька, ні після смерті матері. Його місце проживання чи місце знаходження спадкоємцям невідомо. Про смерть батьків він обізнаний, оскільки на поховання він приїжджав. З дому він поїхав ще в 2016 році у зв`язку з одруженням. Однак, жодної інформації про його дружину, їхнє місце проживання немає. Він не спілкується з сестрами взагалі.

На час смерті відповідач ОСОБА_2 , дійсно має зареєстроване місце проживання із спадкодавцями, однак фактично не проживав з ними, а отже не може вважатися таким, який прийняв спадщину, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Що і стало підставою для звернення до суду.

Просить позов задовольнити, та фстановити факт не проживання відповідача ОСОБА_2 , із спадкодавцями ОСОБА_4 , та із ОСОБА_5 , на час відкриття спадщини після них.

Вказаний позов ОСОБА_1 , надійшов до Володимирецького районного суду 05.06.2025 року.

Ухвалою суду від 06.11.2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.12.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 , не з`явилася, однак подала до суду заяву в якій підтримала позовні вимоги, просила розглянути справу без її участі.

Відповідачка ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги визнаєв повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомляв про розгляд справи у його відсутності перед судом не клопотав.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому суд вважає, що вказана справа хоча і стосується встановлення факту, що має юридичне значення, однак підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки вказаний факт безпосередньо стосується спадкових правовідносин між сторонами. Як вказано у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах».

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_4 , належав житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки (паї).

Після смерті ОСОБА_4 , відкрилась спадщина у вигляді майна та майнових прав, до складу якої у відповідності до ст.1218 ЦК України входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились у зв`язку з його смертю.

Також судом встановлено, що на випадок своєї смерті ОСОБА_4 , залишив заповіти.

Згідно заповіту, який посвідчений 16.08.2012 року секретарем Довговільської сільської ради та зареєстровано в реєстрі за №117 спадкодавець свій житловий будинок заповів позивачці ОСОБА_1 .

Згідно заповіту посвідченого 13.09.2022 року головним спеціалістом відділу економіки, інвестицій, житлово-комунального господарства Володмиирецької селищної ради та зареєстровано в реєстрі за №5-10, спадкодавець свої земельні ділянки (паї) заповів у рівних частках позивачці ОСОБА_1 , та відповідачці ОСОБА_3 .

Однак на час смерті ОСОБА_4 , був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 , разом із своєю дружиною ОСОБА_5 , донькою ОСОБА_3 , сином ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_1 , що підтверджується довідками №263, №264 від 19.05.2023 року, які видані Володимирецькою селищною радою Вараського району Рівненської області, а тому вважаються таким, що фактично прийняли спадщину після смерті спадкодавця.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , яке видане Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Володимирецької селищної ради Рівненської області від 07.11.2023 року.

На час смерті ОСОБА_5 , була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 , разом із донькою ОСОБА_3 , сином ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №745 від 17.11.2023 року, яка видана Володимирецькою селищною радою Вараського району Рівненської області, а тому вважаються таким, що фактично прийняли спадщину після смерті спадкодавця.

Однак сестра позивачки ОСОБА_3 відмовляється від своїх прав на спадкове майно на користь позивачки, що підтверджується заявою, яка посвідчена головним спеціалістом відділу економіки, інвестицій, житлово-комунального господарства Володимирецької селищної ради.

Брат позивачки ОСОБА_2 через сімейні обставини покинув місце проживання в АДРЕСА_1 та на даний час його місце проживання (перебування) невідоме.

Як вбачається зі ст.ст.1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Із наданих судом доказів вбачається, що протягом встановленого законом шестимісячного строку брат позивачки ОСОБА_2 , не звертався із заявою про прийняття спадщини, відтак спадщини після смерті ОСОБА_4 , не прийняв.

Відповідно до частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Враховуючи викладене, такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , на час подання позову до суду вважались сторони по справі - дружина покійного ОСОБА_5 (померла), донькою ОСОБА_3 (відмовилась від спадщини), донька ОСОБА_1 (звернулась до нотаріуса) син ОСОБА_2 який був також зареєстрований разом із ОСОБА_4 , однак фактично не проживав та не подавав заяву про прийняття чи відмову від спадщини.

Як вбачається зі ст.29 Цивілього Кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

В своїх позовних вимогах позивачка ОСОБА_1 , заперечила факт проживання відповідача ОСОБА_2 , із спадкодавцем не тільки на час його смерті, але й протягом достатньо тривалого часу до часу смерті ОСОБА_1 .

Вказані твердження позивачки повністю доведені під час судового розгляду належними, допустимими та достатніми доказами, які в своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджують, що відповідач ОСОБА_2 , в 2016 році залишив місце своєї реєстрації та виїхав, місце проживання його невідоме.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 , хоча і був зареєстрований за однією адресою з покійним батьком, однак постійно в даному житлі не проживав щонайменше, в т.ч. і на час відкриття спадщини після смерті свого батька, що підтверджено належними доказами, реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті батька за адресою реєстрації, і не може свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому позивач, як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 .

Такий висновок суду грунтується на досліджених доказах та встановлених фактичних обставинах справи, а також повністю відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620с 21), від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19).

Враховуючи, що щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 , на момент смерті свого батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживав з ним постійно, відтак не може вважатись таким, що прийняв спадщину в розумінні ч.3 ст.1268 Цивільного Кодексу України. З огляду на це, позовні вимоги є обгрунтованими, повністю доведені, у зв"язку з чим позов підлягає задоволенню.

Питання про відшкодування понесених судових витра позивачка не ставить.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.258-260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , не проживав однією сім"єю із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та із спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини після них.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. якщо

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуюча: О.В.Іванків

Учасники провадження:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП: невідомо, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 РНОКПП: НОМЕР_4 , жителька АДРЕСА_1 .