Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №554/18912/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 24.04.2026Справа № 554/18912/25

Провадження № 1-кп/554/14/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Полтаві кримінальне провадження №12025170420001253 від 03.10.2025за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Полтава, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, незаміжньої, офіційно непрацевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

03 жовтня 2025 року близько 14 години 30 хвилин ОСОБА_4 , в порушення Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно вчинила фізичне насильство по відношенню до ОСОБА_6 як особи, з якою вони в період часу приблизно з жовтня 2024 року по жовтень 2025 року спільно проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою, тобто вчинила кримінальне правопорушення пов`язане з домашнім насильством щодо особи, з якою відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» перебувала у сімейних відносинах за наступних обставин.

Так, в період часу приблизно з жовтня 2024 року по жовтень 2025 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , проживаючи однією сім`єю, але не перебуваючи у шлюбі між собою, замість того щоб налагодити сімейні відносини, які були б побудовані на принципах взаємної поваги, гармонійності, взаємодопомоги та підтримки, навпаки зловживали спиртними напоями, ображали та звинувачували один одного у подружній зраді, вчиняли сварки, під час яких ОСОБА_6 застосовував до ОСОБА_4 домашнє насильство, що супроводжувалось її приниженням, побиттям, спричиненням тілесних ушкоджень, за що притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

03 жовтня 202 року близько 14 години 30 хвиилин ОСОБА_4 та ОСОБА_6 знаходились за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де разом вживали спиртні напої.

Під час вживання алкогольних напоїв, на грунті ревнощів ОСОБА_6 спровокував сварку, в ході якої став ображати ОСОБА_4 нецензурною лайкою. В цей же час, ОСОБА_4 замість того щоб залагодити конфлікт та вжити заходи для примирення, навпаки стала у відповідь у нецензурній формі йому відповідати, що останній також повинен у вчиненні подружньої зради, що у свою чергу розлютило ОСОБА_6 та він вдарив її долонею руки в ділянку потилиці.

Захищаючись від вказаного удару, ОСОБА_4 підняла та затулила голову руками, внаслідок чого ОСОБА_6 спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді забоїв з синцем шкіри ділянки 1-3 пальців правої кисті та 1-го пальця лівої кисті, які в сукупності так і окремо кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995р.).

Продовжуючи сварку, ОСОБА_6 , висловлюючи на її адресу погрозу: «що він нікому не залишить її живою», притулив із силою долоню руки до шиї ОСОБА_4 в ділянці гортані, чим викликав у неї фізичний біль в місці контакту, а також тяжкість під час дихання.

У відповідь ОСОБА_4 відштовхнула ОСОБА_6 від себе та взяла із столу виделку, яку виставила перед собою щоб той до неї не підходив. Однак, вказану вимогу ОСОБА_6 проігнорував та почав викручувати руку ОСОБА_4 в якій вона тримала виделку, а обернувши її гострим кінцем до ока останньої висловив погрозу, що вставить виделку їй в око, хоча ніяких безпосередніх дій, які б свідчили про реалізацію цієї погрози не вчиняв.

Після того як виделка випала з рук ОСОБА_4 та їй повторно вдалось відштовхнути від себе ОСОБА_6 , остання схопила зі столу кухонний ніж, так як потерпілий знову став до неї наближатись та замахнувся на неї рукою.

Знаходячись під впливом агресивної поведінки та нанесених ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, а також у зв`язку з тим, що останній знову став замахуватись рукою, що було розцінене ОСОБА_4 як намір її вдарити, остання, діючи з раптово виниклим умислом, усвідомлюючи, що її суспільно-небезпечні дії за своїм характером явно не відповідають небезпечності посягання та обстановці захисту, оскільки потерпілий у цей час не був озброєний і не вчиняв дій, які є небезпечними для життя, з метою захисту, проте явно з перевищенням меж необхідної оборони, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, не менше чотирьох раз вдарила ОСОБА_6 ножем в ділянки тулуба та голови.

Внаслідок вказаних ударів ножем ОСОБА_4 спричинила ОСОБА_6 тілесні ушкодження, які поділені на групи.

Перша група: проникаюче ножове поранення грудної клітки справа з ушкодженням діафрагми та внутрішньою кровотечею, що ускладнилось правобічним гемопневмотораксом, яке кваліфікуються, лише у своїй сукупності, як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95 р.)

Друга група: непроникаючі ножові поранення голови та спини, які кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95р.).

Третя група: садна шкіри в ділянці правого ока, які кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження (п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95р.).

Кваліфікація дій обвинуваченої судом

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитана в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених в обвинувальному акті. Пояснила, що під час спільного вживання алкогольних напоїв, співмеканець, на грунті ревнощів вдарив, її, а вона захищаючись схопила ніж і вдарила його. В подальшому викликала йому швидку медичну допомогу.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, надав заяву з проханням проводити розгляд справи у його відсутність. Вказував, що притензій до обвинуваченої не має, матеріальна та моральна шкода йому повністю відшкодована. Просив обвинувачену суворо не карати.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачена та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вину обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, вважає повністю доведеною, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Виклад позицій сторін кримінального провадження

Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнити останню від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік. Оскільки злочин пов`язаний з домашнім насильством, просив застосувати обмежувальні заходи, передбачені ст.91-1 КК України, у виді направлення для проходження програми для кривдників. Цивільний позов підтримав, просив задовольнити.

Обвинувачена щиро розкаялась у вчиненому та просила її суворо не карати. Цивільний позов визнала у повному обсязі.

Захисник просив врахувати всі пом`якшуючі обставини та призначити покарання з іспитовим строком.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченій суд, згідно з вимогами статей 65 – 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, які обтяжують її покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних та близьких відносинах, а також вчинення правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Так, суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який відноситься до нетяжких злочинів.

Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченої, яка непрацевлаштована, не має міцних соціальних зв`язків, під наглядом у лікарів нарколога та психіатра на даний час не перебуває, раніше не судима, має постійне місце реєстрації та проживання.

Згідно досудової доповіді органу пробації ОСОБА_4 має середній рівень небезпеки для суспільства та ризик повторного вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченої обставин, з урахуванням ставлення обвинуваченої до вчиненого, позицію потерпілого щодо призначення покарання, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ст. 124 КК України із застосуванням ст. 75 та ст.76 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.

Крім того, згідно ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.

Встановлено, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення пов`язане з домашнім насильством щодо свого співмешканця з яким проживали спільною сім`єю, а тому з метою необхідності зміни насильницької поведінки ОСОБА_4 у майбутньому та формування у неї неагресивної моделі поведінки у стосунках, як з потерпілим, так і з оточуючими, до неї слід застосувати обмежувальні заходи у виді проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

Такий обмежувальний захід буде сприяти виправленню обвинуваченої та покращенню її психологічного здоров`я, а призначене судом покарання та обмежувальні заходи у своїй сукупності будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів.

Вирішення цивільного позову

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Частиною 5 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Судом прийнятий до спільного розгляду цивільний позов прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Національної служби здоров`я України, Полтавської міської ради до ОСОБА_4 , третя особа: КП «2-а міська клінічна лікарні Полтавської міської ради», про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в загальному розмірі 2529 гривень 38 копійок, а саме 17581 гривень 98 копійок на користь Національної служби здоров`я України та 7667 гривень 40 копійок на користь Полтавської міської ради.

До цивільного позову, зокрема, долучено довідку про вартість лікування із списком та цінами призначених потерпілому препаратів.

Вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, встановлений причинно-наслідковий зв`язок між її протиправними діями та завданням потерпілому тілесних ушкоджень.

Враховуючи викладене, а також відсутність заперечень обвинуваченої щодо цивільного позову прокурора, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення цивільного позову прокурора у повному обсязі.

Мотиви інших рішень

Витрати на залучення експертів відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Таким чином, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 07 жовтня 2025 року слід скасувати.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався, а також з огляду на призначену міру покарання, його обрання є недоцільним.

Керуючись статтями 100, 124, 174, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України, на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.

Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», контроль за виконанням програми для кривдників покласти на орган місцевого самоврядування за місцем проживання обвинуваченої.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення останньої до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Цивільний позов прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Національна служба здоров`я України, Полтавська міська рада до ОСОБА_4 про відшкодування на лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України 17581 (сімнадцяти тисяч п`ятсот вісімдесят одну) гривню 98 (дев`яносто вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Полтавської міської ради 7667 ( сім тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 40 (сорок) копійок.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а саме: ватний спонж зі слідами речовини бурого кольору, змиви з підлоги та контроль до них, пластиковий чохол від ножа рожевого кольору, простирадло блакитного кольору зі слідами речовини бурого кольору наволочку білу зі слідами речовини бурого кольору, виріз з подушки зі слідами речовини бурого кольору, два вирізи з матрацу зі слідами речовини бурого кольору, простирадло зі слідами речовини бурого кольору, змив з килиму та контрольний змив до нього, кофту чоловічу сірого кольору на зіп-застібці зі слідами речовини бурого кольору та трьома отворами на спині, кросівки чоловічі фірми «Nike» зі слідами речовини бурого кольору – знищити.

Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1