Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №940/362/26 — Тетіївський районний суд Київської області

24.04.2026 Провадження по справі № 2-а/940/6/26

Справа № 940/362/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Тетієві Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №R358532 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що в січні позивач ОСОБА_1 оновив додаток Резерв+ та побачив у військово-обліковому документі відмітку про порушення правил військового обліку. В графі «причина звернення до Нацполіції» вказано: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата звернення: 06.10.2025. Після чого, позивач самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав направлення для проходження ВЛК та пройшов військово-лікарську комісію. В додатку Резерв+ міститься відмітка про винесення постанови ВЛК від 06.02.2026. Поряд з цим, при відвідуванні ТЦК стосовно позивача не було складено ні протоколу про адміністративне правопорушення, ні відповідної постанови. Разом з тим, навіть після звернення в ТЦК та проходження ВЛК відмітку про порушення права військового обліку знято не було, ОСОБА_1 продовжував перебувати в розшуку. У подальшому, в його додатку Резерв+ відобразилась пропозиція визнати правопорушення. ОСОБА_1 з метою подальшого виключення з Резерв+ відмітки про порушення правил військового обліку подав таку заяву. Так як після його особистого звернення в ІНФОРМАЦІЯ_3 з розшуку його не виключили, позивач вважав, що подання такої заяви в Резерв+ є єдиним варіантом для зняття з розшуку. Заяву про визнання порушення ОСОБА_1 подав 15.02.2026, а 25.02.2026 через додаток Резерв+ отримав постанову № R358532 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25.02.2026, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

У зазначеній постанові по суті правопорушення вказано: «не пройшов (ла) відмовився лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив (ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас позивачем зазначено, що в оскаржуваній постанові не зазначено дати вчинення правопорушення. Разом з тим, з відмітки у військово-обліковому документі ОСОБА_1 вказано дату звернення до органів Нацполіції з приводу правопорушення: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» - 06.10.2025, тобто, на думку позивача, це і є дата, не пізніше якого ТЦК виявили порушення. З цієї дати (06.10.2025) та до дати винесення постанови (25.02.2026) минуло більше чотирьох місяців, тому оскаржувана постанова винесена з порушенням строків, визначених ст. 38 КУпАП.

За таких обставин, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 04.03.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз`яснено право подавати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також роз`яснено наслідки ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зокрема право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У встановлений строк відзив на позовну заяву відповідач суду не надав, відтак, відповідно до ч. 6 статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Водночас, неподання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відзиву на позов без поважних причин кваліфіковано судом як визнання позову, що передбачено у ч. 4 статті 159 КАС України.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, згідно з постановою №R358532 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесеної 25.02.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Оскаржувана постанова мотивована тим, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) відмовився (лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив (ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, згідно оскаржуваної постанови № R358532 від 25.02.2026, порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію полягає в тому, що він не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК.

Водночас, із доданого до позовної заяви витягу із застосунку Резерв+ встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 (Тетіїв) та користується правом на відстрочку згідно п. 2 ч. 3 ст. 23 до 03.05.2026; причина звернення до Нацполіції - не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК, дата звернення - 06.10.2025; дата ВЛК - 06.02.2026.

Отже, оскільки позивач перебуває у розшуку з 06.10.2025 (звернення до Нацполіції щодо не проходження (відмови від) ВЛК ОСОБА_1 ), тому вказана дата є датою виявлення адміністративного правопорушення.

Водночас, оскаржувану постанову № R358532 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення було винесено лише 25.02.2026, тобто після закінчення тримісячного строку, встановленого ч. 9 статті 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 9 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Суд звертає увагу, що при застосуванні приписів частини 9 статті 38 КУпАП першочерговим є питання щодо того чи не закінчився тримісячний строк з дня виявлення порушення. Якщо ж такий строк уже закінчився, то це є безумовною перешкодою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що адміністративне стягнення на особу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого, зокрема статтею 210-1 КУпАП, може бути накладено не пізніше трьох місяців з дня його виявлення, суд констатує, що накладення адміністративного стягнення до позивача застосовано поза межами строку, встановленого ч. 9 статті 38 КУпАП.

Згідно з п. 7 ч. 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Отже, на переконання суду, оскаржувана постанова № R358532 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 25.02.2026, винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 без врахування вимог ч. 9 статті 38 та п. 7 ч. 1 статті 247 КУпАП, що є процесуальним порушенням.

Водночас, суд зазначає, що оскільки за приписами п. 7 ч. 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, тому не підлягають дослідженню питання щодо наявності/відсутності доказів винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначене, оскаржувана постанова № R358532 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 25.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 210-1 КУпАП, із застосуванням штрафу у розмірі 17000,00 гривень підлягає скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п. 7 ч. 1 статті 247 КУпАП.

Разом з тим, заявлені позивачем вимоги про визнання оскаржуваної постанови протиправною не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав позивача.

Належним способом відновлення прав позивача на захист яких був поданий цей адміністративний позов, з урахуванням положень ч. 3 ст. 286 КАС України, є скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, тому позов в цій справі підлягає частковому задоволенню.

Водночас, відповідно до ч. 5 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач ОСОБА_1 поніс судові витрати у виді витрат щодо сплати судового збору в сумі 532,48 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією, тому ці витрати підлягають відшкодуванню відповідно до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 6-10, 77, 139, 159, 162, 241-246, 286 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову № R358532 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 25.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 статті 247 КУпАП.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя С.В. МАНДЗЮК