Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №379/584/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/584/26

Провадження № 1-кп/379/43/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальне провадження № 12026111290000038, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ківшовата Таращанського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», не депутата, не адвоката, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 263 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Військовослужбовець військової служби за мобілізацією, водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18.02.2026 ОСОБА_4 , в порушення вищезазначених вимог, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, що полягає у незаконному поводженні з вибуховими пристроями та бойовими припасами, не маючи передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Постанови Верховної Ради України №2471 XII від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622 зі змінами та доповненнями, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, переслідуючи мету придбання, носіння, зберігання та збуту бойових припасів, без передбаченого законом дозволу знайшов, тобто придбав дві ручні уламкові гранати РГД-5 та два запали дистанційної дії УЗРГМ-2, які зберігаючи безпосередньо при собі, вчинивши їх незаконне носіння, перемістив до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де їх незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.

Тобто, ОСОБА_4 , маючи намір на придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав два корпуси ручних осколкових гранат РГД-5 із двома уніфікованими запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, що є бойовим припасом.

В кінці січня 2026 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут бойових припасів, ОСОБА_4 домовився із ОСОБА_6 про продаж останньому двох корпусів ручних осколкових гранат РГД-5 із двома уніфікованими запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є промислово виготовленими бойовими припасами, вартість яких оцінив в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 18.02.2026 близько 13 год., з метою збуту двох ручних уламкових гранат РГД-5 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є бойовими припасами промислового виготовлення, зустрівся із ОСОБА_6 у заздалегідь обумовленому місці, а саме за адресою: АДРЕСА_1 та в ході зустрічі ОСОБА_6 , згідно із попередньою домовленістю передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) гривень, на що ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 два промислово-виготовлені, споряджені вибуховою речовиною корпуси ручних осколкові гранати РГД-5 із двома промислово-виготовленими уніфікованими запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які при конструктивному поєднанні в єдині конструкції утворюють дві наступальні осколкові ручні гранати РГД-5, які є вибуховими пристроями промислового виготовлення та бойовими припасами, придатні до вибуху, вчинивши таким чином збут бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , в порушення вищезазначених вимог, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, що полягає у незаконному поводженні бойовими припасами, не маючи передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Постанови Верховної Ради України №2471 XII від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622 зі змінами та доповненнями, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, переслідуючи мету придбання, носіння, зберігання та збуту бойових припасів, без передбаченого законом дозволу знайшов, тобто придбав дві ручні уламкові гранати Ф1 та два запали дистанційної дії УЗРГМ-2, які зберігаючи безпосередньо при собі, вчинивши їх незаконне носіння, перемістив до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де їх незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.

Тобто, ОСОБА_4 , маючи намір на придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав два корпуси оборонних осколкових ручних гранат Ф1 із двома уніфікованими запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, що є бойовим припасом.

В кінці лютого 2026 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут бойових припасів, ОСОБА_4 домовився із ОСОБА_6 про продаж останньому двох корпусів оборонних осколкових ручних гранат Ф1 із двома уніфікованими запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є промислово виготовленими бойовими припасами, вартість яких оцінив в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 26.02.2026, близько 10 год. 30 хв., з метою збуту двох ручних уламкових гранат Ф1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є бойовими припасами промислового виготовлення, зустрівся із ОСОБА_6 у заздалегідь обумовленому місці, а саме за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Тараща, вулиця Володимира Сікевича, 2, та в ході зустрічі ОСОБА_6 , згідно із попередньою домовленістю передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) гривень, на що ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 два промислово-виготовлені, споряджені вибуховою речовиною корпуси оборонних осколкових ручних гранат Ф1 із двома промислово-виготовленими уніфікованими запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які при конструктивному поєднанні в єдині конструкції утворюють дві оборонні осколкові ручні гранати Ф1, які є промислово-виготовленими вибуховими пристроями і бойовими припасами, придатні до вибуху, вчинивши таким чином збут бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Крім того, Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року (зі змінами, далі Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 (зі змінами, далі Інструкція) визначено порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї та боєприпасів.

Однак, у порушення зазначеного нормативно-правового акту ОСОБА_4 , не маючи передбаченого законом дозволу, вирішив вчинити кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу бойових припасів за наступних обставин.

ОСОБА_4 , маючи намір на носіння, придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав гранату РГН із ударно-дистанційним запалом УДЗ, що є бойовим припасом.

У подальшому, ОСОБА_4 , придбавши без передбаченого законом дозволу вищевказані боєприпаси, не отримавши у встановленому порядку визначеному законом дозволу на носіння, перевезення та зберігання, перевіз вказані бойові припаси до місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , та почав їх зберігати без передбаченого законом дозволу.

26.02.2026, у період часу з 14 год. 28 хв. по 15 год. 55 хв., під час санкціонованого обшуку на підставі ухвали слідчого судді в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено промислово виготовлену гранату «РГН» без запалу яка є конструктивно-оформленим зарядом вибухової речовини та промислово виготовлений ударно-дистанційний запал «УДЗ», який є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до бойових припасів, є засобом детонування і придатний до вибуху, які при конструктивному поєднанні в єдину конструкцію утворюють наступальну осколкову ручну гранату «РГН», яка є придатним до вибуху вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до бойових припасів, придатна до вибуху, яку ОСОБА_4 без передбаченого законом дозволу переніс, придбав та зберігав за місцем свого проживання.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання та збут вибухових пристроїв та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

У даному кримінальному провадженні 24.04.2026 між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, згідно з вимогами ст. ст. 468, 469, 472 КПК України.

Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення і кваліфікації дій за ч. 1 ст. 263 КК України.

Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості. Просив угоду про визнання винуватості затвердити.

Захисник не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості, обвинувачений цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України, є вірною. Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, що в силу вимог п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

Сторони розуміють наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб. Взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання, очевидно можливі для виконання.

Судом не встановлено жодних підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

З огляду на викладене, враховуючи пом`якшуючі обставини, передбачені ст. 66 КК України: зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся, беззаперечно визнав свою винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях; обтяжуючі обставини вчинення кримінального правопорушення, передбачені ст. 67 КК України: вчинення кримінального правопорушення особою повторно; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується нейтрально, є військовослужбовцем, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди від 24.04.2026 про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Питання щодо речових доказів вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України. Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід продовжити та залишити тримання під вартою, враховуючи наявність встановлених при його обранні ризиків.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 394, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 24.04.2026, укладену в кримінальному провадженні №12026111290000038, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2026, між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, і призначити йому покарання в виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання його під вартою із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, починаючи з 26.02.2026 року до дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 21393 гривні 60 копійок, що складається з:

- витрат на проведення судової вибухотехнічної експертизи – висновок експерта від 23.02.2026 № СЕ-19/111-26/8843-ВТХ у розмірі 5348,40 гривень;

- витрат на проведення судової вибухотехнічної експертизи – висновок експерта від 04.03.2026 № СЕ-19/111-26/10516-ВТХ у розмірі 4457,00 гривень;

- витрат на проведення судової вибухотехнічної експертизи – висновок експерта від 06.03.2026 № СЕ-19/111-26/10513-ВТХ у розмірі 6239,80 гривень;

- витрат на проведення судової вибухотехнічної експертизи – висновок експерта від 06.03.2026 № СЕ-19/111-26/10517-ВТХ у розмірі 5348,40 гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Таращанського районного суду Київської області від 02.03.2026 на грошові кошти в сумі 6 (шість) тисяч гривень номіналом 1000 гривень з наступними серійними номерами: МВ7392473; АА4700025; ЛГ5396770; МА6532440; АК1475722; ЄМ6814160.

Речові докази:

- грошові кошти в сумі 6 (шість) тисяч гривень номіналом 1000 гривень з наступними серійними номерами: МВ7392473; АА4700025; ЛГ5396770; МА6532440; АК1475722; ЄМ6814160, які поміщено до спеціального пакету № PSP1196340, та передано на зберігання до камери схову ВП № 2 Білоцерківського РУП, після набрання вироком законної сили конфіскувати в порядку спеціальної конфіскації в дохід держави;

- картонну коробку (упаковано до спеціального пакету №RIC2100239), фрагмент тканини (упаковано до спеціального паперового конверту), картонну коробку (упаковано до спеціального пакету №WAR 1519648) залишки уніфікованого запалу дистанційної дії УЗРГМ-2 (упаковано до спеціального пакету №2961894), що передано на зберігання до камери схову ВП № 2 Білоцерківського РУП, після набрання вироком законної сили знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію повного тексту вироку негайно після проголошення його резолютивної частини в порядку ч. 15 ст. 615 КПК України вручити обвинуваченому, прокурору та іншим учасникам судового провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_1