Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №356/154/26 — Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/242/26

Справа № 356/154/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючої судді Дудар Т.В.,

за участю секретаря Харченко Ж.В.

представника позивача Рябової Є.І.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальність «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 814952275 на суму 6000,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Y8DY8B49.

Перед укладенням Кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі Інтернет перейшла та зареєструвалась на сайті первісного кредитора – www.moneyveo.ua і в подальшому заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит. Після чого пройшла належну перевірку (верифікацію), ознайомилась та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику. Внаслідок чого, отримала на номер телефону персональний одноразовий ідентифікатор, яким підписала кредитний договір та надала згоду на пропозицію первісного кредитора щодо укладення кредитного договору.

Отже, як зазначає позивач, саме відповідач ініціювала укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 6000,00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 11500,00 грн.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, довідкою та письмовими поясненнями первісного кредитора.

28.11.2018 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі – Договір факторингу №1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № 101 від 29.09.2020, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги № 101 від 29.09.2020 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі – ТОВ «ФК«ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (далі – Договір факторингу 2).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу 2 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається платіжна інструкція.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е (далі – Договір факторингу 3) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17186,37 грн.

Факт переходу прав вимог за Кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників № Б/Н від 14.07.2025 до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу 3.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС" зі сторони позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі боржників вимоги № Б/Н від 14.07.2025 до Договору факторингу 3 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається платіжна інструкція.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить – 17186,37 грн., яка складається з: 8363,79 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8822,58 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначає у позовній заяві, що судові витрати позивача складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2662, 40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000,00 грн.

Відтак, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №814952275 від 01.05.2020 у розмірі 17186,37 грн., судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання представника позивача задоволено частково, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

24.03.2026 ухвалою Березанського міського суду Київської області клопотання відповідача ОСОБА_1 було задоволено та продовжено процесуальний строк на подання відзиву.

Відповідачем ОСОБА_1 08.04.2026 через систему «Електронний суд» було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, зокрема, наступне (зареєстровано за №1985 від 15.04.2026, а.с. 172-175).

Так, відповідач не заперечує факту укладення Договору з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі – Первісний кредитор) та отримання кредитних коштів. Разом з тим відповідач вважає заявлену до стягнення суму суттєво завищеною внаслідок неправомірних нарахувань, здійснених первісним кредитором, та просить суд відмовити у задоволенні позову у цій частині з огляду на наведене нижче.

Щодо фактичного обсягу здійснених платежів та своєї сумлінності відповідач вказує, що 01.05.2020 між нею та первісним кредитором укладено Договір на суму 6 000,00 грн. строком на 14 днів. У подальшому сума кредиту двічі збільшувалась за додатковими угодами: на 3 539,00 грн. (22.05.2020) та на 1 961,00 грн. (29.05.2020), склавши загалом 11 500,00 грн. Як зазначає відповідач, вона протягом усього періоду дії Договору, сумлінно виконувала свої зобов`язання та систематично здійснювала платежі на погашення боргу, що підтверджується розрахунком заборгованості самого первісного кредитора, доданим позивачем до матеріалів справи. Таким чином, загальна сума сплачених відповідачем коштів склала 22 743,00 грн. — майже вдвічі більше за загальну суму отриманих кредитних коштів (11 500,00 грн.).

Відповідачка вказує, що ця обставина беззаперечно свідчить про те, що вона не ухилялась від виконання своїх зобов`язань, а навпаки — докладала значних зусиль для погашення боргу. Водночас заявлений залишок боргу у розмірі 17 186,37 грн. викликає обґрунтовані сумніви щодо коректності розрахунків первісного кредитора. Аналіз розрахунку заборгованості виявив два нарахування, правомірність яких, на думку відповідача, є сумнівною: 5 883,62 грн. від 26.08.2020 та 2 566,66 грн. від 27.09.2020.

Ці нарахування загальним розміром 8 449,28 грн. є основною причиною виникнення заявленої заборгованості: без них залишок боргу на момент першого відступлення права вимоги (29.09.2020) був би значно меншим, ніж заявлені 11 214,81 грн., — що ставить під сумнів обґрунтованість усієї позовної вимоги.

У відзиві також вказано, що аналіз розрахунку заборгованості виявляє аномально високі суми нарахованих відсотків у дні збільшення суми кредиту — 22.05.2020 та 29.05.2020. Зазначені суми викликають обґрунтовані сумніви щодо можливого подвійного нарахування відсотків в межах одного дня — окремо від суми кредиту до збільшення і окремо від нової суми після збільшення, — що суперечило б умовам Договору, який передбачає нарахування відсотків від суми кредиту за кожний день. Відповідач не має можливості перевірити внутрішній алгоритм розрахунків первісного кредитора, однак вважає за необхідне звернути увагу суду на цю обставину. За таких умов тягар доведення правомірності та коректності кожного нарахування лежить на позивачеві.

Щодо нарахування 5883,62 грн. від 26.08.2020 та його правової природи відповідачка зазначає наступне.

26.08.2020 первісний кредитор одноразово нарахував 5 883,62 грн., унаслідок чого борг стрибнув з 9 264,81 грн. до 15 148,43 грн. Це нарахування здійснено на підставі механізму п. 1.4 Договору — одноразового перерахунку різниці між базовою ставкою (1,70%/день) та дисконтними ставками, що діяли відповідно до укладених додаткових угод: 01.05–22.05.2020: дисконтна ставка 1,66%/день, різниця з базовою 0,04%/ день; 22.05–26.06.2020: дисконтна ставка 1,33%/день, різниця 0,37%/день; 26.06–11.07.2020: дисконтна ставка 1,16%/день, різниця 0,54%/день; 11.07–22.08.2020: дисконтна ставка 0,83%/день, різниця 0,87%/день; 23.08–26.08.2020: базова ставка 1,70%/день у повному розмірі (строк усіх попередніх додаткових угод вже минув).

Власний перерахунок відповідача із застосуванням фактичних залишків тіла кредиту на кожну дату дає суму, зіставну з нарахованою первісним кредитором. Однак, на думку відповідача, саме нарахування є неправомірним з таких підстав.

По-перше, правова природа нарахування. Незважаючи на те, що позивач іменує це нарахування «процентами», за своєю правовою сутністю воно є штрафною санкцією — неустойкою у розумінні ст. 549 ЦК України. Ключовою ознакою є те, що обов`язок його сплати виникає не щоденно і не пропорційно до суми боргу, а одноразово при настанні певної умови — закінченні строку дії дисконтної ставки. Тобто це є відповідальністю за невиконання графіку повного погашення, а не платою за користування кредитом. Принцип пріоритету суті над формою не дозволяє кредитору перейменовувати штрафні санкції на «проценти» з метою уникнення законодавчих обмежень.

По-друге, споживчий характер кредиту. Пункт 4.16 Договору містить застереження про те, що «кредит отримано не на споживчі цілі». Однак це застереження є типовою стандартною клаузулою договору приєднання (ст. 634 ЦК України), яку відповідач не мала можливості змінити і підписала виключно як технічну умову отримання коштів, а не як вираження власної волі. Процедура укладення Договору через веб-сайт передбачала лише два варіанти: або приєднання до запропонованих умов у повному обсязі, або відмова від отримання кредиту. За своєю економічною сутністю — кредит 6 000 грн, наданий фізичній особі мікрофінансовою організацією через інтернет без застави — є класичним споживчим кредитом. Кредитор не надав жодних доказів того, що кошти були використані відповідачем для підприємницької діяльності. Включення формального застереження про «неспоживчу мету» в стандартний текст договору приєднання є юридичною маніпуляцією, спрямованою на позбавлення відповідача законодавчого захисту, що є зловживанням правом у розумінні ст. 13 ЦК України.

По-третє, мораторій у зв`язку з пандемією COVID-19. Оскільки за своєю правовою природою це нарахування є штрафною санкцією, а Договір за своєю економічною сутністю є споживчим кредитом, до нього застосовуються обмеження, встановлені Законом України № 533-IX від 17.03.2020 у зв`язку з пандемією COVID-19. На дату нарахування (26.08.2020) карантинні обмеження тривали.

По-четверте, форс-мажор за Правилами самого первісного кредитора. Пункт 6.1 Правил надання кредиту звільняє сторони від відповідальності у разі обставин непереборної сили, серед яких прямо зазначено «природні та неприродні катастрофи» та «законодавчі або адміністративні вимоги або обмеження органів державної влади». Пандемія COVID-19 підпадає під обидві ці категорії. Показово, що цей захисний механізм передбачений власними Правилами кредитора, але його знехтувано при здійсненні нарахування.

По-п`яте, порушення принципу добросовісності. Протягом травня–серпня 2020 року первісний кредитор систематично приймав платежі відповідача за дисконтними ставками, укладав нові додаткові угоди та жодного разу не попередив про можливість застосування механізму п. 1.4. Раптове одноразове нарахування понад 5 800 грн. після місяців такої поведінки суперечить принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України) та є зловживанням правом (ст. 13 ЦК України). Відповідач підкреслює, що сплативши значні суми та не отримавши жодного попередження, не могла розумно передбачити таке нарахування.

По-шосте, несправедливі умови договору приєднання. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо їх наслідком є істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача. Прихований механізм одноразового «штрафного» нарахування, замаскованого під «проценти», є саме такою несправедливою умовою.

Щодо нарахування 2566,66 грн. від 27.09.2020, то відповідач вказує, що на її думку це нарахування є неправомірним з таких підстав.

По-перше, порушення умов угоди про розстрочку. Обидві додаткові угоди від 09.09.2020 — незалежно від того, яка з них є чинною — прямо встановлюють, що загальна сума заборгованості є фіксованою і будь-які нарахування по Договору призупиняються (п. 2 обох угод). Відповідач 16.09.2020 здійснила платіж у розмірі 2790,00 грн., який первісний кредитор прийняв та зарахував відповідно до умов угоди. Таким чином, кредитор своїми діями підтвердив чинність угоди на момент платежу. Нарахування 2 566,66 грн. нових відсотків 27.09.2020 суперечить п. 2 угоди, яка ці нарахування зупиняла. При цьому, виходячи з математики нарахування, ці відсотки є перерахунком за період починаючи з 09.09.2020 — тобто з самої дати укладення угоди, — що додатково підтверджує: кредитор застосував п. 5 угоди про її «втрату чинності з моменту укладення» заднім числом, вже після того, як прийняв платіж 16.09.2020 як виконання за цією ж угодою.

По-друге, неприпустимість посилання на недійсність угоди з моменту її укладення. Пункт 5 угоди передбачає, що у разі порушення графіку угода «втрачає чинність з моменту її укладення». Однак застосування цього положення після того,

як кредитор вже прийняв платіж відповідно до умов цієї ж угоди, суперечить принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України). Згідно з усталеними засадами цивільного права, сторона не може спочатку своїми діями підтверджувати чинність правочину, а потім посилатись на його відсутність з самого початку. Прийнявши платіж 16.09.2020 як виконання за угодою, кредитор фактично визнав її чинною і втратив право стверджувати, що вона не діяла з 09.09.2020.

По-третє, підозріла часовість. Нарахування здійснено 27.09.2020 —безпосередньо напередодні передачі боргу до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (29.09.2020), що може свідчити про штучне збільшення розміру вимоги перед її відступленням.

Щодо нарахування відсотків після настання прострочення, то у відзиві зазначено наступне.

Відповідно до розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», після придбання права вимоги 29.09.2020 нарахування відсотків тривало до 10.11.2020 за базовою ставкою 1,70%/день від залишку тіла кредиту. Разом з тим, відповідач звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, згідно з якою право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після настання прострочення права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів відповідно до ст. 625 ЦК України, а не за договірною ставкою. Хоча зазначена постанова прийнята у господарській справі, викладений у ній принцип відображає загальну засаду цивільного права: після прострочення договірні відсотки за користування кредитом замінюються відсотками за порушення грошового зобов`язання. Цей принцип також підтверджений постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Як вказує відповідач, вона усвідомлює, що зазначені правові позиції не мають прямої зворотної сили щодо цього Договору. Разом з тим принцип справедливості та добросовісності у зобов`язальних відносинах (ст. 3 ЦК України) є незмінною засадою цивільного права, яка існувала і на момент укладення Договору. Нарахування понад 600% річних після того, як відповідач і без того сплатила суму, що вдвічі перевищує розмір усіх отриманих кредитних коштів, жодним чином не відповідає цьому принципу.

Також у відзиві вказано, що відповідач вважає проценті ставки за Договором, а саме: базову процентну ставку 1,70%/день (622,20% річних) та дисконтну — 1,66%/день (607,56% річних) (п. 4.4 Договору) - явно несправедливими та такими, що суперечать засадам справедливості, добросовісності та розумності (ч. 3 ст. 509, ст. 627 ЦК України).

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що не заперечує проти самого факту відступлення права вимоги, однак звертає увагу суду на таке: 1) до матеріалів справи долучено лише витяги з реєстрів прав вимог, а не повні реєстри, що унеможливлює перевірку достовірності відомостей щодо розміру переданої вимоги на кожному етапі; 2) відповідача не було належним чином повідомлено про кожне з відступлень права вимоги; 3) нарахування 5883,62 грн. від 26.08.2020 та 2566,66 грн. від 27.09.2020 увійшли до бази переданої вимоги та штучно збільшили її розмір на кожному наступному етапі ланцюга відступлення.

Також, відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. як неспівмірних зі складністю справи та ціною позову.

Отже, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд: 1) у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» відмовити повністю або суттєво зменшити заявлену суму позову; 2) визнати нарахування 5 883,62 грн. від 26.08.2020 таким, що здійснено з порушенням мораторію на штрафні санкції в умовах пандемії COVID-19, всупереч принципам добросовісності та розумності, і відмовити у стягненні цієї суми; 3) визнати нарахування 2 566,66 грн. від 27.09.2020 таким, що здійснено в порушення умов Додаткової угоди від 09.09.2020 про розстрочку, яка зупиняла будь-які нарахування, і відмовити у стягненні цієї суми; 4) зменшити розмір відсотків відповідно до ст. 551 ЦК України як явно несправедливих (понад 600% річних), керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України); 5) відмовити у стягненні відсотків за договірною ставкою за період після настання прострочення, обмеживши їх розміром, передбаченим ст. 625 ЦК України, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 та від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12; 6) відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшити їх розмір як неспівмірний зі складністю справи.

09.04.2026 представник позивача Сахарова О.І. через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив (зареєстровано за вх. №1918 від 10.04.2026, а.с. 148-154).

Так, щодо направлення письмового повідомлення боржнику щодо зміни сторони кредитора, то представник позивача зазначає, що скаржник не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Отже, не є підставою для звільнення боржника від виконання Кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання боржника свого зобов`язання перед кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано.

Щодо реєстрів прав вимоги у відповіді на відзив вказано, зокрема, що надані позивачем витяги з реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та №11/07/25-Е від 11.07.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Ці документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу. Також, підкреслено, що витяги з реєстрів боржників (прав вимог) формуються безпосередньо клієнтом та фактором, тобто сторонами договору факторингу. Позивач, як новий кредитор, не має впливу на їх форму чи вигляд, а також доступу до повного реєстру. Його роль обмежується отриманням документів, які передаються йому у зв`язку з виконанням договору факторингу. Таким чином, як зазначає представник позивача, подані витяги з реєстрів відповідають загальним вимогам належності та допустимості доказів, передбаченим статтями 76 та 77 ЦПК України. Законодавство України не встановлює чіткої уніфікованої форми таких витягів, а тому важливим є зміст документа, його реквізити та відповідність домовленостям між сторонами договору.

Разом з тим, представник позивача вказує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 814952275від 01.05.2020. Уклавши Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має

вільний доступ до умов Договору на сайті первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Крім того, у відповіді на відзив наголошується на тому, що враховуючи порушення відповідачем норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, то представник позивача з посиланням на законодавство України вказує, що відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Отже, представник позивача у відповіді на відзив просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

12.04.2026 відповідачем ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» було подано заперечення на відповідь на відзив, у яких остання вказала, що ознайомившись із відповіддю на відзив ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» від 09.04.2026, вважає наведені в ній аргументи необґрунтованими, такими, що не спростовують доводів відзиву, а подекуди — такими, що прямо суперечать матеріалам справи та нормам чинного законодавства. (зареєстровано за вх. №1986 від 15.04.2026, а.с. 177-179).

Так, ОСОБА_1 щодо повідомлення про відступлення права вимоги зазначає, що вона не заперечує загального правила про те, що відсутність повідомлення не звільняє боржника від обов`язку погашення боргу. Однак позивач свідомо підміняє предмет заперечення: у відзиві йшлося не про підставу для звільнення від виконання зобов`язання, а про неможливість перевірити достовірність відомостей щодо розміру переданої вимоги на кожному з трьох етапів відступлення. Саме розмір вимоги, що передавалась, — а не сам факт передачі — є предметом оскарження, оскільки до бази переданої вимоги увійшли нарахування, правомірність яких є спірною.

Щодо реєстрі прав вимоги, то відповідач вказує, що позивач наводить розлогі аргументи щодо конфіденційності реєстрів та неможливості їх надання у повному обсязі. Однак ці аргументи є внутрішньо суперечливими. З одного боку, позивач стверджує, що реєстри містять конфіденційну інформацію про третіх осіб і тому не можуть бути надані повністю. З іншого боку, ст. 95 ЦПК України прямо передбачає можливість надання належним чином засвідчених копій. Ніщо не перешкоджало позивачу надати витяг, що стосується виключно боржника у цій справі, у вигляді належно засвідченої копії з відповідного реєстру — без розкриття даних третіх осіб. Натомість надано лише витяги, форму і зміст яких відповідач не має можливості перевірити.

Як підкреслює відповідач, особливої уваги заслуговує та обставина, що ланцюг відступлення права вимоги налічує щонайменше три ланки: ТОВ «Манівео» > ТОВ «Таліон Плюс» > ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» > ТОВ «ФК «ЕЙС». При цьому кожне наступне відступлення відбувалося вже з урахуванням спірних нарахувань від 26.08.2020 та 27.09.2020, що штучно збільшувало базу переданої вимоги. Позивач жодним чином не спростував цей аргумент відзиву.

Щодо нарахування 5883,62 грн. від 26.08.2020, то у запереченнях на відповідь на відзив вказано, що відповідач наполягає: нарахування 5 883,62 грн. є за своєю суттю не платою за користування кредитом (яка нараховується щоденно), а одноразовою штрафною компенсацією — різницею між базовою та дисконтною ставками за весь попередній період. Ознаки цього нарахування як санкції є очевидними: 1) воно не нараховувалось щоденно разом із дисконтними відсотками, а виникло одноразово при настанні певної умови; 2) його розмір визначається не строком майбутнього користування кредитом, а ретроспективно — за весь минулий період; 3) механізм п. 1.4 Договору по суті є «штрафним перерахунком» за невиконання зобов`язання погасити кредит у строк.

Позивач не надав жодного контраргументу щодо принципу пріоритету суті над формою, на який спирався відзив. Посилання на те, що договір є «правомірним» і «не визнаний недійсним», не відповідає предмету спору: питання полягає не в недійсності договору, а в правовій кваліфікації конкретного нарахування.

Так само позивач проігнорував аргументи щодо: форс-мажору за п. 6.1 власних Правил первісного кредитора (пандемія COVID-19); порушення принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України) внаслідок того, що кредитор місяцями приймав платежі за дисконтними ставками, жодного разу не попереджаючи про можливість застосування механізму п. 1.4; несправедливості умови у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо нарахування 2566,66 грн. від 27.09.2020, то відповідач підкреслює, що позивач у відповіді на відзив взагалі не відповів на аргументи відзиву щодо даного нарахування, між тим наведені у відзиві аргументи є принциповими. Отже, як вказує ОСОБА_1 , повне ігнорування цілого розділу відзиву суд не може розцінювати інакше, ніж відсутність контраргументів по суті.

Щодо нарахування відсотків після настання прострочення, то у запереченнях на відповідь на відзив вказано, що позивач посилається на п. 4.3 Договору, яким сторони нібито погодили, що відсотки після закінчення строку кредитування є відсотками в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, та на постанову ВП ВС у справі № 910/4518/16. Однак позивач некоректно застосовує цю постанову. З наведених у відповіді на відзив цитат прямо випливає, що ВП ВС розмежовує два види відсотків: за правомірне користування кредитом (ст. 1048 ЦК) та за неправомірне користування після прострочення (ст. 625 ЦК). При цьому ВП ВС у тій самій постанові (п. 140-141) підтверджує: право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Таким чином, після настання прострочення нарахування за договірною ставкою 1,70%/день (622,20% річних) є неможливим навіть за умовами самого договору. Застосуванню підлягає ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає три відсотки річних, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як підкреслює відповідач, посилання позивача на те, що договором встановлено інший розмір, є маніпулятивним: п. 4.3 Договору лише кваліфікує природу відсотків після прострочення як відсотки за ст. 625 ЦК, але не встановлює їх розмір на рівні 1,70%/день всупереч нормі закону.

Крім того, нарахування 622,20% річних після того, як відповідач вже сплатила майже вдвічі більше, ніж отримала кредитних коштів, є очевидним порушенням принципів справедливості та добросовісності (ст. 3 ЦК України).

Разом з тим, щодо споживчого характеру кредиту, відповідач зазначає, що позивач не надав жодної відповіді на аргумент відзиву про те, що застереження п. 4.16 Договору про «неспоживчу мету» є типовою клаузулою договору приєднання, яку відповідач не мала можливості змінити. Між тим позивач у своїй же відповіді на відзив самостійно посилається на Закон України «Про споживче кредитування» (ч. 1 ст. 18) при обговоренні питання повідомлення боржника — тобто фактично визнає споживчий характер кредитного договору. Як акцентує відповідач, це внутрішнє протиріччя у позиції позивача суд не може не взяти до уваги.

Щодо посилання на п.4.12 Договору зазначено, що позивач стверджує, що відповідач, підписавши Договір, підтвердила його «розумність та справедливість». Однак, як зазначено у відзиві та підтверджено постановою ВП ВС від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, суд не пов`язаний декларативними підтвердженнями споживача у договорах приєднання. Позивач не спростував цю правову позицію і не навів жодного контраргументу щодо застосування ст. 634 ЦК України до цього Договору.

Щодо судових витрат, то відповідач у запереченнях на відповідь на відзив просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розумного рівня.

Відтак ОСОБА_1 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю або суттєво зменшити заявлену суму, керуючись підставами, викладеними у відзиві та цих запереченнях.

14.04.2026 представник позивача Сахарова О.І. через систему «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, зокрема, наступне (зареєстровано за вх. №1983 від 15.04.2026, а.с. 159-166).

Щодо правомірності нарахування процентів за кредитним договором вказано, що як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит на суму 11500,00 грн. строком на 14 днів. Однак, відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений кредитним договором строк не виконав. Відтак, позивач вправі вимагати від відповідача повернення отриманих за Кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Представник позивача звертає увагу на те, що первинний кредитор та відповідач уклали Кредитний договір шляхом використання електронного підпису. З моменту накладення електронного підпису та підтвердження акцепту пропозиції (оферти) між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання. При цьому сторони погодили всі істотні умови Кредитного договору, зокрема: суму кредиту, строки його повернення, порядок нарахування та сплати процентів, права та обов`язки сторін, а також відповідальність за порушення умов договору. Тобто, виходячи з умов Кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого Кредитним договором строку кредитування у розмірі 8 822,58 грн. є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Також, представник позивача зазначає інформацію по нарахуванню заборгованості відповідачу, де вказує наступне.

Згідно з п.1.3. на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,66 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування кредитом.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 6000,00 (сума виданого кредиту)*1,66(процентна ставка)/100= 99,60грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 01.05.2020- 16.05.2020 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»).

16.05.2020 - відповідач вніс частковий платіж у сумі 1 494,00 грн на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та 506,00 грн. на погашення тіла кредиту.

Таким чином тіло кредиту становить – 5494,00 грн.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5494,00 (сума виданого кредиту)* 1,66(процентна ставка)/100= 91,20грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 17.05.2020-22.05.2020 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»).

22.05.2020 - відповідач вніс частковий платіж у сумі 548,00 грн на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та збільшив суму(тіло кредиту) на 3 539,00 грн., таким чином тіло кредиту становить – 9033,00грн.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 9033,00 (сума виданого кредиту)* 1,33(процентна ставка)/100=120,13 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 22.05.2020-29.05.2020(що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та додатковою угодою від 12.06.2020).

29.05.2020 - відповідач вніс частковий платіж у сумі 986,32 грн на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, та 1,68 грн. на погашення тіла кредиту, та збільшив суму(тіло кредиту) на 1 961,00 грн., таким чином тіло кредиту становить – 10992,32 грн.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 10992,32 (сума виданого кредиту)* 1,33(процентна ставка)/100= 146,20 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 29.05.2020-12.06.2020 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та додатковою угодою від 12.06.2020).

12.06.2020 - відповідач вніс частковий платіж у сумі 1 900,60 грн на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, та 299,40 грн. на погашення тіла кредиту.

Таким чином тіло кредиту становить – 10692,92 грн.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 10692,92 (сума виданого кредиту)* 1,33(процентна ставка)/100=142,22грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 13.06.2020-26.06.2020 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та додатковою угодою від 12.06.2020).

26.06.2020 - відповідач вніс частковий платіж у сумі 1 991,08 грн на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, та 0,92 грн. на погашення тіла кредиту.

27.06.2020 - Відповідач вніс частковий платіж у сумі 124,03 грн на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, та 0,97 грн. на погашення тіла кредиту.

Таким чином тіло кредиту становить – 10691,03 грн.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 10691,03 (сума виданого кредиту)* 1,16(процентна ставка)/100= 124,02 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 27.06.2020-11.07.2020 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та додатковою угодою від 27.06.2020).

11.07.2020 - відповідач вніс частковий платіж у сумі 1 736,28 грн на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, та 2 263,72 грн. на погашення тіла кредиту.

Таким чином тіло кредиту становить – 8427,31 грн.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 8427,31 (сума виданого кредиту)* 0,83 (процентна ставка)/100= 69,95 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 12.07.2020- 25.07.2020 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та додатковою угодою від 11.07.2020).

25.07.2020- відповідач вніс частковий платіж у сумі 979,30 грн на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, та 0,70 грн. на погашення тіла кредиту.

Таким чином тіло кредиту становить – 8426,61 грн.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 8426,61 (сума виданого кредиту)* 0,83 (процентна ставка)/100= 69,94 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 26.07.2020- 10.08.2020 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та додатковою угодою від 25.07.2020).

10.08.2020 - відповідач вніс частковий платіж у сумі 1 119,04грн на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, та 0,96 грн. на погашення тіла кредиту.

Таким чином тіло кредиту становить – 8425,65 грн.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 8425,65(сума виданого кредиту)* 0,83 (процентна ставка)/100= 69,93 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 11.08.2020- 22.08.2020 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидкафінансова допомога» та додатковою угодою від 10.08.2020).

Згідно з п. 1.4. у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).

Представник позивача зазначає, що 26.08.2020 нараховано різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 8425,65(сума виданого кредиту)* 1,70 (процентна ставка)/100= 143,24 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 28.08.2020- 16.09.2020 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»).

05.09.2020- відповідач вніс частковий платіж у сумі 6 000,00 грн. на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами

16.09.2020 - відповідач вніс частковий платіж у сумі 2 728,14 грн на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, та 61,86 грн. на погашення тіла кредиту.

Таким чином тіло кредиту становить – 8363,79 грн.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 8363,79 (сума виданого кредиту)* 1,70 (процентна ставка)/100= 142,18 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 17.09.2020- 28.09.2020 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»).

Отже, у додаткових поясненнях у справі представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20.04.2026 відповідачем ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» було подано додаткові пояснення у справі (зареєстровано за №2057 від 20.04.2026, а.с. 191). Так, остання подала додаткові пояснення щодо додаткових пояснень позивача від 14.04.2026 у частині нарахування відсотків після закінчення строку кредитування, на що вказала наступне.

П. 4.3 Договору кваліфікує відсотки після прострочення як відсотки за ст. 625 ЦК — це відповідальність, а не плата за користування. Стаття 625 ЦК встановлює розмір такої відповідальності: 3% річних, якщо інший розмір не встановлений договором. Позивач стверджує, що таким розміром є 1,70%/день з п. 1.4. Але п. 1.4 встановлює базову ставку як плату за користування кредитом — тобто це механізм ст. 1048 ЦК, а не ст. 625 ЦК. Змішувати ці два механізми не можна: самі апеляційні суди, на які посилається позивач, чітко розрізняють «відсотки за користування» і «відсотки за неправомірне користування» як два різних правових інструменти. Окремого договірного положення про розмір відповідальності після прострочення цей Договір не містить — а отже застосовується загальна норма: 3% річних.

Позивач посилається на рішення апеляційних судів у справах з іншими договорами Манівео. Як підкреслює відповідач, вона не має можливості перевірити умови тих договорів, однак звертає увагу суду на принципове: у всіх наведених рішеннях суди спирались на вбудований у договір механізм, який прямо встановлював як строк пролонгації (фіксовані 90 днів, автоматично), так і розмір ставки після дисконтного періоду — наприклад, п. 1.12.2 або п. 1.9.3. У Договорі № 814952275 такого механізму немає жодного з цих елементів. Продовження строку відбувалось виключно через підписання окремих додаткових угод із щоразу узгодженими строками та ставками. Це означає, що наведена практика стосується договорів із принципово іншою структурою і не може бути застосована до цієї справи.

Договір системно розрізняє поняття «строк, на який наданий кредит» і «строк користування кредитом». Лише в основному тексті Договору та дев`яти додаткових угодах ці формулювання вжито понад 40 разів як самостійні категорії. Це розрізнення підтверджує, що п. 4.2 (строк дії договору) і п. 1.2 (строк кредитування) — різні категорії. Відповідач не заперечує, що фактично користувалась коштами довше за встановлений строк. Однак після закінчення строку кредитування таке користування стало неправомірним — що й визнає сам Договір у п. 4.3, кваліфікуючи подальші відсотки як відповідальність за ст. 625 ЦК. Питання не в тому, чи тривало користування — а в тому, яка ставка відповідальності застосовується після прострочення. І ця ставка — 3% річних, якщо договір не встановив іншої ставки саме як міри відповідальності. П. 1.4 такої ставки не встановлює — він встановлює плату за правомірне користування.

Отже, відповідач просить суд долучити ці пояснення до матеріалів справи та врахувати їх при розгляді даної справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача просила суд задовольнити позов в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та в додаткових поясненнях по справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог або суттєво знизити заявлену суму позову з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, в запереченнях на відповідь на відзив та у додаткових поясненнях відповідача. Також підкреслила, що вважає суму нарахованих відсотків незаконно збільшеною, оскільки відсотки нараховувались як штрафні санкції, які відповідно до закону, у зв`язку з воєнним станом, підлягають списанню кредитодавцем.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 скористалась своїм правом, наданим ст. 178 ЦПК України, та подала відзив.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

В силу приписів ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилом частини першої ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як закріплено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. (ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

Судом встановлено, що 01.05.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 814952275 (а.с. 13-14).

Відповідно до п.п. 1.1 – 1.7 Договору №814952275 від 01.05.2020 за цим Договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 6000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору. Кредит надається (Договір укладається) строком на 14 днів від дати отримання кредиту позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,66 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом. У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення). Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору. Позичальник зобов`язаний повернути Товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, зазначені в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

16.05.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, якою було продовжено строк, на який було надано кредит на сім днів та узгоджено, що з 15.05.2020 р. позичальник сплачує за користування кредитом 1,66 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди (а.с. 15).

22.05.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, якою було продовжено строк, на який було надано кредит на сім днів та узгоджено, що з 22.05.2020 р. позичальник сплачує за користування кредитом 1,33 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди (а.с. 15).

Також, 22.05.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, якою сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 3539 грн. 00 коп. з 22.05.2020 на строк дії Договору (а.с. 22).

29.05.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, якою було продовжено строк, на який було надано кредит на чотирнадцять днів та узгоджено, що з 29.05.2020 р. позичальник сплачує за користування кредитом 1,33 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди (а.с. 16).

Також, 29.05.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, якою сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 1961 грн. 00 коп. з 29.05.2020 на строк дії Договору (а.с. 23).

12.06.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, якою було продовжено строк, на який було надано кредит на чотирнадцять днів та узгоджено, що з 12.06.2020 р. позичальник сплачує за користування кредитом 1,33 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди (а.с. 16).

26.06.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, якою було продовжено строк, на який було надано кредит на один день та узгоджено, що з 26.06.2020 р. позичальник сплачує за користування кредитом 1,16 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди (а.с. 17).

27.06.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, якою було продовжено строк, на який було надано кредит на чотирнадцять днів та узгоджено, що з 27.06.2020 р. позичальник сплачує за користування кредитом 1,16 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди (а.с. 17).

11.07.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, якою було продовжено строк, на який було надано кредит на чотирнадцять днів та узгоджено, що з 11.07.2020 р. позичальник сплачує за користування кредитом 0,83 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди (а.с. 18).

25.07.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, якою було продовжено строк, на який було надано кредит на чотирнадцять днів та узгоджено, що з 25.07.2020 р. позичальник сплачує за користування кредитом 0,83 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди (а.с. 18).

10.08.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, якою було продовжено строк, на який було надано кредит на чотирнадцять днів та узгоджено, що з 08.08.2020 р. позичальник сплачує за користування кредитом 0,83 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди (а.с. 19).

09.09.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, відповідно до якої у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору №814952275 від 01.05.2020 р. та звернення позичальника Товариство надало позичальнику розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 11153 грн. 79 коп. на 70 днів (а.с. 20).

09.09.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №814952275 від 01.05.2020, відповідно до якої у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору №814952275 від 01.05.2020 р. та звернення позичальника Товариство надало позичальнику розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 11153 грн. 79 коп. на 28 днів (а.с. 21).

На підтвердження надання кредитних коштів первісним кредитором позивач надав копії платіжних доручень, відповідно до яких на платіжну картку ОСОБА_1 були перераховані кошти в сумі: 6000,00 грн. 01.05.2020, 3539,00 грн. 22.05.2020, 1961,00 грн. 29.05.2020 (а.с. 9-10).

Разом з цим, відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила факт укладання кредитного договору та додаткових угод до нього, а також отримання кредитних коштів.

Окрім того, Акціонерним товариством "Універсал Банк" надано виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), інформація в яких підтверджує надання останній кредитних коштів (а.с. 142-146).

Матеріали справи також містять копії: правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 24-26); заявки на отримання грошових коштів в кредит від 01.05.2020 (а.с. 27); алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів (а.с. 28-29); довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 30); алгоритму дій споживача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору (а.с. 31-33); довідок про підтвердження перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів (а.с. 34-35).

Дослідивши надані для суду документи була встановлена наступна послідовність нарахування заборгованості:

1) згідно п. 1.3 Договору №814952275 від 01.05.2020 з врахуванням внесених відповідачем платежів:

- за період з 01.05.2020 по 16.05.2020: 6000 грн. (сума кредиту) *1,66 (процентна ставка)/100= 99,60 грн.;

- за період з 17.05.2020 по 22.05.2020: 5494 грн. (сума кредиту) *1,66 (процентна ставка)/100= 91,20 грн.;

- за період з 22.05.2020 по 29.05.2020: 9033 грн. (сума кредиту) *1,33 (процентна ставка)/100= 120,13 грн.;

- за період з 29.05.2020 по 12.06.2020: 10992,32 грн. (сума кредиту) *1,33 (процентна ставка)/100= 146,20 грн.;

- за період з 13.06.2020 по 26.06.2020: 10692,92 грн. (сума кредиту) *1,33 (процентна ставка)/100= 142,22 грн.;

- за період з 27.06.2020 по 11.07.2020: 10691,03 грн. (сума кредиту) *1,16 (процентна ставка)/100= 124,02 грн.;

- за період з 12.07.2020 по 25.07.2020: 8427,31 грн. (сума кредиту) *0,83 (процентна ставка)/100= 69,95 грн.;

- за період з 26.07.2020 по 10.08.2020: 8426,61 грн. (сума кредиту) *0,83 (процентна ставка)/100= 69,94 грн.;

- за період з 11.08.2020 по 22.08.2020: 8425,65 грн. (сума кредиту) *0,83 (процентна ставка)/100= 69,93 грн.;

2) згідно п. 1.4 Договору №814952275 від 01.05.2020 з врахуванням внесених відповідачем платежів:

- за період з 28.08.2020 по 16.09.2020: 8425,65 грн. (сума кредиту)*1,70 (процентна ставка)/100=143,24 грн.;

- за період з 17.09.2020 по 28.09.2020: 8363,79 грн. (сума кредиту)*1,70 (процентна ставка)/100=142,18 грн.

Доводи відповідачки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

В силу приписів ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як закріплено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Так, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відтак у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 (провадження № 61-13862св25) зазначено, що «допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) зазначено, що:

«58. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

59. Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

60. Як уже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

61. Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

62. При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

63. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).

64. Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

65. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

66. Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106))».

Судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, до якого з часом укладалися додаткові угоди: №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 (а.с. 39-52).

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах Договору.

Матеріали справи містять: копію витягу реєстру прав вимоги №101 від 29.09.2020, де під порядковим номером 930 міститься запис про Кредитний договір №814952275 від 01.05.2020, боржник ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 11214,81 грн. (а.с. 53-54); копію акту звірки (а.с. 55); копію протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги №101 від 29.09.2020 (а.с. 56); копію розрахунку заборгованості, видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 78-79).

05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанси» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 57-60). До даного Договору укладались додаткові угоди: №2 від 03.08.2021 (а.с. 60); №3 від 30.12.2022 (а.с. 61).

Матеріали справи містять: копію платіжної інструкції від 31.08.2023 №4586 (а.с. 63); копію витягу реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023, де під порядковим номером 10690 міститься запис про Кредитний договір №814952275 від 01.05.2020, боржник ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 17186,37 грн. (а.с. 64-65); копію розрахунку заборгованості, видану ТОВ «Таліон плюс» (а.с. 80).

11.07.2025 між ТОВ "Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанси» було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до п. 1.1. якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 66-69).

Матеріали справи містять: копію протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 (а.с. 72); копію акту прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 73); копію витягу з реєстру боржників від 14.07.2025, де під порядковим номером 15731 міститься запис про Кредитний договір №814952275 від 01.05.2020, боржник ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 17186,37 грн. (а.с. 74-75); копію платіжних інструкцій (а.с. 76-77); копію виписки з особового рахунку за кредитним договором №814952275 від 01.05.2020 (а.с. 81).

Отже, суд враховує, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Відтак судом було встановлено, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за Договором № 814952275 від 01.05.2020 укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 0 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

У зв`язку з вищезазначеним, суд робить висновок, що матеріалами справи підтверджується факт існування у ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за вищевказаним кредитним договором, яка нею добровільно не сплачується.

Факт звернення відповідачки до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитними коштами останньою не заперечувався. Також, в судових засіданнях та в поданих до суду документах, зокрема відзиві, не заперечувався факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

ОСОБА_1 допустила неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Таким чином, заслухавши представника позивача, відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач при пред`явленні позову до суду сплатив судовий збір в сумі 2662, 40 гривень (а.с. 99).

Така сума судового збору була сплачена позивачем з огляду на положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача 2662,40 гривень на відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Крім того, у порядку розподілу судових витрат позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Як встановлено ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано копію Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладеного між Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (а.с. 82-83); копію протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року (а.с. 83); копію додаткової угоди № 25770911048 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року (а.с. 84).

Відповідно до копії Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року сторони (ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та Партнери») засвідчили, шо виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 814952275 від 01.05.2020 – вартість: 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 за кредитним договором № 814952275 від 01.05.2020 – вартість: 1 000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 814952275 від 01.05.2020 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 – вартість: 500,00 грн.; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 814952275 від 01.05.2020 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 – вартість: 500,00 грн. (а.с. 85).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат на виконання вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд враховує, що ці витрати пов`язані з розглядом справи; розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, поведінку позивача, яка не призводила до затягування розгляду справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 належить сплатити на користь позивача 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 15-16, 203, 205, 207, 509-510, 512, 514, 516-517, 526, 611, 627, 633-634, 638, 1048-1050 ЦК України, ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 268, 273, 274, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 814952275 від 01.05.2020 у розмірі 17 186 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят шість) гривень 37 копійок, з яких: 8 363 (вісім тисяч триста шістдесят три) гривні 79 копійок – заборгованість по тілу кредиту; 8 822 (вісім тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 58 копійок - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнахрдження: вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Т.В. Дудар