Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №140/12657/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/12657/25 пров. № А/857/12213/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

за участю секретаря судового засідання - Порцін В.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року про закриття провадження у справі № 140/12657/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

суддя(і) у І інстанції Костюкевич С.Ф.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про наявність порушення правил військового обліку.

17 січня 2026 року позивач подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив залишити без розгляду позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача виключити його з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про наявність порушення правил військового обліку.

11 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з клопотання про закриття провадження відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України у адміністративній справі №140/12657/25 у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії закрито.

Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968,96 грн. сплачений відповідно до квитанції про сплату №1218 від 31.10.2025.

Роз`яснено позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається..

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою адміністративну справу №140/12657/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України) не є формальною дією, а потребує ретельного встановлення факту припинення юридичного конфлікту, позбавлення Позивача можливості надати свої заперечення призвело до винесення передчасного та необґрунтованого судового акта, що судом першої інстанції було проігноровано. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не пересвідчився у наявності фактичних підстав для закриття провадження та не оцінив доводи відповідача щодо припинення існування предмета спору. Не встановивши, чи підтверджено такий факт відповідними доказами, та не надавши позивачу, висловити своє бачення щодо поданого клопотання, суд першої інстанції проігнорував фундаментальне право сторони на справедливий розгляд.

Таким чином, винесення оскаржуваної ухвали у день подання заяви відповідачем без надання Позивачу часу на ознайомлення з нею та підготовку заперечень є істотним порушенням норм процесуального права, що призвело до порушення права позивача на судовий захист та справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

Щодо неправомірного застосування норм п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України та помилковості висновків суду першої інстанції, апелянт вважає, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України закриття провадження можливе лише за умови одночасного існування двох факторів: самостійного виправлення порушення суб`єктом владних повноважень та повного відновлення прав позивача. Оскільки жодна з цих обставин не мала місця, а факт їх існування не був доведений відповідачем, ОСОБА_1 вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для закриття провадження у справі №140/12657/25.

Крім того, апелянт звертає увагу на викладену правову позицію Великої палати Верховного Суду щодо можливості закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства у постанові від 27 березня 2025 року у справі № 990/364/24.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Положення вказаної норми передбачають те, що після подання позову про оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, останній виправляє допущені порушення шляхом вчинення дій, утримання від вчинення дій чи скасування рішення, яке оскаржується, при цьому, така поведінка повинна забезпечити відновлення прав особи, яка подала позов таким чином, щоб у особи не виникло підстав звернутись за захистом до суду про визнання цього рішення, дії або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2025р. по справі № 990/364/24 зазначила, що аналіз п.8 ч.1 ст.238 КАС України дає підстави для висновку, що в разі встановлення під час розгляду справи, що відповідач - суб`єкт владних повноважень виправив порушення, які оскаржує позивач, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. Визначальною умовою для цього є повне відновлення законних прав (інтересів) позивача внаслідок такого виправлення. Іншими словами, закриття провадження у справі із зазначеної підстави можливе за сукупності певних фактів, а саме: по-перше, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень і, по-друге, повинні бути підстави стверджувати, що внаслідок самостійного виправлення суб`єктом владних повноважень допущених порушень відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача.

Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 протиправних дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку.

Закриваючи провадження у даній справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 надано суду першої інстанції інформацією із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 19.12.2025, та не перебуває в статусі порушника військового обліку.

Зазначене, за висновками суду, свідчить про те, що порушення прав позивача, що стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом усунуті відповідачем.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у даній справі з огляду на наступне.

З матеріалах справи вбачається, що предметом позову є визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про розшук з підстав порушення позивачем правил військового обліку.

Згідно з наданою ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацією із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 19.12.2025 та не перебуває в статусі порушника військового обліку.

Саме на вказану інформацію суд першої інстанції здійснив посилання в оскаржуваній ухвалі від 12 лютого 2026 року в обґрунтування висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Однак, судом першої інстанції не враховано те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме ІНФОРМАЦІЯ_5 вчинив дії щодо скасування чи коригування внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку. Посилання суду першої інстанції на те, що позивач наразі перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 і не має статусу порушника, не може вважатися «виправленням порушення» з боку відповідача, оскільки це є наслідком зміни місця реєстрації особи, а не результатом добровільного визнання та усунення помилки самим органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відомості про скасування чи коригування внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо порушення позивачем правил військового обліку та прийняття за наслідками відповідного рішення матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів констатує помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження відповідно до ст.238 КАС України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі судом першої інстанції допущено не повне з`ясування обставин справи, що, у відповідності до п.1 ч.1 ст.317 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 229 ч. 4, 308, 0, 312, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року про закриття провадження у справі № 140/12657/25 – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 24 квітня 2026 року.