Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №300/387/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/387/26 пров. № А/857/10132/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 300/387/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Директора Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги Хондогій Ірини В`ячеславівни про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій,

місце ухвалення судового рішення Івано-Франківськ

суддя у І інстанціїМикитин Н.М.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 300/387/26 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі за позовом до директора Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги Хондогій Ірини В`ячеславівни про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та об`єднання зі справою №300/2093/25.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема позивач вказує, що відповідачі у справах, визначених судом першої інстанції є різними, що виключає правомірність висновку суду першої інстанції, що спір у цій справі та у справі № 300/2093/25 спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зазначає, що є всі підстави для об`єднання позовних вимог цієї справи та справи № 300/2093/25.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені засобами поштового зв`язку, про що матеріали справи містять відповідні докази.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день надходження до суду позову у справі №300/387/26 у провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває справа №300/2093/25 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, як і в даній справі.

Як наслідок суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі №300/387/26 слід відмовити на підставі пункту 4 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Директора Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги Хондогій Ірини В`ячеславівни, згідно якого просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність директора який не виконав вимоги ст. 26 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” (далі – Закон України “Про БПД”) і не забезпечив позивача своєчасно, в повному обсязі, якісно, безперервно безоплатною правничою допомогою у справі №12023091010001196 та № 300/4699/22;

-зобов`язати відповідача негайно забезпечити потерпілого Доненка В.О. представником адвокатом БПД у кримінальному провадженні №12023091010001196;

- визнати порушення відповідачем адміністративної процедури та приховування від розгляду наступні вимоги, скарги, заяви позивача: вимогу позивача від 30 вересня 2024 року по справі №12023091010001196; вимогу позивача від 30 вересня 2024 року у справі №300/4699/22; повідомлення позивача №Д-204/017 від 22 березня 2024 року; протокол зустрічі від 29 лютого 2024 року з адвокатом; протокол зустрічі з адвокатом від 23 лютого 2024 року; повідомлення позивача №Д-121/017; повідомлення позивача №Д-212/017 від 26 березня 2024 року;

- зобов`язати відповідача розглянути 7 звернень, заяв, скарг, протоколів позивача відповідно до положень адміністративної процедури;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача і не виконання вимог наказу №49 від 09.04.2021 Координаційного центру БПД «Про затвердження Порядку організації проведення моніторингу дотримання адвокатами стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги» на проведення моніторинга по скаргах позивача та зобов`язати звернутися з поданням до Комісії оцінювання якості надання БПД адвокатом ОСОБА_2 ; подати подання до Координаційного центру БПД про виключення адвоката ОСОБА_2 з реєстру адвокатів БПД; подати скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів на порушення адвокатом ОСОБА_2 Правил адвокатської етики і положень Закону України “Про адвокатуру”;

- визнати протиправним і незаконним п. 10 ч. 2 ст. 24 Закону України “Про БПД” в наказі відповідача від 22 березня 2024 року №З-БВПД/017/06.1-2/82;

- зобов`язати відповідача записати правдиві фактичні дані – п. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України “Про БПД” – не виконання адвокатом договірних обов`язків;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду завдану бездіяльністю моїм інтересам потерпілого по справі №12023091010001196 в сумі 35000 євро;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду завдану по справі №300/4699/22 в сумі 35000 євро.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України).

У апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункту 4 частини першої статті 170 КАС України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Під час вирішення питання про відмову у відкритті провадження за правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суд зобов`язаний встановити наявність тотожності спорів за трьома елементами: суб`єктний склад; предмет позову; фактична підстава. При цьому, визначаючи підстави позову як складову його змісту, суд повинен з`ясувати, на яких фактах (обставинах) і нормах права ґрунтується вимога позивача щодо захисту його прав. Інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави загалом.

Судом встановлено, що згідно даних автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» слідує, що у провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №300/2093/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, згідно якого просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який не виконав вимоги ст. 26 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” (далі – Закон України “Про БПД”) і не забезпечив позивача своєчасно, в повному обсязі, якісно, безперервно безоплатною правничою допомогою у справі №12023091010001196 по теперішній час;

2) Зобов`язати Західний міжрегіональний центр з БПД негайно забезпечити позивача представником БПД у кримінальному провадженні №12023091010001196;

3) Визнати протиправність бездіяльності Західного міжрегіонального центру з БПД у формі відсутності реагування на відсутність жодних дій адвоката по наданню БПД потерпілому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12023091010001196, чим порушено обов`язки по договору з адвокатом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1163 від 07 листопада 2023 року;

4) Зобов`язати Західний міжрегіональний центр з БПД виконати вимоги своїх обов`язків згідно з договором з адвокатом Душенко В.А. по наданню БПД клієнту суб`єкту ВПО – позивачу ОСОБА_1 та: звернутися з поданням до Комісії оцінювання якості надання БПД адвокатом Душенко В.А.; подати подання до Координаційного центру БПД про виключення адвоката ОСОБА_2 з реєстру адвокатів БПД; подати скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів на порушення адвокатом ОСОБА_2 Правил адвокатської етики і положень Закону України “Про адвокатуру”;

5) Визнати протиправним і незаконним п. 10 ч. 2 ст. 24 Закону України “Про БПД” в наказі Західного міжрегіонального центру з БПД №1 від 22 березня 2024 року №З-БВПД/017/06.1-2/82;

6) Зобов`язати Західний міжрегіональний центр з БПД записати правдиві фактичні дані – п. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України “Про БПД” – не виконання адвокатом договірних обов`язків;

7) Стягнути з Західного міжрегіонального центру з БПД на користь позивача моральну шкоду за ненадання позивачу правничої допомоги в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно вторинної безоплатної правничої допомоги в справі №12023091010001196 в сумі 35000 євро і процесуальні витрати в сумі на день розгляду справи по суті, які позивач надасть додатково;

8) Визнати бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який не виконав вимоги ст. 26 Закону України “Про БПД” і не забезпечив позивача ОСОБА_1 в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно безоплатною вторинною правничою допомогою по справі №300/4699/22;

9) Визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який не виконав своїх договірних обов`язків з адвокатом Душенко В.А. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1163 від 07.11.2023 та не контролював виконання доручення адвокатом Душенко В.А., отримавши заяви, скарги, вимоги позивача, не розглянув: залишив без уваги вимогу позивача від 30 вересня 2024 року по справі №12023091010001196; залишив без уваги вимогу позивача від 30 вересня 2024 року у справі №300/4699/22; повідомлення позивача №Д-Д-204/017 від 22 березня 2024 року; протокол зустрічі від 29 лютого 2024 року з адвокатом; протокол зустрічі з адвокатом від 23 лютого 2024 року; повідомлення позивача №Д-121/017; повідомлення позивача №Д-212/017 від 26 березня 2024 року;

10) Зобов`язати Західний міжрегіональний центр з БПД: розглянути 7 звернень позивача і надати відповідь у паперовому вигляді під розпис; звернутися з поданням до Комісії з оцінювання якості надання БПД адвокатом Душенко В.А. по справі; подати скаргу до КДКА Івано-Франківської області (кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів) про порушення адвокатом Душенко В.А. Правил адвокатської етики і положень Закону України “Про адвокатську діяльність”, Закону України “Про БПД” і Стандартів якості надання БПД;

11) Визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який порушив ст. 24 Закону України “Про БПД” і не забезпечив безперервність надання позивачу БПД при заміні ОСОБА_2 позивач опинився в судовому засіданні без представника;

12) Стягнути з Західного міжрегіонального центру з БПД на користь позивача моральну шкоду по справі №300/4699/22 в сумі 35000 євро (Відповідач знає, що позивач хворіє і скористався цією обставиною, підступно позбавив гарантованої державою правничої допомоги).

Так, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №300/2093/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, а також про стягнення моральної шкоди.

Отож з матеріалів справи убачається, що предмет і підстави обох позовів є тотожними. Позивач обґрунтовує свої вимоги тими самими фактичними обставинами та нормами права. Суд наголошує, що зміна словесного формулювання вимог або доповнення позову новими аргументами, які не змінюють суті порушеного права, не свідчить про виникнення нового спору. Правова природа вимог залишається незмінною, оскільки вони спрямовані на досягнення одного і того самого юридичного результату.

Як наслідок в межах адміністративної справи №300/2093/25 позивачем вже заявлено ідентичні позовні вимоги, як і в адміністративній справі №240/387/26, втім, у першій справі позовні вимоги звернуто до суб`єкта владних повноважень – юридичної особи, а в цій до її посадової особи - керівника такої юридичної особи ОСОБА_3 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Хондогій Ірина В`ячеславівна є керівником Західного міжрегіонального центру з БПД та може вчиняти дії від імені наведеної юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу різних відповідачів, то колегія суддів зазначає, що визначальним для встановлення тотожності сторін у розумінні ст. 170 КАС України є не лише формальний збіг найменування відповідачів, а їхня правова роль у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень — це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа.

Оскільки керівник діє від імені юридичної особи, позов до юридичної особи та позов до її керівника у контексті одного й того ж управлінського рішення (однакові підстави та предмет) вважаються позовами до того самого відповідача у розумінні тотожності спору, позаяк в межах публічно-правових відносин посадова особа не є автономним від органу суб`єктом. Вона наділена владними повноваженнями не як приватна особа, а виключно як функціональна одиниця відповідного органу.

Отже у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених посадовою особою під час виконання її службових обов`язків, відповідачем виступає сама владна функція, яку уособлює або орган (як юридична особа), або його керівник (як носій повноважень цього органу).

З огляду на це, заміна у позовній заяві відповідача-органу на відповідача-керівника за умови незмінності предмета спору на переконання апеляційного суду:

не змінює правового статусу відповідача як суб`єкта владних повноважень.

не створює нової правової суперечки, оскільки матеріально-правова претензія позивача залишається зверненою до однієї і тієї ж владної інституції.

Окрім того колегією суддів ураховано, що в даному випадку, заміна відповідача — юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) на її посадову особу (керівника) не створює нового суб`єктного складу спору позаяк:

- керівник органу в межах адміністративних правовідносин не виступає як самостійний суб`єкт права, а діє виключно від імені, в інтересах та в межах повноважень відповідного державного органу. Як наслідок керівник і юридична особа (суб`єкт владних від імені якої він вчиняє дії/ бездіяльність) у межах своїх повноважень є фактично одним і тим самим відповідачем (суб`єктом владних повноважень).

- спірні дії/бездіяльність посадової особи - керівника є за своєю суттю є діями/бездіяльністю самого органу - юридичної особи- суб`єкта владних від імені якої керівник вчиняє дії/ бездіяльність.

- правові наслідки судового рішення (у разі задоволення позову) будуть ідентичними для обох випадків, оскільки обов`язок щодо відновлення порушеного права покладатиметься на суб`єкта владних повноважень в цілому.

З огляду на викладене, визначення відповідачем керівника органу замість самого органу за умови ідентичності предмета та підстав позову є штучним роз`єднанням одного спору. Такий підхід призводить до дублювання судових процесів, що суперечить принципу правової визначеності та процесуальної економії.

Така процесуальна поведінка позивача розцінюється судом як спроба ініціювати паралельний розгляд одного і того самого спору шляхом формальної зміни назви відповідача. Це прямо суперечить принципу res judicata (справа, що вже розглядається) та доктрині заборони зловживання процесуальними правами.

Згідно з принципом процесуальної економії та правової визначеності, розгляд двох справ з однаковими підставами та предметом, де фактичним відповідачем в обох випадках є один і той самий носій владних повноважень, є неприпустимим, оскільки це створює ризик ухвалення суперечливих судових рішень та нівелює авторитет правосуддя.

На підставі викладеного, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 170 КАС України, суд зазначає, що наявність відкритого провадження у справі до органу є непереборною перешкодою для відкриття провадження у справі до його керівника з тих самих підстав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 300/387/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос