Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №460/11063/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: членів сімей, які втратили годувальника

Дата: 22 квітня 2026 р.

Справа: №460/11063/25

Суддя: Матковська Зоряна Мирославівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/11063/25 пров. № А/857/32816/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі № 460/11063/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, (головуючий суддя першої інстанції Максимчук О.О., час ухвалення не вказано, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 23.07.2025),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивачка) звернулась до Рівненського адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту відповідач), у якій просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2025 перерахунок пенсії позивача на підставі довідки виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення від 01.05.2025р. № 5к/вих. /4.2/4837 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та виплатити заборгованість за минулий час з урахуванням проведених виплат.

На обґрунтування позову вказано, що позивачці призначено пенсію по втраті годувальника на підставі положень Закону № 2262-ХІІ, після чого Західне міжрегіональне управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надіслало відповідачу довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон№ 2011-XII) та з врахуванням положень Постанови №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення відповідачем перерахунку основного розміру пенсії позивача.

Позивачка звернулась із заявою до відповідача з вимогою провести перерахунок розміру пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, однак від відповідача отримала відмову.

Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки це обмежує право на належне пенсійне забезпечення, передбачене чинним законодавством.

Із наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті з 01.03.2025 призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 01.05.2025 № 5к/вих./4.2/4837 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 від 01.05.2025 № 5к/вих./4.2/4837, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, вказавши, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував статтю 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2015 року №45.

Щодо виплати пенсії у розмірі 100% з 01.04.2019 року, то дана вимога є безпідставна, оскільки, абзацом 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (у первинній редакції) визначено, що виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.08.2025 4 законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року.

Таким чином, апелянт вважає, що оскаржене рішення прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, а також із не повним дослідженням обставин справи. У зв`язку із викладеним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу позивачка не подала. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Рівненській області де отримує з 25.02.2025 пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що підтверджується даними з відповіді відповідача від 18.06.2025.

01.05.2025 Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготовлено та надано довідку за №5к/вих/4.2/4837 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019. Згідно з зазначеною довідкою грошове забезпечення ОСОБА_2 обчислене від посадового окладу 4790,00 грн, окладу за військовим званням – 1270,00 грн., надбавки за вислугу років (35%) – 2121,00 грн, надбавки за особливості проходження служби (21,8%) – 1783,46 грн, надбавки за службу в умовах режимних обмежень (таємність) (0%) – 0,00 грн та премії (26,4%) – 1264,56 грн., а разом 11229,02 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.04.2025, в якій просив провести перерахунок та виплату його пенсії з 01.03.2025 на підставі оновленої довідки виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 01.05.2025 за №5к/вих/4.2/4837.

Листом від 18.06.2025 у відповідь на звернення позивача відповідач відмовив позивачу у перерахунку і виплаті пенсії з 01.03.2025 на підставі оновленої довідки, мотивуючи таке свої рішення тим, що оскільки Кабінетом Міністрів України не прийнято нової постанови, яка б регулювала чи змінювала умови проведення перерахунку пенсій та встановлювала нові розміри, порядок проведення перерахунку та виплати перерахованих пенсій, як це було визначено Постановою №103, то у відповідача відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії з врахуванням доданої до заяви довідки.

Не погодившись з такими діями відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті з 01.03.2025 пенсії позивача на підставі довідки від 01.05.2025 за №5к/вих/4.2/4837 про розмір грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив, виходячи з тих підстав, що у відповідача у зв`язку з отриманням від позивача заяви про перерахунок пенсії разом з довідкою Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 01.05.2025 за №5к/вих/4.2/4837 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 виник обов`язок проведення перерахунку пенсії. Однак, як встановлено судом, зазначений обов`язок виконаний відповідачем не був.

Відмовивши позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії з 01.03.2025 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01.05.2025 за №5к/вих/4.2/4837, відповідач у такий спосіб діяв протиправно, чим позбавив позивача права на належний рівень соціального захисту та пенсійного забезпечення. А тому за встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача протиправно порушені діями відповідача, які полягають у відмові позивачу в перерахунку та виплаті з 01.03.2025 його пенсії.

Таким чином, суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті з 01.03.2025 пенсії позивачу на підставі оновленої довідки, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, беручи до уваги дату втрати чинності пунктами 1, 2 Постанови № 103 - 05 березня 2019 року, суд вважав, що позовні вимоги в частині виплати позивачу пенсії з урахуванням 100% підвищення до пенсії підлягають до задоволення.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон № 2262-ХІІ).

Згідно із ч. 1-2 статті 30 Закону № 2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Статтею 36 Закону № 2262-XII визначено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Згідно із ст. 51 Закону № 2262-XII передбачено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Тобто, при призначенні пенсії з втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-XII має бути призначена пенсія із розрахунку - 70 чи 30 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника. При цьому, якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900-VIII від 23.12.2015 (далі - Закон №900-VIII).

Цим Законом були внесені зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, а саме доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

Пунктом 1 Порядку №45 встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), якою затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Пунктом 2 цієї постанови визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зокрема, Постановою №704 встановлено такі додаткові види грошового забезпечення, як надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, а також премії.

Вказана постанова набрала чинності з 01.01.2018 та у зв`язку з цим у позивача виникло право на перерахунок призначеної йому пенсії.

Пунктами 1, 2 Постанови №103 встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом№ 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови № 704.

Цією ж Постановою №103 також було внесено зміни до Порядку №45, абзацом 1 пункту 5 якого після цих змін, визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються лише такі види грошового забезпечення, як: 1) посадовий оклад, 2) оклад за військовим (спеціальним) званням, 3) відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

При цьому у Додатку 2 до вказаного Порядку №45 містилася форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою №103 було викладено в новій редакції, внаслідок чого стали відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).

Згодом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у адміністративній справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.12.2008.

Враховуючи те, що зміни, внесені Постановою №103, зокрема до додатку 2 Порядку №45, яким визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з 05.03.2019 (дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18) діє редакція додатку 2 Порядку №45, що діяла до зазначених змін.

Водночас, алгоритм дій, який повинен вчинятися, зокрема і відповідачем, у зв`язку з втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 не змінився.

Зокрема, пункт 3 Порядку №45 передбачає, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Разом з цим, з 05.03.2019 (дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18) виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом№ 2262-ХІІ, тобто з урахуванням не лише розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а й додаткових видів грошового забезпечення.

Крім того, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.

Наведена позиція повністю узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19, який відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин у цій справі.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Вказана позиція щодо застосування норм права до спірних правовідносин, міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі№ 21-420а13.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відповідача у зв`язку з отриманням від позивача заяви про перерахунок пенсії разом з довідкою Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 01.05.2025 за №5к/вих/4.2/4837 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 виник обов`язок проведення перерахунку пенсії. Однак, зазначений обов`язок виконаний відповідачем не був.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про допущення відповідачем протиправних дій щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 01.05.2025 за №5к/вих/4.2/4837, яка видана у відповідності до вимог статтей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992, статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку з 01.03.2025 основного розміру пенсії, та як наслідок наявність підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 на підставі вказаної оновленої довідки.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що відмовивши позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії з 01.03.2025 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01.05.2025 за №5к/вих/4.2/4837, відповідач у такий спосіб діяв протиправно, чим позбавив позивача права на належний рівень соціального захисту та пенсійного забезпечення. А тому за встановлених обставин справи, охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача протиправно порушені діями відповідача, які полягають у відмові позивачу в перерахунку та виплаті з 01.03.2025 його пенсії.

Таким чином, наведені обставини є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті з 01.03.2025 пенсії позивачу на підставі оновленої довідки, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, суд зазначає таке.

Пунктом 2 Постанови № 103 передбачено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року в таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 %; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 %; з 1 січня 2020 року - 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

При цьому, пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність 05 березня 2019 року в зв`язку з прийняттям рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 у справі № 826/3858/18 (залишеним у силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року).

Враховуючи вимоги частини 2 статті 265 КАС України, яка передбачає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, пункти 1 та 2 Постанови №103 втратили чинність саме з 05 березня 2019 року.

Беручи до уваги дату втрати чинності пунктами 1, 2 Постанови № 103 - 05 березня 2019 року, суд вважає, що позовні вимоги в частині виплати позивачу пенсії з урахуванням 100% підвищення до пенсії підлягають до задоволення. Отже, апеляційний погоджується із судом першої інстанції стосовно того, що для повного відновлення порушеного права позивача зобов`язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Така правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 6 серпня 2019 року в зразковій справі № 160/3586/19.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України В Рівненській області – залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі № 460/11063/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua