Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №140/14972/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14972/24 пров. № А/857/19854/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Гуляка В. В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №140/14972/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

головуючий суддя першої інстанції – Валюх В.М., час ухвалення - за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення – м. Луцьк, дата складання повного тексту – 16.04.2025

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» (далі ТзОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.10.2024 з метою митного оформлення товару уповноваженою особою декларанта подано до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №24UA205140064663U1, а також документи, яку підтверджують заявлену митну вартість товару. Проте, Волинська митниця за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000319/2 від 11.10.2024.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням, зокрема, з тих підстав, що у поданих до митного оформлення документах відсутні будь-які розбіжності, що б впливали на правильність визначення митної вартості товару, та у рішенні не вказано, які саме документи не подані до митного органу та мають вплив на заявлену та розраховану декларантом митну вартість. Оскаржуване рішення є неконкретизованим та необґрунтованим в частині вимоги надання додаткових документів, що є підставою для його скасування. Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000319/2 від 11.10.2024.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000319/2 від 11 жовтня 2024 року. Стягнути з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» судові витрати в загальному розмірі 6442 гривні 40 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Апелянт зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товарів за МД від 11.11.2024 №24UA205140064663U1 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості та декларант надав додатковий документи: лист ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» № 1-1110 від 11.10.2024 щодо поданих документів. Проте, декларант не надав витребуваних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, про що повідомив листом №5683 від 11.10.2024.

Зауважує, що запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару ввезеного на митну територію України, проте позивач не усунув наявних розбіжностей та не підтвердив задекларовану митну вартість товару. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Митницею у відповідності до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару, про що свідчать копії повідомлень від 11.10.2024, які наявні в матеріалах справи. При проведенні консультації митним органом було зазначено, що митну вартість імпортованого товару не може бути визнано за вартістю, визначеною декларантом у зв`язку з наявністю розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах та відсутності документального підтвердження визначеного рівня митної вартості товарів. Також наголошено на причинах неможливості використання методів 2а -2ґ. Так, у Волинській митниці відсутня цінова інформація про вартість: ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості згідно положень статей 59-61 МК України; продажу (відчуження) ідентичних чи аналогічних товарів на митній території України для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 62 МК України; товарів, наданої виробником товарів, що оцінюються, для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 63 МК України.

Декларанту пропонувалося, у разі наявності цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень 59-63 МК України, повідомити про це митному органу для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару. Однак декларантом така інформація надана не була.

Також зазначає, що причини неможливості використання методів 2а-2г були зазначені безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості від 11.10.2024 №UА205140/2024/000319/2 та детальніше роз`яснені у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, митну вартість товару згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів від 11.10.2024 №UA205140/2024/000319/2 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме на рівні: 0,65 дол.США/кг за МД №UA209160/2024/009827 від 17.09.2024.

Митницею для коригування митної вартості взято вартість товару «печінка свинна» виробника «Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG DE», згідно зовнішньоекономічного договору (контракту), стороною якого є виробник товарів, на ідентичних умовах поставки - FCA Rheda-Wiedenbruck та обсягу ввезеної партії.

Надалі декларантом оцінювані товари оформлено у вільний обіг згідно з МД №24UA205140064825U6 від 11.10.2024 року з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Крім цього, відповідно до ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Однак, ТзОВ «Євроімпорт Груп» з додатковими документами на підтвердження заявленого рівня митної вартості до митниці в межах 80 днів з дня випуску товару не зверталось.

Також апелянт зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду вирішено стягнути на користь позивача з бюджетних асигнувань Волинської митниці витрати на правову допомогу в розмір 3000 грн. Вважає рішення суду першої інстанції і в цій частині необґрунтованим, оскільки виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а також часом, витраченим адвокатом для підготовки зазначених процесуальних документів адже, на даний час існує судова практика розгляду вказаної категорії справ, а також наявний досвід адвоката по представництву інтересів, що спрощувало роботу адвоката та не потребувало значних затрат часу як для підготовки позовної заяви. Окрім того, звертає увагу, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації та запровадженням по всій території України воєнного стану, виникла необхідність перерозподілу бюджетних коштів, виділених Волинській митниці, на потреби Збройних Сил України, що призвело до відсутності бюджетного фінансування на поточні потреби митниці, в тому числі і сплату витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат.

Щодо витрат на залучення перекладача в розмірі 1020 грн., то апелянт вважає, що такий розмір витрат є завищеним й вони не підлягають стягненню. Англійська мова - є мовою міжнародного спілкування. Як свідчать матеріали справи, позивачем до митного оформлення подавались документи, складені німецькою та англійською мовами, а тому митний орган не вимагав надати переклад поданих до митного оформлення документів. Дана вимога також не ставилася судом першої інстанції, тому необхідності в перекладі документів, що надавалися декларантом при здійсненні митного оформлення, не було.

Крім цього, ні акт здачі-прийняття виконаних робіт, ні рахунок-фактура не містять відомостей про те, які ж саме документи підлягали перекладу, мову з якої здійснювався переклад, відомості про час, витрачений спеціалістом на виконання цієї роботи, що свідчить про неналежне документальне підтвердження витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ТзОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» через уповноваженого декларанта ПП «РЕСПЕКТ БРОК» на митний пост Волинської митниці подано МД від 11.11.2024 №24UA205140064663U1, за якою задекларовано ввезення, зокрема, такого товару: «Заморожена печінка свійських свиней, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто 20997 кг., дата виробництва - 09/2024, термін придатності - 09/2025, піддана заморозці (мінус 18 градусів С). Виробник-Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG DE. торговельна марка-нема даних»», ціна товару згідно з графою 42 МД від 11.11.2024 №24UA205140064663U1 4199,40 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: сертифікат якості №б/н від 09.10.2024; пакувальний лист № 363481 від 09.10.2024 (а. с. 27); проформу-інвойс від 07.08.2024 № 051187- 363478+363479+363480+363481 на суму 16800 євро (а. с. 28); рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №363481 від 09.10.2024; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 363481 від 09.10.2024 (а. с. 34, переклад а. с. 35); міжнародний ветеринарний сертифікат № 091024/363481 від 09.10.2024 (а. с. 56-60); платіжне доручення, що стосується товару № 257 від 01.10.2024 (а. с. 29); рахунок-фактуру на сплату за перевезення № 3986 від 11.10.2024 (а.с. 54); довідка ФОП Козій про вартість перевезення № б/н від 11.10.2024 (а. с. 47); прайс-лист № б/н від 09.08.2024; висновок ДЗІ № 3-1/1347 від 10.10.2024 щодо цінової експертизи товару (а. с. 36); зовнішньоекономічний контракт № 051187 від 16.02.2024 (а. с. 22-25); Додаток № 1 до контракту № 051187 від 16.02.2024 (а. с. 26); Договір перевезення № Р-2527 від 26.10.2023 (а. с. 66-67); заявка на перевезення № 3986 від 08.10.2024 (а.с. 51); договір перевезення вантажів у міжнародних сполученнях № 1 від 01.01.2024 (а.с.48-49); Заявка на перевезення № 3986 від 08.10.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 (а.с.50); Декларація-інвойс №363481 від 09.10.2024; експортна декларація № 24DE835644368438B1 від 09.10.2024 (а. с. 30); відомості бухгалтерського обліку: оборотно-сальдова відомість по рах. 3712 по контракту № 051187 від 16.02.2024 та картка рахунку №3712 по контракту № 051187 від 16.02.2024 (а. с. 62-65); накладна на товар № 163345 від 07.10.2024; лист підтвердження від постачальника (роздруківка з електронної пошти) (а. с. 61); фотографії та роздруківки із інтернет посилань, що містяться у Висновку ДЗІ № 3-1/1347 від 10.10.2024 щодо цінової експертизи товару.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000319/2 від 11.10.2024 (а.с.76) видно, що митна вартість товару за МД не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності:

- умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов`язки з оплати навантажувальних робіт, доставки, страхування. В графах 21, 22 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості;

- дослідження щодо цінових характеристик товару Держзовнішінформ №3-1/1347 від 10.10.2024 проведене на основі документів поданих ТзОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП», інформації листа від 10.10.2024 компанії Tonnies та джерел інформації поточних цінових пропозицій продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках. Числовий розрахунок для перевірки заявленого не наданий;

- прайс-лист б/н від 09.08.2024 містить інформацію щодо цін товарів на серпень поточного року, не доведена його актуальність стосовно товару, поданого до митного оформлення;

- митна декларація країни відправлення №24DE835644368438B1 від 09.10.2024 дозволяє ідентифікувати партію товару, але не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних та статистичних даних товару.

В зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 Митного кодексу України (далі МК України) декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 4) транспортні (перевізні) документи, 5) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, 6) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, 7) копію митної декларації країни відправлення.

Декларант листом від 11.10.2024 за вих. №1-1110 повідомив про надання усіх документів для визначення митної вартості товарів та просив завершити митне оформлення (а. с. 69-74)

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000319/2 від 11.10.2024 (а. с. 76).

З графи 33 вказаного рішення видно, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. Повного переліку запитуваних митницею документів декларантом не надано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Митну вартість визначено за резервним методом (стаття 64 МК України). Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме за МД №UA209160/2024/009827 від 17.09.2024, де митна вартість товару становить 0,65 дол. США/кг.

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002747, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів (а. с. 77-78).

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205140064825U6 від 11.10.2024 (а. с. 79).

Не погодившись із вказаним рішення митного органу, позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товарів.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Митний орган вважає, що подані документи на підтвердження митної вартості за МД №24UA205140064663U1 не містили усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом; містили розбіжності, а саме: умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов`язки з оплати навантажувальних робіт, доставки, страхування. В графах 21, 22 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.

Дослідження щодо цінових характеристик товару Держзовнішінформ № 3-1/1347 від 10.10.2024 проведене на основі документів поданих ТзОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП», інформації листа від 10.10.2024 компанії Tonnies та джерел інформації поточних цінових пропозицій продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках. Числовий розрахунок для перевірки заявленого не наданий.

Прайс-лист б/н від 09.08.2024 містить інформацію щодо цін товарів на серпень поточного року, не доведена його актуальність стосовно товару, поданого до митного оформлення.

Митна декларація країни відправлення № 24DE835644368438B1 від 09.10.2024 дозволяє ідентифікувати партію товару, але не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних та статистичних даних товару.

Як слідує з матеріалів справи, до митного оформлення позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару, зокрема: пакувальний лист № 363481 від 09.10.2024 (а. с. 27); проформу-інвойс від 07.08.2024 № 051187- 363478+363479+363480+363481 на суму 16800 євро (а. с. 28); рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №363481 від 09.10.2024; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 363481 від 09.10.2024 (а. с. 34, переклад а. с. 35); платіжне доручення, що стосується товару № 257 від 01.10.2024 (а. с. 29); рахунок-фактуру на сплату за перевезення № 3986 від 11.10.2024 (а.с. 54); довідка ФОП Козій про вартість перевезення № б/н від 11.10.2024 (а. с. 47); прайс-лист № б/н від 09.08.2024; висновок ДЗІ № 3-1/1347 від 10.10.2024 щодо цінової експертизи товару (а. с. 36); зовнішньоекономічний контракт № 051187 від 16.02.2024 (а. с. 22-25); Додаток № 1 до контракту № 051187 від 16.02.2024 (а. с. 26); Договір перевезення № Р-2527 від 26.10.2023 (а. с. 66-67); заявка на перевезення № 3986 від 08.10.2024 (а.с. 51); договір перевезення вантажів у міжнародних сполученнях № 1 від 01.01.2024 (а.с.48-49); Заявка на перевезення № 3986 від 08.10.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 (а.с.50); Декларація-інвойс №363481 від 09.10.2024; експортна декларація № 24DE835644368438B1 від 09.10.2024 (а. с. 30); відомості бухгалтерського обліку: оборотно-сальдова відомість по рах. 3712 по контракту № 051187 від 16.02.2024 та картка рахунку №3712 по контракту № 051187 від 16.02.2024 (а. с. 62-65); лист підтвердження від постачальника (роздруківка з електронної пошти) (а. с. 61).

Апеляційний суд зауважує, що поставка партії товару здійснювалась на підставі Контракту № 051187 від 16.02.2024, укладеному між «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» (Продавець) та ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» (Покупець), відповідно до пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті (іменовані надалі - товар), що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах та можливих додатках до договору, які є невід`ємною частиною цього договору та завіряються печатками та підписами сторін.

Згідно з пунктами 1.3., 1.4 вказаного договору асортимент, одиниця виміру, кількість, фасування та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість товару вказується в Інвойсі. Продавець повинен відвантажити товар в експортній упаковці, яка узгоджується сторонами в інвойсі. Упаковка не повинна мати механічних пошкоджень.

Пунктом 2 даного договору визначено, що продавець поставляє (передає) товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв`язком. Перед відвантаженням продавець зобов`язаний надіслати покупцеві електронною поштою повідомлення про готовність товару до відправки і копії документів, а саме: міжнародна товарно-транспортна накладна (Коносамент/ CMR/ Авіанакладна); рахунок-фактура - 3 прим (оригінал); -пакувальний лист - 3 прим (оригінал); сертифікат походження; сертифікат якості; ветеринарний сертифікат; експортна декларація, а також інші дозвільні та митні документи, отримання яких може бути необхідним для належного виконання умов укладеного договору. Продавець зобов`язаний своєчасно повідомити покупця про дату відвантаження товару та дату його прибуття в пункт поставки. Продавець надає разом з товаром оригінали вищезазначених в п. 2.3 цього договору документів на відвантаження. Дата відвантаження товару вказується в товарно-транспортній накладній в залежності від засобу транспортування. Продавець зобов`язаний за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені та необхідні процедури по завантаженню товару на транспортні засоби в місці відправлення та по митному оформленню експорту товару, його транзиту через треті країни до митного кордону України. Продавець зобов`язується за власний рахунок здійснити страхування товару на користь покупця від всіх видів ризиків на суму не менше вартості такого товару. Покупець зобов`язується за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені чинним законодавством України процедури по митному оформленню ввезення на територію України (імпорту) товару, що є предметом поставки за цим договором.

Ціна та загальна вартість договору ціна вказані у пункт 5 договору. Так, ціна за одиницю товару зазначається в відповідному інвойсі. Загальна вартість товару (загальна вартість договору), що має бути поставлений за цим Договором визначається як сума вартостей товару, який має бути поставлений згідно всіх Інвойсів.

23.08.2024 укладено додаток №1 до договору купівлі-продажу від 16.02.2024 №051187, покупець та продавець домовились викласти п.5.5 в наступній редакції: У вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов`язані з виконанням цього договору розподіляються між сторонами відповідно до правил «Інкотермс 2020», та страхування товару, що передбачено п.2.5.

Відповідно до другого речення п. 2.1. розділу 2 Контракту № 051187 від 16.02.2024, Поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс 2020» на умовах вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього договору.

Умови поставки FCA або Франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.

Як вбачається із документів, наданих до митного оформлення товару (контракт ЗЕД, інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, міжнародний ветеринарний сертифікат, CMR), умови поставки FCA Rheda-Wiedenbruck, Німеччина. Адреса завантаження товару згідно зазначених вище документів та заявок на транспортування відповідає адресі виробника товару (Продавця), що зазначена у Контракті № 051187 від 16.02.2024, тобто адреса навантаження є адреса виробника, що згідно умов FCA «Інкотермс-2020» покладає обов`язок із завантаження товару на Продавця та відповідає положенням Контракту № 051187 від 16.02.2024.

Також, згідно п.2.4 - п. 2.5 Контракту № 051187 від 16.02.2024, Продавець за власні кошти здійснює навантаження товару на транспортні засоби в місці відправлення та страхування товару.

Із п. 5.5, п. 6.2 та Додатку № 1 від 23.08.2024 до Контракту № 051187 від 16.02.2024 слідує, що у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження товару, сертифікату походження, а також страхування товару.

Отже, у вартість товару згідно інвойсу включено навантаження товару у Rheda-Wiedenbruck (Німеччина), що відповідає умовам поставки, зазначеним в комерційному інвойсі № 363481 від 09.10.2024 - FCA - Rheda¬Wiedenbruck.

Крім того, у вартість товару включено і його страхування.

Отже, договором від 16.02.2024 №051187 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця. Ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах, що згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД від 11.11.2024 №24UA205140064663U1 (а. с. 16) фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі №363481 від 09.10.2024 4199,40 євро (а.с.27). Тобто, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Щодо транспортних витрат, то в декларації митної вартості (графа 20), поданої разом із МД № 24UА205140064663U1 включено транспортні витрати (складова митної вартості, що не включена до ціни товару) до митного кордону України в сумі 55000,00 грн, що відповідає зазначеному в рахунку-фактурі на сплату за перевезення № 3986 від 11.10.2024 та довідці ФОП Козій про вартість перевезення № бн від 11.10.2024.

Довідка про транспортні витрати від 11.10.2024 №б/н підтверджує, що вартість перевезення вантажу згідно договору № 1 від 01.01.2024 по маршруту Німеччина RhedaWiedenbruck Україна, м. Київ автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 складає 85000,00 грн, в т. ч.: по території іноземних держав: від Німеччина, RhedaWiedenbruck до митного переходу Дорогуськ Ягодин 55000,00 грн; по території України: від митного переходу Дорогуськ Ягодин до м. Київ 29500,00грн.

При цьому, оплата за експедиційні послуги по території України 500,00грн. Страхування не проводилось.

Крім того, декларантом на підтвердження вартості транспортних послуг було також надано договір перевезення вантажів у міжнародних сполученнях від 01.01.2024 № 1 (а. с. 48-49), заявку № 3986 до договору від 01.01.2024 № 1 (а. с. 50), заявку № 3986 до договору від 26.10.2023 №Р-2527 (а. с. 51).

Отже, декларантом подано повні, достовірні відомості щодо митної вартості, розрахованої та зазначеної в МД № 24UА205140064663U1 за першим методом. Складовою митної вартості, яка не включена до ціни товару згідно з умовами Контракту № 051187 від 16.02.2024 є лише витрати на транспортування товару до кордону України в розмірі 55 000,00 грн., які зазначені у графі 20 декларації митної вартості, інші складові відсутні.

Митний орган також зазначає, що прайс-лист б/н від 09.08.2024 містить інформацію щодо цін товарів на серпень поточного року, не доведена його актуальність стосовно товару, поданого до митного оформлення.

З приводу цього зауваження суд першої інстанції також правильно вказав, що відповідно до пунктів 2.2 договору купівлі-продажу від 16.02.2024 № 051187, Продавець поставляє (передає) Товар (партію Товару) Покупцеві на підставі Заявки. Заявка на Товар оформляється Покупцем у довільній письмові формі і направляється на адресу Продавця за допомогою електронної пошти. Продавець, відповідно до отриманої від Покупця Заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу Покупця електронним зв`язком.

До митного оформлення було додано проформу інвойс від 07.08.2024 на поставку печінки замороженої свинячої за ціною 0,20 євро/кг, що відповідає прайс-листу, поданому на митне оформлення товару.

Таким чином , ціна товару була погоджена сторонами ще 07.08.2024 та відповідає ціні, зазначеній у прайс-листі з пропозицією ціни в серпні місяці 2024 року.

Також апелянт зауважує, що митна декларація країни відправлення №24DE835644368438B1 від 09.10.2024 дозволяє ідентифікувати партію товару, але не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних та статистичних даних товару.

В розумінні частини другої статті 53 МК України, митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.

Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України.

Водночас відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Твердження відповідача про те, що митна декларація країни відправлення не містить вартісних та статистичних даних товару не може бути самостійною підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, оскільки частиною другою статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов`язкових.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Також суд першої інстанції вірно зауважив, що в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та вказані розбіжності, про які зазначено в рішенні про коригування митної вартості товару, не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відтак, суд правильно вважав, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не викликають сумнівів у достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, а розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

З огляду на наведені вище обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані позивачем до митного оформлення товару документи дозволяють визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення, тому відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції вірно висновував, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000319/2 від 11 жовтня 2024 року вказаним вище критеріям не відповідає, тому є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний позов задоволенню з наведених вище підстав.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Щодо судових витрат.

Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що сума 8500 грн., яка зазначена в договорі та акті наданих послуг не є співмірною із часом та наданими адвокатом послугами.

Апеляційний суд вважає вірним висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд встановив, що на підтвердження витрат на правову допомогу, позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 17.01.2024 № 1701/2024-01, додаток № 10 від 11.10.2024, рахунок від 19.11.2024 № 19112024, платіжну інструкцію від 25.11.2024 №829, акт про надання правової допомоги від 21.01.2025, ТзОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» оплатило 8500,00грн за правову допомогу, надану адвокатським об`єднанням «МАГНІТ» в особі керуючого партнера адвоката Філатової Т.М.

Вартість правової допомоги, що визначена у підпунктах 1.1.2-1.1.3 додатку № 10 від 11.10.2024 у фіксованому розмірі 8500,00грн, включає в себе супровід справи в судах всіх інстанцій, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях в судах всіх інстанцій. Водночас, у рахунку від 19.11.2024 №19112024 та в акті про надання правової допомоги від 21.01.2025 вказано про оплату коштів в сумі 8500,00грн за складання позовної заяви, інших заяв по суті справи та процесуальних заяв.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини застосовують, як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 у справі №826/841/17.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, складність справи, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума 3000,00 грн. є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, змісту і обсягу наданих послуг, витраченого адвокатом часу, належним є розмір відшкодування понесених позивачем судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката у 3000 грн.

Щодо витрат на залучення на перекладача.

Апеляційний суд зауважує, що відсутність необхідності перекладу документів, викладених іноземною мовою при митному оформленні у випадках передбачених ст. 254 МК України жодним чином не свідчить про відсутність необхідності їх перекладу на українську мову при поданні їх до суду, оскільки відповідно до частини першої статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Позивач на понесення витрат на послуги з перекладу подав до суду копії рахунку-фактури від 26.11.2024 № 1368, платіжну інструкцію від 26.11.2024 № 831 про оплату послуг перекладу в сумі 1020,00 грн.

Бюро перекладів «ЕКСЛЕНГ» були надані послуги перекладу документів (5,5 аркуша) під МД №24UA205140064663U1 від 11.10.2024 в розмірі 1020,00грн. При цьому, перекладені на українську мову документи наявні у справі та були взяті до уваги судом як належні та допустимі докази під час вирішення цієї справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №140/14972/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

В. В. Гуляк