Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №285/7229/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/7229/25

провадження у справі № 2/0285/217/26

24 квітня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючої судді Сташків Т. Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т. М.,

за участі представника відповідача Семеньки В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» про визнання договору оренди землі неукладеним, додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та стягнення коштів,

УСТАНОВИВ :

30.12.2025 ОСОБА_1 звернулася із позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» (далі – ПОСП «Колос») та просила постановити рішення суду яким:

1. Визнати договір оренди землі від 10.02.2014 між ОСОБА_2 та ПОСП «Колос» щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1824084400:02:000:0185, яка розташована на території Звягельської міської громади Звягельського району (раніше Пилиповицької сільської ради) Житомирської області неукладеним та скасувати рішення про державну реєстрацію від 04.03.2014 № 11373496, здійснену державним реєстратором РС Новоград-Волинського МРУЮ;

2. Визнати додаткову угоду від 24.01.2018 до договору оренди землі від 11.05.2016 між ОСОБА_3 та ПОСП «Колос» щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1824084400:02:000:0185, яка розташована на території Звягельської міської громади Звягельського району (раніше Пилиповицької сільської ради) Житомирської області недійсною та скасувати рішення про державну реєстрацію від 16.02.2018, здійснену на підставі договору оренди землі від 11.05.2016;

3. Визнати відсутнім у ПОСП «Колос» права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,17 га за кадастровим номером 1824084400:02:000:0185, яка розташована на території Звягельської міської громади Звягельського району Житомирської області (попередня назва Пилиповицької сільської ради) та належить позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.07.2023 № 1123 та усунути перешкоди у моєму користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ПОСП «Колос» повернути у її користування земельну ділянку.

4.Стягнути з ПОСП «Колос» плату за користування належної їй земельною ділянкою із кадастровим номером 1824084400:02:000:0185 за період з 14.07.2023 до 31.11.2025 у розмірі 22 523,18 грн.

Стислий виклад позовної заяви

В обґрунтування позову зазначала, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.07.2023 після смерті матері ОСОБА_3 позивач є власницею земельної ділянки площею 3,17 га, кадастровий номер 1824084400:02:000:0185, яка розташована на території Звягельської міської громади Звягельського району (раніше Пилиповицької сільської ради) Житомирської області. 10.02.2014 між бабцею позивача ОСОБА_2 та ПОСП «Колос» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки на строк 10 років. Після смерті бабці у 2015 році у договір оренди внесено зміни щодо переходу права власності до спадкоємиці ОСОБА_3 , про що складено Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки. Прийнявши спадщину після смерті матері, позивач звернулася до відповідача із вимогою передати земельну ділянку у її користування, оскільки строк дії договору оренди від 10.02.2014 закінчився у 2024 році. У жовтні 2025 позивач отримала відповідь, що 22.12.2015 право власності на вищезазначену земельну ділянку було зареєстроване за ОСОБА_3 , яка 24.01.2018 підписала Додаткову угоду, якою збільшено строк дії договору оренди від 10.02.2014 на 49 років, тому договір є чинним до 10.02.2063. Позивач зазначає, що договір оренди землі від 10.02.2014 між ОСОБА_2 та ПОСП «Колос» є неукладеним, оскільки її бабця ОСОБА_2 не підписувала вказаний договір. Підпис здійснений її матір`ю — ОСОБА_3 , про що свідчать ініціали у підписі. Щодо визнання недійсною Додаткової угоди від 24.01.2018 до договору оренди від 11.05.2016, то позивач наголошує, що ні її бабцею, ні її матір`ю не було укладено договору оренди саме 11.05.2016. Тобто додаткова угода від 24.01.2018 до неіснуючого договору оренди не породжує будь-яких прав та обов`язків, у тому числі права оренди земельної ділянки строком на 49 років. Крім того, у договорі не зазначено про індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з якої нараховується розмір орендної плати, що ставить у завідомо невигідне становище орендодавця. Також позивач просить стягнути із відповідача орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою з урахуванням індексів інфляції за період з 14.07.2023 до 31.11.2025 у розмірі 22 523,18 грн. Оскільки відповідач не виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, що є порушенням істотних умов договору, тому вказане є підставою для припинення права користування належною їй земельною ділянкою та визнання недійсною додаткової угоди від 24.01.2018. З метою захисту своїх майнових прав змушена звернутись до суду.

Заяви, клопотання учасників справи.

У відзиві представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю. Заперечення мотивував тим, що 11.05.2016 між ОСОБА_3 та ПОСП «Колос» укладено договір оренди земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача. На підтвердження зазначених обставин долучив копії договору від 11.05.2016, тому твердження відповідача про відсутність договору від 11.05.2016 не відповідають дійсності. Крім того, договір оренди землі від 10.02.2014 не може бути визнаний неукладеним, оскільки він підписаний учасниками угоди та його умови виконувались як первісним орендодавцем ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 . Сільськогосподарське підприємство обробляло земельну ділянку та сплачувало орендну плату, що підтверджується наданими відомостями про одержання орендодавцями коштів та зерна. Вимога позивачки про визнання договору оренди від 10.02.2014 неукладеним та визнання недійсною додаткової угоди від 24.01.2018 є неналежними способами захисту, тому слід відмовити. Крім того, не підлягають задоволенню вимоги про скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію договору оренди та додаткової угоди до договору, оскільки належним способом захисту є визнання відсутнім права оренди. Оскільки ОСОБА_1 не зверталася до відповідача із вимогою одержання орендної плати, тому її право не було порушено і у стягненні орендної плати у розмірі 22 523,18 грн також слід відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що ПОСП «Колос» укладено необґрунтовану кількість договорів оренди землі з метою незаконного збільшення строку оренди земельної ділянки. За своєю суттю договір оренди від 11.05.2016 фактично є додатковою угодою до договору від 10.02.2014. Такі недобросовісні дії з боку орендаря призвели до штучного продовження строків користування земельною ділянкою та існування “подвійної” оренди землі.

Процесуальні дії у справі

13.01.2026 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 09.02.2026 справу призначено до судового розгляду на 12.03.2026.

Позивач та її представник у судове засідання 15.04.2026 не прибули. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заяв, клопотань не надійшло.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав, викладених у відзиві.

Оскільки позивач та її представник належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, з метою економії процесуальних строків суд вважає за доцільне згідно з положеннями ст. 223 ЦПК України провести розгляд справи без участі сторони позивача на підставі наявних доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.07.2023 після смерті матері ОСОБА_3 набула власності на земельну ділянку площею 3,17 га за кадастровим номером 1824084400:02:000:0185, яка розташована на території Звягельської міської громади Звягельського району (раніше Пилиповицької сільської ради) Житомирської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10.02.2014 між ОСОБА_2 (бабцею позивача) та ПОСП «Колос» укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки із кадастровим номером 1824084400:02:000:0185 на строк десять років. Зазначено нормативну оцінку земельної ділянки, визначено розмір орендної плати у розмірі 3 % від вартості грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 15-17).

Зазначений договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.03.2014 за № 11373496 державним реєстратором РС Новоград-Волинського МРУЮ Житомирської області (а. с. 25).

11.05.2016 між ОСОБА_3 (матір`ю позивача) та ПОСП «Колос» укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки із кадастровим номером 1824084400:02:000:0185 на строк десять років. Визначена нормативна оцінка земельної ділянки, розмір орендної плати, строк дії договору 10 років (а. с. 78-80).

Відповідно до Витягу із Державного реєстру речових прав від 18.08.2016 земельна ділянка із кадастровим номером 1824084400:02:000:0185 передана в оренду орендодавцем ОСОБА_3 орендарю ПОСП «Колос» на строк 10 років. Підстава виникнення речового права: договір оренди землі від 10.02.2014, Додаткова угода від 11.05.2016 (а. с. 27-28).

Також 24.01.2018 ОСОБА_3 підписана додаткова угода до договору оренди землі від 11.05.2016, відповідно до якої термін дії договору змінений на 49 років (а. с. 26).

Відповідно до Витягу із Державного реєстру речових прав від 16.02.2018 земельна ділянка із кадастровим номером 1824084400:02:000:0185 передана в оренду орендодавцем ОСОБА_3 орендарю ПОСП «Колос» на строк 49 років. Підстава виникнення речового права: договір оренди землі від 10.02.2014, Додаткова угода від 11.05.2016 (а. с. 27-28).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договорів оренди від 10.02.2014 та від 11.05.2016), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

1. Щодо визнання договору оренди землі від 10.02.2014, укладеним між ОСОБА_2 та ПОСП «Колос» щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1824084400:02:000:0185, неукладеним та скасування рішення про його державну реєстрацію

Позивач у позовній заяві стверджує, що її бабця ОСОБА_2 не підписувала вказаний договір, а підпис здійснений її матір`ю — ОСОБА_3 .

На підтвердження зазначених обставин позивач повідомляє, що про даний факт свідчать ініціали у підписі у договорі “В. А.”. Також долучено копії особової медичної картки ОСОБА_3 та Акт демонтажу засобу вимірювальної техніки, підписаний ОСОБА_3 .

Експертне дослідження підпису у договорі від 10.02.2014 позивачем не проводилось, також і представник у судовому засіданні не клопотав про його проведення за ухвалою суду.

Аналізуючи зазначені докази у сукупності суд доходить переконання, що позивачем всупереч вимог 13, 81 ЦПК України не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту відсутності підпису ОСОБА_2 у договорі оренди землі від 10.02.2014, тому відсутні підстави для визнання зазначеного договору неукладеним.

Крім того, для визнання договору неукладеним слід встановити відсутність волевиявлення учасника договору на його укладення.

Слід звернути увагу, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-31595 св 18)).

Суд погоджується із позицією представника відповідача, що позиція позивача у позовній заяві є суперечливою: вона сама визнає укладення договору оренди щодо зазначеної земельної ділянки її бабцею ОСОБА_2 та одночасно просить визнати договір оренди неукладеним.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Про це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.

Аналізуючи докази (а. с. 92-105) на підтвердження фактів виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо використання вказаної земельної ділянки для вирощування товарної сільськогосподарської продукції та здійснення сплати орендних платежів як на користь ОСОБА_2 , так і на користь ОСОБА_3 , які приймали таку оплату, що підтверджується підписами останніх у отриманні коштів та товарів, вказане суд трактує як додаткову підставу для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди від 10.02.2014 неукладеним.

Також доречним суд вважає посилання представника позивача на постанову від 27 листопада 2024 року в справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23), де Велика Палата Верховного Суду констатувала, що відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність.

Проте встановлені обставини у судовому засіданні свідчать саме про наявність волевиявлення орендодавця на укладення договору від 10.02.2014, тому у задоволенні зазначеної вимоги та похідної вимоги про скасування державної реєстрації зазначеного договору слід відмовити.

2. Щодо визнання Додаткової угоди від 24.01.2018 до договору оренди землі від 11.05.2016 між ОСОБА_3 та ПОСП «Колос» щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1824084400:02:000:0185 недійсною та скасування рішення про її державну реєстрацію

У позовній заяві позивач наголошувала, що ні її бабцею, ні її матір`ю не було укладено договору оренди саме 11.05.2016. Тобто додаткова угода від 24.01.2018 до неіснуючого договору оренди не породжує будь-яких прав та обов`язків.

Вказана позиція спростована відповідачем шляхом надання копії договору оренди від 11.05.2016, а також відомості про його реєстрацію у Державному реєстрі речових прав, тому твердження позивача про відсутність договору є безпідставним.

Окремою підставою визнання додаткової угоди від 24.01.2018 недійсною позивач визначає порушення орендарем істотних умов договору оренди.

Згідно з положеннями статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договору від 24.01.2018) істотними умовами договору оренди землі були визначені: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Підстави визнання недійсності правочину визначені у ст. 215 Цивільного кодексу України, якою визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

А саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд зазначає, що істотне порушення умов договору відповідно до Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору або зміни його умов, а не для визнання його недійсним.

Позивачем не доведено, що Додаткова угода від 24.01.2018 суперечить ЦПК України чи іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Також не доведено, що ОСОБА_3 , матір позивача, у момент укладення угоди від 24.01.2018 не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Матеріали справи не містять також і доказів, що волевиявлення учасника правочину не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі, або що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вказане спростовується матеріалами справи, оскільки згідно з долученою копією договору додаткова угода була підписана ОСОБА_3 , остання отримувала орендну плату.

Незазначення у договорі про індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з якої нараховується розмір орендної плати, суд позбавлений можливості трактувати як доказ того, що зміст додаткової угоди суперечить ЦПК України чи іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відтак слід відмовити у задоволенні вимоги про визнання Додаткової угоди від 24.01.2018 недійсною, а також похідної вимоги про скасування її державної реєстрації.

3. Щодо визнання відсутнім у ПОСП «Колос» права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1824084400:02:000:0185, та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ПОСП «Колос» повернути у її користування земельну ділянку

Оскільки судом не встановлено підстав для визнання неукладеним договору оренди від 10.02.2014 та визнання недійсною Додаткової угоди від 24.01.2018, тому суд констатує, що ПОСП «Колос» має право оренди на земельну ділянку позивача, тому у задоволенні зазначених вимог слід відмовити за безпідставністю.

4. Щодо стягнення із ПОСП «Колос» орендної плати за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1824084400:02:000:0185

У судовому засіданні встановлення користування ПОСП «Колос» земельною ділянкою позивача на праві оренди, тому законними є вимоги позивача про стягнення неотриманої орендної плати.

Позивач зазначає, що не отримувала орендної плати за користування ПОСП «Колос» належної їй земельною ділянкою, та вказані обставини не спростовані відповідачем.

Відповідач у відзиві фактично висловив про визнання вимог про виплату на користь ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою та не оспорив розміру, нарахованого позивачем, тому суд дійшов висновку про підставність стягнення з ПОСП «Колос» плату за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1824084400:02:000:0185 за період з 14.07.2023 до 31.11.2025 у розмірі 22 523,18 грн.

Відтак позивачем частково доведено порушення його майнових прав відповідачем.

Висновки за результатами розгляду позовної заяви

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у розмірі заявленої четвертої частини, тому обґрунтованим є стягнення із відповідача на користь позивача 1211,20 грн судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд виснує наступне.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: копії ордеру від 24.06.2025, договору про надання правової допомоги від 24.06.2025; акт приймання-передачі наданих послуг з детальним описом наданих послуг на суму 7460,00 грн, акт отримання оплати за надані послуги (а. с. 34-40).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано суду: копії ордеру від 03.03.2026, договору про надання правової допомоги від 03.03.2026; акт наданих послуг з детальним описом наданих послуг на суму 10 000,00 грн, платіжна інструкція про оплату за надані послуги (а. с. 110-115).

Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи, майновий стан сторін та зважаючи на клопотання сторін про зменшення розміру витрат на правову допомогу, враховуючи кількість процесуальних документів, виготовлених представниками при поданні позову та відзиву, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про доцільність і необхідність визначення вартості професійної правничої допомоги на користь позивача у розмірі 6250,00 грн та на користь відповідача у розмірі 5000,00 грн.

Відтак шляхом взаємозаліку слід стягнути із відповідача на користь позивача 1250,00 грн на відшкодування правничої допомоги.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» про визнання договору оренди землі неукладеним, додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» на користь ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1824084400:02:000:0185 за період з 14.07.2023 до 31.11.2025 у розмірі 22 523,18 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн та 1250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення 24 квітня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» (11760, Житомирська область, Звягельський район, с. Пилиповичі, вул. Довженка, 1-А; код ЄДРПОУ 03289136).

Суддя Тетяна СТАШКІВ