Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №214/1953/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1953/26

2/214/3314/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 квітня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Фролової Н.М., за участю секретаря судового засідання Сліпенької Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просить суд: стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 15.01.2017 по 22.03.2020 р.р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали в цивільному шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_3 про що 26.07.2019 року зроблено відповідний актовий запис №1857 та підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 виданого Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Батьком якої у свідоцтві про народження записаний відповідач, оскільки він добровільно визнав своє батьківство.

Малолітня донька зареєстрована та проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади.

Відповідач з дитиною ніколи не проживав. За 6 років бачився з донькою 4 рази. По телефону з нею не спілкується та не виявляє жодного бажання до спілкування.

За усною домовленістю на утримання дитини щомісячно надсилає кошти в у розмірі 12000 грн.

Позивач проживає з донькою в селі за 20 кілометрів до міста. Домашнього господарства не веде, всі продукти та питну воду доводиться купувати. Коли дитина хворіє в лікарню, яка знаходиться в місті, потрібно добиратися на таксі, що значно збільшує витрати. Щоб отримати більш якісніші медичні послуги вимушені звертатися в обласний центр, оскільки в місті відсутні дитячі спеціалісти, а це витрати на автобус та витрати на приватних лікарів.

Дитина всебічно розвинута, додатково займається англійською мовою онлайн. Дитина дуже творча та має бажання відвідувати музикальну школу, яка знаходиться в місті Бершадь та танцювальний ансамбль «Мрія», однак для позивача це здійснити не можливо, так як це вимагає ще більшого грошового навантаження, а звернення до відповідача за допомогою не приносять жодних результатів. Тому дитина обмежена в цих бажаннях та можливостях. Позивач також отримала відмову від відповідача в додаткових коштах на придбання дров для опалювального сезону 2025-2026 р.р., що підтверджується скріншотами переписки.

Для розвитку дитини позивач прикладає всі свої зусилля та можливості, проте, враховуючи матеріальне становище, коштів для належного забезпечення дитини недостатньо. На даний час позивач тимчасово не працює, так як не має можливості працевлаштуватися в селі в якому проживає, а для працевлаштування в місті потрібно залишити дитину на когось з рідних або ж скористатися послугами няні, що на даний час не можливо, оскільки в селі нянь немає, а з міста їздити автобусом 20 км, а потім 8 км пішки до місця проживання позивача з донькою, няня не погоджується. Відтак позивач не може вийти на роботу. Допомогти побути з дитиною відповідач та дід з бабою (мати та батько віповідача) відмовляються, доказом цього є листи позивача до Служби у справах дітей Бершадської міської ради та Служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради та відповіді, які позивач отримала від служб.

Позивач неодноразово зверталася особисто до відповідача, щодо можливості проживання доньки з ним, однак він відмовляв, аргументуючи це тим, що зараз він перебуває на службі в ЗСУ, а його мати працює і не зобов`язана займатися вихованням внучки.

На сьогоднішній день дитина забезпечена повноцінним харчуванням та за потреби отримує якісну медичну допомогу.

Однак враховуючи стрімкий ріст цін, витрати на одяг, на шкільні приладдя, на медикаменти, іграшки, продукти харчування, а також інше, що необхідне для нормального догляду, розвитку та виховання дитини, коштів які надсилає батько, не достатньо. На утримання спільної з відповідачем доньки в місяць витрачається більше ніж 15000 грн, що включає в себе витрати на одяг, навчання, продукти харчування, засоби гігієни та приладдя для розвитку дитини.

Таким чином, аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача є цілком виправданими, оскільки дозволять позивачці найняти няню для дитини, дозволять дитині отримувати послуги дитячих лікарів, яких немає в місті, та дадуть змогу дитині повно і всебічно розвиватися ( гуртки, курси, танці та музична школа).

Відповідач інших утриманців не має, він працездатний, отримує стабільний дохід, так як перебуває на службі в ЗСУ, тому позивач вважає, що він може сплачувати значно більшу суму аліментів на утримання своєї дитини як сплачує зараз, а саме в розмірі 1/3 частки з всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Такий розмір аліментів є реальним для нього і він не погіршить його матеріального стану і саме такий розмір аліментів буде достатній для того, щоб позивач могла забезпечити дитину самим необхідним.

Про те, що відповідач має можливість сплачувати більшу суму аліментів свідчить те, що коли позивач зверталася до служб за допомогою - батько витрати покривав, в деякі місяці суми сягали ( після звернень до служб) 17000 – 22000 грн. А отже гроші позивач має, просто не хоче давати їх на дитину.

Оскільки сторони не дійшли добровільної згоди щодо способу утримання дитини, позивач змушена звернутися з цим позовом до суду.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.03.2026 року цивільну справу прийнято та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.04.2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_4 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить: визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив до розгляду і врахувати викладені доводи при вирішенні спору по суті, посилаючись на те, що відповідач не мав можливості подати відзив у встановлений судом строк, оскільки проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою від 28.03.2026 № 61 (за формою 5). Перебуваючи на військовій службі ОСОБА_2 не мав ані фізичної, ані технічної можливості ознайомитися з матеріалами позовної заяви та подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, був обмежений в доступі до правової допомоги, оскільки перебував на бойових позиціях, у зв`язку з чим об`єктивно не міг реалізувати свої права.

Після приїзду до м. Кривий Ріг на декілька днів у відпустку, відповідач отримав 21.03.2026 копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви, що підтверджується копією конверту та трекінгом з сайту Укрпошти, після чого звернувся за правничою допомогою.

Зазначені вище обставини відповідач вважає поважними причинами пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву та просить суд його прийняти і враховувати наведені доводи при подальшому вирішенні даної справи.

В обґрунтування заперечення проти позову, представник відповідача зазначає наступне. Позивачка та відповідач усно домовились про сплату ОСОБА_2 аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 12 000 грн. щомісячно. Однак, відповідач щомісячно сплачує набагато більшу суму, яка покриває основні та додаткові витрати на дитину. Відповідачу відомо, що позивачка має заборгованість, у зв`язку з чим на її банківські рахунки накладено арешт. Так, відносно ОСОБА_1 відкриті виконавчі провадження №№70658418 (стягувач- ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області), 71299041 (стягувач — АТ КБ «Приватбанк»), 71299207 (стягувач — АТ КБ «Приватбанк»), 72559044 (стягувач — АТ «Універсал банк»), 72560258 (стягувач — АТ «Універсал банк»). Що підтверджується інформацію з АСВП про відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 .

Щоб організувати сплату аліментів на дитину шляхом безготівкового переказу грошових коштів, відповідач відкрив у АТ «Універсал Банк» (Monobank) дитячу картку, на яку щомісячно зараховує аліменти на дитину, що підтверджується довідкою про стан рахунку за дитячою карткою та випискою за дитячою карткою за період з моменту її відкриття із серпня 2025 року по 26.03.2026. Пластикова дитяча картка знаходиться у ОСОБА_1 .

Згідно із випискою по дитячій картці відповідач сплатив у серпні 2025 року – 24200 грн; у вересні 2025 року – 23400 грн; у жовтні 2025 року – 13000 грн; у листопаді 2025 року –12500 грн; у грудні 2025 року – 20320 грн; у січні 2026 року 13700 грн; у лютому 2026 року – 14000 грн; у березні 2026 року –13620 грн.

З наведеного вбачається, що відповідач добросовісно та добровільно виконує обов`язок щодо утримання спільної дитини.

Разом з тим, як зазначила ОСОБА_1 у позовній заяві, вона на даний час не працює. З цього вбачається, що позивачка забезпечує за рахунок аліментів не лише дитину, а й себе, оскільки вона має заборгованість за виконавчими провадженнями і не має доходу, який би покривав витрати на її особисті потреби.

Статтею 84 Сімейного кодексу України передбачено, що «дружина» має право на утримання від «чоловіка» - батька дитини, до досягнення дитиною 3-х років, а у разі наявності в дитини вад психічного або фізичного розвитку – до досягнення дитиною 6-ти років. Однак, позивачка не відноситься до даної категорії осіб, у зв`язку з чим не має права на матеріальне забезпечення від відповідача – батька дитини.

В той же час, покриття особистих витрат позивачки за рахунок аліментів на утримання дитини шляхом стягнення їх у розмірі 1/3 від заробітку відповідача суперечить чинному законодавству.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

З аналізу наведених норм вбачається, що позивачка також має виконувати обов`язок щодо утримання дитини, як і батько. Доводи позивача, що вона живе в селі, далеко від міста, не має можливості працевлаштуватись чи найняти няню, відповідач вважає не обгрунтованими, оскільки вони не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від обов`язку утримувати дитину. Зазначені вище обставини не можуть бути підставою для стягнення аліментів з відповідача у розмірі 1/3 частки від його доходу.

Законодавець встановив мінімальні гарантовані стандарти розміру аліментів на одну дитину, двох, трьох та більше дітей. Так, чинним законодавством встановлений мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, визначений у ч. 2 ст. 182 СК України, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто не менше ніж 1756 грн.

Крім того, частиною 5 ст. 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

В той же час, у разі подання позовної заяви про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частки від доходу платника, стягувач (позивач) повинен обґрунтувати свої вимоги.

Відповідач вважає, що у даній справі позивач не довела обґрунтованість пред`явлених вимог. ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження потреб дитини, які можуть бути задоволені шляхом стягнення аліментів з відповідача саме в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку.

Щодо звернень ОСОБА_1 до служб у справах дітей представник відповідача зазначає наступне.

До позовної заяви позивачем долучені копії звернень ОСОБА_1 до служби у справах дітей щодо невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків. У листі-відповіді на звернення (від 25.08.2025 № 02.18.01-15/2106) Служба у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради зазначила, що ОСОБА_2 кошти на утримання доньки надсилає регулярно. Аналогічна відповідь була надана на клопотання позивачки від 06.10.2025, згідно з якою Служба у справах дітей Бершадської міської ради зазначила, що ОСОБА_2 сплачує кошти на утримання доньки у сумі 12 000 грн. щомісяця та виділяє кошти на забезпечення додаткових потреб дитини. Питання щодо виконання відповідачем інших батьківських обов`язків не є предметом розгляду в даній справі.

Щодо копій фіскальних чеків, видаткових накладних та інших розрахункових документів представником відповідача зазначено, що за вересень 2025 року згідно із наданими доказами позивач витратила на дитину (окрім продуктів харчування) 6 016 грн, з яких 700 грн – вартість базового медичного обстеження дитини, 638 грн – вартість проїзних квитків.

При цьому вказані витрати не повинен сплачувати відповідач одноосібно, вони повинні сплачуватись батьками спільно. У вересні 2025 року на прохання ОСОБА_1 відповідач сплатив аліментів на суму 23 400 грн, хоча за вересень 2025 року його грошове забезпечення склало лише 32854 грн, що підтверджується скрін-шотом з банківського мобільного застосунку. Тобто, аліменти на дитину у вересні 2025 року склали більше 70 відсотків доходу відповідача.

В свою чергу ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги можливістю відповідача сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частки від заробітку, оскільки останній проходить військову службу та отримує стабільний дохід у вигляді грошового забезпечення. Аргументуючи зазначене, ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_2 у певні місяці повністю покривав витрати на дитину, які сягали від 17 000 до 22 000 грн.

Факт сплати аліментів на дитину у певні місяці в такому розмірі свідчить не про достатній дохід відповідача, і не про можливість його в подальшому сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частки від доходу, а свідчить про відповідальне ставлення до свого обов`язку утримувати дитину шляхом обмеження своїх інтересів та інтересів своєї сім`ї.

При цьому, позивач навпаки не підтвердила належними доказами факт витрат у вересні 2025 року на дитину усієї суми аліментів, оскільки документально підтверджено витрати лише на суму 6 016 грн.

Випереджаючи можливі доводи позивачки щодо заощадження певної суми коштів на майбутнє, представник відповідача зазначає, що 29.09.2025 ОСОБА_1 просила у відповідача кошти на проїзд до м. Бершадь та виклик електрика, що підтверджується скрін-шотом текстових повідомлень за 29.09.2025. Відповідач переказав грошові кошти на дитячу картку в сумі 500 грн. Вказане свідчить про те, що станом на 29.09.2025 позивачем було витрачено 22900 грн (за виключенням переказу в сумі 500 грн 29.09.2025), однак документально ці витрати у повному обсязі на дитину не підтверджуються фіскальними чеками чи іншими доказами. Більше того, виникає питання цільового використання коштів в сумі 9000 грн, які ОСОБА_1 витратила 20.09.2025 шляхом безготівкової оплати товарів (згідно з випискою по картці), оскільки доказів на підтвердження цих витрат саме на дитину на суму 9000 грн не надано.

Також позивач неодноразово знімала готівку з дитячої картки, до прикладу у вересні сукупно знято 5000 грн (без урахування комісії). З цього слідує, що перевірити цільове використання вказаних коштів неможливо, і чи дійсно ці кошти були використані на потреби дитини, оскільки як відомо із позовної заяви, позивач не працює, домашнє господарство не веде.

Щодо витрат позивача на приватних лікарів для дитини відповідачем зазначено, що Відповідно до норм Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує громадянам повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов`язаних з наданням первинної медичної допомоги, спеціалізованої медичної допомоги, медичної допомоги дітям до 16 років тощо (ч. 1 ст. 4 Закону).

Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 19 березня 2018 року №503 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 січня 2023 року №16), пацієнт (його законний представник) обирає лікаря, який надає ПМД, незалежно від місця проживання/перебування такого пацієнта. Пунктом 2 розділу ІІ порядку визначено право пацієнта (його законного представника) самостійно обрати лікаря, який надає ПМД.

З аналізу наведених норм вбачається, що держава гарантує своїм громадянам медичне обслуговування на безоплатній основі, і кожен громадянин вправі самостійно за своїм бажанням обрати собі сімейного лікаря незалежно від місця проживання.

Таким чином, доводи позивача щодо необхідності звернення до приватних (платних) лікарів є лише її суб`єктивним твердженням та особистим бажанням, і аж ніяк не є вимушеною обставиною, яка тягне додаткові витрати на дитину.

Щодо потреб дитини у розвитку зазначено, що у позовній заяві позивач зазначає, що дитина сторін творча, має бажання відвідувати музичну школу та танцювальний ансамбль «Мрія». Однак будь-яких доказів понесення витрат, спрямованих на розвиток творчих здібностей дитини позивачем не надано, як і не доведено, що такі витрати зумовлені особливими обставинами.

Згідно з ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Матір відповідача — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є непрацездатною особою в розумінні ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки досягла пенсійного віку, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 . Пенсії ОСОБА_5 недостатньо для забезпечення її базових життєвих потреб, батько відповідача (чоловік ОСОБА_5 ) помер, а тому відповідач матеріально допомагає своїй матері.

Крім того, як зазначалось вище, відповідач є військовослужбовцем. За рахунок грошового забезпечення він придбає собі речі та предмети щоденного вжитку, тактичний одяг та взуття, що є необхідним для забезпечення його безпеки під час несення служби. Вказані витрати є регулярними, необхідними, оскільки держава не може задовольнити потреби військовослужбовців у якісному обмундируванні.

Враховуючи викладене, а також наявність у відповідача непрацездатної матері, з урахуванням доказів у справі, відповідач та представник відповідача вважають, що вимоги про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Більше того, такі вимоги ОСОБА_1 не відповідають принципу добросовісності, оскільки позивач витрачає на власні потреби аліменти, які добровільно сплачував відповідач на потреби на дитини, а використання усієї суми аліментів саме на утримання дитини не підтверджується наявними у справі доказами.

Належним та достатнім розміром аліментів на утримання спільної дитини є 1/4 частина з усіх видів заробітку відповідача (грошового забезпечення військовослужбовця), який значно перевищуватиме прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік», та складає 3512 гривень, а тому буде достатнім для забезпечення потреб дитини.

13.04.2026 року від позивача ОСОБА_1 до Саксаганського районного суду надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що відповідач приховує той факт, що між ним та позивачем була усна домовленість про те, що відповідач щомісячно перераховує на утримання дитини 12000 грн., а витрати на ліки, в разі хвороби, одяг та взуття покриватиме окремо додатково перерахованими коштами.

Дана домовленість була порушена, що підтверджується доказами, які були надані позивачем до позовної заяви, і це змусило позивача звернутися до суду з заявою про стягнення аліментів.

Щодо наявності у позивача заборгованості по кредитним зобов`язанням позивачем зазначено наступне.

Даний факт ніяким чином не стосується утримання спільної з відповідачем дитини, позивач має заборгованість, оскільки після народження дитини, відповідач зник, дитину не утримував, а позивач залишилася з немовлям на орендованій квартирі, без грошових коштів та підтримки. Тому, щоб купувати суміш, підгузки, одяг, ліки та побутову хімію, позивач вимушена була взяти кредит. Даний факт підтверджує, що відповідач добровільно кошти на дитину не надавав, а позивач була обмежена у виході на роботу.

Висновки, що Позивач забезпечує за рахунок аліментів не лише дитину, а й себе, оскільки вона має заборгованість за виконавчими провадженнями і не має доходу позивач вважає безпідставними, оскільки відповідач має доступ до дитячої картки, яку відкрив в АТ «Універсал Банк» та володіє інформацією про рух коштів за даною карткою. Доказів, що позивач покриває особисті витрати за рахунок відповідача не було надано. Натомість позивач пропонувала відповідачу робити щоденний фото та відео звіт витрат коштів на дитину, а саме: чеки на продукти, аптеку, одяг, канцтовари т.п. але відповідач відмовився, що підтверджується скрін-шотами переписки.

Також з роздруківки, яку долучили до відзиву вбачається, що позивачу допомагає фінансово її мати - ОСОБА_7 та сестра - ОСОБА_8 .

Відповідач не надав жодних доказів, що позивач витрачає на власні потреби кошти, які він надсилає на утримання дитини - ОСОБА_3 .

Щодо не цільового використаний коштів позивач наголошує, що неодноразово пропонувала відповідачу приїхати та пересвідчитися в тому, куди саме ідуть його кошти, як дитина одягнена, якими продуктами дитина харчується, та які інші товари позивач використовує надану ним грошову допомогу. Позивач пропонувала відповідачу самостійно здійснювати закупівлю продуктів харчування та одяг для дитини, однак відповідач також на це не погодився.

Відповідач стверджує, що позивач не надала доказів витрат на дитину. Позивач заперечує проти цього. До позовної заяви додано квитанції про витрати на харчування, лікування, придбання одягу, канцтоварів та т.п., що підтверджує реальні витрати. При нехватці коштів на харчування позивач (продукти харчування бере в місцевому магазині в кредит (записи про заборгованість ведуться в зошиті боржників) про що позивачка повідомляла відповідачу. Після отримання коштів від нього борг в магазин погашався.

Щодо витрат на приватних лікарів, ОСОБА_1 зазначає, що позивачем були надані чеки за оплату дитячих спеціалістів, які є лише в обласному центрі.

Очікування запису до лікаря в державній обласній лікарні передбачає проживання в обласному центрі, а коштів на оренду кімнати чи номеру в готелі відповідач відмовляється надавати.

Позивач вважає, що доводи того, що відповідач зобов`язаний забезпечувати дитину необхідними медичними послугами вузьких дитячих спеціалістів є цілком обґрунтованими, оскільки його небажання є порушенням права па життя і безпеку дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, покладено на батьків або осіб, які їх замінюють. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом.

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» також визначає (стаття 59), що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я своїх дітей, їх фізичний та духовний розвиток, ведення ними здорового способу життя. У разі порушення цього обов`язку, якщо воно завдає істотної шкоди здоров`ю дитини, винні у встановленому порядку можуть бути позбавлені батьківських прав.

Щодо утримання відповідачем своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 то дійсно відповідно до ст.51 Конституції України та ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні діти в Україні зобов`язані утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, однак відповідачем зазначено, що пенсію ОСОБА_5 отримує але доказів що цієї пенсії не вистачає на забезпечення її базових життєвих потреб відповідачем не надано.

Мати відповідача ОСОБА_5 має ще 2-х повнолітніх дітей, в обов`язки яких також входить утримання матері.

Позивач зазначає, що відповідачем не наведено доказів щодо витрати свого грошового забезпечення на придбання речей та предметів щоденного вжитку (тактичний одяг, взуття) під час перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 12.08.2025 року на теперішній час. Відповідач наголошує, що дані витрати є регулярними та необхідними, оскільки держава не може задовольнити потреби військовослужбовців у якісному обмундируванні.

Однак на підставі ст. 1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних, гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. До позовної заяви долучила клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник відповідача подала до суду заяву в якій просить суд розглянути справу без їх участі.

На підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, в разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (матір`ю є ОСОБА_1 ), що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2024/010716940 від 06.09.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.11.2000 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2026/002821184 від 23.02.2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 05.10.2020 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі скриншотів листування доданих позивачем до матеріалів справи ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ОСОБА_2 про надання коштів на утримання дитини ОСОБА_3 .

Відповідно до копії клопотання ОСОБА_1 зверталася до Служби у справах дітей виконкому Саксаганської у місті ради та Служби у справах дітей Бершадської міської ради щодо вирішення питання з батьком дитини щодо її проживання разом з ним, в разі якщо він перебуває на службі – з його матір`ю або нянею аби була змога влаштуватися на роботу.

Як вбачається з відповіді Служби у справах дітей Виконкому Саксаганської районної у місті ради №02.18.01-15/2106 від 25.08.2025 року під час телефонної розмови з ОСОБА_2 з`ясовано, що на даний час за адресою: АДРЕСА_2 останній не проживає, так як знаходиться в лавах Збройних Сил України. Додатково ОСОБА_2 повідомив, що кошти на утримання доньки надсилає регулярно, про що було надіслано копії банківських квитанцій з 02.08.2025 по 13.08.2025 року на загальну суму 21100 грн.

Відповідно до відповіді Служби у справах дітей Бершадської Міської ради №01-11-584 від 10.10.2025 року з ОСОБА_2 проведено бесіду щодо утримання дитини та можливості проживання доньки ОСОБА_9 біля нього. В результаті чого з`ясовано, що ОСОБА_2 регулярно, щомісяця до 20 числа сплачує ОСОБА_10 кошти на утримання доньки ОСОБА_3 в сумі 12000,00 грн. Крім цього, він додатково виділяє кошти на забезпечення потреб дитини. Зі слів ОСОБА_2 , остання оплата у вересні становила 22 000,00 грн. На даний час він проходить службу в ЗСУ, тому забрати дитину до себе та здійснювати догляд за нею не може. Щодо можливості проживання дитини з матір`ю ОСОБА_2 , останній повідомив, що його мати працює і не зобов`язана займатися вихованням онуки.

Згідно з квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 регулярно купує речі доньці ОСОБА_3 .

Як вбачається з довідки №61 від 28.03.2026 року ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 , з 12 серпня 2025 року наказ командира в/ч НОМЕР_2 №259 від 12.08.2025 року.

Відповідно до виписки з АТ «Універсал Банк» про рух коштів по картці від 26.03.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 регулярно надавав кошти на утримання доньки ОСОБА_3 .

ОСОБА_11 видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 , що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 .

Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Відповідач регулярно надає кошти на утримання спільної з позивачем дитини, що підтверджується доказами доданими до матеріалів справи, що не спростовується і проти чого не заперечує позивач.

Позивач зазначає, що матеріально на її утримання допомагає матір та сестра, однак жодних доказів або підтверджень даного факту окрім скриншотів листування з відповідачем позивач не надає.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що донька має бажання відвідувати музикальну школу та танцювальний ансамбль «Мрія», однак через брак коштів позивач не має можливості це здійснити. Однак позивачем не додані жодні докази щодо вказаних обставин.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У силу положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Отже, відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). З огляду на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та які на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності з ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд враховує, що відповідач регулярно надавав кошти на утримання доньки, позивачем не доведено обставини, що потребують стягувати з відповідача аліменти саме у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, однак відповідач має задовільний стан здоров`я, доказів щодо сплати аліментів на утримання інших дітей, має матір непрацездатних дружини, батьків, а також що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід не надано, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що відповідач в змозі виплачувати 1/4 частину свого доходу з урахуванням того, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку /доходу/ щомісячно, але не менш ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи від дня пред`явлення позову, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 180-184 СК України, ст. ст.4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 1311,20 грн. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Повний текст рішення суду виготовлено 24 квітня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя