Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №165/3683/25 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/3683/25

Провадження № 2/165/242/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря судового засідання Попіки Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, –

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Юзефович С.В. 14 жовтня 2025 року звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області в інтересах позивача з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який зареєстровано 29 серпня 2013 року. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 28.03.2024 року, яке набрало законної сили 29.04.2024 року, шлюб було розірвано.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно будинок за адресою: АДРЕСА_1 із земельною ділянкою придбаний відповідачем 23 червня 2021 року в період перебування в шлюбі до фактичного його розірвання.

16.05.2025 року та 19.08.2025 року позивачем запропоновано відповідачу поділити спільно набуте за час подружнього життя майно та визначитись з варіантом поділу, який відповідатиме їх з відповідачем інтересам і позбавить необхідності нести зайві витрати, пов`язані з поділом майна в судовому порядку.

Так, як документи на придбаний з відповідачем у шлюбі будинок з земельною ділянкою, оформлені на відповідача і знаходяться у неї, а право власності позивача на частку у спільному майні подружжя ним не визнається і відповідач може розпорядитись будинком з даною земельною ділянкою на свій розсуд без його на те згоди, тому позивач змушений звернутись до суду з позовною заявою про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просить визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку загальною площею 67,4 кв.м з земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 0710700000:02:034:0032), площею 0,0590 га, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є спільним майном подружжя, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 29 жовтня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

У підготовче засідання сторони не з`явилися.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 04 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Юзефович С.В., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача – адвоката Юзефовича С.В. надійшла письмова заява, в якій останній просив розгляд справи здійснювати без його присутності, не заперечив стосовно винесення заочного рішення.

Відповідач правом подати відзив не скористалася, в судові засідання не з`являлася. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою, судові виклики за останнім відомим місцем реєстрації не вручені через відсутність адресата.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Крім того, ОСОБА_2 повідомлена про розгляд справи на підставі частини 11 статті 128 ЦПК України шляхом виклику останньої до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 23.04.2026 року.

Суд, дослідивши письмові докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 серпня 2013 року по 28 березня 2024 року, що підтверджується копією долученого рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 березня 2024 року по справі №165/4767/23 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 3, 105).

Згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 23 червня 2021 року (а.с. 101-102) та інформації з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 438292546 від 05.08.2025 року (а.с. 4 на зворотному боці – 5), відповідач ОСОБА_2 набула у приватну власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі оформленого договору купівлі-продажу, серія та номер: 1514, від 23 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Ушаковою Ю.А., та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 0710700000:02:034:0032), площею 0,0590 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі оформленого договору купівлі-продажу, серія та номер: 1515, від 23 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Ушаковою Ю.А.

Пунктом 1.1. договору купівлі-продажу житлового будинку від 23 червня 2021 року визначено, що за цим договором Строчик Віктор Юрійович, який діє від імені ОСОБА_3 передає, а ОСОБА_2 приймає у власність належний продавцю на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,059 га, кадастровий номер якої: 0710700000:02:034:0063.

Із п. 4.4. договору купівлі-продажу житлового будинку від 23 червня 2021 року відомо, що ОСОБА_2 набула житловий будинок за згодою чоловіка, ОСОБА_1 , справжність підпису якого на відповідній заяві засвідчено приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Ушаковою Ю.А. 22 червня 2021 року та зареєстровано в реєстрі № 1501.

Із пункту 2.1. договору випливає, що відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки, складеного 22 червня 2021 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ТРІУМФ-2020» оціночна вартість житлового будинку, що відчужується, становить 195 460 (сто дев`яносто п`ять тисяч чотириста шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Відповідно до висновку ФОП ОСОБА_4 станом на 18 вересня 2025 року ринкова вартість об`єкта оцінки – житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , становить 139 016,00 грн. (а.с. 32).

Також, згідно висновку ФОП ОСОБА_4 станом на 18 вересня 2025 року ринкова вартість об`єкта оцінки – земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , становить 37 581,00 грн. (а.с. 52).

До матеріалів позовної заяви долучено пропозицію (повторну) розподілу майна подружжя від 19 серпня 2025 року, надіслану представником позивача – адвокатом Юзефовичем С.В. засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 13 на зворотному боці – 14).

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це його право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною третьою статті 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Системний аналіз змісту ст. 71 СК України в контексті положень ст. 183, ст. 364, ст. 365, ст. 370 ЦК свідчить, що у разі неможливості реального поділу неподільної речі між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. При цьому відповідно до ст. 372 ЦК України у зв`язку з поділом житлового будинку між подружжям право спільної сумісної власності припиняється, а за сторонами підлягає визнанню право власності на належну кожному з них ідеальну частку.

Оскільки, право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується документально, однак таке майно на підставі ст. 368 ЦК України є спільною сумісною власністю подружжя, враховуючи, що відповідачем не подано відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на спростування вимог позивача, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на частину житлового будинку загальною площею 67,4 кв.м з земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 0710700000:02:034:0032), площею 0,0590 га, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки сторони придбали спірне нерухоме майно під час перебування в зареєстрованому шлюбі, позивач довів обґрунтованість своїх позовних вимог, тому суд вважає за необхідне визнати за позивачем – ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку загальною площею 67,4 кв.м з земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 0710700000:02:034:0032), площею 0,0590 га, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 413,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 80-81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, на підставі ст. 368, 372 ЦК України, суд, –

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину житлового будинку загальною площею 67,4 м2 з земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 0710700000:02:034:0032), площею 0,059 га, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 413 (одна тисяча чотириста тринадцять) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 23.04.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС