Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №165/230/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа 165/230/26

Провадження 3/165/243/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Нововолинськ

Суддя Нововолинського міського суду Волинської області Ушаков М.М., за участю захисника адвоката Просимціва А.Р., розглянувши матеріали, що надійшли від ВПД №1 Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

за ч.1 ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення України, -

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568133 від 16.01.2026, ОСОБА_1 16.01.2026 о 14:09 год., по вул. Миру у м.Нововолинську керував транспортним засобом марки «Ауді А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Просимців А.Р. подав до суду клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, мотивуючи клопотання тим, що здійснює захист прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 .

Захисник вважає обставини, викладені у протоколі сумнівними та такими, що не відповідають фактичним обставинам з огляду на наступне:

1. На відеозаписі, який додано до протоколу, працівник поліції пояснив ОСОБА_1 , що підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням стало вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме, що він під час руху користувався мобільним телефоном. Водночас при дослідженні відеозапису не відображено, що ОСОБА_1 під час руху користувався мобільним телефоном і інших доказів, підтверджуючі цей факт працівники поліції не надали. Сам він цей факт заперечує. Про безглуздість свого обрунтування зупинки ОСОБА_1 свідчить і той факт, що в подальшому працівники поліції не винесли на нього постанову про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП (Користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рух). Отже, сама зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була неправомірною та грубо суперечить вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

2. На місці зупинки працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, проте якого сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) не повідомив. Також він не повідомив наявність, яких саме ознак свідчить, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп`яніння, що є грубим порушенням Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 №1452/35.

3. ОСОБА_1 погодився пройти огляд з використанням спеціальних технічних засобів (прилад драгер), але у салоні свого автомобіля і зважаючи на незаконні вимоги працівників поліції, відмовився вийти з автомобіля. Варто наголосити, що згідно з ПДР, у водія відсутній обов`язок на вимогу працівників поліції залишити транспортний засіб для проведення огляду на місці зупинки. Беручи до уваги законну відмову ОСОБА_1 залишити салон свого автомобіля для проходження огляду, працівники поліції були зобов`язані забезпечити проходження ним такого огляду у салоні свого автомобіля, що цілком би гарантувало дотримання його прав та свобод.

4. Намагаючись будь-яким чином примусити ОСОБА_1 залишити салон автомобіля працівники поліції безпідставно повідомили, що він, ймовірно, перебуває у стані наркотичного сп`яніння, знову в порушення Інструкції не повідомили, які ознаки наркотичного сп`яніння були наявні у ОСОБА_1 . ОСОБА_1 категорично відповів, що наркотичних засобів він не вживав і погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Проїхати у заклад охорони він відмовився оскільки обгрунтовано побоювався, що залишивши салон автомобіля його примусово доставлять у ТЦК. Бажаючи доказати той факт, що він не перебуває у стані наркотичного сп`яніння та безпідставність цього твердження працівниками поліції, ОСОБА_1 висловив бажання пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у будь-якому медичному закладі недержавної форми власності. Знову ж таки така його позиція не пов`язана з відмовою від проходження огляду, а викликана обґрунтованими побоюваннями бути насильно доставленим у ТЦК та СП для незаконної мобілізації. Висловлена ОСОБА_1 пропозиція працівниками поліції була не прийнята та проігнорована. В подальшому на ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

5. Здійснивши фактично затримання ОСОБА_1 (заблокувавши його автомобіль) на місце зупинки працівники поліції викликали працівників ТЦК та СП, які всупереч його волі та вимог діючого законодавства, примусово доставили ОСОБА_1 до приміщення РТЦК. При цьому варто наголосити, що протокол затримання на ОСОБА_1 не складався, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит начальника ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області. Також на нього не складались протоколи за порушення правил військового обліку. Така неприйнятна поведінка працівників ТЦК та СП щодо незаконного позбавлення волі зумовила батька ОСОБА_1 звернутись з офіційною заявою до поліції про викрадення його сина.

Таким чином захисник вважає, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та звинувачення його у керуванні транспортним засобом у стані спочатку алкогольного, а потім наркотичного сп`яніння є фікцією. Слово «фікція» є похідним від латинського « fingere» - вигадувати, прикидатися. Відповідно «fictio» перекладається як «вигадка», «вимисел». Справжньою метою зупинки, звинувачення у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, затримання та доставлення ОСОБА_1 у ТЦК було створення штучних показників пов`язаних із мобілізаційними процесами.

Просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився.

В судовому засіданні захисник Просимців А.Р. підтримав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з підстав наведених у ньому, просив задоволити.

Заслухавши пояснення захисника, з`ясувавши обставини справи, дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення у їх сукупності, в тому числі докази, надані стороною захисту щодо підстав для закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Згідно статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду регулює Інструкція "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (надалі Інструкція). Інструкція розділяє ознаки алкогольного та наркотичного сп`яніння.

Так Інструкцією передбачено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); - звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Ознаки сп`яніння поліцейськими мають виявлятися під час спілкування з водієм, виходячи з його поведінки.

Крім того, Пунктами 6-8 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Лише за наявності об`єктивних ознак, передбачених Інструкцією, поліцейський спочатку має запропонувати особі пройти медичний огляд на стан сп`яніння (в тому числі наркотичного) за допомогою технічних засобів, і лише потім визначатися щодо необхідності огляду лікарем.

Аналогічні вимоги, передбачені і Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, у ст. 266 КУпАП вказано, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 2 статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, за наявності підстав вважати, що особа перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння працівники поліції першочергово мають провести огляд з використанням спеціальних технічних засобів на місці вчинення правопорушення, або ж у разі незгоди особи з його результатом, огляд може бути проведено в закладах охорони здоров`я.

Слід наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.

Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

Відповідно до вимог ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

В силу вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Розглянувши справу у відповідності до вимог ст.ст. 245-246, 249, 252 КУпАП, вважаю, що зібрані у справі докази не дають підстав зробити висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі.

Відтак, дослідивши документи, додані до складеного стосовно ОСОБА_1 протоколу, приходжу до висновку, що у матеріалах відсутні докази, які б підтверджували вчинення ним протиправних дій, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом з тим, поясненнями захисника спростовано причетність ОСОБА_1 до вчинення протиправних дій, відповідальність за вчинення яких передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Достовірних та переконливих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 було допущено порушення ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять і під час судового розгляду справи таких не здобуто.

Натомість, з матеріалів справи вбачається переслідування працівниками поліції ОСОБА_1 з метою доставлення останнього до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із переглянутих в судовому засіданні відеозаписів, які містяться у матеріалах справи судом встановлено, що метою працівників правоохоронних органів та працівників ТЦК та СП була мобілізація, а не перевірка особи на стан наркотичного сп`яніння.

Так, на місці зупинки, працівники поліції спочатку звинуватили ОСОБА_1 у тому, що у нього є наявні ознаки алкогольного сп`яніння не вказуючи при цьому на такі ознаки і після погодження останнім пройти відповідний огляд відразу змінили риторику та звинуватили ОСОБА_1 , що у нього наявні ознаки наркотичного сп`яніння, проте не назвавши, які саме ознаки наркотичного сп`яніння.

Також, досліджені відеозаписи не містять процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому згідно вказаних вище норм законодавства мають бути зазначені ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , мобілізований, перебуває на війській службі у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджено документально (довідка командира ВЧ НОМЕР_2 №14/1/471 від 12.02.2026).

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З наведеного випливає, що нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, є обов`язком органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, що в свою чергу звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

За обставин викладених вище, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості не підтверджуються доказами у справі, а тому їх неможливо вважати доведеними. Протокол про адміністративне правопорушення, в зв`язку з наведеним, також не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З урахування встановлених у судовому засіданні обставин, досліджених доказів у їх сукупності, переглянутих відеофайлів з нагрудної камери поліцейського, беручи до уваги пояснення захисника Просимціва А.Р., враховуючи неодноразову неявку на виклик до суду працівника поліції Шидловської А.В., котра склала протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568133 від 16.01.2026 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та викликалась до суду у якості свідка для надання пояснень по суті справи, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак, провадження в справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ч.1 ст. 247, ст. 284 КУпАП,-

постановив:

Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП провадженням закрити.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя М.М.Ушаков