Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №931/107/26 — Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/107/26

Провадження № 3/931/56/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року селище Локачі

Суддя Локачинського районного суду Волинської області Безп`ятко О.І., розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли від Сектора поліцейської діяльності №1 Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , учасника бойових дій, протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587257 від 09.02.2026 року, ОСОБА_1 09.02.2026 року о 19:01 год. в с. Холопичі по вул. Центральній Володимирського району Волинської області, керував електросамокатом, б/н, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився на місці зупинки та у медичному закладі.

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано як порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання 26 лютого 2026 року не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судовою повісткою, яка була направлена за адресою, зазначену в протоколі та повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У зв`язку із неявкою ОСОБА_1 , судове засідання відкладено на 19 березня 2026 року та судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, згідно відповіді на який зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Судом направлено судові повістки за зареєстрованим місцем проживання та адресою, зазначеною в протоколі. Також, на офіційному веб сайті Локачинського районного суду Волинської області розміщено судове оголошення про виклик ОСОБА_1 для участі у розгляді даної справи.

19 березня 2026 року, 07 квітня 2026 року та 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 у судові засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній» та судовими оголошеннями на офіційному веб сайті Локачинського районного суду Волинської області про його виклик для участі у розгляді даної справи, про причини неявки не повідомив, будь яких заяв, клопотань до суду від ОСОБА_1 не надходило.

Оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вживав заходів для явки до суду, з врахуванням положень ст. 268 КУпАП, згідно яких присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, при розгляді справ за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, приходжу до висновку про можливість розгляду справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, відеоматеріали з нагрудної камери поліцейського та службового автомобіля, приходжу до наступних висновків.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, огляду водія на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння або відмові від проходження огляду.

Отже, у даному випадку, за вказаною диспозицією доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на місці зупинки та у медичному закладі. При цьому, для притягнення до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, необхідне підтвердження належними, допустимими і достатніми доказами всіх зазначених обставин у їх одночасній сукупності.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МВС України та Міністерства охорони здоров`я №1452/735 від 09.11.2015 року із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 338/825 від 16.05.2025 (далі - Інструкція), також порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 р.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, було надано докази, досліджені суддею безпосередньо в судовому засіданні, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587257 від 09.02.2026 року; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого: огляд проведений у зв`язку із виявленням запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук, результат огляду на стан сп`яніння – не проводився; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено, що огляд ОСОБА_1 у Володимирському ТМО не проводився; відеозаписом із відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського.

Із досліджених в судовому засіданні відеозаписів із відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського вбачається, що службовий автомобіль прямує по засніженій дорозі, по правому краю якої із увімкненим світлом рухається особа у військовій формі на електросамокаті. При цьому права нога знаходиться на електросамокаті, а іншою ногою особа відштовхується, приводячи його в рух. В руках, біля керма, особа тримає милицю. Включивши проблискові маячки, особа зупинилась. Підійшовши, поліцейський відрекомендувався, повідомив, що ведеться відеозапис та встановив особу ОСОБА_1 . Запитав, чого особа при такій ожеледиці їде на електросамокаті, створюючи небезпеку для інших учасників дорожнього руху. На що ОСОБА_1 повідомив, що в таку ожеледицю йому важко на милицях дійти від траси додому, тому він «робочою» ногою штовхає самокат, тим самим себе підстраховує. На запитання поліцейського чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній відповів «Ні» та пояснив, що був у стоматолога, а червоний колір обличчя у нього через те, що нещодавно вийшов з маршрутки. Тоді поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, роз`яснює п. 2.5 ПДР та наслідки відмови від проходження огляду у вигляді складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Після наданих роз`яснень, ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, та попрямував додому, спираючись на електросамокат, який вів за допомогою лише рук.

Суддя зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, крім доведених доказів, перебування водія в стані сп`яніння, є безпосереднє керування водієм транспортним засобом.

В протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зазначено, що він керував електросамокатом.

Згідно з усталеною практикою, при розгляді справ про адміністративні правопорушення зазначених категорій, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №13-06.

Згідно з визначенням, яке міститься в примітці до ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Відповідно до п.2.13. Правил дорожнього руху України, транспортні засоби категорії А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» містить визначення електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Також у вищезгаданому Законі наведено визначення низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Головна зміна полягає у тому, що електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Їх поділили на дві категорії:

- легкий персональний транспорт - колісний засіб, що приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами потужністю в діапазоні до 1000 Вт. Може бути з одним, двома, трьома або чотирма колесами. Максимальна швидкість - до 25 км/годину;

- низькошвидкісний - приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами. Може також бути з різною кількістю коліс, але максимальна швидкість доходить до 50 км/годину. Споряджена маса - не більше 600 кілограмів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 5 ч. ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 керував електросамокатом, який обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою електродвигуна, а тому такий є транспортним засобом в розумінні ст. 130 КУпАП, а відтак ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Разом з цим, як роз`яснено в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі справа № 127/5920/22 (провадження № 61-10553св22), використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

Водночас, із дослідженого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що фіксування місця події розпочинається з моменту коли службовий автомобіль почав наближатися до ОСОБА_1 , який перебував електросамокаті та приводив його в рух за допомогою мускульної сили, штовхаючи ногою, а не за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

Якщо особа керувала не транспортним засобом у розумінні ст. 130 КУпАП, то об`єктивна сторона правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом, відсутня.

Дослідивши всі обставини справи та оцінивши докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що у справі не доведено обов`язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме факту керування ОСОБА_1 електросамокатом за допомогою елекродвигуна в розумінні транспортного засобу.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, вважаю, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З метою недопущення в майбутньому зазначених порушень та недоліків при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, вважаю за необхідне повідомити начальника СПД № 1 Володимирського РВП ГУНП у Волинській області та начальника ГУНП у Волинській області про зазначені порушення і недоліки для відповідного реагування.

Керуючись ст.ст. 247 п.1, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Про причини та умови, що призвели до закриття провадження у справі, повідомити начальника Сектора поліцейської діяльності №1 Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Про вжиті заходи повідомити протягом місяця Локачинський районний суд Волинської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу може бути подано до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня винесення постанови

Суддя Локачинського районного суду О. І. Безп`ятко