Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №136/596/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/596/26

провадження № 3/136/177/26

ПОСТАНОВА

іменем України

22.04.2026 м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., за участі особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисника-адвоката Вдовцової А.Д., розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника відділу - начальника СВГ ВП №4 Вінницького РУП ГУНП України у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, працює старшим зміни охорони ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягуваної до адміністративної відповідальності,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшли зазначені матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серія ВБА №149148, 20.03.2026 по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 висловлювалась нецензурною лайкою та образливими словами в сторону свого чоловіка ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого.

Такі дії ОСОБА_1 особою, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала та заперечувала факт будь-яких неправомірних дій з її сторони на адресу ОСОБА_2 , вказуючи що мав місце спір з приводу спільного сумісного рухомого майна, яке є предметом спору в цивільній справі, яка перебуває на розгляді суду, нецензурних слів в адресу чоловіка вона не висловлювала.

Захисник у судовому засіданні просила провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, подавши до суду письмове клопотання, мотивуючи тим, що 20.03.2026 по вул. Соборна, буд.10, смт. Турбів, відбувся конфлікт між подружжям зумовлений тим, що сторони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна подружжя, у зв`язку із чим у Липовецькому районному суді Вінницької області перебуває цивільна справа №136/397/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 взагалі висловлювала образи та виражалась нецензурною лайкою на адресу свого чоловіка ОСОБА_2 , матеріали справи не містять. Більше того, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство.

Суд, вислухавши особу, яка притягується до відповідальності, захисника, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про таке.

Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП надано наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серія ВБА №149148 від 20.03.2026, суть якого зазначена вище;

- рапорти співробітників поліції від 20.03.2026 відповідно до яких за повідомленням ОСОБА_1 було викликано працівників поліції за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що між ними із колишнім чоловіком ОСОБА_2 сталась сварка, який без її згоди розбирав спільний автомобіль. Аналогічна заява надійшла до ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області від ОСОБА_3 , який повідомив, що батько ОСОБА_2 розбирав спільний автомобіль та вчиняє сварку;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідно до яких встановлено, що сварка відбулась між подружжям з приводу спільного сумісного майна у виді транспортного засобу, що є предметом поділу у суді;

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 149149 від 20.03.2026 складений стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП;

- термінові заборонні приписи стосовно кривдників серія АА 504549, 504548, якість яких не дозволяє відтворити їх зміст.

Відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки – настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Натомість норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу наведених норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

Під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Крім того, при з`ясуванні обставин вчинення правопорушення та встановленні наявності або відсутності в діях особи ознак фізичного чи психічного домашнього насильства, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Сварку можна визначити як суперечку, емоційно неконтрольоване негативне спілкування, предметом якого найчастіше є неузгодження щодо дрібних побутових питань, яке полягає у доведенні кожною стороною власної правоти, із вживанням сторонами взаємних образ та звинувачень.

Конфліктом є особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже наявна одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Нормами ч. 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП і не може бути перекладений на суд.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналізуючи зібрані у справі докази суд зважає, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів, утім сам по собі лише фіксує факт правопорушення, проте не є беззаперечним доказом вини особи, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, тоді як винуватість особи має бути доведена у сукупності із іншими доказами.

Зі змісту рапортів працівників поліції встановлено, що за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було викликано працівників поліції, у зв`язку із сваркою між подружжям щодо спільного сумісного майна, оскільки чоловік розбирав автомобіль.

Суд зауважує, що Рапорти працівників поліції не містять фіксації обставин вчинення зі сторони ОСОБА_1 протиправних дій у виді висловлювань нею нецензурної лайки чи образ в сторону потерпілого ОСОБА_2 , а вказують про наявність сварки з приводу спільного майна.

Окрім того рапорти не можуть слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі №524/4668/17.

Разом з цим додані до справи інші докази, зокрема у виді пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , свідчать про наявність неврегульованих питань між подружжям ОСОБА_4 щодо спільного сумісного майна, яке є предметом поділу та сварки з цього приводу і жодним чином не доводять вчинення зі сторони ОСОБА_1 діяння психологічного характеру спрямованих на настання чи фактичне настання психологічної шкоди відносно потерпілого ОСОБА_2 .

Отож наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення домашнього насильства чи потенційного конфлікту.

Сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється із суворим додержанням законності.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що особою, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В силу вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин та у контексті приведених правових норм, суд дійшов висновку, що доводи сторони захисту знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, відтак провадження у справі стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 173-2 ч.1, 247, 251, 276, 283, 284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду протягом 10-ти днів із дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.

Суддя С. В. Шпортун