Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №163/2183/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/2183/25 Провадження №33/802/291/26 Головуючий у 1 інстанції:Гайдук А. Л.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Кривошея А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кривошея Анатолія Миколайовича на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 12 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 19 вересня 2025 року о 23:45 год. на вул.Незалежності в с.Вишнів Ковельського району Волинської області керував автомобілем марки «Форд-С-Макс», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР, та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із такою постановою судді, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Кривошей А.М. подав апеляційну скаргу, де зазначає про те, що судове рішення є необґрунтованим та незаконним. Зазначає про те, що ОСОБА_1 пройшов на місці зупинки транспортного засобу огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, результат якого був позитивний. Після цього, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за я.1 ст.130 КУпАП. Окрім того, це й же працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що останній може пройти такий же огляд в найближчому медичному закладі, але він на це нічого не відповів та не відмовивлявся від медичного огляду. Проте, працівник поліції на свій розсуд розцінив це, що ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду в медичному закладі. Також працівником поліції не було встановлено того чи ОСОБА_1 згоден з результатом огляду, який встановлено на місці зупинки транспортного засобу. Тому захисник вважає, що працівники поліції діяли не у законний спосіб, який передбачає процедуру проведення огляду на стан сп`яніння, у зв`язку такий огляд є недійсним. Також вказує, що ОСОБА_1 не було вручено акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який водночас, на думку захисника, не відповідає офіційно затвердженому законом бланку (додатку до порядку). Однак, місцевий суд при розгляді справи на вищевикладене уваги не звернув, та відповідно прийняв судове рішення, яке не можна вважати законним і обґрунтованим.

Посилаючись на вищевикладене, захисник просить скасувати оскаржувану постанову судді та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явився. При цьому, не подавав до суду будь-яких клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи. А тому, беручи до уваги такі обставини та положення ст.268 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе апеляційний розгляд провести у відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги в її межах, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Кривошея А.М., який апеляційні доводи підтримав з підстав викладених у скарзі, а також не заперечив про розгляд справи у відсутності його довірителя, апеляційний суд доходить наступного висновку.

За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247, 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Апеляційний суд вважає, що судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання і, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.

Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

У поданій апеляційній скарзі сторона захисту вказує про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки такий, на їх думку, не підтверджується належними і допустимими доказами і, зокрема вважає недійсними результати проведеного огляду.

Проте, такі доводи сторони захисту на увагу суду не заслуговують з огляду на таке.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими та перевіреними місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №459228 від 20.09.2025, за змістом якого ОСОБА_1 19.09.2025 о 23:45 год. керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, копію якого він отримав. При цьому, він зазначив, що пояснення надасть в суді;

- роздруківкою із спеціального технічного приладу «Алкотест 6820» від 19.09.2025, наряду з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , як водій маючи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці) проходив огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, і за його результатом перебував в стані алкогольного сп`яніння – 1,90 проміле, і це, як встановлено з матеріалів справи фіксувалось на боді-камеру, відеозапис чого міститься у ній. Вбачається і те, що ОСОБА_1 з таким результатом був згідний, у зв`язку з чим не виявив бажання проходити медичний огляд у медичній установі на пропозицію працівника поліції;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.09.2025, за змістом якого ОСОБА_1 не направлявся в медичний заклад, оскільки відмовився;

- рапортом працівника поліції від 20.09.2025, де фактично викладені обставини, аналогічні тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення;

- відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР. Під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, на що він погодився і пройшовши такий огляд, його результат був позитивний – 1,90 % проміле алкоголю, з яким ОСОБА_1 фактично погодився та на пропозицію працівника поліції не виявив бажання проходити медичний огляд в медичній установі. Зафіксовано також факт роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, передбачених законодавством. Після цього, працівниками поліції складено адміністративні матеріали і, зокрема протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах справи і, які суд вважає належними та допустимими в розумінні ст.251 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

При цьому, апеляційні доводи сторони захисту про те, що працівник поліції не з`ясував в ОСОБА_1 чи останній згідний з пройденим на місці зупинки результатом огляду, є неспроможними, оскільки повністю спростовуються відеозаписом з боді-камери працівника поліції, де зафіксовано те, як працівник поліції запитував в ОСОБА_1 чи він згідний з результатом, на що останній відповів, що не може заперечувати та повідомив аби складали протокол.

Також безпідставними є апеляційні доводи про те, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції не відмовлявся проїхати в медичний заклад для проходження огляду з посиланням на те, що він нічого на таке запитання не відповів, оскільки також повністю спростовано відеозаписом, з якого встановлено те, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції не виявив бажання проїхати в медичну заклад для проходження медичного огляду.

Таким чином, апеляційний суд перевіривши у порядку ст.294 КУпАП в межах апеляційної скарги усі інші доводи апелянта щодо незаконності судового рішення, вважає, що вони жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі, з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кривошея Анатолія Миколайовича залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 12 березня 2026 року, – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк