Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №569/3885/13-к — Волинський апеляційний суд

Справа № 569/3885/13-к Провадження №11-кп/802/247/26 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6 ,

перекладача - ОСОБА_7 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,

обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників обвинувачених - ОСОБА_11 , ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12012190020000004 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_13 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 05 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Торез Донецької області, останнє місце проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , розлучений, не працює, в порядку ст. 89 КК України не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України та йому призначено покарання за:

- п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ч. 4 ст. 187 КК України у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ч. 3 ст. 289 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне до відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_9 у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року у строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_9 зараховано строк попереднього ув`язнення з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 03 вересня 2012 року до 10 січня 2025 року.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_9 зараховано строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі, починаючи з 10 січня 2025 року до 05 листопада 2025 року.

Ухвалено вважати обвинуваченого ОСОБА_9 таким, що відбув покарання.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_9 - скасовано.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин росії, уродженець м. Нікополь, Дніпропетровської області, останнє місце проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , неодружений, освіта повна середня, не працює, раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України та йому призначено покарання за:

- п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ч. 4 ст. 187 КК України у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ч. 3 ст. 289 КК України у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне до відбуття обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року в строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_10 зараховано строк попереднього ув`язнення з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 02 вересня 2012 року до 10 січня 2025 року.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_10 зараховано строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі, починаючи з 10 січня 2025 року до 05 листопада 2025 року.

Ухвалено вважати обвинуваченого ОСОБА_10 таким, що відбув покарання.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_10 - скасовано.

Вироком суду вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.

В С Т А Н О В И В

Згідно із вироком суду ОСОБА_9 та ОСОБА_14 визнано винуватими та засуджено за те, що 21 серпня 2012 року приблизно о 14 год 00 хв обвинувачений ОСОБА_10 , за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_9 , з метою незаконного заволодіння чужим майном, після того як ОСОБА_9 , використовуючи дерев`яну драбину, переліз через огорожу на територію домогосподарства, що розташоване на АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_13 відкрив вхідні ворота, проник через них на територію господарства.

Перебуваючи на території господарства ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_10 разом з обвинуваченим ОСОБА_9 , з метою відшукання ключів від вхідних дверей у житловий будинок, через вікно проник в приміщення літньої кухні. Не знайшовши ключі від житлового будинку, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 почав обирати шляхи безпечного проникнення у житловий будинок.

Після того, як на територію вказаного господарства приблизно о 18 годині на автомобілі марки «Шевроле Такума» д.н.з. НОМЕР_1 заїхала ОСОБА_15 , 1948 р.н., ОСОБА_10 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 , вчинив розбійний напад на останню, під час якого, маючи умисел протиправно заподіяти смерть іншій людині, з корисливих мотивів та з метою приховання іншого злочину й полегшення його вчинення, шляхом стиснення органів шиї руками, повалив останню на підлогу та завдав ударів руками по тілу потерпілої, заподіявши їй тілесних ушкоджень у вигляді трьох синців на правій руці, крововиливу в правому скроневому м`язі, крововиливу в глибоких м`язах у лівій підлопатковій ділянці, після чого шляхом стиснення органів шиї електричним кабелем, позбавили життя ОСОБА_15 .

Продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним умислом, направленим на заподіяння смерті ОСОБА_15 , ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 занурив голову потерпілої у каструлю з водою, заволодів майном останньої, після чого здійснив підпал будинку та трупа за вищевказаною адресою.

В ході розбійного нападу ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 незаконно заволодів матеріальними цінностями ОСОБА_15 , зокрема, грошима в розмірі 9 000 гривень, золотим ланцюжком вартістю 1 863,99 грн та золотою підвіскою у вигляді хрестика вартістю 358,92 грн, на загальну суму 11 222,91 грн.

Під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_15 , забрали у потерпілої ключ від замка запалювання та незаконного заволодів автомобілем марки «Шевроле Такума» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_16 і знаходився в постійному користуванні у ОСОБА_17 , виїхавши на ньому за межі господарства ОСОБА_13 чим заподіяли потерпілій значної матеріальної шкоди на загальну суму 75 607,90 гривень.

У подальшому. вказаний автомобіль ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 залишив на вул. Чехова у м. Рівне та використовуючи спеціально приготовлені легкозаймисті матеріали здійснив його підпал.

Своїми умисними діями, які виразилися в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчинене з метою приховання іншого злочину або полегшення його вчинення, з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднане із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинене за попередньою змовою групою осіб, із проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало значної матеріальної шкоди потерпілому, вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили кримінальні правопорушення (злочини), передбачені п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

У поданих на вирок суду першої інстанції апеляційних скаргах:

- прокурор ОСОБА_6 , не оспорюючи правильність кваліфікації протиправних дій обвинувачених та відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вважає вирок суду першої інстанції незаконним через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого та особам обвинувачених, унаслідок його м'якості. Стверджує, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили кримінальне правопорушення (злочин), передбачений п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України яке, у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких. В ході судового розгляду від обвинувачених надійшло ряд клопотань про звільнення їх від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, зокрема, від ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 28, ст. 182, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, а від ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 28, ст. 182, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, і мотивом таких їх дій, було позбутися обставин, які обтяжують покарання. Не з достатньою повнотою ураховано судом і їх характеризуючі дані, зокрема посередню характеристику обвинуваченого ОСОБА_10 , його перебування на обліку з приводу наркоманії та у розшуку за фактом вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Хоча ОСОБА_9 , у порядку ст. 89 КК України, вважається не судимим, однак, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, у тому числі, за втечу з місць позбавлення волі. Також звертає увагу апеляційного суду на поведінку обвинувачених, в ході судового розгляду матеріалів даного кримінального провадження які, зловживаючи своїми процесуальними правами, усіляко перешкоджали його судовому розгляду, у тому числі, шляхом систематичного заявлення ними різного роду необґрунтованих клопотань, безпідставних відводів учасникам процесу, симуляції поганого самопочуття, систематичної відмови від захисників, їх заміни та від конвоювання до зали суду без поважних на це причин, що стало наслідком затягування судового процесу. Зокрема, через відмову обвинувачених у прибутті до суду, у період з 2015-2017 років судові засідання відкладались 49 разів. Усі злочини, вчинення яких інкримінується ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , характеризуються корисливою метою, жорстокістю, вчиненням активних дій, які виразились у знищенні слідів злочину, а також приховуванні предметів, здобутих злочинних шляхом, що є свідченням їх підвищеної суспільної небезпеки. Винуватості у вчиненому вони не визнали, спричинені протиправними діями потерпілим збитки не відшкодували. Покликаючись на вищевикладене, просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 05 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скасувати та в частині призначеного покарання ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_9 визнати винуватим та призначити йому покарання за: п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; ч. 4 ст. 187 КК України - 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ч. 3 ст. 289 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне до відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, взявши його під варту у залі суду. Аналогічно визнати винуватим обвинуваченого ОСОБА_10 та призначити йому покарання за: п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; ч. 4 ст. 187 КК України - 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ч. 3 ст. 289 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне до відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, взявши його під варту у залі суду;

- представник потерпілого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_8 також не оспорює фактичних обставин справи в частині установлених судом фактів та обставин вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень і доказів, які їх безумовно підтверджують, однак не погоджується із призначеним обвинуваченим розміром покарання яке, на його думку, не відповідає ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та їх особам. Звертає увагу апеляційного суду на те, що обвинувачений ОСОБА_10 за місцем проживання характеризується посередньо, інший обвинувачений - ОСОБА_9 хоча, в порядку ст. 89 КК України, вважається не судимим, проте раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, у тому числі, за втечу із місць позбавлення волі. У них відсутні міцні соціальні зв'язки, а позитивних векторів змін в їх особистісних рисах, як до вчинення злочинів, так і після, не установлено. Обвинувачений ОСОБА_10 являється ще й громадянином росії. Акцентує увагу на способі позбавлення життя потерпілої ОСОБА_15 , яку обвинувачені душили електричним кабелем, зануривши її голову в каструлю із водою, після чого заволоділи її майном та для приховування таких наслідків, у подальшому, здійснили підпал будинку та трупа. Поміж тим, у вчиненому не розкаялись, винуватості не визнали та за час багаторічного їх тримання під вартою, власного ставлення до вчинених ними злочинних дій не змінили. Тому, вважає, що призначене обвинуваченим покарання не пов'язане із довічним позбавленням волі, не забезпечить загальної превенції справедливої сатисфакції потерпілому за спричинені йому пережиті моральні страждання. У зв'язку із вищевикладеним, просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та ухвали у цій частині новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України та призначити йому покарання за: п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, ч. 4 ст. 187 КК України у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ч. 3 ст. 289 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне до відбуття обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, в строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_9 зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 03 вересня 2012 року до 10 січня 2025 року. На підставі ч. 7 ст. 72 КК України, в строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_9 зарахувати строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі, починаючи з 10 січня 2025 року до 05 листопада 2025 року. ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України та призначити йому покарання за: п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, ч. 4 ст. 187 КК України у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ч. 3 ст. 289 КК України у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, визначити остаточне до відбуття обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, в строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_10 зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 02 вересня 2012 року до 10 січня 2025 року. На підставі ч. 7 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_10 зарахувати строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі, починаючи з 10 січня 2025 року до 05 листопада 2025 року;

- обвинувачений ОСОБА_9 вказує на незаконність, необґрунтованість та неправомірність вироку суду першої інстанції. Зазначає, що у відповідності до вимог ст. 319 КПК України, після заміни судді, судовий розгляд починається спочатку, окрім випадків, передбачених ч. 2 ст. 320 КПК України. Станом на 01 жовтня 2023 року розгляд кримінального провадження стосовно нього здійснювався судом присяжним, тобто двома професійними суддями та трьома присяжними. 23 жовтня 2023 року, у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_18 , автоматизованою системою документообігу суду було здійснено повторний розподіл судової справи між суддями та, відповідно, для розгляду визначено іншого суддю - ОСОБА_19 . Поміж тим, сторона захисту в особі обвинувачених та їх захисників, наполягала на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійснені судом до заміни судді ОСОБА_18 . Однак, така їх позиція взята до уваги не була, розгляд кримінального провадження був продовжений чим допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, якими визначено незмінність складу суду та повноту судового розгляду усіма суддями суду присяжних. Також звертає увагу на те, що 13 листопада 2024 року автоматизованою системою документообігу суду безпідставно, шляхом неправомірного втручання у роботу системи, було визначено основного присяжного для участі у справі - ОСОБА_20 , що є повністю неправомірним через те, що вона, на протязі дванадцяти років вже брала участь у цій справі у статусі основного присяжного, 15 листопада 2024 року голова Рівненського міського суду ОСОБА_21 видав наказ про звільнення від виконання обов'язків присяжного ОСОБА_22 , згідно актовим записом про її смерть № 2213 від 09 листопада 2024 року. У цей же день, було автоматично визначено основного та двох запасних присяжних для участі у даній справі, однак, її розгляд, попри позицію сторони захисту, спочатку розпочатий не був, а присяжна ОСОБА_23 , якою підписаний вирок суду першої інстанції, безпосередньо усні показання усіх учасників судового провадження не заслуховувала, докази не досліджувала. Орган досудового розслідування не наділив ОСОБА_15 процесуальними правами та обов'язками потерпілої особи, що є свідченням безпідставного набуття такого статусу її сином та чоловіком. Стверджує, що вищевказані порушення кримінального процесуального закону є істотними та перешкодили суду ухвалити законний та обгрунтований вирок. Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким його та обвинуваченого ОСОБА_10 визнати невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України та виправдати, у зв'язку із невстановленням судом допустимих доказів їх винуватості та вичерпанні можливості їх законного отримання;

- у запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 , представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 просить її повернути як таку, що подана із спливом процесуального строку на оскарження вироку суду першої інстанції, без заявлення відповідного клопотання про поновлення такого строку;

- захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 оскаржує вирок з підстав його незаконності через неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що розгляд даного кримінального провадження здійснювався судом присяжних. У зв`язку із смертю одного із присяжних та відсутністю запасних, 15 листопада 2024 року у даній справі було обрано основних та запасних присяжних, зокрема: основного ОСОБА_24 та запасних: ОСОБА_23 і ОСОБА_25 . 12 грудня 2024 року ОСОБА_24 , на підставі написаної ним заяви, із складу присяжних вибув, і його було замінено присяжною ОСОБА_23 . Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 390 КПК України, розгляд даної справи спочатку розпочато не було. У зв`язку із цим, просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 05 листопада 2025 року у даній справі скасувати та ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_9 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України та виправдати через не встановлення достатніх доказів у підтвердження його винуватості та вичерпанні можливості їх отримати;

- обвинувачений ОСОБА_10 вважає оскаржений ним вирок суду першої інстанції незаконним, необгрунтованим, таким, що підлягає скасуванню через неповноту судового слідства, помилковість оцінки доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам вчиненого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що показання свідків: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , потерпілого ОСОБА_30 , висновок експерта ОСОБА_31 та об`єктивні технічні характеристики пристрою GPS - сигналізації вказують на їх фальсифікацію як доказів. Поняті ОСОБА_32 та ОСОБА_33 брали участь у декількох процесуальних діях у різні дні підряд, що спростовує той факт, що вони є випадковими та незаінтересованими особами. Показання свідка ОСОБА_34 вважає недопустимим доказом у даній справі, у тому числі, через їх непослідовність та невідповідність тим, що надані на досудовому слідстві, як і свідка ОСОБА_35 через його особисту неприязнь та наявність мотивів для обмови. Водночас, акцентує увагу на безпідставному не взятті до уваги судом показань свідка ОСОБА_36 , безпосередньо допитаної судом 04 вересня 2014 року, яка чітко та послідовно підтвердила «алібі» ОСОБА_10 з приводу його перебування за місцем її проживання у день вчинення злочинів - 21 серпня 2012 року та виконання ним, у зазначеному місці, господарських робіт у часовому проміжку з 13 год до 16 год. Зміст протоколу огляду місця події від 22 серпня 2012 року прямо суперечить матеріалам фізико-хімічної експертизи № 514 від 24 серпня 2012 року, що є підставою доля визнання її недопустимим доказом. Показання свідків ОСОБА_37 та ОСОБА_38 стосовно перебування біля воріт будинку Римчуків 21 серпня 2012 року чорного джипу та жінки на його території, підтверджують факт неповноти досудового слідства даного кримінального провадження та безпідставного його обвинувачення. Висновки експерта ОСОБА_39 містять недостовірні відомості через попередню втрату цілісності спецпакета № 0251962. Даний експерт безпосередньо допитувався судом 15 жовтня 2015 року, проте у матеріалах кримінального провадження відсутній відповідний журнал судового засідання. Усі слідчі дії, проведені за участю адвоката ОСОБА_40 , через відсутність його згоди на його залучення в якості захисника, підробки ордера, вважає, в розумінні змісту положень ст. 87 КПК України, недопустимими доказами у даній справі. Перекладач ОСОБА_41 фактичного перекладу не здійснювала, а її повноваження жодними документами не підтверджені, у зв`язку із чим, протокол допиту із його участю, протокол відеовідтворення, копії дисків та вилучені 04 вересня 2012 року ювелірні вироби, просить визнати недопустимими доказами, як і проведений 03 вересня 2012 року у с. Городище обшук через оформлення протоколу проведення даної слідчої (розшукової) дії, усупереч положенням ст. ст. 84, 85, 188, 85-1, 85-2 КПК 1960 року, лише через декілька днів та відсутність оригіналу його відеозапису. Обвинувачення ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 289 КК України базується виключно на припущеннях та недостовірних даних, без наявності події злочину та без доказів належності автомобіля потерпілій. Покликаючись на викладене, у сукупності та взаємозв`язку, просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України та виправдати його, у зв`язку із тим, що невстановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді та вичерпані можливості їх отримання, кримінальне провадження закрити. Визнати недопустимими доказами матеріали досудового розслідування та речові докази, які були відкриті з порушенням ст. 290 КПК України, а також інші докази, здобуті із порушенням положень ст. ст. 23, 104, 223, 240 КПК України;

-захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 , із внесеними до апеляційної скарги змінами, вважає вирок суду першої інстанції незаконним через порушення права його підзахисного на захист, незаконного впливу на нього, з метою отримання необхідних для правоохоронних органів свідчень, в ході дачі яких він вимушений був несправедливо обмовити свого товариша та іншого обвинуваченого у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_9 , а також надати неправдиві свідчення стосовно себе, побоюючись за власну безпеку та безпеку членів своєї сім`ї. Звертає увагу на суцільні порушення правоохоронних органів, в ході проведення ними слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, зокрема вказує, що фактичне затримання обвинуваченого ОСОБА_10 процесуально належним чином, шляхом складання протоколу затримання, оформлене не було, перекладач та адвокат залучені не були. Вилучення речових доказів, зокрема золотих прикрас, в ході проведення відтворення обстановки і обставин події, мало місце у відсутності захисника та перекладача. У книзі первинного огляду Костопільського РВ від 06 вересня 2012 року, при поміщенні ОСОБА_10 в ІТТ, було зафіксовано виявлені у нього тілесні ушкодження. При проведенні фізико - хімічних експертиз досліджувались об`єми речовин, які фактично з місця події не вилучались. При призначенні дактилоскопічної експертизи слідів пальців рук ОСОБА_10 , у розпорядження експерта надійшов пакет із порушенням його цілісності. Покликаючись на викладене, просить вирок суду першої скасувати та ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_10 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 87, ч. 3 ст. 289 КК України та виправдати його, у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості та вичерпанні можливості їх отримати.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційних скарг, прокурора, представника потерпілого, які подані ними апеляційні скарги підтримали, просили задовольнити, заперечили апеляції обвинувачених та їх захисників які, у совю чергу, підтримали подані ними апеляційні скарги, заперечили апеляції прокурора та представника потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.

Як стверджується змістом направленого до суду обвинувального акту, ОСОБА_9 органом досудового розслідування інкриміновано вчинення ним кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28 ст. 182, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК України, а обвинуваченому ОСОБА_10 вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28 ст. 182, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 289 КК України.

Установлено, що в ході судового розгляду даного кримінального провадження, за клопотанням сторони захисту, ухвалами суду від 22 лютого 2021 року, 12 липня 2023 року обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ст. 182, ч. 2 ст. 194 КК України, а ухвалою суду від 11 жовтня 2023 року обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, провадження по справі у цій частині закрито.

Попри позицію обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які у суді винуватість у вчиненому не визнали, висновок про доведеність їх винуватості, доводиться зібраними органом досудового розслідування, у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, належними та допустимими доказами, які із достатньою повнотою досліджені та оцінені судом.

Даючи показання у суді, обвинувачений ОСОБА_9 , заперечивши свою винуватість у вчиненому, від дачі будь-яких інших та більш детальних показань стосовно обставин вчиненого, відмовився. Тоді як обвинувачений ОСОБА_10 також не визнавши свою винуватість у вчиненому, додатково показав, що усі визнавальні показання, надані ним на досудовому розслідуванні стосовно обставин вчиненого, за попередньою змовою, у співучасті із ОСОБА_9 , надані ним виключно під психологічним тиском працівників правоохоронних органів.

Однак, така їх позиція щодо оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів, була предметом ретельної перевірки суду присяжних, знайшла належну оцінку і зазначеним у апеляційних скаргах доводам сторони захисту, у тому числі, з приводу заперечення винуватості вищевказаних обвинувачених у вчиненні ряду інкримінованих їм злочинів.

Заперечення обвинувачених, з приводу їх винуватості у вчиненому, а також ті, що викладені у апеляційних скаргах, обґрунтовано спростовуються наявними у матеріалах провадження доказами, зокрема, усними показаннями, що надавались безпосередньо суду потерпілими: ОСОБА_13 , ОСОБА_42 , свідками: ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_27 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_26 ,, ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , а також сукупністю письмових доказів, що були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції.

Хоча зазначені потерпілі та свідки безпосередніми очевидцями вчиненого не були, однак зміст таких їх показань у сукупності та взаємозв'язку, дає можливість достатньо повно та послідовно відтворити істотні обставини та хронологію події вчинених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 злочинів. Зокрема, такими показаннями підтверджується той факт, що приблизно в липні 2012 року обвинувачені перебували на території господарства потерпілого ОСОБА_13 , що за адресою: АДРЕСА_3 з приводу установлення, ремонту та заміни ними кондиціонеру у літній кухні, який і повідомив їм про намір відпочинку разом із сім'єю на початку серпня поточного року. Також установлено факт придбання обвинуваченим ОСОБА_9 сигналізації - охоронної системи, що встановлюється на об`єкти нерухомості для здійснення віддаленого контролю та керування за об`єктами, шляхом спрацювання різних датчиків, у тому числі, датчика руху, один із яких, був переданий правоохоронцям для проведення експертного дослідження, дозволу на встановлення якого у кондиціонері, власники будинку не надали. Матір власника господарства - ОСОБА_66 завжди носила на собі золоті сережки з камінчиками «сапфіри», золотий ланцюжок з трьома листочками з камінцями, пересувалась на транспортному засобі марки «Шевроле Такума», і мала при собі 9 000 грн, призначених для оплати спожитої електроенергії, яку так і не здійснила. ОСОБА_15 , у період їх відсутності, здійснювала за даним будинком догляд, залишаючись у ньому на ночівлю. Грошей та золотих виробів, після її смерті, знайдено не було, порядок у будинку порушений не був. Свідки також показали, що 21 серпня 2012 року, на територію домогосподарства ОСОБА_67 , заходив чоловік середньої статури та зросту років 35, у одязі синього кольору, який носять будівельники, ворота, йому відчинили зсередини. Вищезгаданий автомобіль виїжджав з двору будинковолодіння близько 21 год, без ввімкнених на ньому фар. У ході тушіння, рятівники знайшли труп ОСОБА_15 , тіло не переміщали, її голова знаходилась у каструлі чи в мисці, приміщення було повністю обгорілим.

У контексті наведеного, колегія суддів зауважує, що суд винуватість обвинувачених показаннями свідка ОСОБА_35 не обґрунтовував, оскільки опис таких його показань у рішенні відсутній. Що стосується показань свідка ОСОБА_36 , у підтвердження нібито «алібі» обвинуваченого ОСОБА_9 , то такі її показання цілком підставо не були взяті до уваги судом, першочергово, через їх неузгодженість із показаннями інших свідків, безпосередньо допитаних судом, письмовими доказами, а також з урахуванням її соціального статусу одинокої жінки похилого віку, яка немає близьких родичів та перебуває у матеріальній залежності від сімейства Глобіних.

Даними протоколів огляду місця події від 22 серпня 2012 року та ілюстративними таблицями до них - господарства, що за адресою: АДРЕСА_3 , зафіксовано обстановку за вищевказаною адресою, зокрема, серед іншого, у середній частині літньої прибудови на підлозі, поряд із залишками посудомийної машини, виявлено труп жіночої статі, під головою якого знаходилась каструля білого кольору. Уся поверхня тіла вкрита залишками згорілого одягу та пожежного сміття, задня - в масивних ушкодженнях полум`ям, викрита опіками різних ступенів, в основному, 3-4, а також автомобіля марки «Шевроле Такума» д.н.з. НОМЕР_1 , на сидінні якого, поряд сидінням із водієм, наявні залишки пластикової пляшки зі слідами горіння та накопчення з рідиною жовтого кольору. Для проведення експертних досліджень, із вказаного транспортного засобу, було вилучено відповідні зразки об`єктів.

Даними протоколу додаткового огляду місця події від 22 серпня 2012 року - вищевказаного домогосподарства, якими стверджується факт виявлення та вилучення із зазначеного місця, серед пожежного сміття, затворної планки від замка, що має на собі пошкодження у вигляді деформації однієї із сторін, серед іншого, каструлю емальовану білого кольору із слідами кіптяви, поверх якої знаходилась голова трупа. Оглядом електричної проводки установлено відсутність слідів короткого замикання.

Даними протоколу огляду трупа від 22 серпня 2012 року установлено, що труп знаходиться в обгорілому стані, і при внутрішньому його дослідженні, виявлено пошкодження хребців гортані з крововиливами, кивальними м`язами. Також із тіла трупа вилучено продукти горіння.

В ході проведених 03 та 11 вересня 2012 року санкціонованих обшуків, з метою вилучення ряду об`єктів, що мають доказове значення, за місцем фактичного проживання обвинуваченого ОСОБА_9 , серед іншого, було виявлено та вилучено ємкості з легкозаймистими речовинами, системи відеоконтролю, цифрового спостереження, блок персонального комп`ютера чорного кольору.

Висновками експертиз нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів від 24 серпня 2012 року № 514, від 27 серпня 2012 року № № 517, 518, 519, 520, які через наявність залишків сумішевого органічного розчинника, що у своєму складі містить толуол, ацетон, етилацетат та інші супутні компоненти, що характерні для розчинників побутового використання, підтверджується факт підпалу на території домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , обгорання трупа ОСОБА_15 через його знаходження у будинку, на момент виниклої пожежі, а також транспортного засобу марки «Шевроле Такума» який, після його незаконного заволодіння, був залишений обвинуваченими на вул. Чехова у м. Рівне, а висновками пожежно-технічних експертиз від 22 та 25 жовтня 2012 року №№ 39, 40, також установлено осередок виникнення пожеж - середина приміщення господарської будівлі кухні, район переднього сидіння пасажира в салоні автомобіля та їх причини - занос стороннього джерела запалювання (відкритого вогню сірника, запальнички, тощо або спеціального електротехнічного запалювального пристрою) в горюче середовище в межах розташування осередку пожежі з ознаками спеціальної підготовки місця події.

У складі зразку пожежного сміття, у вигляді вологих фрагментів одягу з слідами термічної дії, у вигляді вологих фрагментів одягу (труси, бюстгальтер, штани, светр) з слідами термічної дії, (пакет № 1704762), у вигляді вологих залишків обвугленої деревини та фрагментів утеплювача з слідами термічної дії, виявлено залишки зміненого нафтопродукту (нафтове мастило).

У складі зразку пожежного сміття: вирізка з чохла автомобільного сидіння сірого кольору, підкладка якого з малюнком у сіро-чорну клітинку, залишки пакету із полімерного матеріалу з наявним різнокольоровим малюнком; дві рукавиці із тканини з наявними вкрапленнями полімерного матеріалу, тканина яких обвуглена до чорного кольору; частково оплавлений корок із полімерного матеріалу зеленого кольору, що закручується гвинтовим способом, з наявним на верхній частині поверхні тисненим текстом - «Моршинська...», - виявлено залишки сумішевого органічного розчинника, який у своєму складі містить толуол, ацетон, етилацетат та інші супутні компоненти, які характерні для розчинників побутового використання (розчинник 646, 647, 650 тощо).

Рідина темно-коричневого кольору в каністрі із полімерного матеріалу зеленого кольору, що вилучена під час обшуку по місцю проживання ОСОБА_9 , має спільну родову належність з зміненими нафтопродуктами, залишки якого наявні в зразках пожежного сміття, вилучених 22 серпня 2012 року, під час огляду та додаткового огляду трупа ОСОБА_15 (залишки одягу, труси, бюстгальтер, штани, светр) та огляду місця події (вологі залишки обвугленої деревини та фрагментів утеплювача, пакет № 1704762).

Прозора безбарвна рідина в пляшці з етикеткою «Растворитель Р-647….», що вилучена під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , має спільну родову належність з сумішевим органічним розчинником побутового призначення, залишки якого наявні в складі зразку пожежного сміття (вирізка з чохла переднього пасажирського сидіння, рештки поліетиленового пакету рукавички та корок) вилученого 22 серпня 2012 року, під час огляду місця події - автомобіля марки «Шевроле-Такума» д.н.з. НОМЕР_1 (експертизу провів експерт НДЕКЦ ОСОБА_68 ).

Висновком дактилоскопічної експертизи від 04 вересня 2012 року № 71 з ілюстративною таблицею до нього (сліди пальців рук опечатані в конверті) установлено належність сліду мізинного пальця лівої руки, залишеного на обгорілому залишку поліетиленового пакету, що 22 серпня 2012 року був вилучений під час огляду салону автомобіля «Шевроле-Такума» д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: вул. Чехова, 9, м. Рівне - обвинуваченому ОСОБА_10 .

Даними протоколів оглядів та пред`явлення предметів для впізнання від 05 вересня 2012 року з ілюстративною таблицею до нього, згідно яких було оглянуто пару сережок з металу жовтого кольору, з камінням темно-синього кольору, округлої форми у вигляді квітки що має три яруси, заповнені камінням; ланцюжок з металу жовтого кольору у вигляді подвійних кілець; хрестик з металу жовтого кольору на сполученні якого знаходяться три пелюстки з металу білого кольору, направлені до низу хрестика, на кожній із яких знаходиться один камінець білого кольору, що були вилучені в ході проведення обстановки та обставин події із ОСОБА_10 та упізнанні потерпілим ОСОБА_13 і свідком ОСОБА_29 , серед інших золотих виробів, їх таких, що належали за життя ОСОБА_15 .

Висновком судової комп`ютерно-технічної експертизи від 28 вересня 2012 року № 04-42 убачається, що при дослідженні вилученого із фактичного місця проживання ОСОБА_69 жорсткого диску системного блоку виявлено ряд файлів, у тому числі, видалених та відновлених експертом, що містять зображення господарства Римчуків, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема: вікна із запасного входу у будинок, прохід між парканом та крайньою лівою стороною будинку та сусідське вікно, зображення забору по периметру господарства, знову ж таки, сусідські вікна, вузький прохід з правої сторони господарства, паркан по периметру господарства із його внутрішньої сторони, вольєр із собакою та вікна другого поверху. Фотографії, для їх наочності, з оптичного носія ДВД - диску (додатку до даного висновку експерта), безпосередньо досліджувались судом.

Висновком судово-медичної експертизи від 10 жовтня 2012 року №412/404 установлено, що смерть ОСОБА_15 настала внаслідок механічної асфіксії від стиснення органів шиї. Це підтверджується виявленими під час розтину трупа ознаками даного виду смерті: встановленим комплексом ушкоджень шиї. Описаний у експертному дослідженні комплекс ушкоджень м`яких тканин та органів шиї, що виник від їх стиснення і призвів до смерті ОСОБА_15 , відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення (згідно п. 2.1.3. у) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», (Наказ МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6) та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілої.

Поряд із вищезазначеними прижиттєвими ушкодженнями, були установлені ознаки дії на тіло ОСОБА_15 високої температури (полум`я) у вигляді: чорно-коричневого забарвлення шкіри, її ущільнення та розтріскування з оголенням (внаслідок прогорання) обвуглених підшкірно-жирової клітковини, м`язів та кісток скелету. Виходячи з даних судово-токсикологічного дослідження (карбоксигемоглобін в крові не знайдений), відсутності макроскопічних ознак термічної дії та кіптяви у верхніх дихальних шляхах, з урахуванням даних мікроскопічного дослідження шматочків шкіри потерпілої (в шкірі з ділянок опіків встановлено ознаки дії високої температури без ознак переживання), у сукупності, можна стверджувати про посмертну (після настання смерті) дію полум`я на тіло ОСОБА_70 .

Наявність деяких відмінностей у морфологічних проявах установлених на тілі громадянки ОСОБА_15 прижиттєвих ушкоджень шиї (зокрема, при мікроскопічному дослідженні одні з крововиливів на шиї супроводжувались мінімальними реактивними змінами, а інші - початковими реактивними змінами) свідчать про те, що усі вони утворились у проміжок часу, який може становити від декількох хвилин - десятків хвилин до 3 годин, а це, в свою чергу, дає підстави висловитись про неодноразовість стискання її шиї.

Характер та властивості ушкоджень в ділянці шиї, з урахуванням установленої причини смерті ОСОБА_15 , виключають можливість їх заподіяння власною рукою чи отримання унаслідок падіння з висоти власного росту.

Висновком додаткової судово-медичної експертизи від 23 листопада 2012 року № 490/412-404 установлено, що ураховуючи визначену, під час розтину трупа ОСОБА_15 , причину її смерті (настала внаслідок механічної асфіксії від стиснення органів шиї) та встановлений характер і особливості ушкоджень на шиї, можна стверджувати про те, що, загалом, механізм заподіяння ушкоджень ОСОБА_15 та обставини настання її смерті, не суперечать механізму неодноразового стискання шиї руками та електричним кабелем, як це повідомив підозрюваний ОСОБА_10 , під час проведення з ним відтворення обстановки та обставин події 04 вересня 2012 року.

Висновками судової-товарознавчої та автотоварознавчої експертиз від 19 та 23 листопада 2012 року № № 72, 806, з яких убачається, що вартість ювелірних виробів, з урахуванням часткової втрати їх товарних якостей, у зв`язку з експлуатаційним зношенням і пошкодженням від впливу зовнішніх факторів (за умови їх теперішнього стану), станом на 22 серпня 2012 року могла становити: ланцюжка - 1 863,99 грн., підвіски у вигляді хрестика - 358,92 грн. Визначити залишкову вартість сережок не виявилося можливим по причині вказаній у дослідницькій частині висновку.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи від 23 листопада 2012 року № 72 установлено, що матеріальний збиток завданий власнику наданого на експертизу автомобіля марки «Шевроле-Такума» реєстраційний номер НОМЕР_1 , унаслідок його пошкодження, що мало місце 21 серпня 2012 року, на момент проведення експертизи, складає 7 398,23 грн. Вказана сума матеріального збитку не враховує вартості відновлювальних робіт по ремонту та заміні можливих закритих (візуально невидимих) пошкоджень вузлів і агрегатів даного автомобіля.

У довідці щодо зняття інформації з каналів телефонного зв`язку міститься аналіз роздруківок вхідних та вихідних телефонних з`єднань, абонентських номерів, якими користувались ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 (дані, наведені у довідці повністю підтверджені у судовому засіданні під час дослідження оптичних носіїв /ДВД - дисків) із записами інформації з каналів зв`язку, операторів мобільного зв`язку, у тому числі ПрАТ «Київстар» 2405.

Одночасно, у судовому засіданні прокурором продемонстровано карту міста Рівного із зазначенням місця та часу здійснення відповідних з`єднань.

Проведеним аналізом роздруківок вхідних та вихідних телефонних з`єднань абонентських номерів, якими користувались підозрювані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 установлено, що 17 травня 2012 року ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_26 дистанційно керовану охоронну сигналізацію з функцією пасивного аудіомоніторингу - GSM модуль SIV900R з SIM-карткою з абонентським номером НОМЕР_2 . Це також додатково стверджується показаннями самого свідка ОСОБА_26 .

Дана сигналізація, відповідно до інформації з каналів телефонного зв`язку, у період з 18 липня 2012 до 25 липня 2012 року, працювала в зоні дій базових станцій оператора мобільного зв`язку «Київстар» LAC 14002, 13505 CID 07483, 03012, які перекривають с. Городище Рівненського району Рівненської області, тобто територію, де розташоване господарство ОСОБА_9 . З 26 липня 2012 до 21 серпня 2012 року сигналізація працювала в зоні дії базових станцій мобільного зв`язку «Київстар» LAC 14002 CID 09943, 01492, 09493, які перекривають вул. Басівкутську, тобто територію в районі якої розташоване господарство ОСОБА_13 .

Сигналізація припинила працювати 21 серпня 2012 року о 23 годині 48 хвилин, що співпадає з обставинами справи щодо початку пожежі в господарстві ОСОБА_13 .

На номер сигналізації з функцією пасивного аудіомоніторингу - GSM модуль SIV900R, з SIM-карткою з абонентським номером НОМЕР_2 здійснювалися дзвінки лише з двох абонентських номерів операторів мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , які також спілкувалися між собою.

Абонент з номером НОМЕР_3 у більшості випадків здійснював телефонні дзвінки, перебуваючи в зоні дій базових станцій оператора мобільного зв`язку «Київстар» LAC 14002, 13505 CID 07483, 03012, які перекривають с. Городище Рівненського району Рівненської області, тобто територію, де розташоване господарство ОСОБА_9 . Дані обставини підтверджують факт користування ОСОБА_9 та ОСОБА_10 окремими телефонами для зв`язку між собою та підтверджують те, що вказаним абонентським номером користувався ОСОБА_9 .

Абонент з номером НОМЕР_4 здійснював телефонні дзвінки, перебуваючи в зоні дій базових станцій оператора мобільного зв`язку «Київстар» LAC 14002, 13505 CID 09942, 09032, 07482, 03012, які перекривають м. Рівне та Рівненський район Рівненської області, а також в зоні дій базових станцій оператора мобільного зв`язку «Київстар» LAC 23550 CID 07021, 09053, які перекривають м. Житомир, де проживав ОСОБА_10 та підтверджують, що вказаним абонентським номером користувався ОСОБА_10 .

Всі три абонентські номери 21 серпня 2012 року - день вчинення злочинів, у період з 08 години 19 хвилин до 14 години 31 хвилини працювали в зоні дії базових станцій оператора мобільного зв`язку «Київстар» LAC 14002 CID 09943, 01492, 09493, які перекривають вул. Басівкутську, тобто територію в районі якої розташоване господарство ОСОБА_13 . У період з 14 години 31 хвилини по 20 годину 49 хвилин між абонентами відсутній зв`язок. Вказані обставини окремо підтверджують факт перебування ОСОБА_10 , у цей період, у господарстві ОСОБА_13 та вчиненні злочину.

У подальшому, о 20 години 49 хвилин зв`язок між абонентськими номерами ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відновлюється.

Переглядом відеозаписів камер відеоспостереження автозаправної станції №20 «WOG» «Біла Криниця», яка розташована на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області на автодорозі Київ-Чоп «231+600 км» ліворуч, що містяться на 3 оптичних носіях /ДВД - дисках/, на яких неодноразово зафіксовано проїзд автомобіль марки «Ауді А6» д.н.з. НОМЕР_5 , яким користувався ОСОБА_9 та який рухаючись зі сторони вулиці Київської м. Рівне проїжджаючи заправну станцію рухається на розворот та продовжує рух в напрямку с. Городище. При цьому у час проїзду зазначеного авто фіксується робота абонентського номера оператора мобільного зв`язку «Київстар», з якого здійснювалися дзвінки на номер сигналізації з функцією пасивного аудіомоніторингу - GSM модуль SIV900R, з SIM-карткою з абонентським номером НОМЕР_2 установленої у господарстві ОСОБА_13 .

Актами амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи від 08 листопада 2012 року №387/12 та від 09 листопада 2012 року № 388/12 установлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в момент вчинення інкримінованого їм злочину психічним захворюванням, яке позбавляло би їх здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, не страждали, у тимчасовому хворобливому стані (патологічне сп`яніння, паталогічний ефект, смерекові розлади свідомості та інш.), а також в стані фізіологічного афекту не перебували, могли усвідомлювати свої дії та керувати ними.

На підставі досліджених доказів, суд першої інстації установив сукупність усіх передбачених ознак складів кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України та ухвалюючи вирок "поза розумним сумнівом" дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили інкриміновані їм суспільно-небезпечні діяння.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів, за матеріалами провадження, не установлено та судом правильно вирішено питання про їх належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК України.

Як убачається із вироку, суд першої інстанції здійснив аналіз процесуальних документів і за результатом розгляду кримінального провадження не встановив під час здійснення досудового розслідування таких порушень КПК України, що свідчили б про недопустимість зібраних органом досудового розслідування доказів. Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог ст. 337 КПК України, в межах пред`явленого обвинувачення, та діям обвинуваченого дано правильну юридичну оцінку. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що, зважаючи на положення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, необхідно провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилося, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень.

Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов`язковим.

Версія сторони обвинувачення в частині дачі ОСОБА_10 визнавальних показань, на стадії досудового слідства, про вчинення ним інкримінованих злочинів, у співучасті із іншим обвинуваченим ОСОБА_9 , виключно під дією фізичного та психологічного тиску працівниками правоохоронних органів, докладно перевірялась судом першої інстанції, і свого підтвердження, не знайшла.

В порядку ст. 97 КПК в редакції 1960 року, прокуратурою міста Рівне проводилась перевірка за заявою захисника ОСОБА_71 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 щодо незаконного його затримання та побиття співробітниками органів внутрішніх справ, оскільки факти викладені у скарзі не підтвердились, 15 листопада 2012 року прийнято процесуальне рішення про відмову у порушенні кримінальної справи, яке заявником оскаржене не було.

Окрім цього, УМВС України в Рівненській області проводилось службове розслідування за результатами розгляду скарг ОСОБА_72 щодо незаконного затримання та побиття співробітниками міліції. За наслідками проведеного службового розслідування, факти викладені у заяві співмешканки ОСОБА_10 не знайшли свого підтвердження.

Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи та висновок службового розслідування, безпосередньо досліджені судом та долучені до матеріалів судового провадження за клопотанням прокурора від 19 серпня 2014 року.

В ході судового розгляду матеріалів даного кримінального провадження також судом безпосередньо допитувався колишній заступник начальника відділу СУ УМВС України у Рівненській області підполковник міліції ОСОБА_73 , який категорично заперечив факт застосування до підсудного будь-якого виду насильства, психологічного тиску та незаконних методів слідства. Ствердив, що показання про обставини вчиненого ним, за попередньою змовою з ОСОБА_9 злочинів, підсудний надавав виключно добровільно.

Висновком судової - медичної експертизи ОСОБА_10 від 04 вересня 2012 року за № 1419 підтверджено відсутність на його тілі, на момент обстеження, об`єктивних ознак наявності тілесних ушкоджень.

На стадії досудового розслідування, у тому числі, при безпосередній його участі у різних слідчих (розшукових) діях, ОСОБА_10 був забезпечений участю захисника ОСОБА_40 та перекладача ОСОБА_41 , якій роз`яснювались права та обов`язки, а також наслідки, визначені ст. ст. 384, 385 КК України за здійснення завідомо неправдивого перекладу та за відмову від його виконання, без поважних на те причин. Будь-яких скарг або застережень з приводу нездійснення або ж неналежного здійснення нею перекладу, від обвинуваченого не надходило, відповідні відмітки у протоколах слідчих дій, відсутні. Водночас, незгода ОСОБА_10 із призначеним йому, в силу вимог процесуального закону захисником, не може оцінюватись як порушення його права на захист та слугувати підставою для визнання доказів, здобутих в ході проведення відповідних процесуальних дій із його участю, недопустимими, в контексті змісту положень ст. 87 КПК України.

Усі вищезгадані експертні висновки, що покладені в основу винуватості обвинувачених, є науково-обґрунтованими, здобуті у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, тому цілком підставно взяті до уваги судом.

Із дослідницької частини висновку судової дактилоскопічної експертизи від 03 вересня 2012 року за № 3/70 установлено, що об`єкт дослідження представлений на експертизу в упакованому та опечатаному вигляді. Упаковка являє собою номерний (№ 0251962) пакет експертної служби МВС України з полімерного матеріалу білого кольору з наявними пояснювальними малюнками - схемами та друкованими написами. Упаковка не порушена та забезпечує зберігання об`єкту дослідження і запобігають несанкціонованому доступу до них, що додатково стверджується ілюстраціями № № 1-3 ілюстративної таблиці. Тобто, така упаковка, з метою проведення експертного дослідження, була відкрита безпосередньо судовим експертом ОСОБА_74 . Відтак, доводи сторони захисту про порушення її цілісності, на момент надходження у розпорядження експерта, є такими, що не відповідають дійсності.

Згідно дослідницької частини судової експертизи нафтопродуктів та пально - мастильних матеріалів № 514 від 24 серпня 2012 року, а також додатку № 1 ілюстративної таблиці до даного висновку, об`єкт дослідження представлений на експертизу в упакованому та опечатаному вигляді. Горловина упаковки закрита, зав`язана нитками чорного кольору, кінці яких оклеєно на вдвоє складеній паперовій бірці, що містить підписи двох понятих та слідчого. Усе описане вище, зокрема, збереження цілісності упакування об`єкта дослідження, виключає можливість підміни вмісту даної пластикової пляшки.

Наявними у матеріалах даного кримінального провадження журналами судових засідань стверджується, що 14 жовтня 2025 року суд провів судові дебати та відклав розгляд справи на 16 жовтня 2025 року. 15 жовтня 2025 року захисник ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 подав на адресу суду клопотання про відкладення її слухання з 16 на 17 жовтня 2025 року. Тобто, 15 жовтня 2025 року судового засідання у даній справі не було. Тому, доводи обвинуваченого ОСОБА_10 , що у цей день у судовому засіданні проводився допит експерта ОСОБА_75 і у матеріалах справи відсутній відповідний журнал даного судового засідання є такими, що не відповідають фактичним обставинам судового розгляду даної справи.

Обшук помешкання ОСОБА_9 , що за адресою: АДРЕСА_1 , санкціонований рішенням суду, зміст якого доведений до відома усім учасникам даної слідчої дії, яких також проінформовано, що згідно із вимогами ст. ст. 85-1, 85-2 КПК України, під час її проведення, буде застосовуватись відеозапис, здійснюваний спеціалістом ОСОБА_76 відеокамерою «Sony DCR-TRV 480 E» на відеоплівку «Sony», і що після закінчення слідчої дії, їм буде надана можливість проглянути відеострічку, висловити свої зауваження та зробити доповнення.

Змістом положень ст. 85-2 КПК України (1960 року) установлено, що перед початком проведення даної слідчої дії, усі її учасники інформуються про застосування відеозапису який, після його завершення, їм демонструється. Відтак, обов`язкової вимоги про долучення такого відеозапису до протоколу обшуку та, відповідно, його зберігання у матеріалах кримінального провадження, дана норма процесуального закону, як помилково стверджує обвинувачений ОСОБА_10 , не містить.

У відповідності до положень ст. 127 цього ж кодексу, на стадії досудового слідства, при проведенні ряду слідчих дій, було забезпечено присутність не менше двох понятих, І у жодному із випадків, при їх залученні слідчим, не порушено вимоги частини 3 даної статті. Поміж тим, як помилково вважає обвинувачений, поняті не залучаються із числа запропонованих ним осіб, а обираються виключно слідчим. При цьому, повторний факт участі окремо взятих понятих у слідчих діях, жодним чином про їх упередженість не свідчить.

Змістом обвинувального акту установлено, що кожному із обвинувачених, у тому числі, інкримінується вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало значної матеріальної шкоди потерпілому, вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого.

За установлених органом досудового розслідування та визнаних судом доведеними обставин кримінального провадження, після вчинення розбійного нападу на ОСОБА_15 , обвинувачені забрали у неї ключ від замка запалювання та незаконно заволоділи транспортним засобом марки «Шеврове Такума» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_16 , однак знаходився у постійному фактичному користуванні першої, після чого, виїхавши за межі господарства Римчуків, залишили даний автомобіль на вул. Чехова у м. Рівне та з використанням спеціально приготовлених легкозаймистих матеріалів здійснили його підпал.

З показань потерпілих ОСОБА_13 (сина ОСОБА_15 ), ОСОБА_77 (чоловіка ОСОБА_15 ), а також безпосередньо допитаних судом свідків достеменно установлено, що вищезгаданий транспортний засіб перебував у особистому володінні та користуванні потерпілої та був придбаний нею у 2005 році у м. Києві, проте у встановленому законом порядку був зареєстрований на її племінницю - ОСОБА_16 , оскільки вона є жителькою м. Києва і це полегшувало сам процес його реєстрації, з метою безперешкодного користування ним. Тоді як на ім`я потерпілої було видано генеральну довіреність. У матеріалах провадження також наявна письмова заява ОСОБА_16 , яка із вищеописаних підстав просить не визнавати її потерпілою у даному кримінальному провадженні, стверджує, що фактичним володільцем та користувачем даного транспортного засобу була лише її тітка, жодного стосунку до даного автомобіля вона немає, є його власницею лише у відповідності до вимог закону.

Також із їх показань достеменно установлено, що у день вчинення даного злочину - 21 серпня 2012 року потерпіла ОСОБА_15 близько 13 год виїхала із місця проживання, направлялась до господарства сина та додому не повернулась, а близько 21 год із господарства Римчуків виїжджав даний автомобіль, фари у ньому не горіли.

Даними протоколу огляду місця події від 22 серпня 2012 року - автомобіля марки «Шеврове Такума» д.н.з. НОМЕР_1 установлено відсутність пошкоджень на усіх його дверцятах. На сидінні, що розміщене поряд із сидінням водія, наявні залишки пластикової пляшки із слідами горіння та накопчення, у якій міститься рідина жовтого кольору.

Вищеописаними експертними висновками нафтопродуктів та пально - мастильних матеріалів установлено спільну родову належність вилученої рідини, за місцем проживання ОСОБА_9 із зміненими нафтопродуктами, залишки яких наявні у зразках пожежного сміття, вилученого, як під час огляду трупа ОСОБА_15 , так і при огляді місця події - транспортного засобу марки «Шеврове Такума» д.н.з. НОМЕР_1 , а висновком дактилоскопічної експертизи від 04 вересня 2021 року № 71 установлено належність на внутрішній стороні, виявленого та вилученого із автомобіля обгорілого залишку поліетиленового пакету сліду залишеного мізинним пальцем лівої руки - обвинуваченому ОСОБА_10 .

Висновком судової автотоварознавчої експертизи від 23 листопада 2012 року установлено матеріальний збиток, завданий власнику даного автомобіля, унаслідок його пошкодження у розмірі 7398 грн 23 коп. і у вказану суму не враховано вартість відновлювальних робіт по ремонту та заміні можливих закритих (візуально невидимих) пошкоджень вузлів і агрегатів.

Відтак, аналіз усних показань потерпілих, свідків, письмових доказів «поза розумним сумнівом» доводить факт причетності кожного із обвинувачених, які діяли спільно та злагоджено, будучи об`єднані єдиним злочинним умислом, до вчинення протиправних дій, кваліфікованих органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 289 КК України та будь-яких сумнівів у цьому не викликає.

На підставі досліджених доказів, суд першої інстанції установив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочинів, передбачених п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України та, ухвалюючи вирок, «поза розумним сумнівом» дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у їх вчиненні.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів, за матеріалами провадження, не установлено та судом правильно вирішено питання про їх належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК України.

Як убачається із вироку, суд першої інстанції здійснив аналіз процесуальних документів і за результатом розгляду кримінального провадження не установив під час здійснення досудового розслідування таких порушень КПК України, що свідчили б про недопустимість зібраних органом досудового розслідування доказів. Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог ст. 337 КПК України, в межах пред`явленого обвинувачення, та діям обвинувачених дана правильна юридична оцінка.

Підстав для винання недопустимими доказів, з мотивів наведених у поданих стороною захисту апеляційних скаргах, не установлено.

Що стосується їх доводів про розгляд даного кримінального провадження незаконним складом суду, які базуються на відмові від судового розгляду спочатку через заміни суддів та присяжних, то слід зазначити про таке.

Приймаючи рішення щодо продовження судового розгляду після заміни судді, суд бере до уваги право обвинуваченої особи отримати судове рішення в розумний строк, яке за анулювання результатів попереднього довготривалого розгляду та за розгляду справи спочатку практично неможливо забезпечити. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 13 червня 2023 року по справі №461/5454/14-к.

Зокрема, ККС відзначив, що до заміни судді судовий розгляд у цій справі вже тривав 5 років, і за цей час було досліджено значний обсяг доказів, зокрема, допитано 36 свідків і та вивчено 59 томів інших доказів. Суд першої інстанції, приймаючи рішення щодо долі судового розгляду після заміни судді, не міг не взяти до уваги право обвинувачених осіб отримати судове рішення в розумний строк (ст. 6 Конвенції, ч. 5 ст. 28 КПК), яке при анулюванні результатів попереднього розгляду і розгляді справи спочатку практично неможливо було забезпечити.

Також ККС зазначив, що коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження.

Верховний Суд наголосив, що принцип безпосередності дослідження доказів є основоположним для кримінального провадження, що передбачає можливість для сторін проводити допити свідків і експертів, а також досліджувати інші докази перед суддею, який прийматиме рішення.

У той же час ВС зазначає, що ця вимога сформульована як принцип, яким має керуватися суд, приймаючи процесуальні рішення в конкретній ситуації, і засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. В залежності від обставин цей принцип реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати його з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб.

Суд, серед іншого, має прийняти до уваги свій обов`язок створити необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (частина 6 статті 22 КПК), у тому числі, свій обов`язок забезпечити розумний строк розгляду справи (частина 2 статті 28 КПК).

Так, установлено, що розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції здійснювався судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

У зв`язку із звільненням 19 жовтня 2023 року Вищою радою правосуддя у відставку з посади судді ОСОБА_18 , виникла необхідність у його заміні.

15 листопада 2024 року, у зв`язку із смертю одного із присяжних та відсутністю запасних присяжних, у даній справі було обрано основного присяжного ОСОБА_24 та запасних: ОСОБА_23 та ОСОБА_25

12 грудня 2024 року, на підставі поданої присяжним ОСОБА_24 заяви про вихід із складу присяжних (припинення повноважень), останнього було замінено із числа запасних на ОСОБА_78 .

Попри заявлені стороною захисту клопотання про розгляд матеріалів даного кримінального провадження спочатку, у їх задоволенні було відмовлено, і докладні мотиви таких рішень, викладені судом в ухвалах від 08 травня 2024 року та 25 березня 2025 року.

Колегія суддів відзначає, що до заміни судді ОСОБА_18 на суддю ОСОБА_19 та азміни присяжного ОСОБА_24 на присяжну ОСОБА_23 , у порядку ст. 35 КПК України, судовий розгляд у цій справі уже тривав понад 10 років, і у 2014 році розгляд матеріалів даного провадження, у зв`язку із заміною судді, уже розпочинався спочатку.

Також береться до уваги процесуальна поведінка кожного із обвинувачених які, зловживаючи належними їм процесуальними правами, на протязі усього розгляду матеріалів даного кримінального провадження у суді, шляхом заявлення різного роду необґрунтованих клопотань, неодноразових безпідставних відводів учасникам процесу, симуляції поганого самопочуття, відводів захисникам, неодноразових відмов ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від конвоювання до зали суду, тощо, усіляким чином перешкоджали його розгляду у розумні строки.

Приймаючи рішення щодо долі судового розгляду після заміни судді та присяжного, суд першої інстанції не міг не взяти до уваги право обвинувачених осіб отримати судове рішення у розумний строк (стаття 6 Конвенції, частина 5 статті 28 КПК України), яке при анулюванні результатів попереднього розгляду і розгляді справи спочатку, практично не можливо було забезпечити.

Слід також зазначити, що конкретно у цій справі, сторона обвинувачення обґрунтовувала свою позицію, у тому числі, значним обсягом документальних доказів. На відміну від показань свідків, де безпосереднє сприйняття показань і спостереження за поведінкою свідка, його відповідями і іншими обставинами може мати суттєве значення для оцінки достовірності таких показань, на дослідженні документів ці фактори не позначаються. У колегії суддів немає підстав для сумніву, що суддя, який прийшов на заміну, дослідив документи, надані сторонами.

Визначальним у цьому питанні є також і той факт, що вирішальна більшість складу суду присяжних у даній справі замінені не були тому, відповідно, брали безпосередню участь у дослідженні доказів. Крім того, захисники обвинуваченого ОСОБА_10 , які за його ж клопотаннями постійно змінювались були присутніми, як при допиті потерпілих, свідків, так і при безпосередньому дослідженні ряду письмових доказів.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду продовжити розгляд справи не виглядає довільним, ураховуючи, у тому числі, і неналежну процесуальну поведінку обвинувачених, а також відсутність будь-якого розумного обґрунтування з їх боку щодо необхідності проводити весь об`ємний судовий розгляд спочатку.

Тоді як при умові, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, покликаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона, крім іншого, має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася, унаслідок стверджуваного порушення, і скористалася можливостями, наданими їй іншою стороною та/або судом.

У цій справі, сторона захисту, у поданих ними апеляційних скаргах, не наводить належного обґрунтування, які саме докази були неправильно оцінені судом присяжних, унаслідок заміни судді та присяжного, не ставить під сумнів оцінку судом показань потерпілих, свідків, допитаних під час судового розгляду, або інших доказів, досліджених до заміни судді та присяжного.

Водночас, сторона обвинувачення мала можливість заявити клопотання про повторне дослідження тих чи інших доказів, зокрема і тих, які були досліджені судом до зміни судді та присяжного. Однак, матеріали провадження не містять будь-якої інформації, що такою можливістю сторона захисту скористалася.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона захисту не обґрунтувала, що порушення, на яке вона покликається, перешкодило чи могло перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому відхиляє такі доводи апеляційних скарг.

Що стосується доводів прокурора та представника потерпілого про невідповідність призначеного кодному із обвинуваечних покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень (злочинів) та їх особам через м`якість, тобто фактично у скаргах порушується питання про недотримання місцевим судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями), то з цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально - вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до положень статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За змістом ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 цієї статті особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Із судових рішень убачається, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у тому числі, засуджені за пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Санкцією ч. 2 указаної статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Покарання у виді довічного позбавлення волі застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, виключною небезпечністю особи винного. Указаний вид покарання призначається з урахуванням таких даних, як наявність судимостей в особи, у тому числі за вчинення тяжких насильницьких злочинів, з урахуванням негативних характеристик з місця проживання, що в свою чергу, свідчить про небажання особи стати на шлях виправлення і, як наслідок, нехтування загальнолюдськими цінностями, зокрема, життям іншої людини.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, приймаючи своє рішення за результатом судового розгляду, наведених вимог закону не дотримався, тому у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 420 КПК України вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового вироку.

Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів ураховує, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили особливо тяжкі злочини проти життя, здоров`я, власності, які у відповідності до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких, особу обвинувачених, які раніше не судимі, проте ОСОБА_9 хоча в порядку ст. 89 КК України і не судимий, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, у тому числі, за втечу із місць позбавлення волі, до їх затримання та взяття під вартою, займались підприємницькою діяльністю, неодружені, дітей на утриманні не мають, їх характеристики за місцем проживання, а також перебування ОСОБА_10 на обліку з приводу наркоманії. Відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів окрему увагу акцентує і на позиції кожного із обвинувачених, при розгляді матеріалів даного кримінального провадження у суді, які винуватість за усім обсягом пред`явленого їм обвинувачення не визнали, у вчиненому не розкаялись, вибачення у потерпілих не просили, готовності нести покарання за вчинене не демонстрували, як і осуду своєї поведінки.

Зловживаючи своїми процесуальними правами, усіляко перешкоджали його судовому розгляду, у тому числі, шляхом систематичного заявлення ними різного роду необґрунтованих клопотань, безпідставних відводів учасникам процесу, симуляції поганого самопочуття, систематичних відмов від захисників, їх заміни та від конвоювання до зали суду без поважних на це причин, що стало наслідком затягування судового процесу. Зокрема, через відмову обвинувачених у прибутті до суду, у період з 2015-2017 років судові засідання відкладались 49 разів

Окрім того, будучи фізично здоровими міцними чоловіками, керуючись низькими корисливими мотивами, безжалісно та цинічно, умисно, холоднокровно позбавили життя потерпілу, що вказує на те, що обвинувачені втратили будь-які моральні запобіжники при обранні моделі поведінки.

Не залишився поза увагою колегії суддів і факт нелюдської їх поведінки, які після стиснення органів шиї ОСОБА_15 електричним кабелем, позбавили її життя, після чого, занурили її голову у каструлю з водою та здійснили підпал будинку і трупа.

Після вказаних дій обвинувачені заволоділи майном потерпілої, яке мало незначну цінність, чим поставили конституційне право на життя людини нижче своїх корисливих бажань, що потребує виключної та найжорсткішої реакції держави на даний злочин.

Отже, зазначені вище обставини у їх сукупності, колегія суддів визнає такими, які свідчать про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 становлять постійну і серйозну загрозу для суспільства, і це саме той виключний випадок, визначений ч. 1 ст. 64 КК України, коли виправлення обвинувачених. у іншому порядку буде неможливим, а менш суворе покарання, окрім як довічне позбавлення волі, не здатне забезпечити захист суспільства і справедливість.

Таким чином, узявши до уваги принцип правової справедливості, який є однією із ключових засад системи права та посідає особливе місце у кримінальному праві, де однією із складових цього принципу є співрозмірність вчиненого особою злочинного діяння та призначеного за нього покарання, урахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, зокрема обставини вчинених злочинів, їх тяжкість та наслідки - смерть потерпілої, особу обвинувачених, позицію представника потерпілих, прокурора, колегія суддів доходить обґрунтованого висновку про те, що призначене місцевим судом обвинуваченим остаточне до відбуття покарання за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість, і для виправлення обвинувачених і попередження вчинення нових злочинів застосування до них позбавлення волі на певний строк буде недостатнім, а тому вважає за необхідне призначити їм за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, залишити призначені кожному із них місцевим судом покарання за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України та із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити кожному із них остаточне до відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Колегія суддів уважає, що лише таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів. відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 64, 65 КК України.

Таким чином, апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_13 підлягає повному задоволенню, прокурора - частковому задоволенню, апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасуванню з ухваленням у цій частині нового вироку.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_13 , апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити повністю, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 05 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_9 призначити покарання за:

- п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ч. 4 ст. 187 КК України у виді 12 (двадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ч. 3 ст. 289 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити обвинуваченому ОСОБА_9 остаточне до відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_9 обчислювати з моменту взяття його під варту.

Обвинуваченому ОСОБА_10 призначити покарання за:

- п. п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ч. 4 ст. 187 КК України у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ч. 3 ст. 289 КК України у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне до відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_10 у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_10 обчислювати з моменту взяття його під варту.

Взяти обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під варту в залі суду.

В іншій частині вирок суду - залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії вироку.

Суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Головуючий

Судді: