Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №759/7218/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/7218/25

пр. № 1-кп/759/806/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

секретар судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100080001069 від 20.03.2025 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Петрівське Луганської обл., громадянина України, який здобув неповну середню освіту, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 04.02.2025 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 гривень (штраф не сплачено);

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України,

сторони кримінального провадження - прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи раніше засудженим, а саме - 04.02.2025 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України, судимість за що не знята та не погашена у встановленому законом порядку, діючи з прямим умислом, у невстановлений час та місці, але не пізніше 20.03.2025, при невстановлених обставинах, використовуючи месенджер «Telegram», без мети збуту, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, розфасовану в 29 згортків в поліетиленових зіп-пакетах, яку почав зберігати при собі без мети збуту. Надалі, продовжуючи свої злочинні дії, 20.03.2025 о 15 год. 14 хв. ОСОБА_3 , знаходячись поблизу будинку по вул. Леся Курбаса, 9-Є, у м. Київ, зберігаючи при собі без мети збуту розфасовану у 29 згортків особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою PVP 9,86 г, що становить великий розмір, був затриманий працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України.

Крім того, ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, у невстановлений час, місці та обставинах, без мети збуту, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP, масою 3,775 г, що становить великий розмір. Надалі, продовжуючи свої злочинні дії, зберігав вказану психотропну речовину за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , до 20.03.2025 до 17 год. 33 хв, тобто до моменту її вилучення працівниками поліції в ході обшуку.

З пред`явленого ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачення вбачається, що йому інкримінується незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, у великих розмірах та незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, у великих розмірах, вчиненому особою протягом року після засудження за цією статтею, його дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в вчиненні інкримінованих злочинів визнав частково, а саме у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, у великих розмірах та показав, що він протягом тривалого часу є наркозалежною особою, наркотичні засоби та психотропні речовини вживає з 2017 року, PVP вживав інгаляційно шляхом куріння або шляхом вдихання через ніс, але ніколи не лікувався від наркозалежності, оскільки програми лікування від наркозалежності PVP не існує, кілька разів був засуджений за ст. 309 КК України. 18.03.2025, використовуючи месенджер «Telegram», він замовив для власного вживання психотропну речовину PVP, орієнтовно 10 г, заплативши 2000 гривень. Замовив таку велику партію, оскільки вона була зі знижкою, як йому пояснив продавець, партія давно розфасована та зберігається вже тривалий час. Після замовлення видалив «Telegram» канал продавця. 20.03.2025 він отримав дане замовлення через поштомат, розташований по вул. Літвіненко-Вольгемут, 3, а саме - психотропну речовину PVP, розфасовану в 29 згортків в поліетиленових зіп-пакетах. Після отримання посилки він видалив з телефону додаток «Нової Пошти». Рухаючись по просп. Л. Курбаса, 9-Є в м. Києві, направлявся до магазину «Аврора» з метою придбання лампи, яку використовує як саморобний засіб для куріння психотропної речовини. До нього ззаду підійшли працівники поліції, затримали застосувавши кайданки, та почали обшукувати. Не знайшовши заборонені речовини, його роздягнули, та в його спідній білизні вилучили психотропну речовину PVP у 29 згортках. Після затримання в цей же день працівниками поліції було проведено обшук за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого також було вилучено психотропну речовину PVP, масою орієнтовно 3,5 г, яку він зберігав для власного вживання. Вказану психотропну речовину він придбав також за допомогою месенджера «Telegram» приблизно 10.03.2025, масою орієнтовно 5 г, заплативши 1000-1500 грн. Пояснив, що виявлені в ході обшуку за місцем проживання речі, а саме - психотропна речовина, зіп-пакети, ваги, ізолента, лампи, скляна ємкість, пристрої для куріння зберігалися в одному місці, оскільки за допомогою вказаних речей він вживав психотропну речовину інгаляційно шляхом куріння. Зіп-пакети продаються упакуванням по 100 штук, тому їх вилучили у великій кількості. Ваги він використовував для фасування психотропної речовини у зіп-пакети, з метою виключення передозування за один прийом. Вживав 0,03г - 0,04г за один прийом, за добу приблизно 8-10 прийомів, тобто 0,3-0,4 г на добу. Тобто, кількості психотропної речовини, вилученої під час затримання та під час обшуку йому б вистачило приблизно до травня 2025 року. Крім того, фасував психотропну речовину, щоб мати можливість брати із собою на роботу, він працював експедитором. Ізоленту разом із лампою та кришкою від пляшки води використовував для формування апарату для куріння.

Обвинувачений ОСОБА_3 вважає, що його дії невірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки він не мав на меті збувати психотропні речовини, а придбав та зберігав їх для власного вживання, оскільки протягом тривалого часу він є наркозалежною особою та вказаної кількості психотропної речовини йому б вистачило на півтора місяці. У нього відсутні знайомі, які збувають наркотичну або психотропну речовину, також відсутні друзі, які б вживали такі речовини. Вважає, що продавець навмисно надіслав йому розфасовану психотропну речовину, щоб його затримали при отриманні, а продавець міг і далі здійснювати свою незаконну діяльність.

Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень було надано та судом досліджено наступні докази.

Згідно даних протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину - ОСОБА_3 від 20.03.2025, з додатками, у ОСОБА_3 під час затримання було вилучено 29 поліетиленових пакетів, обмотаних клейкою стрічкою синього кольору, з вмістом невідомої речовини, два з яких поміщено до спец пакету WAR 1229386, двадцять сім з яких поміщено до пакету WAR 1229385; мобільний телефон Redmi 14 Pro, чорного кольору в чохлі чорного кольору з сім картою «Київстар» НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , та особисті речі (т.1 а. 41-51).

Відповідно до даних протоколу обшуку від 20.03.2025 з додатками, в квартирі АДРЕСА_3 виявлено два прозорі поліетиленові пакетики з пазовими замками, всередині якого знаходиться порошкоподібна речовина білого кольору; 4 поліетиленові пакети з пазовим замком та нашаруванням та один пошкоджений пакет з нашаруванням; електронні ваги; 6 липких стрічок, упаковки з прозорими поліетиленовими пакетиками; 4 лампи з нашаруванням речовини, скляна ємкість з нашаруванням речовини та 2 пристрої для куріння (т.1 а. 54-71).

Згідно висновку експерта КНДЕКЦ № СЕ-19/111-25/17312-НЗПРАП від 21.03.2025, з додатками, в наданих на дослідження двох кристалічних речовинах білого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Загальна маса PVP в наданих речовинах становить 0,621 г (т.1 а. 79-82).

Відповідно до висновку експерта КНДЕКЦ № СЕ-19/111-25/17767-НЗПРАП від 26.03.2025, з додатками, у нашаруваннях речовини темно-коричневого кольору на наданих для дослідження предметах виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP. Маса PVP в нашаруваннях становить 0,001 г, 0,015 г, 0,002 г, 0,003 г, 0,051 г, 0,005 г, 0,006 г (т.1 а. 86-91).

Згідно висновку експерта КНДЕКЦ № СЕ-19/111-25/17744-НЗПРАП від 26.03.2025, з додатками, у наданих на дослідження кристалоподібних речовинах білого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP. Загальна маса PVP в речовинах становить 9,239 г (т.1 а.94-100).

Відповідно до висновку експерта КНДЕКЦ № СЕ-19/111-25/17764-НЗПРАП від 26.03.2025, з додатками, у залишках нашарування речовини білого кольору в 5 (п?яти) полімерних пакетиках та в речовинах білого кольору в 2 (двох) полімерних пакетиках з пазовими застібками, міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP. ???Загальна маса PVP в об`єктах дослідження становить 3,775 г (т.1 а. 103-109).

Інші надані документи не є доказами в розумінні ст. 99 КПК України.

Будь-яких інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме - у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, у великих розмірах, стороною обвинувачення не надано.

Захисник в судовому засіданні просив кваліфікувати дії ОСОБА_3 лише за ч. 2 ст. 309 КК України, обґрунтовуючи свою позицію тим, що ОСОБА_3 тривалий час вживає психотропні речовини та наркотичні засоби, що підтверджується низкою вироків відносно останнього за ст. 309 КК України. Отже, враховуючи наявність залежності від вживання психотропних речовин та наркотичних засобів у ОСОБА_3 та відсутності у сторони обвинувачення доказів, що він придбав велику кількість психотропної речовини з метою збуту, не доведений умисел обвинуваченого саме на їх збут.

Сторона захисту не оспорювала зазначені вище висновки експертів.

Свідки в судовому засіданні не допитувались в зв`язку з відмовою сторони обвинувачення від допиту свідків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що вони, у відповідності до вимог ст. 85 КПК України, є належними, вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує, що його показання узгоджуються з даними, що містяться у протоколі затримання від 20.03.2025 року, протоколі обшуку від 20.03.2025 та вказаних вище висновках експертів.

Крім того, обвинувачений у судовому засіданні підтвердив факт придбання, зберігання та вживання психотропної речовини.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що сукупність доказів, які наведено вище, можна покласти в основу обвинувального вироку стосовно ОСОБА_3 .

Однак, органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано зокрема за ч.2 ст.307 КК України, як такі, що виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини у великих розмірах з метою збуту, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України.

Разом з тим, суд не може погодитись з такою кваліфікацією.

Як убачається із положень пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК України), а також прекурсорів (ч. 2 ст. 311 КК України) потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам «Про наркотичні засоби...» та «Про заходи протидії незаконному обігу...» (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін`єкцій іншій особі за її згодою тощо).

Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.

Водночас, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. 2 та 4 ст. 17 КПК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Крім того, у п. 54 справи «Лопатін і Медведський проти України» (заяви №№ 2278/03 та 6222/03) зазначено, що при оцінці доказів Суд застосовує стандарт оцінки доказів «поза розумним сумнівом». Такі докази можуть випливати з співіснування достатньо сильних, чітких і послідовних умовиводів або схожих неспростовних припущень стосовно фактів.

З урахуванням вказаного, оцінюючи сукупність зібраних стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні доказів щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_3 умислу на збут психотропної речовини, суд вважає, що під час судового розгляду даного кримінального провадження, прокурором не доведено та не надано переконливих доказів про наявність у ОСОБА_3 такого умислу.

Позиція суду обумовлена наступним.

Відповідно до даних протоколу затримання від 20.03.2025 працівниками поліції був затриманий ОСОБА_3 та в нього було вилучено психотропну речовину, згідно даних протоколу обшуку від 20.03.2025 за місцем проживання ОСОБА_3 виявлено два прозорі поліетиленові пакетики з пазовими замками, всередині якого знаходиться порошкоподібна речовина білого кольору; 4 поліетиленові пакети з пазовим замком та нашаруванням та один пошкоджений пакет з нашаруванням; електронні ваги; 6 липких стрічок, упаковки з прозорими поліетиленовими пакетиками; 4 лампи з нашаруванням речовини, скляна ємкість з нашаруванням речовини та 2 пристрої для куріння; висновки експертиз підтверджують що було вилучено психотропну речовину PVP.

Суд окремо оцінює доводи сторони обвинувачення щодо наявності у ОСОБА_3 умислу на збут психотропної речовини.

Відповідно до правових позицій, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 4, про наявність умислу на збут можуть свідчити, зокрема, спосіб упакування, кількість наркотичного засобу чи психотропної речовини, поведінка особи, відсутність факту власного вживання, а також інші обставини у їх сукупності.

Разом з тим, жодна із зазначених обставин сама по собі не є безумовною підставою для висновку про наявність мети збуту, а має оцінюватися виключно у взаємозв`язку з іншими доказами.

Під час судового розгляду судом встановлено, що будь-які дані про домовленості ОСОБА_3 з іншими особами щодо реалізації психотропної речовини відсутні; відсутні відомості про здійснення ним будь-яких дій, спрямованих на збут, зокрема передачу речовини третім особам, пошук покупців, отримання грошових коштів за її реалізацію; матеріали кримінального провадження не містять результатів оперативних закупок, негласних слідчих (розшукових) дій чи інших доказів, які б прямо або опосередковано підтверджували факт збуту або підготовки до нього; обвинувачений є особою, яка тривалий час вживає психотропні речовини, що підтверджується як його показаннями, так і наявністю попередніх судимостей за ст. 309 КК України; у ході обшуку за місцем проживання виявлено предмети, характерні саме для вживання психотропної речовини (пристрої для куріння, нашарування речовини на них), що узгоджується з версією обвинуваченого щодо її особистого споживання.

Щодо посилань сторони обвинувачення на кількість, спосіб упакування та наявність засобів для зважування і фасування, суд зазначає таке.

Факт розфасування психотропної речовини у 29 окремих згортків, а також наявність електронних вагів самі по собі не можуть беззаперечно свідчити про мету збуту, оскільки за обставинами даного кримінального провадження така поведінка отримує інше, логічне та не спростоване стороною обвинувачення пояснення.

Зокрема, обвинувачений послідовно зазначав, що фасував речовину для дозованого вживання з метою уникнення передозування; придбав її у значній кількості через економічні причини (знижка); вживав психотропну речовину щоденно у певній кількості.

Наведені пояснення узгоджуються з фактичними обставинами справи, характером вилучених предметів та відсутністю будь-яких ознак, притаманних саме збуту.

Суд враховує, що великий розмір психотропної речовини, відповідно до усталеної судової практики, може свідчити про можливу мету збуту лише у поєднанні з іншими переконливими доказами. У даному випадку таких доказів стороною обвинувачення не надано.

Більше того, версія сторони захисту щодо придбання та зберігання психотропної речовини з метою особистого вживання не лише не спростована, а й підтверджується сукупністю досліджених доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що версія сторони обвинувачення про наявність у діях ОСОБА_3 умислу на збут психотропної речовини не доведена поза розумним сумнівом та не є єдиною можливою і логічною.

Натомість сукупність встановлених обставин свідчить про те, що дії обвинуваченого більшою мірою відповідають моделі поведінки особи, яка придбала та зберігала психотропну речовину для власного вживання.

Таким чином, окрім вищевказаного, інших ознак щодо наявності умислу на збут психотропної речовини та наркотичного засобу, які зазначені в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» під час судового розгляду кримінального провадження судом не встановлено, а тому суд приходить до висновку про помилкову кваліфікацію дій обвинуваченого саме за ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Враховуючи наведене, виходячи із системного тлумачення Закону, оскільки кримінальна відповідальність за ст. 307 КК України настає лише у тому разі, коли відповідні протиправні дії вчинялися зі спеціальною метою - метою збуту, й вчинення протиправних дій з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами без такої мети утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, а тому лише факт виявлення особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах у обвинуваченого ОСОБА_3 , не може вважатися доказом умислу обвинуваченого саме на її збут, відтак, суд тлумачить усі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого на його користь.

Таким чином, оцінюючи всі встановлені та досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні беззаперечно встановлено факт незаконного придбання та зберігання психотропної речовини у великому розмірі, вчиненому особою протягом року після засудження за цією статтею, без мети збуту обвинуваченим ОСОБА_3 , а докази, надані прокурором, не вказують, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 була мета на збут психотропної речовини.

Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, у великих розмірах, вчинене особою протягом року після засудження за цією статтею. Кваліфікацію органом досудового розслідування дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 307 КК України суд виключає.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винного, який раніше судимий, відбував покарання у виді позбавлення волі за аналогічний злочин, не одружений, офіційно не працевлаштований, має неповну середню освіту, під наркологічним та психоневрологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З огляду на викладене, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами можливо тільки в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства і тому обирає покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, встановленої для даного виду покарання, не вбачаючи підстав для можливості його виправлення без реального відбування покарання.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Приймаючи до уваги, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2025 ОСОБА_3 засуджено до покарання у вигляді штрафу у розмірі 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 гривень (не сплачено) та, не відбувши покарання за вказаними вироком, ОСОБА_3 вчинив нове кримінальне правопорушення, суд на підставі ст. 71 КК України повністю приєднує до покарання, призначеного за новим вироком, невідбуте покарання за попереднім вироком у виді штрафу, які на підставі ст.72 КК України належить виконувати самостійно.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 27.03.2025 у справі ун. № 759/6361/25, підлягає скасуванню.

Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 та ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2025 року і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та штрафу в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень, які на підставі ст.72 КК України виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 23 квітня 2026 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 період його попереднього ув`язнення, а саме - з 20.03.2025 по 22.04.2026 включно.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у сумі 15 918 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) гривень 00 коп. за проведення експертиз.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2025 у справі ун. № 759/6361/25 - скасувати.

Речові докази:

- мобільний телефон марки Redmi 14 Pro, чорного кольору, в чохлі чорного кольору, з сім-карткою «Київстар» НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , особисті речі ОСОБА_3 , упаковка з прозорими зіп-пакетами, електронні ваги «Capacity», передані на зберігання до кімнати збереження речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №5443 - повернути ОСОБА_3 ;

- 4 лампи з нашаруванням речовини, скляна ємкість з нашаруванням речовини, 2 пристрої для куріння, 6 липких стрічок, психотропну речовину - PVP, передані на зберігання до кімнати збереження речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, квитанції №5443, 5405, 5406, 5407, 5408 - знищити;

- СD та DVD - диски, які долучено до матеріалів кримінального провадження, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Святошинський районний суд м. Києва.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1