Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №753/5911/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 753/5911/25-ц

пр. 2-7233/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В., при секретарі судового засідання - Погребняк В.Д., розглянувши у відкритому судоовму засіданні в порядку позовного (загального) провадження цивільну справу 753/5911/25-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення позики в сумі 39 000,00 (тридцять дев`ять тисяч) доларів США. В обумовлений сторонами термін, а саме, до 01.11.2019 року відповідач гроші не повернув, чим порушив укладену домовленість. З метою захисту своїх порушених прав та стягнення заборгованості позивач звернувся з позовом до суду. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року матеріали цивільної справи 753/5911/25 передано до Печерського районного суду міста Києва за підсудністю. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року, було закрито підготовче провадження та призначено слухання в судове. Представник позивача адвокат Суховерська О.В надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та зазначила, що 27 січня 2026 року Відповідач частково розрахувався з Позивачем та останній отримав від Відповідача грошові кошти у розмірі 2000,00 (дві тисячі) доларів США в рахунок виконання зобов`язань за договором позики від 01 жовтня 2019 року, враховуючи часткове погашення Відповідачем перед Позивачем заборгованості за договором позики від 01 жовтня 2019 року, Позивач підтримує позовні вимоги в розмірі 27000,00 (двадцять сім тисяч) доларів США та просить суд винести рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника. Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, з урахуванням обставин викладених у заявах на позов, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення. Судом встановлено, що 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики. Згідно умов п. 1.1. Договору Позичальник отримав від Позикодавця, а Позикодавець передав Позичальникові гроші (грошові кошти) в сумі 39 000,00 (тридцять дев`ять тисяч) доларів США 00 центів, що на день підписання договору за офіційним курсом Національного банку України складає 936000,00 (дев`ятсот тридцять шість тисяч) гривень 00 копійок. Відповідно до п. 1.2. Договору позика, надана за договором є безвідсотковою, тобто позика надавалася Відповідачу на безоплатній та безвідсотковій основі, а отже не передбачає нарахування відсотків (процентів) або інших видів компенсацій в якості оплати за користування грошовими коштами. 01 жовтня 2019 року Відповідачем було видано на ім`я Позивача розписку, якою Позичальник підтвердив, що отримав від Позивача в борг грошову суму в розмірі 39 000,00 (тридцять дев`ять тисяч) доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 01 жовтня 2019 р. становить 936000 (дев`ятсот тридцять шість тисяч) гривень, яку зобов`язувався повернути до 01 листопада 2019 року. Останнім днем виконання Відповідачем свого зобов`язання з повернення позики було 01.11.2019р., однак протягом розгляду справи в суді, відповідачем було повернуто позивачу суму в розмірі 12 000 доларів США. Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України. 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути отримані кошти до 01.11.2019 року включно. Згідно умов п. 1.1. Договору Позичальник отримав від Позикодавця, а Позикодавець передав Позичальникові гроші (грошові кошти) в сумі 39 000,00 (тридцять дев`ять тисяч) доларів США 00 центів, що на день підписання договору за офіційним курсом Національного банку України складає 936000,00 (дев`ятсот тридцять шість тисяч) гривень 00 копійок. Відповідно до п. 1.2. Договору позика, надана за договором є безвідсотковою, тобто позика надавалася Відповідачу на безоплатній та безвідсотковій основі, а отже не передбачає нарахування відсотків (процентів) або інших видів компенсацій в якості оплати за користування грошовими коштами. Положеннями ст. 2 Договору передбачено, що Позикодавець надає всю суму позики одноразово та одночасно із підписанням цього договору. Позика надається у готівковій формі, про що Позичальником видається розписка. 01 жовтня 2019 року Відповідачем було видано на ім`я Позивача розписку, якою Позичальник підтвердив, що отримав від Позивача в борг грошову суму в розмірі 39 000,00 (тридцять дев`ять тисяч) доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 01 жовтня 2019 р. становить 936000 (дев`ятсот тридцять шість тисяч) гривень, яку зобов`язувався повернути до 01 листопада 2019 року. Крім того, п.3.1. Договору сторони також погодили, що позика має бути повернута не пізніше 01 (першого) листопада 2019 (дві тисячі дев`ятнадцятого) року. Виконання зобов'язання за договором має бути здійснено готівкою у межах міста Києва (п.3.4. Договору). Відповідно до п. 3.2. Договору позичальник має право повертати, а Позикодавець зобовязаний приймати повернуту йому частину загальної суми боргу, але не менше 20% від загальної суми позики, також раніше періоду погашення боргу, зазначеного в договорі. Про кожен факт часткового повернення боргу та про його суму Позичальник та Позикодавець роблять відмітки на двох примірниках цього Договору, які зберігаються у Позичальника та Позикодавця відповідно, при цьому перевага надається примірнику Позикодавця. На підтвердження отримання частини боргу або всього боргу Позикодавець може надавати Позичальнику власноручно підписану ним розписку про отримання грошей. Згідно п.3.5. Договору після повернення боргу, Позикодавцем, буде видано Позичальнику власноручну підписану заяву про підтвердження факту одержання грошових коштів. Без цієї розписки борг вважається таким, що не повернутий. Отже, в статті 3 Договору сторони погодили строк та порядок повернення боргу (його частини) Позичальником Позикодавцю, а також погодили яким саме документом буде підтверджуватись повернення грошових коштів або їх частини. На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу в борг грошову суму позики в строки та в розмірі обумовлені договором, передавши Позикодавцю грошові кошти в розмірі 39 000,00 (тридцять дев`ять тисяч) доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 01 жовтня 2019 р. становить 936000 (дев`ятсот тридцять шість тисяч) гривень, що підтверджується, як зазначалося вище, розпискою від 01 жовтня 2019 року. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів чи інший документ є документами, які видаються боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці чи іншому документі, які він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Приймаючи до уваги п. 3.1. Договору та розписку від 01.10.2019р., грошові кошти у розмірі 39 000,00 (тридцять дев`ять тисяч) доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 01 жовтня 2019 р. становить 936000 (дев`ятсот тридцять шість тисяч) гривень, мали б бути повернуті Позивачу не пізніше 01 листопада 2019 року включно. Останнім днем виконання Відповідачем свого зобов`язання з повернення позики було 01.11.2019р. Станом на день звернення до суду Відповідач не повернув всю суму позики у строки, лише частину в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США, передбачені умовами Договору, а тому позивач просить стягнути залишок суми в розмірі 27 000 (двадцять сім тисяч) доларів США. Положеннями ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) договір є підставою для виникнення зобов'язань. Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За своєю правовою природою Договір позики від 01.10.2019р. є договором позики в розумінні положень Цивільного кодексу України. Так, згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Нормами ч.1 та ч.2 ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Отже, гривня як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Договірні зобов`язаня в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у постанові від 16 січня 2019 року №373/2054/16-ц). Сума неповернутої позики становить 27000,00 (двадцять сім тисяч) доларів США. Відповідно до п. 1.2. Договору позика, надана за договором є безвідсотковою, тобто позика надавалася Відповідачу на безоплатній та безвідсотковій основі, а отже не передбачає нарахування відсотків (процентів) або інших видів компенсацій в якості оплати за користування грошовими коштами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Положеннями ст.611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1 ст. 612 ЦК України) Згідно із ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалися, на його банківський рахунок. Главою 5 ЦПК України визначені основні положення про докази, доказування. Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За правилами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 4 ст. 81 ЦПК України визначено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду. Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики від 01.10.2019 року, у суду є всі законні підстави для задоволення позову. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збій у розмірі 15 140,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 550,610, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України , ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 27000,00 (двадцять сім тисяч) доларів США. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 15140,00 грн. судового збору. Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2

Суддя Т.В.Остапчук