Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №160/28387/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/28387/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Волинської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року (суддя Рябчук О.С.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор»

до Волинської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альбакор» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000092/1 від 01.04.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2025/000273 від 01.04.2025.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альбакор», Україна (Покупець) та компанією Ocean Seafood A/S, Данія (Продавець) укладено Контракт від 17.03.2017 № 65A/2017О, за умовами якого продавець продає, а покупець купує заморожену чи охолоджену рибу різних видів та морепродукти. Умови поставки кожної партії товару, найменування товару, кількість, ціна, вартість кожної партії товару, строки проведення розрахунків, строки відвантаження чи доставки товару, відправник та інші суттєві умови поставки визначаються сторонами шляхом переговорів та після узгодження вказуються в інвойсах на кожну партію товару.

На підставі інвойсу № 38208 від 25.03.2025 в адресу позивача було поставлено партію товару: креветки варено-морожені з головою в панцирі 90/120 шт/кг, загальна вартість 69 303,00 Євро (3,90 Євро за кг), умови поставки: FCA Орхус, Данія, умови оплати: 100% передплата, умови можуть змінюватися за узгодженням сторін.

З метою митного оформлення партії товару позивачем 31.03.2025 подано до Волинської митниці ЕМД № 25UA205050012443U0, до якої додано: сертифікат якості № 4112500 від 25.03.2025; рахунок-фактура (iнвойс) № 38208 від 25.03.2025; автотранспортна накладна № 4189232_11194374 від 27.03.2025; сертифiкат про походження товару № 083308 від 27.03.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 703 від 28.03.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1 від 28.03.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 65A/2017O від 17.03.2017; договір про надання послуг митного брокера № 0210/37 від 02.10.2023; договір (контракт) про перевезення № 20/17МП від 21.04.2017; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12680939 від 31.03.2025; заявка на перевезення № 411-25 від 25.03.2025; копія митної декларації країни відправлення № 25DKCE8MXQ4FVINCB4 від 26.03.2025.

Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту.

Під час митного контролю митний орган дійшов висновку, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, а саме:

- в інвойсі від 25.03.2025 № 38208 передбачена 100% передоплата за товар, проте банківських платіжних документів, що підтверджують факт здійснення передплати за оцінюваний товар, не було надано;

- продавцем товару відповідно до Інвойсу є Ocean Seafood A/S, тоді як завантаження товару відбулося на складі третьої особи - LINEAGE/LUNDSOE KOL&FRYS (відповідно до заявки від 25.03.2025 № 411-25), проте в документах, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, відсутня інформація щодо вартості його навантаження, та, відповідно, не включено дані витрати до графи 21 ДМВ.

Запропоновано декларанту подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього, у разі їх наявності; документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом до митного органу були надані додаткові документи: контракт від 17.03.2017 № 65A/2017O та додаткові угоди до даного контракту, які не було вказано в графі 44 ЕМД № 25UA205050012443U0, довіреність від 01.01.2025 б/н, листи від ТзОВ «Альбакор» від 01.04.2025 № 541, від 26.06.2024 № 666, копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 25.03.2025 № 2532576, прайс-лист від 21.03.2025 б/н, проформу від 19.03.2025 № 17739, копія митної декларації країни відправлення від 26.03.2025 № 25DKCE8MXQ4FVINCB4, калькуляцію.

Відповідач дійшов висновку, що додатково надані документи не усувають виявлені розбіжності, у зв`язку з чим Волинською митницею 01.04.2025 прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA205050/2025/000092/1 разом з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2025/000273, які є предметом оскарження в цій справі.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних рішень, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення, в розрізі з вищенаведеними нормами чинного законодавства та встановленими обставинами справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не довів, що подані декларантом документи містили числові розбіжності.

Натомість в результаті дослідження документів, які були подані до митного органу на підтвердження транспортної складової, суд апеляційної інстанції встановив, що останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення транспортної складової митної вартості товару на шляху переміщення.

Колегія суддів також не вважає слушними доводи апелянта, що в документах, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, відсутня інформація щодо вартості його навантаження, оскільки завантаження товару відбулося не зі складу продавця.

У даному випадку суд звертає увагу апелянта, що поставка товару відбувалась на умовах FCA, які означають, що пpoдaвeць викoнує cвoї зoбoв`язaння, кoли пepeдaє вaнтaж пepeвізнику, якoгo oбpaв пoкупeць, у зaзнaчeнoму міcці. З цьoгo мoмeнту вcі pизики тa витpaти пepexoдять нa пoкупця, і caмe він нece відпoвідaльніcть зa пoдaльшe тpaнcпopтувaння тoвapу.

Відтак витрати по навантаженню товару на транспортний засіб перевізника несе продавець і покупець не має обов`язок сплачувати такі витрати з якого б місця (складу) такий товар не відправлявся. Відповідно, такі витрати не відносяться да складових митної вартості товару.

До того ж митний орган безпідставно зауважує, що декларант не надав документи, які підтверджують вартість зберігання товару, адже відповідачем не доведено, що на шляху поставки товар зберігався на складах.

Також суд звертає увагу, що під час митного оформлення товару на пропозицію відповідача декларантом подано платіжний документ, яким підтверджується повна оплату партії товару. Копія такого документу також міститься в електронних матеріалах справи.

Посилання відповідача, що оплата проведена несвоєчасно, не впливає на правову оцінку щодо повноти подання документів, які підтверджують числові значення митної вартості товару. Також є формальним та нерозсудливим посилання митного органу на не здійснення оплати в повному обсязі, адже за умовами інвойсу вартість товару становить 69 303,00 Євро, а платіж здійснений у сумі 69 302,99 Євро, відповідно не доплата 1 центу не має вплив на правильність обрахунку загальної суми.

Більш того, митний орган не наділений законом повноваженнями щодо контролю за виконанням умов господарського договору, а тому не має підстав ставити в залежність від його виконання питання обрахунку митної вартості товару.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що подані позивачем разом з ЕМД документи в повній мірі підтверджують всі складові митної вартості товару, в тому числі витрати на його транспортування.

Первинні документи, які були подані позивачем до митного органу, є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації.

При цьому митним органом не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару, враховуючи умови Контракту та приписи чинного законодавства.

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.

Доводи апеляційної скарги такі висновки не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року в адміністративній справі № 160/28387/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 23 квітня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 23 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров