Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №160/32895/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/32895/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року (суддя Ільков Василь Васильович) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження ОСОБА_1 основного розміру пенсії гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при перерахунку пенсії з 01.03.2025, протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок ОСОБА_1 з дня останнього перерахунку пенсії, а саме з 01 березня 2025 року, у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в подальшому, виплачувати пенсію ОСОБА_1 у повному обсязі у відповідності до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія; стягнути з відповідача понесені судові витрати позивачем у розмірі 25 968 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року позов задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження ОСОБА_1 основного розміру пенсії гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при перерахунку пенсії з 01.03.2025, протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 726,72 гривень. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 гривень. В іншій частині відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Також зазначає про пропуск звернення до суду з даним позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 06.10.2019 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що середньомісячний заробіток розрахований у сумі 25 275,52 грн.

Загальний розмір пенсійної виплати позивача станом на 01.03.2025 складає 18 661,18 грн, у тому числі: основний розмір пенсії (25 275,52 грн х 0,46917) - 11 858,52 грн; доплата за 11 років понаднормативного стажу - 259,71 грн; загальний розмір пенсії – 12 118,23 грн; доплата до пенсії по Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» - 8 102,19 грн; сума пенсії по Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (80% від 25 275,52 грн) – 20 220,42 грн; надбавка на 1-го утриманця відповідно до Постанови № 654 – 150 грн; обмеження в індексації з 01.03.2023 – 1 123,73 грн; обмеження в індексації з 01.05.2025 – 585,51 грн.

Позивач в жовтні 2025 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату призначеної у розмірі 20 220,42 грн, проте відповідач листом від 29.10.2025 відмовив у проведенні перерахунку пенсії.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження ОСОБА_1 основного розміру пенсії гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при перерахунку пенсії з 01.03.2025 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що положення статті 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо неможливості обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи спірні суми були нараховані позивачу, а тому в даному випадку має місце застосування приписів статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а відтак звернувшись до суду з позовом 14.11.2025 та заявивши позовні вимоги перерахунку пенсії з 01.03.2025, строк звернення до суду з цим позовом не пропущений.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах доводів апеляційної скарги по суті заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 8 Закону № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналогічні гарантії закріплені у статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, яка визначає розмір пенсії за віком.

Аналіз норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування свідчить про те, що мінімальний розмір пенсії обрахований з розрахунку 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах, зокрема, не менш як 15 років для чоловіків, за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування порядку відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря або три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Колегія суддів враховує, що статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені зазначеним Законом.

Отже, враховуючи положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», колегія суддів констатує, що позивач має право на пенсію за віком, яка має становити суму не менше 80 відсотків його заробітної плати (доходу), але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Як вбачається з матеріалів справи, до пенсійної виплати ОСОБА_1 застосовано приписи ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», натомість спірним у цій справі залишається питання виплати 80 відсотків середньої заробітної плати.

Розрахована пенсійним органом сума пенсії по Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» становить 20 220,42 грн (80% від 25 275,52 грн).

Натомість, розмір пенсії з надбавками становить 18 661,18 грн.

Суд першої інстанції при вирішенні спору вірно застосував правову позицію Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносин, викладену, зокрема, в постанові від 26 серпня 2025 року у справі № 360/948/24, згідно з якою відповідачем було обмежено саме гарантований статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» основний розмір пенсії, що не є тотожним обмеженню максимального розміру індексації на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 360/367/24 зазначила, що індексація пенсії за віком, зокрема у 2023- 2024 роках, має здійснюватися із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії. При цьому, особі, на яку поширюються положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», така пенсія після здійснення відповідного перерахунку має становити не менше як 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з якої обчислювалась пенсія, або не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження ОСОБА_1 основного розміру пенсії гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при перерахунку пенсії з 01.03.2025.

Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

В частині доводів апелянта щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду першої інстанції: розрахунок понесених витрат, квитанцію про сплату коштів у розмірі 25 000,00 грн.

Дослідивши надані документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з розміром присуджених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останній є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, підтверджений належними доказами.

Щодо заявленого позивачем у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу у розмірі 5 000,00 грн, колегія суддів доходить про його часткове задоволення.

Суд виходить з того, що під час апеляційного провадження сторони проводять менший за обсягом правовий аналіз спірних правовідносин. Основні зусилля адвокат направляє на підготовку матеріалів для порушення спору в суді першої інстанції: вивчення характеру спірних правовідносин, аналіз правової бази, яка їх регулює, вивчення та збір відповідних доказів та матеріалів, аналіз правової позиції по справі учасників, тощо. Крім того, сума витрат задля відшкодування участі адвоката на стадії апеляційного розгляду справи має бути пропорційною до присуджених витрат в суді першої інстанції, яка визначена судом першої інстанції на рівні 2 000 грн.

Таким чином, суд доходить висновку, що стягненню підлягають витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року в адміністративній справі № 160/32895/25 залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з 23 квітня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 23 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова