Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №160/16661/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16661/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року (суддя Сластьон Анна Олегівна) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 047250012003 від 25.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком згідно з Законом України «Про державну службу»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати періоди роботи в органах державної податкової служби з 02.07.1995 по 16.12.2024 до стажу державної служби та призначити ОСОБА_1 з 18.04.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач 18.04.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Заява ОСОБА_1 в порядку перерозподілу була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким прийнято рішення від 25.04.2025 № 047250012003 про відмову в її задоволенні в зв`язку з відсутністю правових підстав та недостатністю необхідного стажу державної служби.

Назване рішення є предметом оскарження в цій справі, в межах вирішення якої суд повинен встановити чи відноситься період роботи в органах державної податкової служби до державної служби та чи має право ОСОБА_1 на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналіз наведеної норми дає можливість дійти висновку, що право на призначення пенсії відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII мають державні службовці за наявності сукупності таких обставин: на день набрання чинності цього Закону займали посади державної служби та мали стаж не менш як 10 років на посадах, віднесених до державної служби; досягли пенсійного віку та мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Також статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 було визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 15.02.1993 по 16.03.1998 працювала у державній податковій інспекції в м. Марганець; з 17.03.1998 по 15.03.2012 в Марганецькій об`єднаній державній податковій інспекції; з 16.03.2012 до 20.07.2017 в Нікопольській ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; з 21.07.2017 до 16.12.2024 у Головному управління ДПС у Дніпропетровській області.

Проте з оскаржуваного рішення вбачається, що позивачу було зараховано лише періоди перебування на державній службі з 15.02.1993 до 02.07.1995.

На переконання Головного управління ПФУ інші періоди роботи позивача в органах податкової служби не підлягають зарахуванню до стажу державної служби, оскільки позивачу 03.07.1995 було присвоєно спеціальне звання.

Щодо посилань відповідача на те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки позивачеві як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, варто зазначити таке.

Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку № 283.

Доводи апеляційної скарги такі висновки не спростовують.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в спірних правовідносинах дотримано умови для переведення позивача на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723Х-ІІ, а саме: наявність у позивача більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; досягнення позивачем пенсійного віку, а також відповідності загального страхового стажу необхідному для призначення пенсії за віком.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року в адміністративній справі № 160/16661/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 23 квітня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повна постанова складена 23 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров