Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №340/6226/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/6226/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року (суддя О.С. ПЕТРЕНКО) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2025 по 13.08.2025; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2025 по 13.08.2025.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2025 по 13.08.2025. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 12.07.2025 по 13.08.2025 у розмірі 716,80 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відзив на апеляційні скарги не подавався.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.07.2025 № 164 солдата ОСОБА_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 66-РС від 06.05.2025 у запас за пп. «б» (за станом здоров`я), з 11.07.2025 виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

На картковий рахунок позивача 24.07.2025 та 13.08.2025 надійшли грошові кошти від ВЧ НОМЕР_1 , а саме: грошове забезпечення в сумі 39 634,90 грн та в сумі 8 917,79 (а.с. 13).

Позивач вважає, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні є незаконними та такими, що суперечать вимогам трудового законодавства України, а відтак у позивача виникає право звернення до суду з вимогами, пов`язаними з нарахуванням та стягненням заборгованості по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що роботодавець несе обов`язок перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні. Такий обов`язок припиняється проведенням фактичного розрахунку та саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності у вигляді сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпПУ, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що остаточний розрахунок мав бути проведений з позивачем 11.07.2025 – в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, натомість належні до виплати суми були виплачені 24.07.2025 та 13.08.2025, що суперечить приписам чинного законодавства, а тому відповідач має обов`язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Доводи апеляційних скарг такий висновок не спростовують.

В частині правильності обрахунку належних до виплати сум рішення суду першої інстанції не оскаржується, судом апеляційної інстанції, в силу приписів статті 308 КАС України, не перевіряється.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року в адміністративній справі № 340/6226/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 23 квітня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 23 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова