Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №280/6703/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6703/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року (суддя 1-ї інстанції Семененко М.О.) в адміністративній справі №280/6703/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті щомісячної премії у розмірі 560% від посадового окладу, надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,35 та спеціальної надбавки військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в розмірі 70% п`ятикратного прожиткового мінімуму громадян для працездатних осіб загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.05.2025 № 128;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виплатити щомісячну премію у розмірі 560% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,35 та спеціальну надбавку військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в розмірі 70% п`ятикратного прожиткового мінімуму громадян для працездатних осіб загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.05.2025 № 128;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті належного, але не отриманого до дня загибелі грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 , зокрема, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за вересень, жовтень, листопад 2023 року, січень, лютий, березень 2024 року пропорційно часу його участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виплатити належне, але не отримане до дня загибелі грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , зокрема, додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за вересень, жовтень, листопад 2023 року, січень, лютий, березень 2024 року пропорційно часу його участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його дружині ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” та Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх”, військовослужбовця ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 з дня його зникнення безвісти з 19.04.2024 до дня остаточного виключення зі списків особового складу військової частини 15.05.2025.

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх” військовослужбовця ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 з дня його зникнення безвісти з 19.04.2024 до дня остаточного виключення зі списків особового складу військової частини 15.05.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Так позивачка перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , який з 26.05.2022 був призваний на військову службу по мобілізації та з 09.10.2022 проходив військову службу у складі ВЧ НОМЕР_1 . У період з 17.06.2023 по 18.04.2024 військовослужбовець ОСОБА_2 безперервно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, втім за вересень, жовтень, листопад 2023 року, січень, лютий, березень 2024 року військовослужбовцю ОСОБА_2 не виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень. В подальшому, в квітні 2024 року, під час проходження військової служби та виконання бойового завдання на тимчасово окупованій території, ОСОБА_2 зник безвісти. За результатами службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 видано наказ від 09.07.2024 № 70, яким солдату ОСОБА_2 призупинено виплату всього грошового забезпечення, чим на думку позивача, протиправно позбавлено дружину та малолітню доньку військовослужбовця ОСОБА_2 права на отримання його грошового забезпечення, визначеного Постановою КМУ №168 та Постановою КМУ №884. Крім того, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.05.2025 №128 ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу військової частини з 19.04.2025 у зв`язку з його смертю (загибеллю), втім, всупереч наказу, відповідач виплатив дружині загиблого тільки грошову компенсацію за невикористані відпустки і додаткову винагороду за місяць, у якому військовослужбовець загинув. Проте виплат, визначених наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.05.2025 № 128 (щомісячна премія у розмірі 560% від посадового окладу, надбавка за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,35 та спеціальна надбавка військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в розмірі 70% п`ятикратного прожиткового мінімуму громадян для працездатних осіб) розрахунок з позивачем не проведений. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимоги щодо не здійснення нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000грн в розрахунку на місяць пропорційне часу участі у таких діях та заходах, передбаченої Постановою КМУ №168 та в цій частині ухвалити рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки не дослідив і не надав оцінку доказам сторін, покладених в основу їх доводів. Суд не перевірив, чи дійсно у спірний період загиблий чоловік позивачки виконував бойове розпорядження і був безпосередньо залучений до заходів з захисту Батьківщини, чи набув він право на отримання додаткової винагороди у зв`язку з цим і чи правомірною є бездіяльність відповідача щодо невиплати військовослужбовцю ОСОБА_2 , а після його загибелі – його дружині належної йому додаткової винагороди у спірні місяці. Так само не надав суд оцінку і аргументам про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди з боку відповідача, який вважає, що саме лише перебування на тимчасово окупованій території не є виконанням бойового розпорядження і безпосередньою участю у заходах з відсічі збройної агресії (хоча саме таке завдання було йому поставлене відповідним наказом), а для отримання додаткової винагороди він мав виконувати якісь додаткові завдання, зміст і обсяг яких невідомий. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що право на належне грошове забезпечення нерозривно пов`язане з особою військовослужбовця і лише він особисто може відстоювати таке право і домагатись недоотриманих виплат, у разі ж його загибелі – члени сім`ї втрачають таке право і можуть отримати від військової частини лише «нараховані», але не отримані виплати.

Скаржник також подав суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких вказав, що судом не було досліджено поданих доказів. Так вважає, що витягами з Журналу військової частини НОМЕР_1 інв. р/з № 25 від 15.02.2023, № 35 від 05.08.2023, наявними в матеріалах справи, навпаки підтверджується безперервне виконання завдань, визначених бойовим розпорядженням, військовослужбовцем ОСОБА_2 протягом 17.06.2023 – 18.04.2024.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. Доводи відзиву обґрунтовані помилковістю твердженням позивача про те, що у період з 17.06.2023 по 18.04.2024 військовослужбовець ОСОБА_2 безперервно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в місті Бердянську Запорізьської області (тимчасово окупована територія). Так відповідач не заперечує, що у період з 17.06.2023 по 18.04.2024 військовослужбовець ОСОБА_2 дійсно перебував на тимчасово окуповані території Запорізької області, куди був маршрутований (відряджений) для виконання спеціальних завдань. Однак, у зазначений період ОСОБА_2 (з 17.06.2023 по 18.04.2024) не весь час виконував бойові (спеціальні) завдання. Саме доповіді ОСОБА_2 щодо фактичного виконання ним завдань були підставами для командирів підрозділу для підготовки відповідних рапортів на виплату йому додаткової винагороди.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка, ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 11.06.2016.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходив військову службу у складі ВЧ НОМЕР_1 .

Так, відповідно до Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №8 від 09.10.2022 солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по особовому складу) від 28 вересня 2022 року №60-РС (по особовому складу) водієм-розвідником відділення спеціальних дій №3 взводу спеціальних заходів №8 роти спеціальних дій (спеціального призначення) № НОМЕР_4 загону спеціального призначення ВЧ НОМЕР_1 , що прибув з ВЧ НОМЕР_5 , з 09 жовтня 2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і визнано таким, що з 09 жовтня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №174 від 09.07.2024 солдату ОСОБА_2 , водію відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 , з 09 липня 2024 призупинено здійснення виплати на карткові рахунки та знято з усіх видів забезпечення на підставі проведення службового розслідування до встановлення обставин невиходу на зв`язок.

Відповідно до Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №187 від 24.07.2024 солдата ОСОБА_2 , водія відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 , відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі – Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ), звільнено з займаної посади і зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 з 19.07.2024.

18.01.2025 позивачка звернулась до Бердянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області із електронним зверненням про те, що, починаючи з 18.04.2024, ОСОБА_2 , перебуваючи на тимчасово окупованій території, перестав виходити на зв`язок, про що було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082130000005 від 18.01.2025 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до Акту проведення розслідування загибелі військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 (вх. №486 від 03.02.2025) встановлено, що солдат ОСОБА_2 , водій відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 , був мобілізований до лав Збройних Сил України 26.05.2022, проходив службу у ВЧ НОМЕР_6 . З 28.09.2022 продовжив службу у ВЧ НОМЕР_1 , де з 17.06.2023 до окремого розпорядження вибув на виконання спеціальних бойових завдань, в період виконання яких загинув. Щодо обставин, за яких стався нещасний випадок, зазначено, що згідно бойового розпорядження Командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України №331/20/6/1/21т від 23.01.2023 та бойового наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 14.06.2023 року №7/1/73т, солдату ОСОБА_2 було поставлено завдання виконувати спеціальні дії на тимчасово окупованій території України. 20.07.2023 солдат ОСОБА_2 приступив до виконання визначених завдань. 19.04.2024 солдат ОСОБА_2 не вийшов на контрольний зв`язок по жодному із визначених видів зв`язку, останній вихід на зв`язок відбувся 13.04.2024.

Враховуючи отриману інформацію, у тому числі з інтернет ресурсів, щодо можливої загибелі солдата ОСОБА_2 18.04.2024, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №234 від 07.05.2024 було призначено службове розслідування, строк проведення якого було продовжено до 06.07.2024 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №284 від 06.06.2024.

За результатом цього розслідування згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №70 від 09.07.2024 про результати службового розслідування стосовно військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 було визначено наступне:

1) призупинити виплату грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 з 09.07.2024 до встановлення обставин, за яких буде прийнято рішення щодо поновлення виплат.

2) відділенню персоналу військової частини підготувати проєкт наказу щодо зарахування солдата ОСОБА_2 в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 на підставі підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ у зв`язку з відсутністю військовослужбовця понад 10 діб.

3) відповідній посадовій особі ВЧ НОМЕР_1 продовжити здійснювати заходи щодо визначення статусу і місця перебування солдата ОСОБА_2 та відновлення зв`язку з ним.

На підставі нових даних, що стосуються встановлення факту смерті солдата ОСОБА_2 , було призначено проведення службового розслідування на підставі рапорту начальника відділення резерву ВЧ НОМЕР_1 . Зокрема, зазначено, що 27.12.2024 від дружини загиблого отримано фото-копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , видане окупаційною владою, дата смерті зазначена ІНФОРМАЦІЯ_2 . 16.01.2025 від дружини загиблого отримано фотокопію медичного свідоцтва про смерть, виданого окупаційною владою.

У ході проведення службового розслідування отримані данні, що солдат ОСОБА_2 загинув при виконанні бойового завдання, за яким нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, захистом Батьківщини і за яких складається акт за формою НВ-3.

Відповідно до Акту про нещасний випадок (зникнення, смерть) солдата ОСОБА_2 (вх.№487 від 03.02.2025), 18.04.2024 солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув в результаті отриманих травм під час вибуху, який стався під час виконання ним бойового завдання.

15.02.2025 командиром ВЧ НОМЕР_1 винесено наказ № 20 (з основної діяльності) “Про результати розслідування випадку загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 ”, яким, крім іншого, наказано на підставі висновку комісії з розслідування, вважати смерть (загибель) солдата ОСОБА_2 пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби, захистом Батьківщини.

14.03.2025 ОСОБА_2 набув статусу особи, зниклої безвісті за особливих обставин, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250314-2348 від 14.03.2025.

За результатами розгляду адвокатського запиту представника позивача від 19.03.2025, ВЧ НОМЕР_1 листом від 04.04.2025 №1761/1317 повідомила: “…1. Військовослужбовець ОСОБА_2 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 в період з 09.10.2022 по 18.04.2024 на посадах водія-розвідника відділення спеціальних дій (спеціального призначення) №1 загону спеціального призначення та водія відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів (завірені копії відповідних документальних матеріалів додаються).

2. Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 залучався до безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 14.06.2023 по 05.08.2024. Безпосереднє залучення ОСОБА_2 до зазначених заходів підтверджується бойовим наказом командира військової частини НОМЕР_1 №7/1/73т (витяг з якого додається) та записами в Журналах ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 №25т (том 2) від 10.05.2023, №35т (том 3) від 05.08.2023, №44т (том 4) від 18.10.2023 та №47т (том 5) від 10.02.2024.

У зв`язку із загибеллю (смертю) ОСОБА_2 , статус учасника бойових дій йому не оформлявся.

3. Військовою частиною НОМЕР_1 не проводилося службове розслідування за фактом зникнення безвісті ОСОБА_2 .

4. Військовою частиною НОМЕР_1 проводилося розслідування обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 (копії акту розслідування та наказу за результатами розслідування додаються).

5. Військовою частиною НОМЕР_1 , у зв`язку із відсутністю всіх необхідних документів, не здійснювалися заходи із державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .

6. Військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалося сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 про загибель ОСОБА_2 сповіщенням №14 (копія додається).

7. ОСОБА_2 протягом служби у військовій частині НОМЕР_1 не складалося особисте розпорядження на випадок його загибелі (смерті).

8. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 призупинялося нарахування грошового забезпеченням (грошове забезпечення до його загибелі не виплачено в повному обсязі) та до теперішнього часу він не виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (у зв`язку з відсутністю всіх необхідних документів), надати встановленим порядком відомості про розмір та складові грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 на теперішній час не представляється можливим. Зазначені відомості військовою частиною НОМЕР_1 зможуть буди надані після виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини.

9. Військовою частиною НОМЕР_1 не здійснювалася виплата грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 та інших виплат, які здійснюються у разі загибелі, звільнення/виключення зі списків військової частини тощо, членам його сім`ї…”.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києві від 14.04.2025 у справі №752/8425/25, яке набрало законної сили 15.05.2025 (електронний ресурс: ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , з метою подальшої державної реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про смерть.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 від 19.04.2025, виданого Голосіївським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 18.04.2025 складено відповідний актовий запис №73.

Відповідно до витягу з наказу начальника ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №128 від 15.05.2025, солдата ОСОБА_2 , колишнього водія відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 в результаті інших уточнених травм з втягненням декількох ділянок тіла, отриманих в результаті контакту з вибуховими речовинами, у зв`язку із смертю, з 19 квітня 2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини.

Наказано, виплатити щомісячну премію у розмірі 560% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,35 та спеціальну надбавку військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в розмірі 70% п`ятикратного прожиткового мінімуму громадян для працездатних осіб.

Належні до виплати кошти перерахувати дружині загиблого на особистий рахунок ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 вважає, що наявна протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті їй відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.05.2025 № 128 щомісячної премії у розмірі 560% від посадового окладу, надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,35 та спеціальної надбавки військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в розмірі 70% п`ятикратного прожиткового мінімуму громадян для працездатних осіб загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 . Також позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати їй грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 за період з дня його зникнення безвісті 19.04.2024 до дня остаточного виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 15.05.2025. Крім того, вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати їй належного, але не отриманого до дня загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 грошового забезпечення, зокрема, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за вересень, жовтень, листопад 2023 року, січень, лютий, березень 2024 року пропорційно часу його участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Позивачка не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача звернулася до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наявних у справі доказів вбачається, що сума грошового забезпечення чоловіка позивачки, а саме: щомісячна премія у розмірі 560% від посадового окладу, надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,35 та спеціальної надбавки військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в розмірі 70% п`ятикратного прожиткового мінімуму громадян для працездатних осіб загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 зазначені у наказі командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.05.2025 № 128, (за квітень 2024 року) були виплачені на розрахунковий рахунок позивачки/дружини 02.05.2024. Враховуючи дату смерті ОСОБА_2 , підстави для повторної виплати зазначених сум грошового забезпечення останнього, відсутні. Також враховуючи дату смерті чоловіка позивачки підстави для виплати грошового забезпечення по дату прийнятого наказу відсутні. Стосовно нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, на отримання якої, за позицією останньої, мав право загиблий військовослужбовець ОСОБА_2 у вересні, жовтні, листопаді 2023 року, січні, лютому, березні 2024 року, то суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову в цій частині, оскільки суми додаткової винагороди не були нараховані за життя військовослужбовця.

Так позивач оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, на отримання якої, на думку позивача, мав право загиблий військовослужбовець ОСОБА_2 у вересні, жовтні, листопаді 2023 року, січні, лютому, березні 2024 року. В іншій частині судове рішення не оскаржується учасниками справи, а отже колегія суддів суду апеляційної інстанції надає оцінку рішенню суду першої інстанції та його мотивам в частині доводів та вимоги апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 308 КАС України.

Колегія суддів переглядаючи судове рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову проте з наступних підстав.

Предметом розгляду справи є наявність у позивача права на отримання збільшеної до виплати додаткової винагороди до 100000грн, відповідно до Постанови №168, на які мав право, за позицією позивача, загиблий військовослужбовець ОСОБА_2 за період вересень, жовтень, листопад 2023 року, січень, лютий, березень 2024 року.

Відповідно до п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі Постанова №168) установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно п. 1-2 Постанови №168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).

Згідно з пунктом 2 розділу XXXIV Положення №260 (в редакції Наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях).

Згідно з пунктом 4 розділу XXXIV Положення №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно з пунктами 9, 10 розділу XXXIV Положення №260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; ерівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Верховного Суду у справі № 480/7815/23, який у контексті спірних правовідносин та за подібних обставин, констатував, що з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 гривень на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» та документального підтвердження цих обставин. Також у контексті обставин, установлених у цій справі, Суд указав, що встановлення права позивача на додаткову виплату до 100 000,00 гривень потребує комплексної оцінки виконуваних завдань і наявних доказів у контексті відповідного наказу та порядку (постанова Верховного Суду від 23.10.2025).

Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 160/23417/23 зазначив, що у вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

Як свідчать встановлені обставини справи, і не спростовується відповідачем, у період з 17.06.2023 по 18.04.2024 військовослужбовець ОСОБА_2 перебував на тимчасово окуповані території Запорізької області, куди був маршрутований (відряджений) для виконання спеціальних завдань.

Так за період передування ОСОБА_2 на окупованій території, з 17.04.2023 до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), за результатами звітів останнього щодо виконання завдань командиром підрозділу були підготовлені відповідні рапорти щодо виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди пропорційно часу участі у заходах (а.с. 73-75):

- №1761/2028 від 30.06.2023, за період 17-30 червня 2023 року;

- №1761/2921 від 31.07.2023, за період 01-31 липня 2023 року;

- №1761/3661 від 01.09.2023, за період 01-31 серпня 2023 року;

- №1761/19 від 01.01.2024, за період 01-31 грудня 2023 року;

- №1761/1330 від 01.03.2023, за період 01-29 лютого 2024 року

На підставі поданих рапортів прийняті накази про виплату додаткової грошової винагороди (а.с. 49-52):

- №218 від 05.07.2023 «Про виплату додаткової винагороди за березень-червень 2023

року»;

- №280 від 05.08.2023 «Про виплату додаткової винагороди за липень 2023 року»;

- №349 від 05.09.2023 «Про виплату додаткової винагороди за серпень 2023 року»;

- №4 від 05.01.2024 «Про виплату додаткової винагороди за грудень 2023 року»;

- №106 від 05.03.2024 «Про виплату додаткової винагороди за лютий 2024 року».

Враховуючи зазначені норми законодавства та подані учасниками справи докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вони не дають можливість встановити вид заходів та завдань, які виконувалися позивачем, саме у спірний період, протягом якого позивач перебував на окупованій території.

Щодо посилання позивача на витяг з журналу бойових дій (а.с. 21), то слід зазначити, що в ньому зазначено саме про те, що група продовжує виконувати завдання, а не особисто ОСОБА_2 . Крім того, журнал не містить інформації про те, які завдання або заходи виконував позивач у спірний період і якими документами підтверджуються викладені позивачем/скаржником обставини.

Слід також зазначити, що в жодній мірі не заперечується перебування ОСОБА_2 на окупованій території країни з метою виконання завдань з метою забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф.

Проте перебування на окупованій території саме по собі не є безумовною підставою для виплати додаткової винагороди за Постановою КМУ №168, оскільки ключовою умовою є безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні заходів нацбезпеки/виконання певного завдання.

За відсутності належних документів і доказів які підтверджують такі обставини, відсутні підстави вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі до 100000грн. А матервали справи не містять належних документів і доказів які підтверджують такі обставини, на яких наполягає позивач.

Враховуючи зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 проте із зазначених вище підстав.

Однак колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо помилковості висновків суду першої інстанції про те, що члени сім`ї загиблого військовослужбовця можуть отримувати лише нараховані та не виплачені суми грошового забезпечення загиблого військовослужбовця. Висновки суду про те, що оскільки суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за вересень, жовтень, листопад 2023 року, січень, лютий, березень 2024 року, загиблому військовослужбовцю ОСОБА_2 не нараховувались то відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також є помилковими.

Так розділ XXX Положення №260 визначає порядок здійснення виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.

Відповідно до п. 2 розділу XXX Положення №260 передбачено, що грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Отже позивачка звернулася до суду з позовом, оскільки вважає, що додаткова винагорода за спірний період мала б бути нарахована її чоловіку, а отже висновки суду про те, що оскільки спірні суми не нараховувались військовослужбовцю за життя є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, є помилковими і не грунтуються на вказаних приписах норми права.

Водночас, оскільки суд першої інстанції фактично дійшов правильного висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позову, рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині підлягає зміні в частині його оскарження, з урахуванням висновків наведених в постанові суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в адміністративній справі №280/6703/25 змінити в мотивувальній частині (в частині підстав відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, яка не була нарахована загиблому військовослужбовцю ОСОБА_2 у вересні, жовтні, листопаді 2023 року, січні, лютому, березні 2024), виклавши її з урахуванням висновків, наведених у цій постанові.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в адміністративній справі №280/6703/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак