Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №160/12330/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12330/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 р. (суддя Серьогіна О.В.) в адміністративній справі №160/12330/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №078295 від 09.04.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000 грн.

В обґрунтування позовної вимоги позивач вказував на те, що довідка №032136 про результати здійснення габаритно-вагового контролю не відповідає формі, яка передбачена Порядком №1007/1207, оскільки не скріплена печаткою, тому не може бути доказом перевищення вагових параметрів. В матеріалах рейдової перевірки не вказані технічні прилади, якими зафіксовані порушення, тому результати вимірювання не можуть вважатись достовірними. Посадові особи Укртрансбезпеки не здійснювали заміри відстаней між осями транспортного засобу, що унеможливлює визначення їх як одиночних, здвоєних чи строєних. Позивач перевозив вантаж - вапняк, який є подільним, а видача дозволу на такий вантаж чинним законодавством не передбачено.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що перевіркою 13.03.2025 транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_1 зафіксовано, що перевищення вагових обмежень на здвоєну вісь склало – 27,3 т, що на 51 % перевищує нормативно визначені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху. Зважування транспортного засобу позивача здійснювалось вагами автомобільними зав. № 2052 (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 4425, чинне до 10.10.2025). Суд першої інстанції не врахував, що номер приладу 2052, зазначений у свідоцтві, міститься у талоні зважування від 13.03.2025, який видається автоматично за результатом зважування. Форма акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яка є додатком 3 до Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, не передбачає зазначення в акті відомостей про технічний прилад, яким виявлене та зафіксоване порушення законодавства про автомобільний транспорт.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, вказуючи на те, що посадовими особами відповідача неправомірно встановлено та не зафіксовано належним чином відстань між осями, що прямо впливає на визначення їх виду та нормативно допустимих осьових навантажень, тому і відсоткове визначення перевищень у розмірі 51 % є необґрунтованим належним чином адже посадовими особами не встановлено в прядку визначеному законодавством вид осей транспортного засобу. Довідка №032136 не відповідає формі довідки, що передбачена Порядком №1007/1207, тому не може бути прийнята судом в

якості належного, допустимого та достовірного доказу перевищення вагових параметрів транспортного засобу позивача під час здійснення габаритно- вагового контролю в рамках рейдової перевірки, що зумовлює протиправність складеного акту №064653 від 13.03.2025 та Постанови №078295 від 09.04.2025.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини у справі:

13.03.2025 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №001545 від 06.03.2025 у Дніпропетровській області було здійснено рейдову перевірку, в тому числі і габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , водій – ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу, згідно ТТН № 28368 від 13.03.2025. За наслідками перевірки було складено акт від 13.03.2025 №064653, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення: ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив безпеку дорожнього руху, а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм на здвоєну вісь склало 51 %, а саме 27300 кг, чим порушено вимоги п.22.5 ПКМУ № 1306 від 10.10.2001 року. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: ч. 1 абз. 17 перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 30 % при перевезенні подільного вантажу. Пояснення водія: не надав. Акт водій підписав. Згідно з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 032136 від 13.03.2025, п. 6 результати вагового контролю, навантаження на осі, тонн: 1) 6,290; 2) 7,310; 3.) 13,010; 4.) 14,290. Повна маса транспортного засобу: 40 тонн. Під час проведення габаритно-вагового контролю був складений акт №000459 від 13.03.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому визначено повну масу тонн, нормативно-допустиму: 38; фактичну: 40.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №064653 було призначено на 09.04.2025. Позивачу 25.03.2025 було направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт № 26769/25/24-25 від 25.03.2025. Виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області 09.04.2025 року було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №078295 до ТОВ «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» як до автомобільного перевізника відповідно до абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу.

Не погоджуючись із цією постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірної постанови, оскільки відсутні заміри відстані між осями транспортного засобу та у складених відповідачем документах (довідка, акт) не вказаний технічний прилад, яким виявлено та зафіксовано порушення.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.

Як свідчить зміст спірної постанови №078295 від 09 квітня 2025 р., ТОВ «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» допущено порушення ст. 34 ЗУ "Про автомобільний транспорт", п.22.5 Правил дорожнього руху.

За вимогами статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" в редакції, чинній на день виявлення порушення (13.03.2025), автомобільний перевізник повинен, у тому числі, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: а) зовнішніх габаритів (за переліком); б) фактичної маси (за переліком); в) навантаження на вісь (за переліком). Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами” (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Хоча спірна постанова № 078295 від 09 квітня 2025 р. не містить конкретизації підпункту ("а", "б" чи "в") пункту 22.5 (ПДР), в акті №064653 від 13.03.2025 порушення описано, як "порушення встановлених законодавством вагових норм на здвоєну вісь 51%, а саме 27.300 кг".

Умови, за яких дозволено рух транспортних засобів при навантаженні на вісь, визначені підпунктом "в" пункту 22.5 ПРД. При цьому, показники дозволеного навантаження на здвоєні осі варіюються в залежності від відстані між осями, а саме: менш як 1 метр, від 1 до 1,3 метра, від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах, від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни, від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни.

Таким чином, для визначення дозволеного навантаження для руху транспортного засобу необхідним є встановлення відстані між його осями.

Такого висновку дійшов суд першої інстанції, врахувавши правову позицію Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.04.2022 у справі №540/383/21.

Колегія суддів, у свою чергу, дослідила зміст акту №000459 від 13.03.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів і встановила, що його розділ 9 "Відстані між осями, метрів" не заповнений.

У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що перевищення вагових обмежень на здвоєну вісь склало – 27,3 т, що на 51 % перевищує нормативно визначені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

Незважаючи на те, що відповідачем не надано жодного розрахунку числового (т) та відсоткового (%) значення, колегія суддів за результатом аналізу акту №000459 встановила, що у розділі 10 "Осьове навантаження, тонн" зазначено нормативно допустиме 18 т. на дві вісі, фактичне - 13000 кг та 14290 кг, тобто у сумі - 27300 кг. Різниця між нормативним та фактичним навантаженням складає 9,3 т. (27300 кг - 18000 кг). У відсотковому співвідношенні перевищення складає 51,6 % від нормативного (9300 х 100) : 18000).

Однак, надані відповідачем докази не містять обґрунтування визначеного ним нормативного навантаження на здвоєні осі як 18 т. Більш того, без наведення виміру між осями таке твердження буде мати характер припущення, на якому обставини справи суд не вправі встановлювати. Також, колегія суддів звертає увагу, що, оскільки форма акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів передбачає розділ "Відстані між осями", відсутність даних у ньому виключає можливість для висновку про порушення автомобільним перевізником підпункту "в" пункту 22.5 ПДР.

В адміністративному судочинстві суд здійснює перевірку правомірності рішень, дій, бездіяльності відповідача у справі на підставі наданих останнім доказів. Однак судові рішення не носять компенсаторний характер і не можуть легалізувати спірні рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які не в повній мірі відповідають вимогам закону, в тому числі, щодо їх обґрунтованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Щодо не зазначення (відсутність) у складених відповідачем документах (довідка, акт) технічного приладу, яким виявлено та зафіксовано порушення, як другої підстави для визнання спірної постанови протиправної.

Суд першої інстанції в оскарженому рішенні зазначив про те, що такий його висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 03.12.2019 у справі №557/322/17.

У цій постанові Верховним Судом було зазначено, що "Оскільки в матеріалах справи відсутні документи на пристрій, яким проводилося контрольне зважування автомобіля, це позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред`являються до таких пересувних контрольних пунктів."

Колегія суддів, у свою чергу, акцентує увагу на тому, що відповідачем до суду першої інстанції через систему "Електронний суд" були надані матеріали перевірки. В цих матеріалах, серед іншого, наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №4425, чинне до 10.10.2025, видане ТОВ "ПОВІРОЧНА ЛАБОРАТОРІЯ" на ваги автомобільні для зважування у русі та вимірювання навантажень на вісь, заводський №2052. Цей заводський номер зазначений безпосередньо у чеках зважування від 13.03.2025.

Суд першої інстанції зазначені докази не дослідив, оцінку їм не надав, безпідставно постався на узгодженість свого висновку із правовою позицією Верховного Суду у справі №557/322/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги в цій частині такими, що знайшли своє підтвердження при її розгляді.

Разом з цим, ці доводи не впливають на висновок суду про протиправність спірної постанови в цілому, оскільки відповідачем/скаржником так і не доведено правомірність притягнення позивача до відповідальності за порушення п. 22.5 ПДР через не встановлення при перевірці показника відстані між осями транспортного засобу.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції визнав протиправною спірну постанову з двох підстав, одна з яких спростовується доказами, наданими відповідачем до суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне змінити монтувальну частину оскарженого рішення, що відповідатиме приписам статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 р. в адміністративній справі №160/12330/25 - змінити, виключивши з його мотивувальної частини п`ятдесят перший та п`ятдесят другий абзаци.

В іншій частині Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 р. в адміністративній справі №160/12330/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 квітня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш