Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №520/3498/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 р.Справа № 520/3498/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.03.2026) по справі № 520/3498/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Командира військової частини НОМЕР_1

про визнання незаконними і протиправними та скасування наказів, стягнення недоотриманого грошового забезпечення, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 1), Командира військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 2), в якому просив суд:

1. ВИЗНАТИ незаконним і протиправним та скасувати наказ від 25.11.2024 № 293 командира військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на позивача стягнення «СУВОРА ДОГАНА». ВИЗНАТИ таке рішення як мобінг/босінг та дискримінацію позивача як людини, громадянина і військовослужбовця.

2. ВИЗНАТИ незаконним і протиправним та скасувати наказ від 30.11.2024 № 307 командира військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на позивача стягнення «СУВОРА ДОГАНА». ВИЗНАТИ таке рішення як мобінг/босінг та дискримінацію позивача як людини, громадянина і військовослужбовця.

3. ВИЗНАТИ незаконним і протиправним та скасувати наказ від 31.12.2024 № 415 командира військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на позивача стягнення «ДОГАНА». ВИЗНАТИ таке рішення як мобінг/босінг та дискримінацію позивача як людини, громадянина і військовослужбовця.

4. ВИЗНАТИ незаконним і протиправним та скасувати наказ від 11.12.2024 № 136 командира військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на позивача стягнення «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ». ВИЗНАТИ таке рішення як мобінг/босінг та дискримінацію позивача як людини, громадянина і військовослужбовця.

5. СТЯГНУТИ з військової частини НОМЕР_1 протиправно недотримане позивачем грошове забезпечення у повному обсязі за період з листопада 2024 року по січень 2025 року у розмірі 37065,63 грн.

6. СТЯГНУТИ з командира військової частини НОМЕР_1 (з осіб, що виконували його обов`язки в період жовтень 2024 – січень 2025 пропорційно) коштів в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі – МЗП), що складає на час подання позову 4980672,00 грн., на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу його протиправним рішенням з ознаками дискримінації та мобінгу/босінгу позивача як людини, громадянина та військовослужбовця, у підпорядкуванні якого позивач перебував, яку позивачу було заподіяно внаслідок видання незаконних та протиправних наказів командира військової частини НОМЕР_1 : від 25.11.2024 №293; від 30.11.2024 №307; від 31.12.2024 №415; від 11.12.2024 №136 про накладення на позивача дисциплінарних стягнень.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на позивача оскаржуваними наказами було накладено дисциплінарні стягнення. При цьому, такі накази були винесені не уповноваженою на те посадовою особою. Наголошує, що накладення стягнень можливо лише за наявності факту вини військовослужбовця у вчиненому правопорушенні. Крім того, у зв`язку з неправомірним накладенням стягнень військовою частиною було незаконно утримані певні суми грошового забезпечення.

ІІ. Зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду; повернуто позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними і протиправними та скасування наказів, стягнення недоотриманого грошового забезпечення, моральної шкоди.

Постановлячи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що саме з дня видання оскаржуваних наказів позивач знав або повинен був дізнатися про них. При цьому, суд не прийняв посилання позивача, що про спірні накази він дізнався лише з дати ознайомлення зі службовою карткою 19.01.2026, оскільки чинним законодавством передбачено порядок повідомлення про дисциплінарні стягнення шляхом доповіді безпосереднього командира. Крім того, накладення на військовослужбовця дисциплінарних стягнень тягне за собою відрахування з премії. Також суд взяв до уваги, що відповідно до відомостей з КП «ДСС» позивач 31.11.2024 звернувся з позовом до суду про визнання протиправними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, що свідчить про обізнаність позивача, в тому числі з оскаржуваними наказами, та про штучне вибіркове їх оскарження до суду. Враховуючи відсутність доказів на підтвердження об`єктивної неможливості своєчасного звернення до суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позову.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 по справі № 520/3498/26, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; постановити окрему ухвалу суду щодо незаконних дій і рішення судді Харківського окружного адміністративного суду Спірідонова М.О., які він вчинив при постановленні Ухвали, що містять ознаки злочину, передбаченого ст. 375 КК України (постановлення суддею завідомо неправосудного рішення).

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. На думку позивача, ухвала суду першої інстанції ґрунтується виключно на власних припущеннях судді щодо обізнаності про оскаржувані накази ще в 2025 році, без жодних підтверджуючих доказів. Наголошує, що суд проігнорував аргументи позивача, не надав їм належної правової оцінки, чим порушив принцип законності та обґрунтованості судового рішення. Зауважує про безґрунтовний висновок суду щодо зв`язку відрахування з премії та дати доведення до відома позивача спірних наказів.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними і протиправними та скасування наказів, стягнення недоотриманого грошового забезпечення, моральної шкоди залишено без руху; надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.

02.03.2026 року, на виконання зазначеної ухвали суду, позивачем було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення пропущеного строку позивач зазначив, що спірні накази всупереч встановленому порядку військової служби до нього не доводились, тому він не повинен був бути обізнаним про їх існування протягом час у до 19.01.2026, коли вперше ознайомився зі службовою карткою. Враховуючи, що строк звернення до суду відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України становить місяць, позовна заява була подана 19.02.2026, тобто своєчасно.

За наслідками розгляду заяви ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду; повернуто позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними і протиправними та скасування наказів, стягнення недоотриманого грошового забезпечення, моральної шкоди.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач не навів будь-яких обставин і не надав відповідних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду, отже не обґрунтував поважність причин пропуску строку звернення до суду, відсутні підстави для визнання причин пропуску такого строку поважними та його поновлення.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.

Враховуючи, що предметом спору є накази про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, а також недоотримання у зв`язку з винесенням таких наказів належного грошового забезпечення, суд першої інстанції правильно визначив, що застосуванню в спірних правовідносин підлягає місячний строк, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Суд апеляційної інстанції враховує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Під час подання позовної заяви позивач наголосив, що із оскаржуваними наказами від 25.11.2024 № 293, від 30.11.2024 № 307, від 31.12.2024 № 415, від 11.12.2024 № 136 він ознайомився 19.01.2026, на підтвердження чого надав витяг зі службової картки військовослужбовця ОСОБА_1 , на якому міститься підпис останнього.

Водночас суд першої інстанції не прийняв вказаний доказ, оскільки вважав, що позивач повинен був ознайомитись зі спірними наказами раніше, оскільки Дисциплінарним статутом, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, передбачено порядок повідомлення про дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведених норм КАС України колегія суддів зазначає про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо обізнаності позивача про винесення оскаржуваних наказів з дати їх прийняття, оскільки в матеріалах справи відсутні інші, окрім витягу зі службової картки, докази, які підтверджують факт ознайомлення або доведення до ОСОБА_1 оскаржуваних наказів.

Доводи суду першої інстанції про те, що накладення на військовослужбовця дисциплінарних стягнень тягне за собою відрахування з премії також є необґрунтованими, оскільки факт виплати позивачу грошового забезпечення не в повному обсязі є предметом доказування та підлягає встановленню судом під час розгляду справи.

Посилання суду першої інстанції на встановлений з КП «ДСС» факт звернення позивача 31.11.2024 до суду з позовом про визнання протиправними та скасування витягів з наказів від 20.11.2024 №287 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (догана), від 25.11.2024 №297 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (сувора догана), про визнання незаконним позбавлення ОСОБА_1 частки премії за листопад 2024 року на підставі зазначених наказів, стягнення недоотриманого грошового забезпечення та моральної шкоди (справа №520/35870/24) не свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про винесення наказів від 25.11.2024 № 293 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (сувора догана), від 30.11.2024 № 307 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (сувора догана), від 31.12.2024 № 415 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (догана), від 11.12.2024 № 136 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (попередження про неповну службову відповідність), стягнення недоотриманого грошового забезпечення та моральної шкоди.

На переконання колегії суддів, початок перебігу строку звернення до суду із позовом слід обчислювати з моменту, коли позивач достеменно дізнався про зміст спірних наказів, що відповідно до записів зі службової картки ОСОБА_1 мало місце 19.01.2026.

Враховуючи, що позовну заяву було сформовано в системі «Електронний суд» 19.02.2026, ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами відбулось 19.01.2026, місячний строк звернення до суду з позовом позивачем не пропущено.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі обставини справи, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду, як наслідок необґрунтовано повернув позовну заяву.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

За пунктами 1, 2 частини першої статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом, що, у свою чергу, є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 по справі №520/3498/26 скасувати.

Справу №520/3498/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними і протиправними та скасування наказів, стягнення недоотриманого грошового забезпечення, моральної шкоди направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 24.04.2026 року