Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №200/1478/23 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року справа №200/1478/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Геращенко І.В., Сіваченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 200/1478/23 (суддя в І інстанції Смагар С.В.) розглянувши звіт Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в адміністративній справі № 200/1478/23 за позовом ОСОБА_1 до 1) Державної судової адміністрації України, 2) Служби судової охорони, 3) Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 200/1478/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до 1) Державної судової адміністрації України, 2) Служби судової охорони, 3) Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” в розмірі 30 000 гривень за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” в розмірі 30 000 гривень на місяць за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 200/1478/23 набрало законної сили 14 грудня 2023 року. 2 лютого 2024 року Донецьким окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист. 3 жовтня 2025 року від позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій заявник просить встановити судовий контроль шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень – Територіальне управління Служби судової охорони в Донецькій області подати суду звіт про виконання зазначеного рішення у повному обсязі в термін протягом одного місяця з дати отримання ухвали про встановлення судового контролю за виконанням даного рішення. В обґрунтування заяви заявник зазначив, що рішення суду набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні тривалий час, воно залишається невиконаним у повному обсязі, а саме один рік і вісім місяців.

Ухвалою суду від 7 жовтня 2025 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 200/1478/23 задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 200/1478/23.

8 грудня 2025 року від Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області надійшов звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 200/1478/23. У вказаному звіті Територіальним управління Служби судової охорони у Донецькій області зазначено, що на виконання рішення суду було здійснено розрахунок потреби в коштах на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди надісланий лист до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду по КЕКВ 2800.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 08.12.2023 за вих.№08020-01- 3/34132 у Державному бюджеті України на 2024 рік Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя”, з метою виконання рішень судів стосовно всіх працівників системи правосуддя, передбачалися кошторисні призначення в обсязі 10,0 млн. гривень.

З метою виконання рішення суду та в рамках зазначеної програми територіальним управлінням Служби судової охорони у Донецькій області в ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області був відкритий рахунок за КПКВК 0501150 “Загальний фонд”.

Згідно із затвердженим Планом асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2024 рік територіальному управлінню Служби судової охорони у Донецькій області за вищевказаною бюджетною програмою було передбачено виділення по КПКВ 0501150 698 100 грн. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Згідно статті 51 Бюджетного кодексу Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно частини 5 статті 164-12 Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік; нецільове використання бюджетних коштів тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від сімдесяти до вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною п`ятою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від вісімдесяти п`яти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідач зазначає, що здійснити нарахування та виплату позивачу відповідної винагороди на виконання рішення суду можливо лише за наявності в кошторисі територіального управління відповідних бюджетних асигнувань. Відповідно до ч. 7 ст. 161 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч. 3 ст. 148 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони є Державна судова адміністрація України.

Розпорядником бюджетних коштів другого рівня є центральний орган управління Служби судової охорони. Територіальні управління Служби судової охорони є розпорядниками бюджетних коштів третього рівня.

Листами центрального органу управління Служби судової охорони від 20.03.2024 №01.30-02.2-824/вн; від 22.04.2024 №01.30-02.2-1154/вн, від 08.08.2024 №01.30-02.2-2204/вн; від 03.10.2024 №01.30-02.2-2710; від 08.11.2024 №01.30-02.2-3136/вн; від 09.12.2024 №01.30-02.2-3479/вн; від 10.01.2025 №01.30-02.2- 76/вн; від 10.01.2025 №01.30-02.2-87/вн; від 12.02.2025 №01.30-02.2-466/вн від 21.03.2025 №01.30-02.2-845/вн; від 22.04.2025 №01.30-02.2-1148/вн; від 19.05.2025 №46.06-498/вн; від 06.06.2025 №01.30-02.2-1633 та відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 17.03.2025 №11-5283/25; від 21.04.2025 №117994/25; від 26.05.2025 №11- 10499/25 територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області було проінформовано, що центральним органом управління проводиться відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Зокрема центральним органом управління надано до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів інформацію про додаткову потребу в коштах на виконання рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби з проханням додатково внести зміни до кошторисів Служби на 2024 та на 2025 роки за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки”, за КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя”. В вищевказаних листах центральним органом управління зауважено, що після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням законної сили. Однак дотепер додаткові асигнування центральному органу управління не надані. Повне виконання рішення суду буде здійснено невідкладно з моменту отримання відповідних бюджетних асигнувань.

На підтвердження обставин, зазначених у звіті, відповідачем надано виписки по КЕКВ 04.01.25, інформація по виплаченим коштам, кошторис на 2024 рік, кошторис та план асигнувань на 2025 рік, листи ДСА, запити на виділення додаткових кошторисних призначень від 11 грудня 2023 року, від 14 травня 2024 року, службова записка, розрахунки заборгованості за рішенням суду.

Отже, відповідачем здійснений розрахунок та запит в потребах в межах коштів, необхідних для виконання рішення суду в адміністративній справі № 200/1478/23. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 200/1478/23 прийнято звіт Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в адміністративній справі № 200/1478/23 за позовом ОСОБА_1 .

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважаючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржену ухвалу суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області від 08.12.2025 про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі № 200/1478/23 як такого, що є формальним, не містить достатніх та достовірних відомостей про вжиті заходи щодо виконання рішення, суперечить вимогам статей 382-2 та 382-3 КАС України.

Визнати бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області щодо невжиття належних та можливих заходів для залучення коштів на виконання рішення суду (зокрема, щодо звернення до Державної судової адміністрації України та центрального органу управління Служби судової охорони з метою перерозподілу коштів спеціального фонду) неправомірною.

Накласти штраф на керівника Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання рішення суду та подання формального звіту, відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України.

Встановити новий строк для подання звіту Територіальним управлінням Служби судової охорони у Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі № 200/1478/23 – 30 календарних днів з дня набрання законної сили ухвалою суду апеляційної інстанції.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області у новому звіті надати належні, конкретні та документально підтверджені докази вжиття реальних заходів для виконання рішення суду, зокрема: копії звернень до Державної судової адміністрації України щодо виділення коштів зі спеціального фонду зі сплати судового збору на виконання рішення у справі № 200/1478/23; копії звернень до центрального органу управління Служби судової охорони щодо необхідності фінансування та перерозподілу коштів; відповіді на такі звернення; документи, що підтверджують включення суми, присудженої мені, до бюджетних запитів і розписів; відомості про фактичне нарахування та виплату мені грошових сум (у разі здійснення виплат).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судове рішення не виконано відповідачем, не надано суду належних доказів вчинення ним дій з метою його повного виконання, що не враховано судом першої інстанції.

Враховуючи відсутність належних доказів виконання судового рішення у повному обсязі, вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про прийняття звіту. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Суд першої інстанції приймаючи звіт Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про виконання рішення суду, дійшов наступного висновку.

Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Судом зазначено про відсутність в діях відповідача вини щодо невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості. Суду не надано доказів того, що відповідач умисно не виконує рішення суду в частині виплати заборгованості.

Отже, встановлення подальшого судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі може призвести лише до встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення, але це не призведе до відновлення порушених прав позивача.

За наслідками розгляду поданого відповідачем звіту та доданих до нього матеріалів суд дійшов висновку про відсутність у суду підстав для встановлення нового строку подання звіту.

Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Згідно частин 1, 2 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що в поданому відповідачем звіту зазначено, що здійснити нарахування та виплату позивачу відповідної винагороди на виконання рішення суду можливо лише за наявності в кошторисі територіального управління відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до ч. 7 ст. 161 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 148 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони є Державна судова адміністрація України.

Розпорядником бюджетних коштів другого рівня є центральний орган управління Служби судової охорони. Територіальні управління Служби судової охорони є розпорядниками бюджетних коштів третього рівня.

Листами центрального органу управління Служби судової охорони від 20.03.2024 №01.30-02.2-824/вн; від 22.04.2024 №01.30-02.2-1154/вн, від 08.08.2024 №01.30-02.2-2204/вн; від 03.10.2024 №01.30-02.2-2710; від 08.11.2024 №01.30-02.2-3136/вн; від 09.12.2024 №01.30-02.2-3479/вн; від 10.01.2025 №01.30-02.2- 76/вн; від 10.01.2025 №01.30-02.2-87/вн; від 12.02.2025 №01.30-02.2-466/вн від 21.03.2025 №01.30-02.2-845/вн; від 22.04.2025 №01.30-02.2-1148/вн; від 19.05.2025 №46.06-498/вн; від 06.06.2025 №01.30-02.2-1633 та відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 17.03.2025 №11-5283/25; від 21.04.2025 №117994/25; від 26.05.2025 №11- 10499/25 територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області було проінформовано, що центральним органом управління проводиться відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Зокрема центральним органом управління надано до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів інформацію про додаткову потребу в коштах на виконання рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби з проханням додатково внести зміни до кошторисів Служби на 2024 та на 2025 роки за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки”, за КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя”. В вищевказаних листах центральним органом управління зауважено, що після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням законної сили. Однак дотепер додаткові асигнування центральному органу управління не надані. Повне виконання рішення суду буде здійснено невідкладно з моменту отримання відповідних бюджетних асигнувань.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що ведення листування між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, що не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.

Лише, направлення відповідачем листів до центрального органу управління Служби судової охорони та до Державної судової адміністрації України не є достатнім заходом для вжиття завершальних заходів з виконання судового рішення у справі № 200/1478/23, враховуючи, що станом на 2026 р. судове рішення в частині виплати ОСОБА_1 коштів залишається невиконаним.

Натомість, інших доказів вжиття дієвих заходів, які б свідчили про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення в частині виплати позивачу додаткової винагороди, відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.

Судом першої інстанції не враховано вищенаведеного, як наслідок, висновок суду щодо наявності підстав для затвердження звіту є передчасним, зробленим без повного та всебічного з`ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами.

Щодо накладення штрафу на керівника Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, колегія суддів з огляду на встановлені обставини у справі вважає, що вказані вимоги є передчасними.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про прийняття звіту Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про виконання рішення суду у справі № 200/1478/23 є помилковим.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 200/1478/23 – задовольнити частково.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 200/1478/23- скасувати.

Відмовити у прийнятті звіту Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в адміністративній справі № 200/1478/23. Встановити новий строк для подання відповідачем звіту про повне виконання рішення суду, а саме шляхом зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в адміністративній справі № 200/1478/23 у місячний строк з дня набрання цією постановою законної сили.

Повне судове рішення – 23 квітня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів А.А. Блохін

І.В. Геращенко

І.В. Сіваченко