Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №200/955/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року справа №200/955/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі № 200/955/25 (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа на стороні позивача - Пенсійний фонд України, про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, третя особа - Пенсійний фонд України, в якому просив зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 30.06.2024, з урахуванням загального страхового стажу 37 років 7 місяців 20 днів на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В обґрунтування позову зазначено, що при розгляді заяви про призначення пенсії відповідач неправомірно відмовив у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає зазначені дії протиправними в зв`язку з чим звернувся до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі № 200/955/25 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 057150013450 від 13.12.2025. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії до страхового стажу періоду роботи з 06.07.1987 по 24.01.1997 в КП агрофірмі “Азов”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 06.07.1987 по 24.01.1997 в КП агрофірмі “Азов” з врахування включеного до страхового стажу періоду проходження військової служби з 31.10.1987 по 05.12.1989.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом. 06.12.2024 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заяву позивача опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, яким 13.12.2025 рішенням № 057150013450 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до норм пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.

Рішенням встановлено:

вік позивача – 55 років 5 місяців 7 днів.,

страховий стаж роботи - 29 років 2 місяці 12 днів (з 01.01.2004 по 17.06.2022 обчислено за даними Реєстру з урахуванням відомостей про сплату страхових внесків),

пільговий стаж за Списком № 2 складає - 22 роки 2 місяці.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 06.07.1987 по 24.01.1997 у колгоспі агрофірми “Азов” за записами трудової книжки колгоспника від 24.09.1993 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про трудову участь в громадському господарстві (потребує уточнення довідкою).

Додатково: до заяви не долучено 4-5 сторінки трудової книжки. До пільгового стажу роботи за списком №2 не зараховано періоди роботи за довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.09.2024 №543-545, видані ПраТ “ММК ім .Ілліча”, оскільки наявний підпис в.о. директора з персоналу та соціальним питанням ОСОБА_2 та начальника управління з організаційного планування О.Л. Фентісової, документи про доручення на право підпису до заяви не долучено. Пільговий стаж роботи за списком №2 обчислено за даними Реєстру з 01.01.2000.

09.02.2025 ( у межах 3-місячного строку на розгляд заяви від 06.12.2024) ОСОБА_1 повторно звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.

Заява ОСОБА_1 про призначення пенсії опрацьовувалась за принципом єдиної черги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.02.2025 № 057150013450 ОСОБА_1 з 06.12.2024 призначено пенсію за віком відповідно до норм пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.

До страхового стажу співвідповідачем не зараховано період роботи з 06.07.1987 по 24.01.1997 у колгоспі агрофірми “Азов” за записами трудової книжки колгоспника від 24.09.1993 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про трудову участь в громадському господарстві.

Так, згідно із записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 24.09.1993 позивач з 06.07.1987 по 24.01.1997 прийнятий в члени колгоспу агрофірми “Азов” (записи №№ 1-2). Трудова книжка на аркуші № 18-19 містить відомості про виконання позивачем річного мінімуму трудової участі в суспільному господарстві за 1987-1996 роки. Записи містять печатки та підписи відповідальних осіб.

Відповідно до протоколів призначення пенсії позивачу розрахований страховий стаж в кількості 30 років 02 місяці 12 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 18 років 05 місяців 19 днів.

До страхового стажу включено період проходження військової служби з 31.10.1987 по 05.12.1989 та період роботи з 01.01.1999 по 31.12.1999.

Після доопрацювання пенсійної справи за о/р НОМЕР_2 позивачу пенсійну виплату призначено з 30.06.2024, як особі, що проживає на території, на якій ведуться бойові дії.

Зазначене також підтверджено у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.03.2025. В листі зазначено, що пенсію ОСОБА_1 призначено з 30.06.2024, тобто з дня досягнення пенсійного віку. Доплата за період з 30.06.2024 по 05.12.2024 в сумі 58927,24 грн запланована до сплати в найближчий виплатний період.

Згідно з витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, позивач має страховий стаж: за період до 2004 року за даними оцифрованих документів - 19 років 3 місяці 20 днів, за періоди з 2004 року - 18 років 4 місяці 0 днів.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, судом першої інстанції зазначено наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-ХІІ) та “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058- IV).

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закон № 1788-ХІІ у стаж зараховують роботу, яку виконували на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру та тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.7, 1.8 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період робот; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка; атестація робочого місця.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, суд констатує, що трудова книжка є основним документом для підтвердження трудової діяльності, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження стажу коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці.

Відповідно до підпункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі – Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції № 58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У той же час, здійснення записів у трудовій книжці роботодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе невчинення такого запису не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Суд також зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми “Основного положення про порядок выдачи и ведения трудовых книжек колхозников” (мовою оригіналу), затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 (далі - Основні положення) та підлягають застосуванню на підставі постанови Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” від 12 вересня 1991 року N 1545-XII, як такі, що не суперечать Конституції та законам України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно з пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тобто, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису (або печатки підприємства), не передбачено.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, зазначено, що позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії від 06.12.2024 не долучено 4-5 сторінки трудової книжки та сторінки з інформацією про відпрацьовані та установлені вихододні.

Проте, до матеріалів справи відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області долучено копію трудової книжки позивача від 24.09.1993 серії НОМЕР_1 , яка містить записи на сторінках 18-19 про виконаний встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, який завірений належним чином.

Також, згідно з витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, позивач має страховий стаж: за період до 2004 року за даними оцифрованих документів - 19 років 3 місяці 20 днів, за періоди з 2004 року - 18 років 4 місяці 0 днів. Витяг містить зарахування до страхового стажу періодів роботи з 06.07.1987 по 24.01.1997 в КП агрофірмі “Азов”.

Підсумовуючи викладене, на підставі наданих доказів, судом встановлено, що під час розгляду заяв позивача відповідачі неналежно розглянули надані документи при призначені пенсії, та безпідставно не прийняття до уваги записи трудової книжки щодо зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи з 06.07.1987 по 24.01.1997 в КП агрофірмі “Азов”.

Водночас, суд враховує, що станом на час розгляду справи ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.02.2025 № 057150013450 відповідно до норм пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV з 06.12.2024.

Також, після доопрацювання пенсійної справи позивачу пенсійну виплату призначено з 30.06.2024, як особі, що проживає на території, на якій ведуться бойові дії. Нарахована доплата за період з 30.06.2024 по 05.12.2024 в сумі 58927,24 грн.

Проте, оскільки спір виник через прийняття протиправного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області № 057150013450 від 13.12.2025, яка не відкликано і не скасоване, вказане рішення підлягає скасуванню в судовому порядку.

Також, з огляду на викладені обставини, порушеним залишається право позивача на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 06.07.1987 по 24.01.1997 в КП агрофірмі “Азов”, з врахування включеного до страхового стажу період проходження військової служби з 31.10.1987 по 05.12.1989.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 057150013450 від 13.12.2025, визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 06.07.1987 по 24.01.1997 в КП агрофірмі “Азов” та зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу вказаного періоду роботи з врахуванням включеного до страхового стажу періоду проходження військової служби з 31.10.1987 по 05.12.1989.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі № 200/955/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі № 200/955/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв