Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №214/10080/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/10080/25

2/214/1433/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 квітня 2026 року м.Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Малаховської І.Б.,

при секретарі Постригай А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Виконкому Саксаганської районної у місті ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,

Встановив:

Виконком Саксаганської районної у місті ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого мають на вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружжя спільно не проживає. Малолітній ОСОБА_4 до 20.08.2025 мешкав разом з матір’. За адресою: АДРЕСА_1 . Наразі малолітній проживає разом і з батьком за адресою: АДРЕСА_2 .

Малолітній ОСОБА_5 з 21.08.2025 перебуває на обліку служби у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради, як такий, що перебуває у складних життєвих обставинах, у зв`язку зі зловживанням матір`ю алкогольними напоями, неналежним виконанням нею батьківських обов`язків.

ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, у стані алкогольного сп`яніння не дотримується правил пожежної безпеки, що систематично призводить до пригорання їжі, внаслідок чого сусіди викликають пожежників.

Постановами Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.12.2021 справа №214/9762/21, від 25.07.2025 справа №214/5466/25, від 11.08.2025 справа №214/7204/25 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Спеціалістами служби та фахівцем із соціальної роботи з ОСОБА_1 неодноразово проводилась профілактична робота щодо неприпустимості зловживання алкогольними напоями та неналежного виконання батьківських обов`язків, яка не дала позитивних результатів.

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння малолітній син передавався батькові та останній надавав зобов`язання звернутися до суду з позовом щодо визначення місця проживання дитини разом із батьком, проте обіцянку не виконав.

21.09.2025 у квартирі ОСОБА_1 сталося чергове пригорання їжі, внаслідок чого з житлового приміщення йшов густий чорний дим, а у квартирі перебував малолітній ОСОБА_6 . ОСОБА_1 у черговий раз перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Працівниками поліції малолітнього передано батькові.

26.09.2025 виконкомом Саксаганської районної у місті ради прийнято рішення №957 «Про відібрання малолітнього ОСОБА_3 у матері».

Зазначені факти, як кожен окремо, так в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми батьківськими обов`язками.

Просить постановити рішення про відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 .

23 січня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Представник позивача ОСОБА_7 позов підтримала, просила його задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала в повному обсязі не заперечувала проти їх задоволення.

Третя особа ОСОБА_2 , також просив задовольнити вимоги виконкому Саксаганської районної у місті ради.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 200 ЦПК України у випадку визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Дослідивши усі надані докази та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Щодо позовної вимоги про відібрання дитини, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини та приходить до наступного висновку.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданим 06 жовтня 2020 року (а.с.17)., малолітній ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.17).

Як встановлено під час розгляду справи, мати не виконує належним чином свої батьківські обов`язки відносно своєї малолітньої дитини, зловживає спиртними напоями та створює загрозу для дитини, не дотримується правил пожежної безпеки, що систематично призводить до пригорання їжі, внаслідок чого сусіди викликають пожежників.

Вперше сім`я ОСОБА_1 потрапила у поле зору служби у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради у жовтні 2021 року, у зв`язку з анонімним повідомленням на «гарячу лінію» служби у справах дітей щодо неналежного виконання матір`ю батьківських обов`язків.

Постановами Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.12.2021 справа №214/9762/21, від 25.07.2025 справа №214/5466/25, від 11.08.2025 справа №214/7204/25 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

26.09.2025 виконкомом Саксаганської районної у місті ради прийнято рішення №957 «Про відібрання малолітнього ОСОБА_3 у матері», яким дитину передано на виховання батькові ОСОБА_2 .

Статтею 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частини 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно із пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

З огляду на викладене суд зазначає, що основними підставами для відібрання дитини від матері серед іншого є випадки, що охоплюють ситуації, коли залишення дитини у матері є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання та ухиляння матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Така небезпека може випливати не лише із поведінки матері, а й із її особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від матері достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток та малолітній вік.

За наведених обставини, суд доходить висновку, що відповідач, не усвідомлює в повній мірі свого ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, зняла з себе обов`язки з виховання та забезпечення дитини, веде негідний спосіб життя, зловживаючи алкоголем, ставлячи у небезпеку життя та здоров`я дитини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доцільність відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, оскільки це є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і відповідач, відповідно до частини 3 статті 170 СК України, не позбавлена можливості повернути дитину. Суд зауважує, що відібрання дитини у матері це санкція за невиконання батьківських обов`язків. Ця санкція є більш м`якою, порівняно з іншими, зокрема із позбавленням батьківських прав. Відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене та позаяк відповідач ОСОБА_1 визнала пред`явлені до неї позовні вимоги, при цьому з матеріалів справи не вбачається, що визнання нею позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, зокрема батька ОСОБА_2 , якому передана дитина, тому суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження, позаяк позивач наполягає на задоволенні позову, а відповідач визнала пред`явлені позовні вимоги у повному обсязі, а права та інтереси інших осіб не порушені.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Позивач при подачі позову до суду звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.3 ст.3 Закону України «Про судовий збір, тому стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись ст.ст.141, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 51, 150, 152, 155, 164, 170, Сімейного Кодексу України, суд,

У хвалив:

Позовні вимоги Виконкому Саксаганської районної у місті ради до ОСОБА_1 про відібрання дитини задовольнити.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав.

Стягнути ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Виконком Саксаганської районної у місті ради,юридична адреса: вул. Володимира Великого, 32, м.Кривий Ріг.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення виготовлено 24 квітня 2026 року.

Суддя: І.Б. Малаховська