Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №520/22100/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 р. справа № 520/22100/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного провадження позовну заяву Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Редька Миколи Валерійовича в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7", Державне підприємство «Ліси України» про скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Редько Микола Валерійович в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Прокурор) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 у Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 13.06.2023 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 загальною площею 1,3020 га за категорією земель – землі рекреаційного призначення; за цільовим - призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Вказану реєстрацію проведено відділом № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Водночас, за інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2008 року, має частковий перетин з межами державною лісового фонду кв. 8 Олександрівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 з межами земель лісогосподарського призначення, кв. 8 Олександрівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» становить 0,9340 із загальної площі ділянки 1,3020 га. А отже, вказана земельна ділянка не може у цій частині відноситься до земель з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та існувати у встановлених межах. Таким чином, вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено нові об`єкти речових прав з іншими межами та кадастровими номерами. Також, посилався на порушення інших вимог земельного законодавства, зокрема, частково перебування вказаної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги р. Дніпро та частково у прибережній захисній смузі малих рік; часткове розташування у межах інформаційного шару програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру «Умовна прибережна захисна смуга» та створення перешкоду користуванні земельної ділянки державного лісового фонду Філією «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Редька Миколи Валерійовича в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі № 520/22100/25 скасовано, а справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.02.2026 справа розподілена до провадження судді Марини Лук`яненко.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 прийнято справу до розгляду, відкрито спрощене провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Залучено до участі в адміністративній справі №520/22100/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Державне підприємство «Ліси України».

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Також, зазначив, що ухвалення судом рішення про визнання не чинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання не чинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

У відповіді на відзив Прокурор підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, а також, зауважив, що жодних речових прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 не реєструвалось. Органом місцевого самоврядування рішення щодо затвердження проєкту землеустрою не приймалось. Отже, на думку Прокурора, наведені відповідачем у відзиві твердження не спростовують фактичних обставин, викладених у позовній заяві, та доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що свідчить про необґрунтованість позиції відповідача.

Позивач - Запорізька обласна державна адміністрація, подав до суду додаткові пояснення, в яких підтримав правову позицію Прокурора та додатково зазначив, що в межах кримінального провадження № 42024082010000020 від 05.02.2024 за ч. 1 ст. 367 КК України, 03.10.2024 слідчим СВ відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області із залученням інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), інженера-землевпорядника (ФОП ОСОБА_1 ), інженера філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091. Межі земельної ділянки на місцевості під час проведення огляду визначені спеціалістом – інженером-землевпорядником Боклагом В.В. та в ході огляду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 розташована у місті Запоріжжі в районі Прибережної автомагістралі у напрямку торгівельного центру «Епіцентр» та має площу 1,3020 га. Одна з крайніх точок земельної ділянки – опора електропередач, яка знаходиться поруч з огородженим газорозподільним пунктом жовтого кольору. Інша крайня точка земельної ділянки – табличка з написом «ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» Олександрівське лісництво», яка знаходиться поряд з капітальними будівлями гаражного кооперативу. Земельна ділянка у напрямку до річки Дніпро простягається майже до майданчика для дресирування тварин «Червона вода». Також у ході огляду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 вкрита лісовими культурами таких як, тополя чорна, верба, шовковиця. Об`єкти нерухомості на зазначеній земельній ділянці відсутні. Також, зазначив, що Запорізька обласна державна адміністрація наразі є розпорядником земель державної власності лісогосподарського призначення, а зміна цільового призначення земельних ділянок наведеної категорії можлива лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Будь-яких рішень ані Запорізькою обласною державною адміністрацією, ані Кабінетом Міністрів України не було прийнято щодо спірної земельної ділянки, матеріали справи таких доказів також не містять. Враховуючи вищевикладене, вважає, що державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 відбулась із порушенням чинного законодавства, а тому просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 у Державному земельному кадастрі.

Від третіх осіб письмових пояснень до суду не надходило, про розгляд справи третіх осіб повідомлено належним чином.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Рішенням Запорізької міської ради № 129/55 від 23.02.2022 надано дозвіл Комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (далі - КП «ВРЕЖО № 7») на розробку проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки в районі Прибережної автомагістралі орієнтовною площею 2,000 га для розташування багатофункціонального спортивно-розважального, торгівельного комплексу та споруди для тимчасового зберігання транспортних засобів.

У подальшому, на підставі заяви КП «ВРЕЖО № 7» та проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленої Запорізькою регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру», 13.06.2023 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 загальною площею 1,3020 га за категорією земель – землі рекреаційного призначення; за цільовим - призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Вказану реєстрацію проведено відділом № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 не зареєстровані.

Згідно листа від 24.10.2024 № 720 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2008 року, має частковий перетин з межами державною лісового фонду кв. 8 Олександрівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 з межами земель лісогосподарського призначення, кв. 8 Олександрівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» становить 0,9340 із загальної площі ділянки 1,3020 га.

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання (ВО «Укрдержліспроект»), до складу якого входять 5 лісовпорядних експедицій, у тому числі ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», є єдиною державною лісовпорядною організацією, яка відповідно до витягу зі статуту, що міститься на її офіційному сайті за посиланням https://www.lisproekt.gov.ua/diyalnist, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду виконання виробничими підрозділами лісовпорядних та інших робіт, зокрема визначення меж та внутрішньогосподарської організації території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів, проведення топографо-геодезичних робіт, спеціального картографування лісів.

Крім того, в межах кримінального провадження № 42024082010000020 від 05.02.2024 за ч. 1 ст. 367 КК України, 03.10.2024 слідчим СВ відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області із залученням інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), інженера-землевпорядника (ФОП ОСОБА_1 ), інженера філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091.

Межі земельної ділянки на місцевості під час проведення огляду визначені спеціалістом – інженером-землевпорядником Боклагом В.В. У ході огляду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 розташована у місті Запоріжжі в районі Прибережної автомагістралі у напрямку торгівельного центру «Епіцентр» та має площу 1,3020 га. Земельна ділянка не огороджена по периметру. Одна з крайніх точок земельної ділянки – опора електропередач, яка знаходиться поруч з огородженим газорозподільним пунктом жовтого кольору. Інша крайня точка земельної ділянки – табличка з написом «ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» Олександрівське лісництво», яка знаходиться поряд з капітальними будівлями гаражного кооперативу. Земельна ділянка у напрямку до річки Дніпро простягається майже до майданчика для дресирування тварин «Червона вода». Також в ході огляду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 вкрита лісовими культурами таких як, тополя чорна, верба, шовковиця. Об`єкти нерухомості на зазначеній земельній ділянці відсутні.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.02.2024 №10-8-0.37.1-760/2-24 земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 за відомостями з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) по м. Запоріжжя станом на 31.12.2015 відноситься до графи 22 - лісові землі.

Як зазначено у додаткових поясненнях позивача, проєкти землеустрою щодо вказаних земельних ділянок до Запорізької міської ради на затвердження не надходили. Крім того, у КП «ВРЕЖО № 7» та Головного управління Держгеокадстру у Запорізькій області відсутні такі проєкти землеустрою. Земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:01:009:0092 та 2310100000:01:009:0091 зареєстровані в Державному земельному кадастрі за цільовим призначенням як землі рекреаційного призначення з порушенням діючого земельного законодавства щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення. Будь-яких рішень ані Запорізькою обласною державною адміністрацією, ані Кабінетом Міністрів України не було прийнято щодо спірної земельної ділянки.

Матеріали справи таких доказів також не містять.

Окрім того, відповідно до рішення Запорізької міської ради від 05.03.2025 № 76/49 скасовано рішення Запорізької міської ради від 23.02.2022 №129/55, враховуючи звернення обласної державної адміністрації листом від 24.02.2025 № 02133/08-46 та матеріали подані КП «ВРЕЖО № 7» від 06.01.2025 № 06, від 20.01.2025 № 23.

Вважаючи, що державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 відбулась із порушенням чинного законодавства, Прокурор в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 178 Цивільного кодексу України передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті.

Відповідно до частини другої вказаної статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Отже, визнання об`єктів, що не можуть перебувати у користуванні, вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті, є умовою дотримання конституційного режиму права користування на зазначені об`єкти.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності чи користуванні. У свою чергу неможливість існування у таких об`єктів приватного власника чи користувача унеможливлює виникнення у нього таких прав.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Відповідно до вимог ст. 1, 7, 8 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Лісового кодексу України, у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами.

Відповідно до ч. 5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт (затверджено Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року), планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами Земельного кодексами України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 цього Кодексу).

Статтею 5 Лісового кодексу України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Також відповідно до вимог ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно із ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України).

За приписами ст. 31 Лісового кодексу України саме до повноважень обласних державних адміністрацій належить передача у власність, надання у постійне користування для лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності.

Також відповідно до вимог ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав законної сили 27.05.2021) розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності є обласні державні адміністрації. Згідно з вимогами ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку.

Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Крім того, за положеннями ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій з Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Запорізька обласна державна адміністрація наразі є розпорядником земель державної власності лісогосподарського призначення, а зміна цільового призначення земельних ділянок наведеної категорії можлива лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Натомість, аналізуючи зміст інформації Запорізької обласної державної адміністрації від 10.12.2024 № 17742/08-46 та Філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України», рішення про зміну цільового призначення або вилучення їх з постійного користування не приймались.

Також за приписами ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Отже, вказаними законодавчими нормами закріплено особливий статус земель лісогосподарського призначення зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, а відтак земельні ділянки вказаної категорії відносяться до речей, що обмежені у цивільному обороті.

Таким чином, неправомірна зміна цільового призначення призводить до зміни їх статусу як обмежено оборотоздатних і створює умови, за яких вони можуть перейти у приватну власність у порушення законодавчих заборон.

Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Спеціальним законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 ЗК України).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» яка кореспондується з положеннями ст. 193 ЗК України визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо (ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Нормами частин дев`ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За визначенням статті 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

У відповідності з наведеним у ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частинами 1, 4, 7, 9 ст. 9 вищеназваного Закону встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства, за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є зокрема невідповідність поданих документів вимогам законодавства (ч. ч. 5, 6 ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Частиною 6 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а також знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно з ч. 6. ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п.п. 3 п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Окрім того, згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Як встановлено судом, у даному випадку з моменту державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (13.06.2023) по даний час речове право на спірну земельну ділянку не зареєстровано.

Також згідно з ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

У спірних правовідносинах, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 загальною площею 1,3020 га накладається на землі державного лісового фонду, а отже не може у цій частині відноситися до земель з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та існувати у встановлених межах.

Встановлення цим землям статусу земель рекреаційного призначення фактично позбавляє державу можливості реалізувати правомочність користування цими землями відповідно до їх унікальних якостей та характеристик.

Оскільки допустимі види використання земельної ділянки і її правовий режим тісно пов`язані із цільовим призначенням, навіть формального зазначення у документації із землеустрою, Державному земельному кадастрі про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 має рекреаційне призначення, достатньо для подальшого знищення природних якостей лісових культур та інших об`єктів лісової екосистеми, розташованих на вказаних землях.

Водночас, особливий режим земель лісогосподарського призначення характеризується тим, що усі заходи з їх охорони спрямовані на попередження та недопущення вилучення цих земель для інших потреб.

До того ж, як у статті 373 Цивільного кодексу України, якою встановлено права власника земельної ділянки, так і у статті 415 Цивільного кодексу України, якою визначені права землекористувача, вказано на можливість використання земельної ділянки виключно за цільовим призначенням.

Тобто реєстрація у державних реєстрах спірної земельної ділянки як такої, що належать до категорії земель рекреаційного призначення, засвідчує перед державою їх відповідний режим, наділяє власника та землекористувача правом здійснювати на них відповідні будівельні роботи та унеможливлює їх використання як земель лісогосподарського призначення, оскільки будь-які вимоги та обмеження, спрямовані на захист цих територій, спростовуватимуться зареєстрованим цільовим призначенням ділянок як призначених для сільськогосподарських потреб.

Наведені обставини свідчать, що збереження земельної ділянки із вказаним кадастровим номером із категорією рекреаційного призначення зі спливом короткого часу призведе до повного знищення об`єктів лісової екосистеми.

Підсумовуючи, варто наголосити, що правові режими земельних ділянок рекреаційного та лісогосподарського призначення, є повністю відмінними. Саме тому реєстрація спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі як земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення перешкоджає дотриманню такого режиму земельних ділянок, який відповідає їх якісним характеристикам.

Виходячи із приписів ст. 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у межах земельної ділянки із кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 не можуть існувати різні об`єкти речових прав, тобто різні земельні ділянки за категорією, цільовим використанням, межами та площею.

Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 проведена з порушенням Земельного кодексу України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Отже, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 підлягає скасуванню.

Крім того, суд враховує, що згідно ст. 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає, зокрема, геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами (ст. 198 ЗК України).

Натомість, опрацюванням матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 в постійне користування, не містить даних погодження меж з суміжними власниками.

Відповідно до інформації Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 20.03.2025 № 04.01-08/0984 земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 частково перебуває в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро та частково у прибережній захисній смузі малих рік, що також підтверджується витягами з генерального плану м. Запоріжжя, затвердженого рішенням міської ради від 15.09.2004 № 4 (зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 27.09.2017 № 31).

Також, за інформацією ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.02.2025 №10-8-0.22-607/2-25 земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 частково розташована в межах інформаційного шару програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру «Умовна прибережна захисна смуга».

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, які призвели до зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, користувачем земельної ділянки державного лісового фонду Філією «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» направлено лист до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області щодо скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091.

Разом з тим, згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 20.05.2025 № 8-8-0.371-1935/2-25 підстав для перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 до архівного шару відомостей державного земельного кадастру не має відповідно до п. 10. ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Підсумовуючи вищевикладене, перешкодами у користуванні державою спірною земельною ділянкою є державна реєстрація у Державному земельному кадастрі земельних ділянок, а відтак Прокурором обрано належний спосіб захисту порушених прав та інтересів держави у спірних правовідносинах, який в повному обсязі відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характеру порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У даній справі прокурор є суб`єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави у суді відповідно до ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ч.3 ст.53 КАС України, а тому враховуючи, що витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не понесено, суд дійшов висновку, що відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0091 у Державному земельному кадастрі.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 23.04.2026, з урахуванням наявності сталого енергозабезпечення та Інтернет з`єднання, безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко