Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №520/5601/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

24.04.2026 р. справа №520/5601/26 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)

до Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області (далі за текстом - Відповідач №1, Суб”єкт владних повноважень №1, Адміністрація), Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області (далі за текстом - Відповідач №2, Суб”єкт владних повноважень №2, Комісія)

проскасування рішень суб"єктів владних повноважень, зобов`язання повторно розглянути заяву,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання неправомірним та скасування розпорядження Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області «Про затвердження рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 21 січня 2026 року № 26-3 «Про відмову в наданні компенсації за заявою про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 заява № 3В 23.08.2024-127530 від 23.08.2024 року»; 2) визнання неправомірним та скасування рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 26-з від 21 січня 2026 року про відмову в наданні ОСОБА_1 компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) зобов`язання Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання ОСОБА_1 компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 Проходи, Дергачівська міська територіальна громада, Харківський район, Харківська область та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 .

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що суб”єктами владних повноважень штучно створені вигадані та неправомірні підстави для відмови у наданні компенсації за зруйнований об”єкт нерухомого майна.

Відповідач №1 - Дергачівська міська військова адміністрація Харківського району Харківської області (далі за текстом - Відповідач №1, Суб”єкт владних повноважень №1, Адміністрація) із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що державний орган мав обґрунтовані сумніви стосовно можливості зведення цегляного житлового будинку протягом 11 календарних днів (19.07.2024р.-31.07.2024р.) на території населеного пункту - с.Малі Проходи, Дергачівської міської територіальної громади, Харківського району, Харківської області, котра згідно з наказом начальника Харківської обласної військової адміністрації від 10.05.2024р. №43В належить до зони обов”язкової евакуації цивільного населення.

Відповідач №2 - Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області (далі за текстом - Відповідач №2, Суб”єкт владних повноважень №2, Комісія) із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що рішення про відмову у наданні компенсації прийнято Комісією у межах наданих повноважень та відповідно до вимог Закону України №2923-ІХ після всебічного розгляду поданої заяви і перевірки наявних документів, під час якої встановлено невідповідність та недостовірність відомостей щодо обставин будівництва об`єкта нерухомого майна, зокрема нереалістично короткий строк його зведення (11 календарних днів) в умовах активних бойових дій на відповідній території, що викликає обґрунтовані сумніви у достовірності підстав набуття права власності, а відтак відповідно до пункту 2 частини шостої статті 6 зазначеного Закону №2923-ІХ є самостійною підставою для відмови у наданні компенсації, у зв`язку з чим оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Позов було отримано судом - 16.03.2026р.

Рішення про відкриття провадження в адміністративній справі було прийнято після усунення недоліків в оформленні позову - 20.03.2026р.

Відзив на позов від Відповідача №1 був отриманий судом - 06.04.2026р.

Відзив на позов від Відповідача №2 був отриманий судом - 07.04.2026р.

Відповідь на відзиви на позов Відповідача №1 та Відповідача №2 була отримана судом - 14.04.2026р.

Оскільки одержані судом докази із достатньою повнотою та всебічністю висвітлюють обставини спірних правовідносин; незмінне завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень суб”єкта владних повноважень, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Тож суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, вивчивши доводи усіх приєднаних до справи процесуальних документів, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв”язку, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевіривши обґрунтованість доводів наявних у справі процесуальних документів приєднаними до справи доказами і вирішуючи спір по суті, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За твердженнями сторони відповідача відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (затверджений наказом міністерства фінансів України від 28.02.2025р. №376, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025р. за №380/43786; далі за текстом – Перелік територій №376) територія с. Малі Проходи Дергачівської міської територіальної громади Харківського району Харківської області у період часу з 24.02.2022 по 12.09.2022 перебувала під тимчасовою окупацією Російською Федерацією території України; з 12.09.2022 по 13.09.2022 була територією активних бойових дій; з 13.09.2022 і по теперішній час уся територія Дергачівської міської територіальної громади віднесена до території можливих бойових дій.

Відповідно до наказу начальника Харківської обласної військової адміністрації від 10.05.2024р. № 43 В територія с. Малі Проходи Дергачівської міської територіальної громади Харківського району Харківської області підпадала під дію обов”язкової евакуації.

Спір у справі склався з приводу вчиненої суб”єктами владних повноважень (Комісією і Адміністрацією) відмови у наданні компенсації за зруйнований будинок заявника за адресою – АДРЕСА_1 (далі за текстом - Будинок) у порядку Закону України від 23.02.2023р. №2923-ІХ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі за текстом – Закон України від 23.02.2023р. №2923-ІХ).

За твердженням сторони позивача Будинок був зведений протягом липня 2024р. за рахунок технологій будівництва та значної кількості робітників - будівельників.

Разом із тим, усупереч ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України стороною позивача не подано до суду жодних доказів на підтвердження саме цих доводів.

Також усупереч ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України стороною позивача не подано до суду жодних доказів на підтвердження обставин понесення витрат на оплату праці значної кількості робітників – будівельників, задіяних у зведенні Будинку у липні 2024р.

Судом установлено, що доводи сторони позивача на підтвердження права на отримання компенсації вартості зруйнованого Будинку у порядку Закону України від 23.02.2023р. №2923-ІХ ґрунтуються на: 1) Витязі з Державного реєстру речових прав від 09.08.2024р. про належність речового права власності на будинок заявнику на підставі рішення про державну реєстрацію прав від 08.08.2024р. індексний номер – 74483056 державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області; 2) Технічному паспорті на будинок від 30.07.2024р., складеному ТОВ «Проєктувальник»; 3) Витязі від 30.07.2024р. №72 з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт IV051240719154; 4) Довідці ТОВ «Проєктувльник» від 30.07.2024р. №72 про обстеження будинку – 30.07.2024р. суб”єктом технічної інвентаризації; 5) Витязі з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про подання заявником повідомлення про початок будівельних робіт із зведення будинку від 19.07.2024р.; 6) Витязі з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про подання заявником декларації про готовність до експлуатації об”єкта у вигляді Будинку від 30.07.2024р.; 7) Будівельному паспорті на будинок, виданого відділом містобудування, архітектури та земельних відносин Дергачівської міської ради №1 від 18.07.2024р. (реєстраційний номер – ВР01:4830-3049-0330-1026); 8) ідентичних за змістом тексту письмових поясненнях громадян: ОСОБА_2 від 23.01.2026р., ОСОБА_3 від 23.01.2026р., ОСОБА_4 від 23.01.2026р., ОСОБА_5 від 23.01.2026р., ОСОБА_5 від 23.01.2026р. про зведення Будинку у строк орієнтовно 2 тижня липня 2024р.; 9) Талоні – повідомленні єдиного обліку №6683, виданому Відділом поліції №3 (м.Дергачі) Харківського РУП №3 ГУ НП в Харківській області - 18.08.2024р. про те, що 16.08.2024р. надійшло повідомлення ОСОБА_3 про знищення Будинку унаслідок обстрілу 13.08.2024р. о 10:30год.

23.08.2024 до Комісії надійшла заява позивача № ЗВ-23.08.2024-127530 з приводу надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна – приватний будинок, за типом компенсації – житловий сертифікат, за адресою: АДРЕСА_1 (далі за текстом – Заява).

За наслідками розгляду Заяви 21.01.2026р. Комісією було вчинено управлінське волевиявлення у формі відмови, втіленої у рішенні від 21.01.2026р. №26-з «Про відмову в наданні компенсації за заявою про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 заява №ЗВ-23.08.2024-127530 від 23.08.2024 року» (далі за текстом – Рішення).

У подальшому Комісія спрямувала Рішення для затвердження до Адміністрації.

26.01.2026р. до Адміністрації від представника заявника надійшли заперечення на рішення Комісії від 21.01.2026р. № 26-з.

Розпорядженням Адміністрації від 28.01.2026р. №92 було затверджено рішення Комісії від 21.01.2026 року №26-з (далі за текстом – Розпорядження).

Як з”ясовано судом, Рішення та Розпорядження ґрунтуються на фактичних судженнях суб”єктів владних повноважень (Комісії та Адміністрації) про неможливість зведення цегляного житлового будинку на території с. Малі Проходи Дергачівської міської територіальної громади Харківського району Харківської області протягом 11 календарних днів липня 2024р. (19.07.2024р.-31.07.2024р.) взагалі та у зв”язку із наявною безпековою ситуацією у означеному населеному пункті зокрема.

Розпорядження Адміністрації від 28.01.2026р. №92 умотивовано посиланням на п.2 ч.6 ст.6 Закону України від 23.02.2023р. №2923-ІХ.

Відтак, узагальнена правова позиція сторони позивача у спорі полягає у тому, що Будинок був фізично зведений до 13.08.2024р. (протягом 19.07.2024р.-31.07.2024р.), право власності заявника на Будинок було зареєстровано до 13.08.2024р.; 13.08.2024р. Будинок був зруйнований унаслідок обстрілу військами Російської Федерації.

Натомість, узагальнена правова позиція сторони відповідачів фактично полягає у тому, що не заперечуючи факту знищення Будинку як речі матеріального світу, не заперечуючи події обстрілу військами Російської Федерації території с.Малі Проходи Харківського району Харківської області – 13.08.2024р., суб”єкти владних повноважень (і Комісія, і Адміністрація) намагаються довести, що право власності заявника на Будинок було зареєстровано вже після настання події знищення Будинку, мотивуючи це неможливістю зведення Будинку у період 19.07.2024р.-31.07.2024р. з огляду на безпекову ситуацію у с.Малі Проходи Харківського району Харківської області.

Стверджуючи про протиправність управлінських волевиявлень суб`єктів владних повноважень (і Комісії, і Адміністрації) у формі Рішення Комісії та Розпорядження Адміністрації, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідачі є суб”єктами владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачами наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачами наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Суд відмічає, що правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, унормовані приписами Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX.

За визначенням п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним: а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки; б) об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент знищення були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; в) складові частини об`єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна, за умови що на момент знищення в об`єкта будівництва були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт.

За визначенням п.6 ч.1 ст.1 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX пошкоджені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та можуть бути відновлені шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації, відновлення яких є економічно доцільним: а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки; б) об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент пошкодження зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; в) складові частини об`єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна, за умови що на момент пошкодження в об`єкта будівництва зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт; г) спільне майно багатоквартирного будинку, відмінне від земельної ділянки.

З наведених норм права слідує, що відмінність між знищеним об`єктом нерухомого майна та між пошкодженим об`єктом нерухомого майна полягає в одночасному поєднанні двох факторів, а саме: кваліфікуючої ознаки можливості чи неможливості фізичного відновлення об”єкту та кваліфікуючої ознаки наявності чи відсутності економічної доцільності об”єкту і будь-яка з перелічених кваліфікуючих ознак (а саме: неможливість фізичного відновлення об”єкту або відсутність економічної доцільності відновлення об”єкту) однозначно та беззаперечно призводить до беззастережної кваліфікації об”єкту у якості знищеного об”єкту нерухомого майна.

У розумінні п.51 ч.1 ст.1 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX об`єкт житлової нерухомості - квартира, інше житлове приміщення, будинок садибного типу, садовий або дачний будинок (у тому числі квартира, інше житлове приміщення, будинок, що буде споруджено у майбутньому).

Суд відмічає, що у межах даної судової справи між сторонами відсутній спір в частині кваліфікації Будинку інакше, ніж у якості знищеного об”єкту нерухомого майна.

Також у межах даної судової справи між сторонами відсутній спір в частині кваліфікації причин знищення об”єкту нерухомого майна – Будинку, котрі б не підпадали під дію Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є: 1) фізичні особи - громадяни України, які є: а) власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна; б) замовниками будівництва - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "б" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону; в) власниками спеціального майнового права на неподільні житлові об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти житлової нерухомості або особами, які сплатили часткову ціну такого об`єкта та на користь яких зареєстровано обтяження речових прав на такий об`єкт відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону; г) особами, які здійснили інвестування/фінансування будівництва об`єктів будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт до набрання чинності Законом України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону; ґ) членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, будинок садибного типу, садовий або дачний будинок кооперативу, але не оформили право власності на нього, - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктами "а"-"в" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону; д) спадкоємцями осіб, визначених підпунктами "а"-"ґ" цього пункту; 2) об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, управителі багатоквартирних будинків, житлово-будівельні (житлові) кооперативи, які здійснюють утримання відповідних будинків, особи, уповноважені співвласниками багатоквартирних будинків відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (у разі якщо співвласники самостійно здійснюють утримання багатоквартирного будинку та в цьому будинку не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, не призначено управителя, відсутній житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснює його утримання), - у разі отримання компенсації за пошкоджене спільне майно багатоквартирного будинку.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території. Така заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об`єкт нерухомого майна.

Заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається щодо кожного знищеного об`єкта нерухомого майна окремо.

За правилами ч.1 ст.6 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації включає: 1) встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна; 2) встановлення наявності/відсутності пріоритетного права на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна; 3) збирання документів та/або інформації, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації; 4) забезпечення проведення обстеження об`єкта (крім випадків його проведення до розгляду заяви); 5) прийняття рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна; 6) у разі прийняття рішення про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна шляхом видачі житлового сертифіката - виготовлення житлового сертифіката з використанням Реєстру пошкодженого та знищеного майна та направлення його заявнику.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX компенсація за знищений об`єкт нерухомого майна надається шляхом: 1) надання грошових коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок отримувача компенсації із спеціальним режимом використання для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку. Такий рахунок відкривається на ім`я отримувача компенсації. Порядок відкриття та ведення таких рахунків визначається Національним банком України; 2) фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості (у тому числі інвестування/фінансування його будівництва), земельної ділянки, на якій розташовано такий об`єкт, частки у праві власності на таке майно з використанням житлового сертифіката; 3) передачі у власність отримувачу компенсації об`єкта нерухомого майна, відновленого в рамках реалізації місцевих програм відновлення на заміну знищеного об`єкта нерухомого майна.

Натомість, згідно з ч.1 ст.10 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX компенсація за пошкоджений об`єкт нерухомого майна надається шляхом: 1) виконання робіт, пов`язаних з будівництвом, на пошкодженому об`єкті нерухомого майна з метою його відновлення (у тому числі розроблення проектної документації на будівництво, проведення її експертизи, виконання будівельних робіт) та/або придбання будівельної продукції для виконання таких робіт; 2) надання грошових коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок отримувача компенсації із спеціальним режимом використання для виконання робіт, пов`язаних з будівництвом, на пошкодженому об`єкті нерухомого майна з метою його відновлення та/або придбання будівельної продукції для виконання таких робіт; 3) надання грошових коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок отримувача компенсації за придбану ним будівельну продукцію та/або виконані ним ремонтні роботи на пошкодженому об`єкті нерухомого майна за власні кошти.

На подальший розвиток норм Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX Урядом України був прийнятий Порядок надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна (затверджений постановою КМУ від 30.05.2023р. №600).

Зі змісту наведених норм права слідує, що законодавець запровадив як механізм компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, так і механізм компенсації за пошкоджений об`єкт нерухомого майна.

У силу застереження ч.3 ст.2 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX отримувачами компенсації не можуть бути: 1) особи, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції"; 2) особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I "Злочини проти основ національної безпеки України" Особливої частини Кримінального кодексу України; 3) спадкоємці щодо пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна, які належали за життя спадкодавцям, визначеним пунктами 1 і 2 цієї частини.

Відтак, положення цієї норми права стосуються як випадку компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, так і випадку компенсації за пошкоджений об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ч.6 ст.6 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX підставами для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є: 1) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до цього Закону або не має повноважень для подання заяви; 2) виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна; 3) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна після спливу строку, визначеного частиною першою статті 4 цього Закону.

Відтак, положення цієї норми права стосуються саме випадку компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Тож, п.1 ч.6 ст.6 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX слід тлумачити у якості підстави для відмови у наданні зацікавленій особі компенсації: 1) за знищений об”єкт нерухомого майна, котрий не підлягає кваліфікації саме у якості знищеного об”єкту нерухомого майна у зв”язку із тим, що у силу дії факторів непереборного і нездоланного характеру підлягає безальтернативному та неминучому відновленню (а тому є пошкодженим об”єктом нерухомого майна); 2) за знищений об”єкт нерухомого майна, речові права власності на який не були оформлені в установленому законом порядку до моменту настання події припинення існування об”єкту нерухомого майна як речі матеріального світу.

Натомість, згідно з п.2 ч.6 ст.6 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX підставою для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є факт виявлення суб”єктом владних повноважень недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Відтак, хоча нормами Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX прямо не передбачено випадку вчинення суб”єктом владних повноважень відмови у наданні компенсації за зруйнований об”єкт нерухомого майна, речове право власності на який не було оформлено до настання події фізичного знищення такого об”єкту як реально існуючої речі матеріального світу, проте з огляду на положення ст.8 Конституції України та ст.1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року згаданий вище об”єкт не може бути кваліфікований у якості майна у розумінні ст.ст.316, 331 Цивільного кодексу України та у розумінні Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому, в окресленому випадку відмова суб”єкта владних повноважень у наданні компенсації за зруйнований об”єкт нерухомого майна може правомірно ґрунтуватись як на приписах п.1 ч.6 ст.6 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX, так і на приписах п.2 ч.6 ст.6 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що на подальший розвиток норм Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX Урядом України було прийнято постанову КМУ від 19.05.2023р. №516 "Деякі питання організації роботи комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", пунктом 1 якої було затверджено Примірне положення про комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі за текстом - Примірне положення), а п.2 установлено, що функції комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, можуть бути покладені на комісію, утворену відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 37, ст. 1981), за умови приведення положення про неї у відповідність із Примірним положенням, затвердженим згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Згідно з п.п.4 п.9 та п.5 п.9 Примірного положення Комісія має право: запитувати та отримувати документи та/або інформацію, доступ до яких забезпечений сумісністю та електронною інформаційною взаємодією в режимі реального часу програмним забезпеченням Реєстру з інформаційно-комунікаційними системами державної форми власності, що визначені Законом; витребувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності документи та/або інформацію (зокрема з метою поновлення втрачених документів, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна) у разі відсутності таких документів та/або інформації в Реєстрі.

Суд повторно наголошує, що на суспільні відносини з приводу реалізації відповідачем функцій суб"єкта владних повноважень повною мірою поширюється дія приписів ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тлумачення змісту ч.2 ст.19 Конституції України міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.12.2023р. у справі №160/7116/19, де указано, що "52. Водночас судова палата наголошує на тому, що одним із конституційних принципів, на якому повинна базуватися діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, є принцип, відповідно до якого ці органи, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

53. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом”. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

54. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.".

Також суд вважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб”єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип "найбільш сприятливого становища для особи" (favor libertatis).

Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.

Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника як приватної особи варіантом тлумачення норми національного закону України є відмова у реалізації права на отримання компенсації за зруйнований об”єкт нерухомого майна Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX не унаслідок будь-яких сумнівів суб”єктів владних повноважень, а на підставі достовірно установлених та доведених фактів неналежності Будинку до категорії знищеного об”єкту нерухомого майна; неналежності Будинку до категорії нерухомого майна, речове право власності на яке зареєстровано в установленому законом порядку станом на календарний день фізичного знищення майна від окреслених у Законі України від 23.02.2023р. №2923-IX причин; включення до заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна недостовірних даних, котрі безумовно та неспростовно виключають існування права на одержання компенсації.

Тож, саме сумніви суб”єктів владних повноважень (як Комісії, так і Адміністрації) у можливості зведення Будинку за 11 календарних днів протягом 19.07.2024р.-31.07.2024р. (а не доведений факт зведення Будинку до 13.08.2024р., експлуатації Будинку до 13.08.2024р. без реєстрації речових прав власності, реєстрації права власності на Будинок 09.08.2024р. вже після настання події фізичного знищення будинку як реально існуючої речі матеріального світу) не може бути кваліфікований судом таким, що охоплюється змістом п.2 ч.6 ст.6 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений, насамперед, на суб`єкта владних повноважень шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи, що між тим, у силу правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21 не виключає ані визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, ані використання судом стандартів доказування згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, адже реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути кваліфікована у якості доведеної виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.

Окрім того, за сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21 стандартами доказування: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У межах спірних правовідносин суб”єктами владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі відмови, оформленої рішенням комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, нерухомого майна внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 21.01.2026р. №26-з.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 24.03.2026р. по справі №640/9010/22 виходячи зі змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 24.03.2026р. по справі №640/9010/22 Верховний Суд неодноразово викладав висновки з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16.04.2020р. у справі №495/5105/17, постанова від 13.03.2020р. у справі №805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

У постанові від 30 липня 2020 року у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; на обґрунтування органом влади прийняття несприятливих актів; на визначення порядку їх оскарження, на відшкодування заподіяної шкоди.

Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.

Суд зауважує, що з наведених вище міркувань оскаржені рішення суб`єктів владних повноважень не можуть бути визнані такими, що відповідають критеріям за ч.2 ст.2 КАС України, позаяк умотивовані не достовірно установленими та доведеними фактами, а сумнівами, котрі ґрунтуються виключно на власних припущеннях.

Водночас із цим, і доводи сторони заявника про зведення Будинку протягом періоду 19.07.2024р.-31.07.2024р. також не можуть бути визнані судом доведеними, адже за Законом України від 17.02.2011р. №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" процедури подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт та повідомлення (декларації) про готовність об`єкта до експлуатації не передбачають негайного та невідкладного державного контролю (нагляду) за достовірністю відомостей та змісту цих документів, а письмові пояснення будь-яких фізичних осіб (окрім робітників – будівельників) про візуальне споглядання (спостереження) за процесом зведення цегляного Будинку об”єктивно нездатні замінити письмових доказів про використані технології будівництва та понесені фінансові витрати.

До того ж, приєднані до справи докази не містять об”єктивних даних про постійне проживання перелічених стороною позивача громадян у населеному пункті – с.Малі Проходи Харківського району Харківської області протягом періоду 19.07.2024р.-31.07.2024р., про суть застосованих технологій будівництва, про обставини здійснення заявником грошових розрахунків за будівельні роботи із значною кількістю робітників – будівельників.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктами владних повноважень не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк замість достовірного з”ясування усіх факторів, котрі мають юридичне значення для надання компенсації вартості зруйнованого об`єкту нерухомого майна у порядку Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX, суб”єкти владних повноважень вдались до обґрунтування реально вчиненого управлінського волевиявлення у формі відмови власними сумнівами у неможливості зведення будинку у с.Малі Проходи Харківського району Харківської області протягом 19.07.2024р.-31.07.2024р. виключно з причини безпекової ситуації.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб”єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки – доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову із наданням праву заявника захисту у порядку ч.2 ст.5, ч.2 ст.9 КАС України у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

У ході розгляду справи судом не виявлено ані доказів (ані ознак існування таких доказів, ані джерел здобуття таких доказів) того, що перелічені у тексті позову постанови Верховного Суду були винесені у подібних чи аналогічних спорах.

До того ж, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.12.2025р. по справі №400/2502/23 висновки постанов Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом обставин встановлених у процесі розгляду конкретної справи. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Тому суд не знаходить підстав для поширення висновків наведених у тексті позову постанов Верховного Суду на спірні правовідносини у порядку ч.5 ст.242 КАС України.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-78, 90, 211, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області від 28.01.2026р. №92.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області від 21.01.2026р. №26-з.

Зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.08.2024р. про надання ОСОБА_1 компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області (ідентифікаційний код - 44673786; місцезнаходження - пл. Перемоги, буд. 5, м. Дергачі, Харківська область, 62303) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_2 ) 2.129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Роз`яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко