Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №520/25482/24 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року, м. Харків справа № 520/25482/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України" (№54) (пров. Вишневий, буд. 16, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ 08680891) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи, в.о. начальника управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області Леонтьєва Романа Валерійовича від 01.07.2021 року № 566/20-40-13-10-21 про проведення опису майна ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)" у податкову заставу;

- визнати протиправними дії податкового керуючого Головного управління ДПС у Харківській області Власова О.Ю. щодо опису майна ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)" згідно акту опису майна від 25.01.2022 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області звільнити з-під податкової застави майно ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)", перелічене у акті опису майна у податкову заставу від 25.01.2022 року.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01.07.2021 року Головним управління ДПС у Харківській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)" та 25.01.2022 складено акт про опис майна у податкову заставу. Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не відповідають приписам ст.87, 89 Податкового кодексу України.

Позиція відповідача

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів позивача зазначав про те, що рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 01.07.2021 року № 566/20-40-13-10-21 про проведення опису майна ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)" у податкову заставу прийняте відповідно положенням чинного законодавства України. Також зазначив, що акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що позивач - Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)", зареєстрований як суб`єкт господарювання – юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.05.2000, податковий номер – 08680891. Основний вид діяльності за КВЕД: 14.12 Виробництво робочого одягу.

Як платник податків та зборів позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.

У зв`язку з несплатою ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)" податкового грошового зобов`язання, Головним управління ДПС у Харківській області прийнято рішення від 01.07.2021 №566/20-40-13-10-21, яким відповідно до статті 89 Податкового кодексу України здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)".

На підставі вказаного рішення відповідачем складено акт опису майна від 25.01.2022 року №64/20-40-13-13, в який увійшло 341 позиція на загальну суму 1811927,66 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 07.03.2024, в якому просив звільнити з під податкової застави майно ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)", перелічене в акті опису майна від 25.01.2022.

Відповідач, листом від 02.04.2024 повідомив позивача, що рішення про опис майна у податкову заставу від 01.07.2021 №566/20-40-13-10-21 прийняте податковим органом у зв`язку з несплатою ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (54)" податкового грошового зобов`язання. Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи податкових органів станом на 01.04.2024 за ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (54)" обліковувається податковий борг на загальну суму 876734,87 гривень. Підстави звільнення з-під податкової застави майна ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (54)" загальною вартістю 1811927,66 гривень, перелічене в акті опису № 64/20-40-13-13 від 25.01.2022 року відсутні.

Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним та незаконним, звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення

У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Норми права, які застосовує суд, висновки суду

Оскільки у період з 24.02.2024 по 09.03.2025, з 11.03.2025 по 16.03.2025, з 31.03.2025 по 02.04.2025, з 07.04.2025 по 18.04.2025, з 02.06.2025 по 10.06.2025, з 21.07.2025 по 25.07.2025 суддя перебувала у щорічній відпустці, з 07.10.2024 по 11.10.2024, 27.01.2025, з 10.02.2025 по 14.02.2025, 28.02.2025 суддя перебувала на навчанні, у період з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 25.02.2025 по 28.02.2025 та з 01.03.2025 по 10.03.2025, 17.03.2025 по 19.03.2025, з 07.04.2025 по 25.04.2025 суддя перебувала на лікуванні, у відпустці з 02.06.2025-10.06.2025, 03.07.2025-04.07.2025, 21.07.2025-25.07.2025, 06.08.2025-08.08.2025, 25.08.2025-27.08.2025, 15.09.2025-17.09.2025, 13.10.2025-17.10.2025, 30.10.2025-31.10.2025, 03.12.2025-05.12.2025 - розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відрядження, відпустки, навчання та лікування.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Виникнення права податкової застави регламентоване статтею 89 ПК України, відповідно до пункту 89.2 якої встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Згідно з пп. 87.3.7 п.87.3 ст.87 ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу".

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992 N 2654-XII предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.

Предметом застави не можуть бути об`єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269-VIII крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:

майно Державної кримінально-виконавчої служби України, яке безпосередньо забезпечує виконання встановлених законодавством завдань і функцій.

Частиною третьою цієї статті Закону № 2269-VIII передбачено, що у разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та органів доходів і зборів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об`єктами, що підлягають приватизації.

Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об`єктів, що підлягають приватизації.

Отже, чинне законодавство допускає можливість приватизації майна (а відтак і можливість застави) державних підприємств, у тому числі й належних до системи Державної кримінально-виконавчої служби України, у разі якщо таке майно не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань або не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується.

З матеріалів справи встановлено, що Головним управління ДПС у Харківській області прийнято рішення від 01.07.2021 №566/20-40-13-10-21, яким відповідно до статті 89 Податкового кодексу України здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)".

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 01.07.2021 №566/20-40-13-10-21 про опис майна у податкову заставу слугувала заборгованість позивача зі сплати податкового грошового зобов`язання.

Суд зауважує, що в оскарженому рішенні від 01.07.2021 №566/20-40-13-10-21 зазначено про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) позивача в цілому, без жодного застереження чи винятку.

Спеціальним законом, який визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, є Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2713-IV Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2713-IV підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

Статтею 26 Закону № 2713-IV установлено, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.

Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, навчальними закладами, закладами охорони здоров`я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна.

Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об`єктом застави.

Підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством.

Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

Також, суд враховує, що ст. 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" прямо забороняє звернення стягнення на майно відповідача, яке є підприємством Державної кримінально-виконавчої служби України.

Так, відповідно до п. 95.1. ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абз. 2, 3 п. 95.3 ст. 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Вказані приписи дають підстави для висновку про наявність у податкового органу права звертатися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Отже, вказані приписи фактично дозволяють податковим органам застосовувати інститут податкової застави на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні), з метою його подальшої реалізації для погашення податкового боргу платника податків.

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Отже, вказаною нормою встановлено, що ПК України та інші законодавчі акти можуть встановлювати обмеження щодо майна, яке є джерелом погашення податкового боргу платника податків.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об`єктом застави. Підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством. Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

Таким чином, ст. 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" прямо забороняє звернення стягнення на майно відповідача, яке є підприємством Державної кримінально-виконавчої служби України.

Разом з цим, відповідно до ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизації не підлягають майно та об`єкти Державної кримінально-виконавчої служби України, яке безпосередньо забезпечує виконання встановлених законодавством завдань і функцій.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у цьому випадку податковий орган повинен вживати заходи, передбачені ст. 96 ПК України - погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств: звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; 96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу та інше.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що при прийнятті рішення про опис майна у податкову заставу, належного Підприємству установи виконання покарань, відповідачем не враховано особливого статусу такого майна, встановленого спеціальним законом, а також встановленого законом обмеження щодо звернення стягнення на таке майно. Суд вважає, що спірне рішення не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та розсудливості, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Відтак, позов слід задовольнити.

Судові витрати

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору, який сплачений позивачем у розмірі 4844,80 грн.

У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України" (№54) (пров. Вишневий, буд. 16, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ 08680891) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи, в.о. начальника управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області Леонтьєва Романа Валерійовича від 01.07.2021 року № 566/20-40-13-10-21 про проведення опису майна ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)" у податкову заставу.

3. Визнати протиправними дії податкового керуючого Головного управління ДПС у Харківській області Власова О.Ю. щодо опису майна ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)" згідно акту опису майна від 25.01.2022 року.

4. Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області звільнити з-під податкової застави майно ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)", перелічене у акті опису майна у податкову заставу від 25.01.2022 року.

5. Стягнути на користь Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України" (№54) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 коп.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант