Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №480/6042/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року Справа № 480/6042/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2025 року, позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 25.04.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки, одноразової допомоги при звільнення за 13 календарних років, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 30.01.2020 року по 25.04.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки, одноразової допомоги при звільнення за 13 календарних років, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року - 2102 гривні 00 копійок, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року - 2270 гривень 00 копійок, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року - 2481 гривня 00 копійок, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року - 2684 гривні 00 копійок на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної ений строк, було усунуто.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відтак, у спірний період грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на відповідного року, у якому настали спірні правовідносини.

Однак, відповідач незаконно нараховував позивачу грошове забезпечення, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, з чим позивач не погодився та звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивача здійснювалась у повній відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду прийнято справу до провадження у новому складі суду та ухвалено проводити судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду відмовлено у залишенні позовної заяви без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зазначені обставини не є спірними, сторонами не заперечуються.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, нарахування та виплата грошового забезпечення позивача здійснювалась у повній відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704.

Позивач вважає, що у період проходження служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення, грошові компенсації та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, у якому настали спірні правовідносини.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Постановою №704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).

Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18.

Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Поряд з цим, Верховний Суд, у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 14 вересня 2022 року у справі №500/1886/21 вирішуючи питання застосування норм права у подібних правовідносинах зазначав, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Також варто зауважити, що згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Так, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Однак, Закони України від 14.11.2019 №294-IX (далі - Закон №294-IX) "Про Державний бюджет України на 2020 рік", від 15.12.2020 №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік” (далі - Закон №1082-IX), від 02.12.2021 №1928-ІХ "Про державний бюджет України на 2022 рік" (далі - Закон №1928-ІХ) та від 03.11.2022 №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік” (далі - Закон №2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 - набрання чинності Законами №294-IX, №1082-IX, №1928-ІХ, №2710-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Відтак суд зазначає, що грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року встановленого Законом України "Про Державний бюджет" на відповідний рік.

Такий висновок суд узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24.

Отже, з огляду на визначені у частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що положення пункту 4 постанови №704 в частині встановлення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. До спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №294-IX, №1082-IX, №1928-ІХ, №2710-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що під час проходження військової служби у спірний період позивачу було нараховано та виплачено, як основні, так і додаткові види грошового забезпечення (а.с. 12-20).

Також, суд зазначає, що з довідки про грошове забезпечення позивача за спірний період (а.с. 12, зворот. стор.-13) підтверджується, що позивачу було нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2022.

З наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.04.2023 № 88 вбачається, що позивачу призначено виплату а невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки, встановлено кількість днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019– 2023 роки, а також призначено витлату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення за кожний повний рік служби (20, зворот. стор.- 21).

Суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням зумовлює необхідність здійснення відповідного перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема компенсаційних виплат та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відтак визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання позивача у спірний період, безпосередньо вплинуло на обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, в також на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основаної відпустки за 2022-2023 та додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, за 2019-2023 роки та одноразової грошової допомоги при звільнені, у зв`язку з цим, відповідач протиправно не застосував при нарахуванні грошового забезпечення та відповідних виплат розміри, обраховані із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на відповідний календарний рік, у якому виникли спірні правовідносини. Такий підхід суперечить положенням постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Разом з тим із матеріалів справи встановлено, що позивачу не було здійснено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, а позивачем не надано доказів нарахування та виплати такої допомоги за 2023 рік, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовної вимоги в частині перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року.

Отже, у період з 30.01.2020 до 25.04.2023 позивач мав право на належне нарахування та виплату грошового забезпечення шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.

Щодо позовних вимог в частині нарахування грошового забезпечення за спірний період із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 за №44 (далі Порядок №44).

За правилами пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених положень Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за №44, дає підстави для висновку, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Разом з цим пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що виплата грошової компенсації сум податку, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців має бути здійснена одночасно з виплатою їм такого грошового забезпечення.

З урахуванням зазначеного нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, а тому позовні вимоги у відповідній частині також підлягають задоволенню.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21.

Крім того, вказана правова позиція викладена у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 по справі №480/7199/24, від 12.06.2025 по справі №480/6281/24.

Стосовно позовних вимог в частині виплати грошового забезпечення за кодом економічної класифікації видатків 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 розділу I Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.

Крім того, пунктом 1.8 зазначеної Інструкції визначено, що за правильність віднесення видатків до поточних або капітальних відповідає розпорядник (одержувач) бюджетних коштів.

Таким чином, визначення коду економічної класифікації видатків здійснюється розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів на стадії виконання судового рішення.

Відтак вимоги позивача щодо визначення коду економічної класифікації видатків є передчасними та стосуються виключно питань виконання судового рішення, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд з урахуванням ст. 9 КАС України вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту позивача та визнати протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не застосуванні у спірний період при обчисленні позивачу розміру грошового забезпечення (як основних та додаткових видів), грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та відпустки за 2022 та за 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2023 роки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 грошового забезпечення за кожен повний рік служби, визначеного шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 та зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за спірний період грошового забезпечення (як основних та додаткових видів, у тому числі премії), матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020-2022, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та відпустки за 2022 та за 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2023 роки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 грошового забезпечення за кожен повний рік служби, шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум, та виплатою одночасно компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не застосуванні з 30.01.2020 до 24.04.2023 включно при обчисленні ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення (як основних та додаткових видів), матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та відпустки за 2022 та за 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2023 роки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 грошового забезпечення за кожен повний рік служби, визначеного шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 30.01.2020 до 31.12.2020 включно грошового забезпечення (як основних та додаткових видів), матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020 рік, шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум, та виплатою одночасно компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно грошового забезпечення (як основних та додаткових видів), матеріальної допомоги для оздоровлення за 2021 рік, шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум, та виплатою одночасно компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно грошового забезпечення (як основних та додаткових видів), матеріальної допомоги для оздоровлення за 2022 рік шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум, та виплатою одночасно компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.01.2023 до 25.04.2023 включно грошового забезпечення (як основних та додаткових видів) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум, та виплатою одночасно компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та відпустки за 2022 та за 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2023 роки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 грошового забезпечення за кожен повний рік служби шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум, та виплатою одночасно компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета