Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №460/3154/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2026 р. м. Рівне№460/3154/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Греська О.Р, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), в якому позивач просив визнати протиправним надання ІНФОРМАЦІЯ_1 неповної інформації на запит ОСОБА_1 на інформацію від 23 січня 2026 року на підставі листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.02.2026 №1344/1997; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 невідкладно надати ОСОБА_1 повну інформацію на запит на інформацію від 23 січня 2026 року, а саме: надати або повідомити причину ненадання: - відеозапису з нагрудного відеореєстратора (бодікамери) поліцейських органу Національної поліції, які здійснили адміністративне затримання та примусове доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - інших аудіо-відео записів (технічного запису), що містяться у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ; - пояснення ОСОБА_1 ; - повідомлення; - інших документів, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема даних АІКС «Оберіг», що додано до протоколу №1363 про адміністративне правопорушення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання неповної інформації ОСОБА_1 на інформаційний запит від 23.01.2026. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 23.01.2026 у відповідності до вимог, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір у сумі 1064,96 грн.

На адресу Рівненського окружного адміністративного суду 21.04.2026 надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якому позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані із підготовкою справи до розгляду в розмірі 10,65 грн.

Згідно з ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, із врахуванням законодавчо наданого права суду ухвалити додаткове рішення судом та у відповідності до вимог ст.252 КАС України, суд вважає за можливе розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення та докази на її обґрунтування, суд зазначає наступне.

Особливості постановлення додаткового судового рішення врегульовано статтею 252 КАС України.

У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як вбачається зі змісту заяви представника позивача, судом не було вирішено питання про деякі судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із підготовкою до розгляду справи.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз вищезазначених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Кермачем А.І. укладено Договір про надання правової допомоги від 19.01.2026 (далі – Договір).

Відповідно до додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 19.01.2026 сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої, апеляційної, касаційно інстанцій.

Зокрема, розмір гонорару в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої інстанції складає 30000,00 грн.

Відповідно до акта виконаних робіт (надання - приймання послуг) від 20.04.2026, адвокат на виконання умов Договору надав, а Клієнт прийняв комплекс послуг з захисту, представництва, інших видів правничої допомоги в суді першої інстанції щодо надання неповної інформації на запит та зобов`язання надати повну інформацію у визначений судом строк. Загальна вартість виконаних робіт складає 30 000,00 грн., які позивач має сплатити.

З наявних документів судом встановлено, що надання правничої допомоги загалом складалося з підготовки позовної заяви.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)), значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно стягнути 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стосовно витрат, пов`язаних із підготовкою справи до розгляду, суд зазначає наступне.

Зі змісту пункту 3 заяви встановлено, що позивачем сплачено комісію банку в розмірі 10,65 грн. за оплату судового збору в розмірі 1064,96 грн. згідно платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 19.02.2026 №2.539657545.1, копію якої додано до позовної заяви.

Однак, комісійні витрати в розмірі 10,65 грн. не пов`язані з витратами, здійсненими у зв`язку із підготовкою до розгляду справи, передбаченими пунктом 5 частини 3 статті 132 КАС України.

Таким чином, в задоволенні частині вимог щодо стягування комісійних витрат, суд вважає за необхідне - відмовити.

Враховуючи викладене, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає до задоволення частково.

Керуючись статтями 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

В задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 квітня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Олег ГРЕСЬКО