Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №420/11307/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11307/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 16.04.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у обчисленні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2 481,00 грн);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2 481,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у обчисленні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2 684,00 грн);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2 684,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік у заниженому розмірі, без врахування індексації;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування грошової допомоги для оздоровлення ОСОБА_1 за 2022 рік, обчисливши її розмір з урахуванням індексації та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у нарахуванні та виплаті не в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов`язаного із захистом Батьківщини, зокрема, за період з 10.10.2024 року по 09.01.2025 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов`язаного із захистом Батьківщини, в повному обсязі, зокрема, за період з 10.10.2024 року по 09.01.2025 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 26.02.2022 року по 15.01.2025 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Як стверджує позивач, із системного аналізу довідки про розмір і складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові, одноразові додаткові види грошового забезпечення) молодшого сержанта ОСОБА_1 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 року №14/1240, доданої до відповіді військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 року №2/1239, вбачається: - при обчисленні військовою частиною НОМЕР_1 розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 26.02.2022 року по 19.05.2023 року включно, за основу взято розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що не відповідає вимогам законодавства та усталеній судовій практиці; - грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік була нарахована і виплачена ОСОБА_1 у заниженому розмірі, без врахування індексації; - при звільненні з військової служби ОСОБА_1 не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік. Окрім того, ОСОБА_1 не в повному обсязі було нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов`язаного із захистом Батьківщини, зокрема, за період з 10.10.2024 року по 09.01.2025 року включно.

Ухвалою судді від 21.04.2025 року позов залишено без руху.

Суддею роз`яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду.

За вх.№ЕС/42226/25 від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою судді від 17.06.2025 року задоволено заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду з даною позовною заявою, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

20.06.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, та наводимо заперечення щодо наведених представницею позивача обставин та правових підстав позову.

Відповідач вказує, що діючими положеннями пункту 4 Постанови №704 визначений розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні (тобто, вказаний розмір з 2018 року не змінювався), та саме з вказаного розміру були розраховані показники Закону України «Про Державний бюджет України» у період з 2018 по 2025 роки включно, що відповідає реальним фінансовим спроможностям держави.

Як зазначено у відзиві, Військовою частиною НОМЕР_1 правомірно розраховано та виплачено позивачеві одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік без урахування суми індексації, а позовні вимоги ґрунтуються на помилковому суб`єктивному уявленні щодо необхідності нарахування індексації до такого одноразового додаткового виду грошового забезпечення, як грошова допомога на оздоровлення.

Так, як стверджує відповідач, на дату звільнення ОСОБА_1 пред`явлено тільки посвідчення № НОМЕР_3 , що засвідчує його статус як особи з інвалідністю внаслідок війни, і яке видано 17.04.2024, відповідна компенсація за додаткову відпустку розрахована лише за 2024 та 2025 роки. Разом із тим, враховуючи додатково надані до заяви Представниці позивача від 10.04.2025 № 10/04-3 документи, зокрема, копію посвідчення учасника бойових дій Позивача серії НОМЕР_4 , видане 23.09.2023, Військовою частиною НОМЕР_1 позитивно розглянуто вимогу щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023 рік, про що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.04.2025 № 108 внесені зміни до пункту 3.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.01.2025 № 15, який стосувався питання виплати, зокрема, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Зазначений пункт викладено у новій редакції, яка передбачає здійснення нарахування та виплати Позивачеві компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023 рік. Таким чином, 22.05.2025 на рахунок позивача додатково перераховано 9 937, 08 грн у якості компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік. Зазначені нарахування та виплата вказаної компенсації здійснені у строки, встановлені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260. Таким чином, в зазначеній частині позовних вимог відсутній спір про право, відповідно, вони не підлягають судовому захисту.

Крім того у відзиві вказано, що загальна нарахована і виплачена на користь Позивача сума згідно даного наказу становить 196 682,26 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з платіжної відомості від 28.03.2025; також факт отримання вказаних коштів визнається Представницею позивача у позовній заяві.

26.06.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив, зокрема, вказано, що дійсно, 22.05.2025 року на розрахунковий рахунок Позивача було зараховано грошові кошти у розмірі 9 937, 08 грн. Тому, проаналізувавши додані до відзиву документи та отримавши фактичне зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, позивач погоджується з доводами щодо факту здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік.

Крім того у відповіді на відзив зазначено, що ппроаналізувавши додані до відзиву документи, позивач погоджується з доводами щодо факту здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов`язаного із захистом Батьківщини, зокрема, за період з 10.10.2024 року по 09.01.2025 року включно.

27.06.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшли заперечення.

08.08.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 420/11307/25 до встановлення правонаступника.

18.08.2025 року від представника позивача до суду надійшли заперечення, в яких представник ОСОБА_1 просить суд відмовити Військовій частині НОМЕР_1 в задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи № 420/11307/25.

18.08.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про заміну відповідача у справі №420/11307/25, а саме: Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) її правонаступником - військовою частиною НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ).

Ухвалою суду від 20.10.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Військової частини про зупинення провадження у справі № 420/11307/25 до встановлення правонаступника військової частини НОМЕР_1 , частково задоволено заяву представника позивача, залучено до участі у справі №420/11307/25 в якості другого відповідача – Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ), розгляд справи № 420/11307/25 розпочато спочатку.

23.10.2025 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що детально вивчивши зміст позовних вимог та правову позицію позивача, військової частини НОМЕР_1 , відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими,

Як стверджує відповідач, в період з 26.02.2022 по 30.06.2022 військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 обидві перебували на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 01.07.2022 їх зараховано на фінансове забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 з одночасним зняттям з такого забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як наслідок, військову частину НОМЕР_1 було зараховано на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 починаючи з 01.07.2022. Тобто, військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 лише в період з 01.07.2022 по 31.07.2025 включно, що темпорально виключає можливість військової частини НОМЕР_2 нести відповідальність за дії в інші періоди, протягом яких нарахування та виплата грошового забезпечення позивача здійснювалась ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме - в частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 26.02.2022 по 30.06.2022 включно.

У відзиві вказано, що військова частина НОМЕР_2 у зв`язку з наявністю спільного фінансового господарства лише провадила виплати (перераховувала кошти) військовослужбовцям на підставі документів, сформованих підпорядкованими військовими частинами, а ненарахування спірних виплат, зазначених у позовній заяві, здійснювалося саме військовою частиною НОМЕР_1

Також, у відзиві зазначено, що як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, щодо військової частини НОМЕР_1 проведено штатно-організаційні зміни, що пов`язані з переходом батальйонів на лінійну структуру; особовий склад розформованих військових частин вибув до нових місць служби; озброєння, військову техніку, матеріальні засоби та майно передано за підпорядкованістю. Як суб`єкти владних повноважень, окремі батальйони територіальної оборони Збройних Сил України, зокрема військова частина НОМЕР_1 , перебувають у стані ліквідації. Разом із тим, в жодному із вказаних документів (у т.ч. у наявному у розпорядженні Суду витягу з директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-22/ДСК) не зазначено щодо правонаступництва прав та обов`язків ліквідованих військових частин, у тому числі військової частини НОМЕР_1 .

З урахуванням наведеного відповідач констатує, що: 1) питання правонаступництва прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 вищим командуванням наразі не вирішено; 2) правонаступництво не виникає автоматично, саме по собі, лише внаслідок часткової передачі до складу військової частини НОМЕР_2 особового складу розформованих військових частин, озброєння, військової техніки, матеріальних засобів, архівних документів, тощо.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

28.10.2025 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшли заперечення.

28.10.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив військової частини НОМЕР_2 .

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивами на позов, відповідями на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено таке.

У період з 26.02.2022 року по 15.01.2025 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.01.2025 року № 15, молодшого сержанта ОСОБА_1 , стрільця-снайпера - розвідника 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я (за наявності інвалідності) та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 15.01.2025 року.

Згідно вказаного наказу позивачу визначено виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки з 03.2022 року по 12.2025 року, а саме 111 (сто одинадцять) діб.

Судом встановлено, що при розрахунку грошового забезпечення застосовувався прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 року у розмірі 1762 грн.

У спірний період у складі грошового забезпечення позивачу нараховувались та виплачувались: посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням позивача, надбавка за вислугу років та надбавка за особливості проходження служби, щомісячна премія, індексація (до 31.12.2022 року), грошова допомога на оздоровлення.

Як стверджує позивач грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік йому виплачено у заниженому розмірі, без врахування індексації.

Вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у обчисленні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн); протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у обчисленні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн); протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік у заниженому розмірі, без врахування індексації; протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік; протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у нарахуванні та виплаті не в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов`язаного із захистом Батьківщини, зокрема, за період з 10.10.2024 року по 09.01.2025 року включно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За приписами пункту 2 вказаної постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатком 1 до зазначеної постанови визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу установлюються за 1-12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів (примітка 2 до Додатку 1 вказаної постанови).

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови № 704).

Разом з тим, відповідно до пункту 1 глави 2 розділу II «Порядок, умови та розміри виплати основних видів грошового забезпечення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 розміри посадових окладів осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 1 до постанови № 704.

Розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (пункт 1 глави 1 розділу II Інструкції).

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.

Отже, зміни до пункту 4 Постанови № 704, які були внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.

Таким чином, до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) необхідно застосовувати положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21 (адміністративне провадження № К/990/17043/22).

Разом з тим, в контексті змісту вказаного пункту 4 Постанови № 704, суд зауважує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розв`язання правової колізії між нормами пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99р. № 8-рп/99у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відповідно до підпунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (N 25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (N 23759/03 та N 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Серков проти України» (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМ України № 704, суд не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3, згідно яких: «За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.».

З огляду на викладене, суд вважає, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 11 лютого 2021 року у справах № 200/3774/20-а, № 200/3747/20-а, № 240/11952/19, та від 18 лютого 2021 у справі № 200/3775/20-а.

Отже, з 29.01.2020 року, а саме, з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18, виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 04.01.2023 у справі № 640/17686/21.

Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 11 вересня 2022 року по справі № 500/1813/21, покликаючись на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно- правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

До того ж, Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Необхідно зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 року - 1762,00 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2270 гривень, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2684 гривні.

Таким чином, розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців в 2020, 2021, 2022, 2023 роках є більшим ніж в 2018 році. Натомість саме розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб станом на 01.01.2018 застосовувався відповідачем при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача у спірний період, що в свою чергу вплинуло на розмір додаткових видів грошового забезпечення, премії, підйомної допомоги. Тому, грошове забезпечення позивача має бути перераховане в сторону збільшення шляхом визначення посадового окладу та окладу за військове звання множенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, вимоги позивача в частині перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 265.02.2022 року по 321.12.2022 року підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, то суд зазначає.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 (далі Порядок №260).

Відповідно до п.1 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260 визначено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Таким чином, чинним законодавством чітко визначено, що розмір вказаної допомоги прямо залежить від суми отриманого грошового забезпечення особи.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов`язковою для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.

З матеріалів справи вбачається, що під час проходження позивачем військової служби, йому нараховувалась та виплачувалася в складі грошового забезпечення поточна індексація грошового забезпечення.

З огляду на те, що судом констатований факт необхідності перерахунку розміру посадового окладу позивача станом на 01.01.2022, відтак і розмір поточної індексації за цей період має бути коригований, за правилами постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 ''Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення'', з урахуванням місяця підвищення посадового окладу місяця підвищення посадового окладу січень 2022.

З огляду на зазначене, суд вважає, що січень 2022 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з лютого 2022 року.

Згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб сайті, про індекс споживчих цін:

- індекс споживчих цін у лютому 2022 склав 100,7;

- індекс споживчих цін у березні 2022 склав 101,5;

- індекс споживчих цін у квітні 2022 року склав 100,2;

- індекс споживчих цін у травні 2022 року склав 100,5;

- індекс споживчих цін у червні 2022 року склав 100,8;

Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Оскільки січень 2022 року є базовим місяцем, індекс споживчих цін у червні 2022 року склав 103,7 (1,007*1,015*1,002*1,005*1,008*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до червня 2022 року.

Тобто, з урахуванням наявності підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача, зважаючи, що базовим місяцем для виплати індексації є січень 2022 року, з лютого 2022 року до червня 2022 року підстави для виплати індексації грошового забезпечення, підстави для виплати позивачу поточної індексації – відсутні.

За вказаного правового регулювання, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині перерахунку грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації є такими, що підлягають задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , що полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік у заниженому розмірі, без врахування індексації;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошової допомоги для оздоровлення ОСОБА_1 за 2022 рік, обчисливши її розмір з урахуванням індексації з урахуванням раніше сплачених коштів та висновків суду у даній справі.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік та визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , що полягають у нарахуванні та виплаті не в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов`язаного із захистом Батьківщини, зокрема, за період з 10.10.2024 року по 09.01.2025 року включно, то суд зазначає.

Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».

Так, 22.05.2025 на рахунок позивача додатково перераховано 9 937, 08 грн у якості компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік.

З урахуванням вказаного та зважаючи на позицію позивача, що викладена у відповіді на відзив, суд вважає, що право позивача на отримання вказаної компенсації не є порушеним.

Виплата даної додаткової винагороди передбачена Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, а саме: Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Питання виплати додаткової винагороди також регламентовано абзацом 4 частини 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260: « 11. У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці».

Позивач вважає, що за спірний період з 10.10.2024 року по 09.01.2025 року, Позивач має право на отримання додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов`язаного із захистом Батьківщини у розмірі 254 838,70 грн: - з 10.10.2024 року по 09.11.2024 року (30 календарних днів) – 100 000 грн; - з 14.11.2024 року по 13.12.2024 року (30 календарних днів) – 100 000 грн; - з 24.12.2024 року по 09.01.2025 року (17 календарних днів: 8 днів у грудні 2024 року та 9 календарних днів у січні 2025 року) – 54 838,70 грн.

Судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.11.2024 № 321 Позивачеві нараховано та виплачено додаткову винагороду у розрахунку 100 000 гривень на місяць періоди: - стаціонарного лікування у період 13.02.2024 по 11.03.2024, з 15.07.2024 по 01.08.2024; - відпустки за станом здоров`я у період з 12.03.2024 по 10.04.2024, з 11.04.2024 по 09.05.2024, з 14.05.2024 по 12.06.2024, з 15.06.2024 по 12.07.2024, з 03.08.2024 по 02.09.2024, з 09.09.2024 по 08.10.2024, з 10.10.2024 по 31.10.2024;

Загальна нарахована і виплачена на користь Позивача сума згідно даного наказу становить 794 055,35 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з платіжної відомості від 20.12.2024; також факт отримання вказаних коштів визнається Представницею позивача у позовній заяві.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.02.2025 № 35 Позивачеві нараховано та виплачено додаткову винагороду у розрахунку 100 000 гривень на місяць періоди: - стаціонарного лікування та відпустки за станом здоров`я у період з 01.11.2024 по 12.11.2024, та з 16.11.2024 по 17.12.2025; - стаціонарного лікування у період з 24.12.2024 по 09.01.2025.

Загальна нарахована і виплачена на користь позивача сума згідно даного наказу становить 196 682,26 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з платіжної відомості від 28.03.2025; також факт отримання вказаних коштів визнається Представницею позивача у позовній заяві.

Ні до суду, ні відповідачу позивачем не надано жодних документів на підтвердження перебування протягом періодів з 13.11.2025 по 15.11.2025, та з 18.12.2025 по 23.12.2025 на стаціонарному лікуванні, та/або у відпустці за станом здоров`я внаслідок лікування тяжкого поранення (травми), отриманого під час захисту Батьківщини.

З урахуванням вказаного та зважаючи на позицію позивача, що викладена у відповіді на відзив, суд вважає, що право позивача на отримання вказаної додаткової винагороди не є порушеним.

Суд констатує, що Військова частина НОМЕР_2 є належним відповідачем в частині вимог позивача зобов`язального характеру з урахуванням ухвали суду від 20.10.2025 року.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у обчисленні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у обчисленні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2 684,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік у заниженому розмірі, без врахування індексації.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошової допомоги для оздоровлення ОСОБА_1 за 2022 рік, обчисливши її розмір з урахуванням індексації з урахуванням раніше сплачених коштів та висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідачі:

Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ).

Суддя О.А. Вовченко