Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №420/1207/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1207/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 26.01.2026 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Позивач надав до суду позовну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 , Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , у якому просить суд:

визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 та рішення Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно протоколу від 13.01.2026 №2 щодо ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.3 ч.1 ста. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час повторної розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.05.2025, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 по справі №420/19385/25;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким надати відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно заяви ОСОБА_1 від 01.05.2025, про що видати відповідну довідку.

Позивач зазначив, що проживає з дружиною ОСОБА_2 , у них народилися двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Разом з ними в родині проживає та утримується ним третя неповнолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка являється донькою його дружини від першого шлюбу та батько якої ухиляється від своїх батьківських обов`язків.

Факт утримання і виховання ним третьої дитини підтверджується рішенням Ізмаїльського міськрайсуду від 21.11.2024 по справі №946/6582/24, яке набрало законної сили 24.12.2024.

Позивач звертався до відповідача з січня 2025 року із заявами з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідь отримав лише звернувшись до адвоката на адвокатський запит, згідно з якою ІНФОРМАЦІЯ_10 рішення про відмову у наданні відстрочки у зв`язку з не підтвердженням батьківства військовозобов`язаного одного із дітей.

Він звернувся до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 по справі №420/19385/25 задоволено частково його позов та зобов`язано Комісію Ізмаїльського РТЦК повторно розглянути його заяву від 01.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Однак, 14.01.2026 за № 1/295 від відповідача надійшло повідомлення, що комісією на виконання рішення суду повторно розглянуто заяву про надання відстрочки, за підсумками якого відмовлено у надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки не підтверджено батьківство військовозобов`язаного на одного із дітей.

Позивач вважає, що відмова відповідача в наданні відстрочки йому як особі на утриманні якого перебуває троє неповнолітніх дітей при наявності рішення суду, яким встановлений факт утримання ним трьох неповнолітніх дітей є необґрунтованою та протиправною.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), за змістом яких відстрочка надається жінці та чоловіку, саме на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги та оскільки відповідач проігнорувавши висновки суду вказаних в рішенні, яке набрало законної сили, фактично повторно прийняв протиправне рішення, яке суперечить вимогам діючого законодавства, просить задовольнити їх шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення про його відстрочку, прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі, враховуючи внесені зміни в КАС України, а саме частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Ухвала суду від 17.02.2026 року доставлена в електронний кабінет відповідачів. Станом на 23.04.2026 року відзив на позов не надійшов, будь-яких заяв, клопотань в автоматизованій системі діловодства суду по справі не зареєстровано.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Спірні правовідносини між позивачем - фізичною особою та відповідачем – суб`єктом владних повноважень виникли та розглядаються судом під час дії в Україні воєнного стану, введеному Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Виникли спірні правовідносини з підстави наявності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації передбачені п.3 ч.1 ст.23 Закону України від 21.10.1993 року № №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-XII) та регламентовані цим Законом, а також Порядком №560.

Закон №3543-XII відповідно до його преамбули визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст.23 Закону №3543-XII.

Згідно з п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до п.1 Порядку №560 цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII.

Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Пункт 56 Порядку визначає також обов`язкові відомості, які повинна містити вказана заява. До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є громадянином України, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає з дружиною ОСОБА_2 , з якою уклав шлюб 19.06.2020. В шлюбі народилися двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Разом з ними в родині проживає та утримується позивачем третя неповнолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка являється донькою його дружини від першого шлюбу та батько якої ОСОБА_6 протягом декілька років ухиляється від своїх обов`язків утримувати доньку.

Факт утримання і виховання позивачем ОСОБА_5 підтверджується рішенням Ізмаїльського міськрайсуду від 21.11.2024 по справі №946/6582/24, яке набрало законної сили 24.12.2024

Позивач звертався до відповідача з січня 2025 року із заявами з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII.

Згідно з Додатком 5 до Порядку № 560 документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII є, зокрема, свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до ст.268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з документів, перелік яких наведений у Додатку.

Позивач надав свідоцтва про народження дітей, де він вказаний батьком, а також рішення суду, яким встановлений факт утримання і виховання позивачем ОСОБА_5 .

Проте рішенням Комісії Ізмаїльської ТЦК йому відмову у наданні відстрочки, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 по справі №420/19385/25 задоволений частково позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно заяви ОСОБА_1 від 01.05.2025 року.

Зобов`язано Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

За змістом рішення суду від 19.09.2025 по справі №420/19385/25 його висновком є те, що станом на 01.05.2025 (день подання позивачем до відповідача заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації) позивач мав трьох дітей віком до 18 років, що підтверджено наданими документами.

Суд вказав, що пунктом 3 ч.1 ст.23 Закону № 3543-ХІІ встановлено лише одне обмеження щодо отримання відстрочки військовозобов`язаним, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, а саме: наявність у військовозобов`язаного заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Крім того, суд зауважив, що в матеріалах справи наявна Довідка від 15.02.2025 року №1/1374, яка видана ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (багатодітний батько), тобто з тих самих підстав, на які позивач вказував у своїй заяві від 01.05.2025 року.

Незважаючи на вказані висновки суду, листом від 14.01.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача, що протоколом від 13.01.2026 року №2 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки не підтверджено батьківство військовозобов`язаного одного із дітей, відповідно Додатку 5 ПКМУ №560 від 16.05.2024р.

Суд вважає, що відповідач – комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 при розгляді повторно заяви позивача на виконання рішення суду не врахувала правової оцінки, наданої судом рішенні, та відмовила у наданні відстрочки з тих же підстав, які судом визнані неправомірними.

Посилання відповідача на те, що не підтверджено батьківство військовозобов`язаного одного із дітей, відповідно Додатку 5 ПКМУ №560 від 16.05.2024р. є неспроможним та неправомірним, оскільки згідно з п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, тобто не лише не батьки. Основним критерієм є знаходження на утриманні. Відповідно в додатку 5 Порядку №560 чітко зазначено, що документами, які підтверджують право на відстрочку за вказаною підставою є свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності). Таки документи були надані позивачем.

Крім того, державою в особі Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради визнано, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 є багатодітною сім`єю, видавши їм відповідне посвідчення НОМЕР_1 , в якому зазначені діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що відповідачем не дотримано вказаних вимог та рішення прийнято необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не добросовісно; не розсудливо; не пропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу по мобілізації є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким надати відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно заяви ОСОБА_1 від 01.05.2025, про що видати відповідну довідку, суд вважає, що вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Дискреція Комісії у даній справі обмежена двома видами рішення надання відстрочки або відмовити у наданні відстрочки.

Враховуючи дискреційні повноваження Комісії Ізмаїльського РТЦК рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 по справі №420/19385/25 було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Судом встановлено, що правова оцінка, надана судом у рішенні від 19.09.2025 по справі №420/19385/25 при повторному розгляді справи не врахована, а рішення про відмову у наданні відстрочки прийнято з тих же підстав, які судом були визнані неправомірними.

Отже суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо зобов`язання Комісії Ізмаїльського РТЦК прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1331,20рн, проте сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1064,96 грн, оскільки позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» та за ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 1064,96 грн. Надмірно сплачений судовий збір за ст.7 Закону України «Про судовий збір» повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних в суді можливостей.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997 року №4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох норм, які по-різному регулюють спірне питання повинні застосовуватися положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що ч.9 ст.18 КАС України, якою визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), прийнята пізніше ніж абз.1 ч.10 ст.243 КАС України, суд застосовує норму, яка прийнята пізніше.

Оскільки ухвалою суду при відкритті провадженні вирішено здійснити розгляд справи та її формування та зберігання в електронній формі суд викладає рішення в електронній формі.

Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 8, 12, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленому протоколом від 13.01.2026 №2 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», прийнятого за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.05.2025, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 по справі №420/19385/25.

Зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким надати відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно із заявою ОСОБА_1 від 01.05.2025 та видати відповідну довідку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва