Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №360/414/26 — Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/414/26

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Протаса Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Протаса Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо автоматичного зарахування ОСОБА_1 на військовий облік та внесення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як військовозобов`язаного;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести відомості щодо ОСОБА_1 у відповідність до вимог законодавства, відновивши його статус особи, виключеної з військового обліку на підставі частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виключення).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є уродженцем м. Лисичанськ Луганської області та до повномасштабного вторгнення ворога на територію нашої держави був зареєстрований у м. Лисичанськ, де за місцем реєстрації перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

08.08.2013 вироком Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 був засуджений за особливо тяжкий злочин, у зв`язку з чим виключений з військового обліку на підставі пункту 7 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на момент такого виключення.

Проте, із застосунку «Резерв+» позивачу стало відомо, що він перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вказане було підставою для звернення до відповідного ТЦК та СП із заявою про надання інформації щодо правомірності внесення відомостей про ОСОБА_1 та про скасування відповідного рішення про постановку на військовий облік, відновивши його попередній статус, як особи, виключеної з військового обліку, тим самим внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірні відомості про нього.

Із наданої відповідачем відповіді, що надійшла на електронну адресу в лютому 2026 року, стало відомо, що позивач рішенням Міністерства оборони України на підставі Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932, автоматично зарахований на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Окрім цього, відповідач посилався на абз. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до якого військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані та враховуючи, що ОСОБА_1 не взятий на військовий облік за місцем свого проживання, що унеможливлює проведення мобілізаційних заходів щодо нього, стосовно позивача було внесено відомості про порушення ним військового обліку, що стало підставою для звернення до Національної поліції щодо доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП.

Позивач вважає, що взяття його на військовий облік після виключення з такого обліку на підставі пункту 7 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», є безпідставним та таким, що суперечить вимогам законодавства.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 06.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також у цій ухвалі запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також витребувано у відповідача та ІНФОРМАЦІЯ_7 докази, необхідні для з`ясування всіх обставин справи.

20.03.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшла заява, в якій повідомлено, що з метою повного охоплення військовим обліком громадян України в рамках реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932, ОСОБА_1 шляхом автоматичної верифікації автоматично було зараховано на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Будь-які первинні облікові документи на ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 не надходили.

Також повідомлено, що раніше ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З липня 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_9 реорганізовано у другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Документація військово-лікарської комісії (Книга протоколів засідань військово-лікарської комісії, довідки ВЛК), яка діяла до 24.02.2022 при ІНФОРМАЦІЯ_10 (МВК) Луганської області, а також облікова картка ОСОБА_1 на зберіганні в ІНФОРМАЦІЯ_11 відсутні у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України та знаходяться на тимчасово окупованій території Луганської області.

Отже, на теперішній час у ІНФОРМАЦІЯ_12 відсутня на зберіганні облікова документація/відомості стосовно ОСОБА_1 за обставинами його виключення з військового обліку.

Ухвалою суду від 15.04.2026 повторно витребувано у відповідача докази у справі.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.07.2024 № 3248-5003369733.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+» (електронного військово-облікового документа позивача) від 12.01.2026 та розширеними даними зі згаданого реєстру від 09.03.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , категорія обліку - військовозобов`язаний, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата взяття на облік вказана 16.03.2009, з 26.12.2025 перебуває у розшуку за порушення правил військового обліку, причина розшуку - «Не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО», адреса зареєстрованого місця проживання зазначена: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання зазначена: АДРЕСА_2 ; дата уточнення даних 20.05.2024.

Щодо паперового військово-облікового документа позивача, суд ухвалою від 06.03.2026 витребував у позивача належним чином засвідчену копію його дійсного паперового військово-облікового документа (військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, тощо).

10.03.2026 від представника позивача надійшла заява, в якій, серед іншого, зазначено, що позивач не має можливості виконати вимогу суду щодо надання належним чином засвідченої копії дійсного паперового військово-облікового документа (військового квитка, тимчасового посвідчення військовозобов`язаного тощо), оскільки відсутність у позивача такого військово-облікового документа зумовлена обставинами, що не залежать від його волі, та є наслідком вимушеного переміщення з тимчасово окупованої території України.

У свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_14 у заяві від 20.03.2026 також повідомив, що будь-які первинні облікові документи та документація військово-лікарської комісії щодо позивача, у ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та ІНФОРМАЦІЯ_12 відсутні у зв`язку із збройною агресією рф проти України та знаходяться на тимчасово окупованій території Луганської області.

Також судом встановлено, що згідно з вироком Обухівського районного суду Київської області від 08.08.2013 у справі № 1-235/11 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, п.п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 358 КК України та призначено йому покарання у вигляді одинадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, а за ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді двох років обмеження волі. Також у цьому вироку вказано звільнити ОСОБА_1 від покарання за скоєний злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Представник позивача звернувся в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 із адвокатським запитом від 14.01.2026 № 14/01-2, в якому просив, зокрема:

- надати інформацію, підтверджену належним чином засвідченими копіями документів, із зазначенням правових підстав, дати, обставин та суб`єкта прийняття рішення про повторну постановку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- у разі відсутності належних правових підстав для повторної постановки на військовий облік, вжити заходів щодо скасування відповідного рішення, відновити статус ОСОБА_1 як особи, виключеної з військового обліку, та забезпечити внесення до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних та резервістів достовірних відомостей про нього.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 16.01.2026 № ЩТ/297 повідомлено, що в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932 ОСОБА_1 автоматично, рішенням вищого штабу, взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_15 , відповідно до даних Реєстру ОСОБА_1 є військовозобов`язаним. Також у листі зазначено, що ОСОБА_1 на військовий облік за місцем проживання не взятий, відносно даного громадянина неможливо проведення мобілізаційних заходів, ухиляється від виконання військового обов`язку. З означених підстав відносно громадянина Фурмана ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ініційовано розшук, оскільки він ігнорує обов`язок стати на військовий облік за місцем фактичного проживання, чим порушує приписи абз. 6 ч. 3 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підпадає під дію ст. ст. 210, 210-1 КУпАП. В Реєстрі створено «Примітку про ПРАВОПОРУШЕННЯ» на ОСОБА_1 . Протокол про адміністративне правопорушення не складався. Національного поліцією ОСОБА_1 не доставлявся. Облікові документи ІНФОРМАЦІЯ_2 не складалися, особисто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не відвідав, можливості перевірити оригінали документів не надав. З метою вирішення питання по суті заяви, рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем фактичного проживання (реєстрації), де ініціювати виконання процедури взяття його на військовий облік.

Позивач, вважаючи протиправним зарахування його на облік військовозобов`язаних, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу 3 частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації також неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Також абзацом 5 статті 1 Закону № 3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487)

Пунктом 2 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів (пункт 20 Порядку № 1487).

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Також підпунктом 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) установлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 559) та форму військово-облікового документа.

При цьому, пунктом 2 вказаної постанови обумовлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа», а також громадянам України, звільненим з військової служби в СБУ, розвідувальних органах у відставку, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби та не досягли граничного віку перебування в запасі (у разі, коли раніше військово-обліковий документ не видавався).

Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

в електронній формі - для громадян України, які перебувають на військовому обліку (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів та громадян України, звільнених з військової служби у відставку із зазначених органів), - засобами Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (далі - Портал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

у паперовій формі - для громадян України, які перебувають на військовому обліку в СБУ, розвідувальних органах або звільнені у відставку із зазначених органів, - на бланку, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.

Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває на військовому обліку Збройних Сил або був виключений з такого обліку, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).

Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через:

Портал;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З аналізу наведеного, зокрема вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, зокрема, щодо осіб, які перебувають у нього на військовому обліку.

Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Положеннями частини 3 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Суд зазначає, що підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього, визначені в статті 37 Закону № 2232-ХІІ.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України, зокрема: які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Згідно з пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону 2232-XII в редакції, що була чинною до 17.05.2024 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягали громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ), внесені зміни до Закону 2232-XII, де частину 6 статті 37 викладено в новій редакції, зокрема, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Отже, з 18.05.2024 частина 6 статті 37 Закону 2232-XII не містить такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Як встановлено судом, вироком Обухівського районного суду Київської області від 08.08.2013 у справі № 1-235/11 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, п.п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 358 КК України та призначено йому покарання у вигляді одинадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, а за ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді двох років обмеження волі. Також у цьому вироку вказано звільнити ОСОБА_1 від покарання за скоєний злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відтак, з урахуванням положень статті 12 Кримінального кодексу України у редакції, яка діяла на час ухвалення вироку, позивача було засуджено до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви (частина 2 статті 79 КАС України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку із засудженням у 2013 році до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину, він був виключений з військового обліку.

Так, суд зауважує, що факт засудження особи до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин згідно з нормами законодавства, що діяло на момент ухвалення вироку щодо позивача, був підставою для виключення з військового обліку.

Водночас, таке виключення є процедурною дією, яка має бути оформлена у встановленому законодавством порядку та зафіксована у відповідній військово-обліковій документації, а також у військово-обліковому документі військовозобов`язаного.

Однак, до матеріалів справи не надано жодних доказів, з яких можливо було б встановити належним чином оформлений факт виключення позивача з військового обліку.

Суд наголошує, що самі лише посилання позивача на те, що він був виключений з військового обліку у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення відповідного злочину, без надання доказів фактичного вчинення такої дії компетентним органом у встановленому законодавством порядку, не є достатнім підтвердженням дійсності таких обставин.

Суд зі свого боку вжив усіх залежних від себе заходів для встановлення наведених обставин, а саме витребував у позивача, зокрема, належним чином засвідчену копію його дійсного паперового військово-облікового документу, оскільки на час засудження позивача до позбавлення волі, законодавство визначало оформлення військово-облікових документів виключно в паперовій формі, а також витребував у відповідача та у ІНФОРМАЦІЯ_16 належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 , усі наявні письмові та/або електронні відомості (документи, рішення військово-лікарської комісії, тощо) щодо ОСОБА_1 , в тому числі, які містять інформацію щодо виключення його з військового обліку.

Представник позивача повідомив, що позивач не має можливості виконати вимогу суду щодо надання належним чином засвідченої копії дійсного паперового військово-облікового документа, оскільки відсутність у позивача такого військово-облікового документа є наслідком вимушеного переміщення з тимчасово окупованої території України.

У свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_14 також повідомив, що будь-які первинні облікові документи та документація військово-лікарської комісії щодо позивача, у ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та ІНФОРМАЦІЯ_12 відсутні у зв`язку із збройною агресією рф проти України та знаходяться на тимчасово окупованій території Луганської області.

Відтак, як вже мовилось будь-які докази на підтвердження належним чином оформленого факту виключення позивача з військового обліку у зв`язку з його засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину, в матеріалах справи відсутні.

Натомість, згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа позивача від 12.01.2026 та розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку, а датою взяття на такий облік зазначено 16.03.2009. Будь-які відомості про виключення позивача з військового обліку у 2013 році або в інші періоди в електронній базі відсутні.

Окрім того, як вже мовилось, з 18.05.2024 та, в тому числі, й станом на дату звернення представника позивача із адвокатським запитом від 14.01.2026 № 14/01-2, в якому він просив, серед іншого, внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, частина 6 статті 37 Закону 2232-XII не містила такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суд також зазначає, що згідно з частиною 5 статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, пунктом 4 якого встановлено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема, особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Суд вважає, що аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Враховуючи, що станом, як на дату звернення представника позивача із згаданим адвокатським запитом, так і на дату розгляду справи в суді, Законом 2232-XII не передбачено можливості виключення з військового обліку з підстав того, що особа була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, доводи позивача щодо наявності у відповідача обов`язку виключити позивача з військового обліку, суд вважає безпідставними.

Також суд зауважує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як вже вказано вище, Законом № 3633-ІХ внесені зміни до Закону № 2232-XII, яким з 18.05.2024 частину 6 статті 37 викладено в новій редакції, а тому суд вважає, що відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII, норма якої втратила чинність.

Схожі висновки викладено в постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі № 200/5540/25, від 12.03.2026 у справі № 360/2155/25 у подібних правовідносинах та за схожих обставин попереднього засудження військовозобов`язаного.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17 щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України, зазначив таке: «У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.».

Застосовуючи наведену позицію Верховного Суду, слід зауважити, що у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII в частині виключення з норм законодавства такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, з часу набрання чинності таких змін до вказаного Закону, він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх відповідних осіб, що були засудженні до позбавлення волі, зокрема, за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину та, в тому числі, на таких, які раніше були виключені з військового обліку за наведених підстав.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, а також які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

До того ж, у Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Тобто, якщо публічно-правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого (нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

При цьому слід зазначити, що публічно-правові відносини з громадянами України щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, а також виконання військового обов`язку, станом на момент внесення вищезгаданих змін до Закону № 2232-XII, не припинялись.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин суд дійшов висновку про необхідність керуватись приписами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на час звернення представника позивача до відповідача із заявою (адвокатським запитом) про виключення позивача з військового обліку.

За таких обставин, в межах спірних правовідносин, суд не вбачає вчинення відповідачем протиправних дій, щодо яких заявлені позовні вимоги.

Інші наведені позивачем доводи не спростовують встановлених судом обставин та наведених висновків, тому не впливають на висновки суду за наслідками розгляду цієї справи.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірності дій відповідача.

Як вже мовилось, відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Протаса Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 24.04.2026.

Суддя О.М. Качанок