Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №340/912/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/912/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2) про визнання протиправними і скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 , як обвинуваченого у кримінальних провадженнях за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 та частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України, на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №253 від 28.01.2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є обвинуваченим у двох кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 та ч.4 ст.187 КК України, розгляд яких на момент його мобілізації не завершено, вироки не ухвалені. Відповідно до вимог чинного законодавства такі особи не підлягають призову під час мобілізації. Незважаючи на це, ІНФОРМАЦІЯ_2 28.01.2026 видано наказ № 253 про призов, яким позивача направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не було перевірено належним чином його правовий статус, що призвело до протиправного призову, а відтак наказ № 253 від 28.01.2026 підлягає скасуванню, а він – виключенню зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Представник відповідача-1 подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що позивач перебував на військовому обліку, за висновком ВЛК від 28.01.2026 визнаний придатним до служби та не мав відстрочки або бронювання. Також зазначено, що одне із кримінальних проваджень завершився ухваленням виправдувального вироку, а позивач не довів свого статусу обвинуваченого на момент призову, не повідомляв про такі обставини та не заперечував проти мобілізації. Крім того, наказ про призов є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію (а.с.86-90).

У відповідь на відзив представник позивача послався на те, що вирок, на який послався представник відповідача-1, скасований ухвалою апеляційного суду, а кримінальне провадження призначене до нового розгляду, отже статус обвинуваченого зберігається. Також зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснив перевірки відомостей про кримінальні провадження, а наказ про призов не вичерпав свою дію, оскільки породжує триваючі правові наслідки (а.с.103-105).

Заперечення на відповідь на відзив представник відповідача-1 суду не подав.

Відзив на позовну заяву також подав представник відповідача-2, у якому зазначив, що позивач проходить військову службу та зарахований до списків особового складу, а правові підстави для його звільнення зі служби, передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відсутні. Також наголошено на відсутності у військової частини повноважень щодо звільнення позивача з військової служби у спосіб, запропонований позивачем (а.с.96-97).

У відповідь на відзив відповідача-2 представник позивача вказав, що зарахування позивача до списків особового складу частини є наслідком реалізації протиправного наказу про мобілізацію, у зв`язку з чим для повного та ефективного відновлення порушених прав належним способом захисту буде покладення на військову частину обов`язку виключити позивача зі списків особового складу (а.с.109-110).

Заперечення на відповідь на відзив представник відповідача-2 суду також не подав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 1208120110000180 від 02.05.2018 за частиною 3 статті 187 КК України, що підтверджується обвинувальним актом від 07.07.2023 та ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06.10.2023 у справі № 383/1139/23 (провадження № 1-кп/383/227/23) про призначення справи до розгляду (а.с.20-22, 23-24).

Також встановлено, що позивач є обвинуваченим і у кримінальному провадженні № 12017120110000044 від 02.02.2017 за частиною 4 статті 187 КК України та іншими статтями ККУ, що підтверджується обвинувальним актом та ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.12.2025 у справі № 404/5293/25 (провадження № 1-кп/389/184/25) про призначення справи до розгляду (а.с.24зв.-52, 52зв.).

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.01.2026 № 253 позивача було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено до військової частини НОМЕР_1 (а.с.53).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2026 №32 позивача 30.01.2026 зараховано до списків особового складу та всі види забезпечення як такого, що з 30.01.2026 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а.с.100).

При цьому, як на момент призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, так і на час розгляду даної справи, кримінальні провадження, у яких позивач має статус обвинуваченого, не завершені, а остаточні судові рішення (вироки), які набрали законної сили, у вказаних провадженнях відсутні.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон № 2232-ХІІ у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону №2232-ХІІ).

У відповідності до частини третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Абзацом 3 частини восьмої статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ)

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 року №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі – Закон № 3543-XII також у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій;

система військового обліку - сукупність систем військового обліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, які структурно складаються із керівників як організаторів ведення військового обліку, служб персоналу (посадових осіб), які безпосередньо ведуть військовий облік, об`єктів військового обліку - призовників, військовозобов`язаних, резервістів та засобів автоматизації процесів ведення військового обліку з використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" містить вичерпний перелік категорій військовозобов`язаних та інших осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а також визначає умови надання відстрочки від призову та порядок її оформлення.

Пунктом 24 частини першої статті 23 Закону №3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Отже, формулювання "інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках" свідчить про те, що перелік осіб, які не підлягають такому призову, не є вичерпним та може бути доповнений іншими нормами законодавства, які прямо встановлюють відповідні обмеження чи винятки.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" Кабінетом Міністрів України постановою від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок № 560 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку № 560 визначено, що він визначає:

механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, “Про військовий обов`язок і військову службу” та цим Порядком.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”. Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин;

підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з`явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання;

підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, абзацом 7 пункту 4 Порядку № 560 визначено, що на військову службу під час мобілізації можуть бути призвані підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, крім осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, зокрема передбачених статтею 187 КК України.

Судом встановлено, що позивач перебуває у статусі обвинуваченого у кримінальних провадженнях № 1208120110000180 від 02.05.2018 та № 12017120110000044 від 02.02.2017, що підтверджується обвинувальними актами та ухвалами судів про призначення справ до судового розгляду (ухвал Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06.10.2023 та від 11.11.2025 у справі № 383/1139/23, а також Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.12.2025 у справі № 404/5293/25).

Крім того, встановлено, що кримінальні провадження станом як на момент призову позивача, так і на час розгляду справи по суті не завершені, остаточні судові рішення у вигляді вироків, які набрали законної сили, відсутні.

З урахуванням того, що позивач обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 187 КК України, яка прямо віднесена до виключень, визначених абзацом 7 пункту 4 Порядку № 560, суд дійшов висновку, що правові підстави для його призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, були відсутні, а тому відповідні дії є протиправними.

Відтак, спірний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.01.2026 № 253 в частині призову позивача є таким, що не відповідає вимогам Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Порядку № 560, а тому підлягає скасуванню як протиправний.

Щодо вимоги про зобов`язати виключити позивача зі списків особового складу частини, суд зазначає таке.

Згідно до пункту 4 частини першої та абзацу 1 частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби для громадян, призваних під час мобілізації на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Отже, юридичне значення для припинення правовідносин проходження військової служби має саме виключення особи зі списків особового складу військової частини, а не лише факт формального зарахування до них.

Суд враховує, що зарахування особи до списків особового складу військової частини здійснюється у межах реалізації рішення про призов на військову службу та направлення до військової частини, а тому має похідний характер від первинного адміністративного акта уповноваженого органу щодо призову.

Разом з тим, з аналізу положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу вбачається, що перебування особи у списках особового складу військової частини є юридичним наслідком виникнення правовідносин проходження військової служби і триває до їх припинення у встановленому законом порядку шляхом виключення зі списків особового складу.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, здійснюється виключно на підставах, визначених законом.

Суд виходить з того, що у разі встановлення протиправності рішення про призов на військову службу та направлення особи до військової частини, подальше перебування такої особи у списках особового складу частини не ґрунтується на належній правовій підставі, оскільки первинний юридичний факт, який зумовив виникнення правовідносин проходження військової служби, є незаконним.

За таких обставин ефективний спосіб захисту порушених прав особи має полягати у припиненні фактичного існування правовідносин проходження військової служби шляхом виключення її зі списків особового складу військової частини.

Такий спосіб захисту відповідає частині 4 статті 245 КАС України, згідно до якої суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Стосовно посилання відповідача-1 на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 (провадження №К990/25899/24), то зазначена постанова Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковою, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК.

Водночас, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 6 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Суд зазначає, що звільнення з військової служби позивача як військовослужбовця, яке відповідно до вимог чинного законодавства повинне проводитися відповідним командиром чи посадовою особою, яка відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняна до нього.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на встановлену протиправність наказу про призов позивача на військову службу, похідний характер його зарахування до списків особового складу військової частини та необхідність ефективного відновлення порушених прав, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини як наслідок скасування незаконного призову.

При цьому також враховано, що можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини, було підтверджено Верховним Судом у справі № 520/7954/22.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплачено судовий збір (саме за подання позовної заяви) в сумі 2129,92 грн (а.с.64).

Оскільки передумовою виникнення цього спору стали протиправні дії та рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку про стягнення судових витрат позивача зі сплати судового збору в сумі 2129,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань саме вказаного суб`єкта владних повноважень.

Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає про таке.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено у ст. 382 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частинами 5, 6 ст. 382 КАС України передбачено, що за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

Правові норми, закріплені у ст.382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пп.1, 4-1 ч. 6 ст. 246 КАС України, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується: про порядок і строк виконання рішення; здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень – відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту – встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, позивачем не доведено необхідності встановлення судового контролю під час ухвалення даного рішення, відповідних доказів до матеріалів справи не надано.

Оскільки, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду, а позивачем не доведено, що відповідачем-2 рішення суду не буде виконано, суд вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 , як обвинуваченого у кримінальних провадженнях за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 та частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України, на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №253 від 28.01.2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 2129,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН