Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №140/4063/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4063/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ України у Волинській області, позивач) звернулось в суд із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Відділ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі – третя особа, ОСОБА_1 ) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олега Новосада від 19.03.2026 у виконавчому провадженні №78510129 про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою на ГУ ПФУ у Волинській області накладено штраф в розмірі 5 100,00 грн за невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №140/8166/24.

Позивач не погоджується із вказаною постановою та зазначає, що рішення суду після набрання ним законної сили (29 січня 2025 року) було виконано в добровільному порядку, а саме: ОСОБА_2 з 26.01.2024 було проведено нарахування основного розміру пенсії у розмірі шести пенсій за віком. Сума заборгованості на виконання рішення суду за період з 26.01.2024 по 31.03.2025 складає 100 728,64 грн. та внесена до Реєстру судових рішень для її погашення, про що відповідача повідомлено листом №0300-0307-5/48044 від 25.07.2025.

Зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення. Тобто, на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу, рішення, з приводу якого здійснюються заходи щодо його виконання, має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду: відповідальність боржника настає за фактичне невиконання рішення суду без поважних причин. У даному випадку факти та обставини, які б вказували на те, що рішення суду виконане не правильно, відсутні.

Крім того зауважує, що у січні 2026 ОСОБА_1 зверталась до Волинського окружного адміністративного суду, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 140/7863/24.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 заяву ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Відтак вважає, що державним виконавцем всупереч вимогам закону не проведено перевірки виконання рішення суду, не надано належної оцінки інформації про його виконання боржником, відтак, були відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення штрафу.

З огляду на вище наведене, просить скасувати постанову відповідача про накладення на ГУ ПФУ у Волинській області штрафу від 19.03.2026 у виконавчому провадженні №78510129.

Ухвалою суду від 08.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, та ухвалено розгляд справи проводити за правилами розділу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України, без повідомлення учасників справи, у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 08.04.2026 у зареєстрований через підсистему «Електронний суд» кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, проте правом подачі відзиву, у становлений ухвалою строк, не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №140/7863/24 позов ОСОБА_1 задоволено, а саме вирішено.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 26 січня 2024 року перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Рішення суду набрало законної сили 29.01.2025.

Як слідує з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» 12.03.2025 Волинський окружний адміністративний суд для примусового виконання зазначеного рішення суду у його зобов`язальній частині видав, зокрема виконавчий лист №1794/2025.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 03.07.2025 відкрито виконавче провадження №78510129 з виконання виконавчого листа №1794/2025, виданого 12.03.2025 Волинським окружним адміністративним судом на зобов`язальну частину рішення.

Листом від 25.07.2025 №0300-0307-5/48044 ГУ ПФУ у Волинській області проінформувало державного виконавця про те, що на виконання рішення суду у справі №140/7863/24 в добровільному порядку, а саме: ОСОБА_2 з 26.01.2024 було проведено нарахування основного розміру пенсії у розмірі шести пенсій за віком. Сума заборгованості на виконання рішення суду за період з 26.01.2024 по 31.03.2025 складає 100 728,64 грн. та внесена до Реєстру судових рішень для її погашення.

Постановою державного виконавця Відділу ПВР Новосада О.Ю. від 19.03.2026 ВП № 78510129 за невиконання судового рішення без поважних причин, на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII на боржника ГУ ПФУ у Волинській області накладено штраф в розмірі 5100,00 грн, а саме згідно заяви стягувача боржник не виконує покладені судом на нього зобов`язання та нараховує розрахунок пенсії станом на 01.01.2025, а не на 01.01.2026.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд також наголошує, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов`язковості виконання рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За вимогами частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами пункту 1 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу наведених норм слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, тобто коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

За обставин цієї справи виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 10.10.2025 у справі №140/7863/24 відкрито 03.07.2025.

Зокрема, вказаним рішенням суду було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 26 січня 2024 року перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Тобто, вказане судове рішення вимагало від боржника вчинення ряду дій, а саме: нарахування та виплату пенсії з певного періоду у певному розмірі.

Із долучених до справи документів (листа боржника від 25.07.2025 №0300-0307-5/48044, рішення про перерахунок пенсії, вбачається, що дійсно ГУ ПФУ у Волинській області на виконання рішення суду у справі №140/7863/24, було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 26.01.2024. Сума заборгованості за період з 26.01.2024 по 31.03.2025 (становила 100728,64) внесена до “Реєстр судових рішень” Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС ПФУ) для її погашення.

На думку суду вказане свідчить про часткове виконання судового рішення.

Зокрема, рішення суду вимагало від боржника перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, передбаченої статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Позивачем долучено до матеріалів справи перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання даного рішення суду, який обраховано із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність 2093 х 6 = 12 558,00 грн. Тобто відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника мінімальної пенсії у розмірі 2 093,00 грн, встановленого ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”.

Так, відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно зі ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” з 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить – 2 093,00 грн.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” установлено розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність – 2 361,00 грн.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” установлено розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність – 2 361,00 грн.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” установлено розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність – 2 595,00 грн

Отже, враховуючи визначення Законом про бюджет розміру прожиткового мінімуму у кожному році, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач має обов`язок перераховувати та виплачувати пенсію відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням таких законодавчих визначень.

Тобто при розрахунку пенсії позивача у 2024-2026 роках застосуванню підлягає як розрахункова величина прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, визначена Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”, а не Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”.

Вказане свідчить про те, що боржником всупереч судовому рішенню у справі №140/7863/24 виплата пенсії за період вказаний у ньому виплачувалась не у тому розмірі, так само виплата пенсії ОСОБА_1 продовжувалась після набрання рішенням суду законної сили з 29.01.2025, про що свідчать дані про виплати.

Органу державної виконавчої служби не надано доказів вжиття заходів зі сторони боржника для повного і своєчасного виконання рішення суду.

Долучені до справи позивачем докази не свідчать про повне фактичне виконання рішення суду, а доводи ГУ ПФУ у Волинській області не знаходять свого підтвердження.

Суд наголошує, що невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк є підставою відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII для накладення на боржника штрафу (на юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Надіслані листом ГУ ПФУ у Волинській області від 25.07.2025 №0300-0307-5/48044 документи щодо виконання рішення суду у справі №140/7863/24 не місять даних про його повне виконання позивачем, та поважних обставин, які б свідчили про неможливість його виконання.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України суд дійшов висновку про те, що постановою про накладення штрафу від 19.03.2026.2026 ВП № 78510129 боржника ГУ ПФУ у Волинській області правомірно притягнуто до відповідальності за невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №140/7863/24 без поважних причин, вказану постанову винесено за наявності фактичних та правових підстав, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про скасування такої постанови належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

Керуючись статтями 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, код ЄДРПОУ 13358826) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 45813957), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання неправомірною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський