Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №120/1600/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

Суд: Вінницький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 23 квітня 2026 р.

Справа: №120/1600/25

Суддя: Поліщук Ірина Миколаївна

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 квітня 2026 р. Справа № 120/1600/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю податкового повідомлення-рішення №0178050705 від 16.11.2023.

Ухвалою від 11.02.02.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.02.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що за відповідно до наказу №3010к від 27.10.2023 прийнято рішення про проведення фактичної перевірки магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для прийняття зазначеного наказу слугував лист ДПС України від 18.10.2023 №26202/99-00-05-04-03-07, у якому визначено необхідність здійснення податкового контролю щодо розрахункових операцій під час продажу товарів за готівкові кошти без застосування РРО. У ході проведення перевірки працівниками контролюючого органу встановлено, що суб`єктом господарювання здійснювалась реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496. За результатом проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 30.10.2023 року, відповідно до якого виявлено ряд порушень. На підставі складеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2023 №0178050705, яким застостосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 380900,00 грн., які розраховані - за товар, який не облікований у встановленому порядку.

06.03.2025 представником відповідача подано додаткові пояснення. У поданий додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що податковий борг у сумі 380900,00 грн. набув статусу узгодженого та був досліджений у межах справи №120/13369/24 за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Також представник вказав, що рішенням у вищезазначеній справі адміністративний позов задоволено та вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення податкового боргу, станом на 04.10.2024, в сумі 380900 грн.

06.03.2025 представником відповідача подано клопотання про залишення даного позову без розгляду.

17.09.2025 року представником відповідача подано додаткові пояснення у справі. До поданих додаткових пояснень представником контролюючого органу долучено докази направлення відзиву позивачу. Також представник повторно зазначив, що направлені контролюючим органом документи за зареєстрованою податковою адресою позивача, повернені на адресу контролюючого органу з відміткою про причини повернення/досилання "за закінченням терміну зберігання". Вказане, на думку відповідача, свідчить про зловживання позивачем своїм правом бути повідомленою про прийняті контролюючим органом рішення.

Ухвалами від 14.04.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та про розгляд справи в судовому засіданні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 21.04.2017 за №21790000000006160, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

На підставі п.п. 80.2.3 пункту 80.2 ст. 80 глави 8 розділу ІІ п. 69 розділу 10 "Інші перехідні положення" та керуючись ст. 20, 60, 62, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V-І, Законів України: від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 02.03.2015 №222-VІІІ "Про ліцензування видів господарської діяльності", від 21.06.2012 №5007-VІ "Про ціни і ціноутворення", Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №392-VІІ та на підставі п.п 80.2.2 п. 80.2 ст. 82 глави 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" та доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №4591/02-32-07-05 від 26.10.2023 прийнято рішення про проведення фактичної перевірки місця здійснення торгівлі - магазину "іPeople", АДРЕСА_1 з 27.10.2023 строком на 10 днів.

За результатами фактичної перевірки складено акт №18294/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 30.10.2023, в якому зафіксовано виявлені під час перевірки порушення, а саме:

- п. 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

За результатами проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , на підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.11.2023 №017805705, яким встановлено порушення п.1, 2, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР та застосовано штрафні санкції на підставі п. 54.3.3, п. 54.3 ст. 54 ПКУ і п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР у сумі 380900 грн.

Вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте контролюючим органом на підставі незаконно проведеної перевірки, а тому не погоджуючись із правомірністю вказаних дій та рішень відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці – адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки – з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки – протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме – спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки, про що також неодноразово висловився Верховний Суд у своїх постановах від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18, від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, – переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 27.10.2023 №3010к зазначено підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункти 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ та доповідної записки управління фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №4591/02-32-07-05 від 26.10.2023.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства та доповідну записку управління фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. При цьому дане управління є структурним підрозділом ГУ ДПС у Вінницькій області, підпорядкованим посадовій особі, яка видавала Наказ про проведення перевірки, відповідач жодним чином не підтвердив, що структурний підрозділ контролюючого органу є окремим державним органом або органом місцевого самоврядування.

Крім того, у доповідній записці №4591/02-32-07-05 від 26.10.2023 про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 (на яку посилається відповідач у наказі) зазначено, що вона проведена відповідно до листа ДПС України №26202/7/99-00-04-03-07 від 18.10.2023 з метою перевірки суб`єктів господарювання, що здійснюють торгівлю через мережу Інтернет та по яких встановлено порушення порядку проведення розрахункових операцій.

Враховуючи викладене, начальник управління податкового аудиту в рамках пп. 80.2.2 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України просив в.о. начальника ГУ ДПС у Вінницькій області надати дозвіл на проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 з метою контролю за дотриманням вимог порядку проведення розрахункових операцій.

У свою чергу, у листі ДПС України №26202/7/99-00-04-03-07 від 18.10.2023 вказано про необхідність здійснення податкового контролю щодо розрахункових операцій при продажу товару за готівкові кошти без застосування РРО.

Однак, слід зазначити, що наведена в листі інформація є загальною та не вказує на жодні порушення податкового законодавства, вчинені конкретно саме ФОП ОСОБА_1 .

Водночас, суд зауважує, що інформація ДПС як підстава, яка підпадає під дію підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Верховний Суд у постанові від 5 березня 2019 року по справі № 820/4893/18 зазначив, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно статті 80 ПК України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

У постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 Верховний Суд в подібних правовідносинах вказав, що у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути крім посилання на норми, що їх регулюють, посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі №820/4891/18, від 18 квітня 2022 у справі №440/6887/20, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі 120/4608/20-а.

У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому суд зазначає, що "підстава" це не нумероване позначення пункту 80.2 статті 80 ПК України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під "підставою" у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 1 липня 2019 року по справі N 140/2181/18, від 10 липня 2019 року по справі № 160/7669/18).

Суд звертає увагу, що зазначення в наказі лише підпунктів Податкового кодексу України та доповідної записки, без посилання на конкретні обставини, не є підставою для проведення фактичної перевірки.

Отже, виходячи із вищевикладеного суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтверджували, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , була інформація про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства за місцем здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 .

Зазначений висновок зроблений судом в зв"язку з тим, що у такому наказі відповідача №3010к від 27.10.2023 відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють та доповідної записки, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства та на підставі яких відомостей або документів (дата, номер) були встановлені можливі факти сумнівності у діяльності позивача.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі ГУ ДПС у Вінницькій області №3010к від 27.10.2023 будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, та суперечливість наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву підстав для такої перевірки фактичній меті її проведення, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено протиправно. Відповідно, суд погоджується з доводами позивача про те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 призводять до відсутності правових наслідків такої.

Такий правовий висновок був неодноразово підтриманий Верховним Судом за результатами розгляду спорів із подібними правовідносинами (зокрема постанови по справі № 120/5229/20-а від 12.10.2021, по справі № 120/5729/20-а від 12.10.2021 та інші). Такої ж позиції дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїх постановах від 14.09.2021 у справі № 120/215/21-а, від 12.10.2021 у справі №120/1193/21-а та інших).

У зв`язку із цим суд доходить висновку, що оспорюванне податкове повідомлення-рішення від 16.11.2023 №0178050705 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Оскільки вищенаведені мотиви безпосередньо свідчать про неправомірність прийнятого відповідачем рішення та дають самостійні підстави для його скасування, суд не вдається до перевірки інших підстав позову, в тому числі по суті зафіксованих перевіркою порушень вимог податкового законодавства. В цьому контексті суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 в справі № 826/17123/18.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 3809 ,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0178050705 від 16.11.2023.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3809 (три тисячі вісімсот дев`ять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Повний текст рішення складено 24.04.2026.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua