Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №711/1813/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

711/1813/26

2/707/1033/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

Головуючого судді – Морозова В.В.,

за участі: секретаря судового засідання – Швидкої І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» від імені якого діє відокремлений структурний підрозділ «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача директор Батурін Ю.В., в інтересах позивача – Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» від імені якого діє відокремлений структурний підрозділ «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного товариства «Черкасиобленерго», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 22800735) вартість не облікованої електричної енергії – 71 344 грн 48 коп., та судовий збір в сумі – 3 328 грн 00 коп.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що Акціонерне товариство «ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО» здійснює розподіл електричної енергії в межах закріпленої території Черкаської області, виконує функції, має права та обов`язки Оператора системи розподілу. АТ «ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО» здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої постановою НКРЕКП від 16.11.2018 року № 1447.

Основними нормативно – правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії є Закон України «Про ринок електричної енергії», Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі – ПРРЕЕ) затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, Кодекс систем розподілу (далі – КСР) затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 310, Кодекс комерційного обліку електричної енергії (далі – ККОЕЕ) затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311.

28.08.2024 року представниками оператора системи розподілу: старшим інспектором комерційної служби ОСОБА_2 , посвідчення №1038, інспектором комерційної служби ОСОБА_3 , посвідчення 0730, майстром ДЕЗО ВСП Сердюком Сергієм Степановичем посвідчення № НОМЕР_2 , було проведено обстеження стану споживання (користування) електричної енергії житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

При проведенні обстеження стану споживання електричної енергії, було виявлено порушення передбачене пп. 6 п.8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), а саме: самовільне підключення електроустановок, (струмоприймачів та електропроводки) до електричної мережі без укладення відповідного договору шляхом накиду ( підключення) електропроводів на відгалудження 0,23 кВ від опори №20а Л-1 від ТП-31. порушення схеми обліку.

Накид пролягав подовжувачем від опори № 20а подовжувачем по землі до будинку, що зафіксовано фото фіксацією.

Було складено акт про порушення № 007950 від 28.08.2024 року за участі гр. ОСОБА_1 . З актом про порушення ознайомлений, про що засвідчив особистим підписом. Надав зауваження до складеного акту про порушення, з поясненнями: «Зауважень немає. Я підключав насос, бо основна проводка не працює, підключався на час поливу теплиці в серпні 2024 року».

Відповідно 28.08.2024 проведено контрольний огляд засобів комерційного обліку, складено акт контрольного огляду № 193030, який підписав ОСОБА_1

Зразок кабелю (накид) вилучено, складено акт про пломбування речового (вилученого) доказу, підписаний ОСОБА_1 .

Враховуючи положення абзацу 5 пункту 8.2.5. ПРРЕЕ, при виявленні порушення проводилася фото фіксація.

За даною адресою між ВСП «Черкаські районні енергетичні мережі АТ «ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО», що діє на підставі Положення станом на дату складання акту про порушення, укладений договір про надання послуг електричної енергії № 193030 (71190009748) від 17.01.2011 року з. ОСОБА_4 . Статус споживача в програмному забезпеченні Пакед_побут – активний.

Паперовий екземпляр договору не зберігся.

Як виявилось під час розгляду акту на засіданні комісії з розгляду актів про порушення ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_4 помер, а відповідач деякий час проживав в будинку за даною адресою.

Акт про порушення складений за участі особи, що допустила працівників оператора системи розподілу на об`єкт (територію) споживача – ОСОБА_1 (вказана особа проживає за вказаною адресою). Акт про порушення № 007950 підписано особою, що допустила працівників оператора системи розподілу на об`єкт (територію) споживача. Надав пояснення до складеного акту.

Працівниками ВСП було вручену примірник акту про порушення № 007950 ОСОБА_1 – під підпис.

04.09.2024 року направлено повідомлення про засідання комісії з розгляду акту про порушення вих. № 685/29/2024 від 04.09.2024 року, на 03.10.2024 року.

03.10.2024 року розгляд акту про порушення, в зв`язку з необхідністю більшого часу для з`ясування обставин, перенесено на 24.10.2024 року.

24.10.2024 року розгляд акту про порушення, в зв`язку з неявкою споживачів та необхідністю більшого часу для з`ясування обставин, перенесено на 21.11.2024 року. Направлено укрпоштою протокол № 49/1, про перенесення засідання комісії з розгляду акту про порушення. Лист з направленими документами не був вручений адресатові та повернувся до ВСП за закінченням терміну зберігання.

21.11.2024 року проведено засідання комісії з розгляду актів про порушення ВСП «Черкаські енергетичні мережі» АТ «Черкасиобленерго», у відповідності до положень пункту 8.2.6. ПРРЕЕ.

На засідання з`явився ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , повідомили, що ОСОБА_4 помер, а відповідач деякий час проживав в будинку за даною адресою.

Також надав інформацію, що даний будинок був придбаний у ОСОБА_4 громадянкою ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу, витяг з Державного реєстру речових прав від 04.07.2024 року додається.

За результатами розгляду акту про порушення № 007950 від 28.08.2024 року та керуючись положеннями ПРРЕЕ, комісія прийняла рішення, оформлене протоколом № 49/2 засідання комісії з розгляду актів про порушення, а саме: акт про порушення складено правомірно, а споживача визнано причетним до порушення вказаного в акті. Вирішено провести розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії у відповідності пп. 6 п. 8.4.2,п. 8.4.6., пп. 2 п. 8.4.8. та п. 8.4.13 ПРРЕЕ за період з 28.02.2024 року по 28.08.2024 року (за пів року), виходячи з величини договірної потужності – 3 кВт та/або час використання самовільного підключення ( більш детально ці дані вказані в розрахунку). Розрахунок вартості не облікованої електричної енергії та розрахункові документи є додатками до протоколу № 0049/2.

Так як в програмному забезпеченні ПАКЕД побут за особовим рахунком № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) від 17.01.2011 року була зазначена адреса АДРЕСА_1 , було зроблено запит на Мошнівську сільську раду (Витяг з програмного забезпечення Пакед побут додається).

18.06.2025 року Мошнівська сільська рада Кумейківський старостинський округ Черкаського району Черкаської області надала інформацію про правильну назву хутора Слобода Мироновича (вх. № 1362-2025), а саме: вулиця Хутір Слобода Мироновича, с. Кумейки. Черкаського району, Черкаської області.

ОСОБА_1 , під час розгляду акту на засіданні комісії з розгляду актів про порушення повідомив, що деякий час проживав в будинку за адресою АДРЕСА_1 зі згоди ОСОБА_5

13.01.2026 року ЦНАП Черкаської міської ради на запит щодо інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовив в наданні запитуваної інформації.

На засіданні комісії ОСОБА_5 , яка була в якості супроводжуючого ОСОБА_1 , повідомила, що даний будинок був придбаний у ОСОБА_4 по договору купівлі-продажу, підстава - витяг з Державного реєстру речових прав від 04.07.2024 року, але документи на переукладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Таким чином, позивач вказує, що відповідачем було порушено вимоги нормативно – правових актів, здійснено самовільне підключення своєї електроустановки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку.

За вказаних обставин позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 19 березня 2026 року справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 23 квітня 2026 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення їй даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також зазначено строки подання такого клопотання.

Відповідача було повідомлено про вказаний позов, шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за зареєстрованим місцем його реєстрації, проте конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Факт неотримання відповідачем у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, суд вважає таким, що зумовлений не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки відповідача.

Також, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10 травня 2023 року № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а відтак, відповідно до вимог частини п`ятої статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.

За таких обставин, суд ухвалює рішення у заочному порядку відповідно до вимог статті 280 ЦПК України за наявними у справі доказами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що Акціонерне товариство «ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО» здійснює розподіл електричної енергії в межах закріпленої території Черкаської області, виконує функції, має права та обов`язки Оператора системи розподілу. АТ «ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО» здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої постановою НКРЕКП від 16.11.2018 року № 1447.

Облік споживання електричної енергії по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється за особовим рахунком № НОМЕР_4 та власником рахунку вказано ОСОБА_4 .

Із витягу з Державного реєстру речових прав № 385552306 від 04.07.2024 встановлено, що 02.07.2024 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 3964, за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, із відповіді Кумейківського старостівського округу від 18.06.2025 року встановлено, що с. Слобода Мироновича з вул. Лісною, 9, по старостинському округу немає, однак є АДРЕСА_1 .

Окрім того із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2469505 від 17.03.2026, установлено, що відповідач ОСОБА_1 із 08.10.2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

28.08.2024 року представниками оператора системи розподілу: старшим інспектором комерційної служби ОСОБА_2 , посвідчення № 1038, інспектором комерційної служби ОСОБА_3 , посвідчення № 0730, майстром ДЕЗО ВСП Сердюком С.С. посвідчення № 0552, було проведено обстеження стану споживання (користування) електричної енергії житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та виявлено порушення передбачене пп. 6 п. 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), а саме: самовільне підключення електроустановок, (струмоприймачів та електропроводки) до електричної мережі без укладення відповідного договору шляхом накиду ( підключення) електропроводів на відгалудження 0,23 кВ від опори № 20а Л-1 від ТП-31. порушення схеми обліку.

Дане порушення ПРРЕЕ зафіксовано представниками оператора системи розподілу в Акті про порушення № 007950 від 28.08.2024 року, складеному відносно ОСОБА_1 та у його присутності.

Крім того, 28.08.2024 року в присутності ОСОБА_1 було складено Акт про пломбування речового доказу.

Згідно з Протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення № 49/2 від 21.11.2024 року комісією було прийнято рішення про те, що Акт про порушення № 007950 від 28.08.2024 року складено правомірно, а споживача визнано причетною до порушення, вказаного в акті; визначено, що обсяг та вартість необлікованої електричної енергії складає 9 275 кВт/год на суму 71 344 грн 48 коп.; вказано, що нарахована сума повинна бути сплачена протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку, в разі несплати у вказаний термін, оператор системи звертається з позовом до суду про стягнення нарахованої суми та має право припинити розподіл (постачання) електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача.

Із протоколу засідання вбачається, що на засідання з`явився ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , і повідомили, що ОСОБА_4 помер, а відповідач деякий час проживав в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також надали інформацію, що даний будинок був придбаний у ОСОБА_4 громадянкою ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу.

З метою досудового врегулювання питання щодо сплати завданих збитків, 07.04.2025 та 30.12.2025 та відповідачу було направлено вимогу про відшкодування нарахування по акту, однак докази надсилання вказаних вимог надані лише за квітень 2025 року.

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України, Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 14.03.2018 №310, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 14.03.2018 № 312 (далі- ПРРЕЕ) та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» споживачами електроенергії є суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, які використовують енергію для власних потреб на підставі договорів про її продаж та купівлю.

Відповідно до статті 26 Закону споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно з ст. 56, ч. 3 ст. 58, ч. 1 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Споживач зобов`язаний:

1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів;

2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії;

3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів;

4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу;

5) надавати стороні, з якою укладено договір про постачання/купівлю-продаж електричної енергії, інформацію про максимальну дозволену потужність споживання власних об`єктів споживання за договором з оператором системи розподілу/оператором системи передачі, якщо така потужність дозволяє споживати 600 ГВт·год на рік та більше при максимальній виробничій потужності споживання (цілодобове споживання протягом року);

5-1) припинити відбір електричної енергії у разі отримання від оператора системи передачі, оператора системи розподілу, електропостачальника, постачальника "останньої надії" попередження про припинення постачання або розподілу (передачі) електричної енергії з дати, зазначеної в такому попередженні;

6) не здійснювати несанкціонований відбір електричної енергії.

Учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 7 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Враховуючи вищевказане судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є фактичним споживачем електричної енергії за місцем знаходження об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , більше того судом установлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, із позовної заяви та доданих доказів встановлено, що вказаний будинок знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_5 .

Також, судом враховано, той факт, що с. Слобода Мироновича з АДРЕСА_1 , по Кумейківському старостинському округу немає, однак є АДРЕСА_1 , а акт про порушення № 007950 від 28.08.2024 року та протокол засідання комісії з розгляду актів порушення № 49/2 від 21.11.2024 року розглянуто за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач є власником/співвласником будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, відповідальність за стан внутрішніх електричних мереж будинку несе його власник, який повинен проявляти розумну обачність і не допускати споживання електроенергії поза приладами обліку.

Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 333/115/20, провадження № 61-17281св23)

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2019 р. у справі № 486/156/17.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати укладеним договір між позивачем та відповідачем, як побутовим споживачем про постачання електричної енергії на момент обстеження стану споживання (користування) електричної енергії житлового будинку на умовах Типового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», правопорушенням на ринку електричної енергії є крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.

Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з п. 1.1.2 ПРРЕЕ необлікована електрична енергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом в електромережі, що належать іншим власникам електричних мереж, але не врахований розрахунковими засобами комерційного обліку або врахований неправильно;

Відповідно до п.п. 14 п. 5.1.1 ПРРЕЕ оператор системи розподілу має право на відшкодування збитків, які виникли через дії чи бездіяльність споживача, основного споживача, електропостачальника, власника мереж, оператора малої системи розподілу, суміжного оператора системи, постачальника послуг комерційного облік

Згідно з п.п. 5, 20 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, споживач зобов`язаний дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; не допускати безоблікового використання електричної енергії або використання електричної енергії для професійної та/або господарської діяльності на об`єктах, які розраховуються за електричну енергії за тарифом побутових споживачів, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового використання електричної енергії.

Пунктами 8.4.8, 8.4.13 ПРРЕЕ передбачено, у разі виявлення у побутового споживача порушень, зазначених у пп. 5 п. 8.4.2 цієї глави - якщо споживач здійснив самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі без порушення схеми обліку, кількість днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил, визначається виходячи з кількості робочих днів електроустановки споживача (крім випадків фіксації засобами комерційного або технічного обліку кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил), з дня останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку або технічної перевірки (якщо технічну перевірку було проведено після останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку), або відключення електроустановки споживача (якщо контрольний огляд засобу комерційного обліку та/або технічна перевірка у період з дати відключення електроустановки споживача до дати виявлення порушення не були проведені) до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості робочих днів у шести календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення.

У разі незгоди споживача з фактом безоблікового споживання електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту безоблікового споживання електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії (п. 8.2.7 ПРРЕЕ).

Отже, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки енергопостачальнику не лише у разі фактичного розкрадання електроенергії, а також у випадку самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю енергопостачальника.

У цьому контексті суд зауважує, що відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі, враховуючи те, що він з 08.10.2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та власником будинку за яким відбулося самовільне підключення являється ОСОБА_5 , тобто за якою позивачем нарахована заборгованість. Крім того, відсутні докази того, що відповідач є власником/співвласником вказаного будинку, незважаючи на позицію позивача.

Надані позивачем відомості не є достатніми доказами, з точки зору їх належності та допустимості.

Таким чином, по обставинам спірних правовідносин судом не встановлено ознак протиправної поведінки з боку відповідача по відношенню до позивача, а тому і відсутні передумови для покладання на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу збитків.

Відповідно до частини 1 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач – це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 759/3515/19.

Таким чином, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачеві.

Виходячи із змісту статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

За змістом норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення, невизнання чи оспорення його прав, свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). При цьому, заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього.

Суд звертає увагу позивача на те, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі- належному відповідачеві.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

За таких обставин, з`ясувавши характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), обставини можливості порушення відповідачем правил роздрібного ринку електричної енергії, наслідки спірної ситуації, з`ясувавши характер, суть та підстави заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, давши належну правову оцінку долученим доказам у їх сукупності, суд приходить до переконання про необхідність постановлення рішення про відмову у позові, оскільки жодним чином не доведено, що відповідачем ОСОБА_1 порушені, оспорюються чи не визнаються права та інтереси позивача.

Водночас, суд зауважує, що позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідними позовними вимогами до належного відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові – на позивача.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у справі суд залишає за позивачем.

На підставі вище викладено, керуючись статтями статтями 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» від імені якого діє відокремлений структурний підрозділ «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії – відмовити.

Судові витрати у справі залишити за позивачем – Акціонерним товариством «Черкасиобленерго».

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Суддя: В. В. Морозов