Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №704/35/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

704/35/26

24.04.2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої – судді Воронкової І.Г.

при секретарі судового засідання Джуській Л.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю. Свої вимоги мотивує тим, що перебувала у шлюбі з відповідачем, сімейне життя з яким не склалося, і шлюбні відносини припинені 15.10.2008 року, і з того часу вони проживають окремо і спільного господарства не ведуть. Від данного шлюбу у них є спільна повнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька є особою з інвалідністю з дитинства 1 групи підгрупи Б. Донька потребує постійного догляду та допомоги сторонніх осіб. Донька зареєстрована та проживає разом з нею та знаходиться на повному її утриманні. У зв`язку із доглядом за дитиною-інвалідом позивачка не має можливості працевлаштуватися на повний робочий день на постійну роботу і тому не здатна в повній мірі забезпечити доньку всім необхідним. Соціальних виплат, які отримує позивачка у зв`язку з інвалідністю дочки, не вистачає та ними не покриваються всі її потреби у постійному медичному обстеженні, лікуванні, забезпечення харчування та належних умов проживання. Оскільки батько дитини є працездатною особою і після досягнення донькою повнолітя припинив виплачувати аліменти на утримання доньки та добровільно не надає допомогу на її утримання та лікування, позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою від 18.03.2026 призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, але враховуючи те, що у відповідача на утриманні є ще син, змінив розмір аліментів та просив стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на хвору непрацездатну дитину в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, пояснив, що він офіційно ніде не працює, має на утриманні неповнолітнього сина 12 років, який з ним проживає, згодний платити аліменти на доньку в твердій грошовій сумі 2000 грн. щомісячно. Крім того, на його утриманні перебуває його матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує постійної допомоги та догляду. Тому відповідач просить врахувати зазначені обставини при розгляді справи.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.10.2008 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвали шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом про розірвання шлюбу, актовий запис № 126 (а.с. 5).

Позивачка 06.09.2013 року змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 в зв`язку з укладенням шлюбу (а.с. 6).

Від шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (а.с. 7), яка проживає разом з позивачкою (а.с. 10).

Донька сторін ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 1 групи підгрупи Б з дитинства, дата настання інвалідності - 02.12.2011 року та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 96/25/495/В, дата прийняття рішення 30.07.2025 року, номер рішення 96/25/495/Р (а.с. 11-12).

Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини, що виникли між сторонами, стосуються обов`язків батьків по утриманню повнолітніх непрацездатних дітей, і регламентуються нормами Сімейного кодексу України.

На підставі приписів ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV, визначено, що непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого Законом "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На підставі ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ч. 2 ст. 200 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Як встановлено судом, та не оспорюється сторонами, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 15.10.2008 року розірваний. Від шлюбу мають спільну дитину, яка має інвалідність з дитинства І групи та потребує постійного стороннього догляду, і проживає з матір`ю.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено такі розміри основних мінімальних соціальних стандартів у 2026 році, зокрема для осіб, які втратили працездатність - 2595 гривень.

З урахуванням тяжкості хвороби, МСЕК встановив І групу інвалідності, до такої групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування, що потребує постійної сторонньої допомоги, тому суд враховує підвищені потреби витрат позивача на харчування, ліки та речі для доньки ОСОБА_7 .

Отже, суд вважає доведеним, що повнолітня донька є непрацездатною, має статус особи з інвалідністю, не може обслуговувати себе самостійно та потребує постійної сторонньої допомоги.

Натомість, відповідач є працездатною особою, також має на утриманні неповнолітнього сина, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с. 34), доглядає за матір`ю, яка є особою похилого віку (а.с. 46). Судом такох враховано, що до досягнення повноліття донькою ОСОБА_7 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач сплачував позивачці аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 від усіх видів його доходів, мав заборгованість зі сплати аліментів (а.с. 16-17), яка на час розгляду справи майже погашена, дана обставина сторонами в судовому засіданні не заперечувалася.

Враховуючи наведені норми закону вбачається, що обов`язок утримувати повнолітнього, непрацездатного, може бути покладено судом лише в разі доведеності потребування такої допомоги повнолітнім та об`єктивної можливості надавати таку допомогу повнолітньому зі сторони іншого з батьків, до якого заявлено позовну вимогу.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов переконання, що мінімальний розмір визначеної державою допомоги за інвалідністю є об`єктивно недостатнім для забезпечення належних умов проживання, харчування, лікування дитини, а відповідач взмозі надавати допомогу непрацездатній доньці, тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Стягненню підлягають аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дитини у розмірі 1/6 частки від доходу відповідача щомісячно. Такий розмір відрахувань, на переконання суду, є необхідним і достатнім з урахуванням обставин справи, віку особи з інвалідністю та її потреб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 1 211 грн. 20 коп.

Вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь понесених нею витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн. суд залишає без розгляду, так як позивачкою не надані відповідні докази на підтвердження понесених витрат.

Керуючись ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, щомісячно, починаючи з 15.01.2026 року і на період її непрацездатності.

Рішення суду підлягає обов`язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн. залишити без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Воронкова