Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №354/155/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23 квітня 2026 рокуСправа №: 354/155/26

Номер провадження 3/695/544/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Іванюка О.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Яремчанського міського суду Івано-Франківської області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 26.01.2026о 15 год. 15 хв., у м. Яремче, вул. Свободи, Яремчанської об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району, керуючи автомобілем марки Мітсубісі, д.н.з. НОМЕР_2 , не врахувала дорожню обстановку, не зреагувала на її зміну, не вибрала безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустила наїзд на пішохода Клес Йоханссон, який раптово, у безпосередній близькості, поза пішохідним переходом переходив проїзну частину вулиці Свобода. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Пішохід від медичної допомоги відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 12.1 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні 09.03.2026 водій ОСОБА_1 вину не визнала та пояснила, що ДТП виникло з вини пішохода, який раптово вискочив на дорогу, швидкість її авто була мінімальна, близько 10 км/год. В результаті пригоди її автомобіль отримав механічні пошкодження.

У подальшому в судові засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Іванюк О.М. 19.03.2026 під час розгляду справи просив закрити провадження в справі та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Захисник заперечував факт ОСОБА_1 ПДР, яке б спричинило ДТП. Винним у дорожньо-транспортній пригоді є пішохід. Його вина доведена постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.02.2026 р. за ч.4 ст.127 КУпАП, а саме допустив порушення ПДР, що спричинило створення аварійної обстановки. Водійка не порушувала ПДР, не була в стані алкогольного сп`яніння, рухалась з мінімальною швидкістю 5 км. в своїй смузі, відповідно до ПДР, натомість ОСОБА_2 який перебував поза проїзної частини, поза пішохідного переходу у невстановленому для цього місці здійснив різкий вихід на зустріч автомобілю, чим механічно пошкодив їй автомобіль. Окрім матеріальних збитків завданих ОСОБА_1 інші потерпілі особи відсутні. Таким чином саме необдумані дії ОСОБА_2 спричинили порушення ПДР та матеріальні збитки відповідачу.

У матеріалах справи відсутні будь які докази які б підтверджували події і склад адміністративно правопорушення які здійснено саме ОСОБА_1 відповідно до ст. 124 КУпАП України, зокрема:

•Відсутня об`єктивна сторона правопорушення. Не здійснювала пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад);

•Відсутня суб`єктивна сторона правопорушення. В її діях відсутня вина у формі умислу або необережності;

•Відсутній схема ДТП. Схема ДТП як надана в справу не є належним доказом, адже в ній не заповнені всі реквізити, зокрема не зазначено до якого саме протоколу про адміністративне правопорушення вона додається (не зазначено серію та номер протоколу) та не зазначено реквізити суду. Таким чином до протоколу про адміністративне правопорушення інспектором поліції не долучено схеми ДТП тобто матеріали адміністративного правопорушення є неповними.

•Протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 124 КУпАП помилково складено інспектором поліції відносно ОСОБА_1 , адже пошкодження транспортного засобу (матеріальний склад) здійснено громадянином Швеції ОСОБА_2 , і відповідно саме його потрібно було притягувати до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 КУпАП України.

•В протоколі про адміністративне правопорушення інспектором поліції зазначено, що ОСОБА_1 не врахувала дорожню обстановку не зреагувала на її зміну, не вибрала безпечної швидкості руху внаслідок чого допустила наїзд на пішохода. Однак доказів перевищення швидкості інспектором поліції разом з протоколом не надано, зокрема показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи будь які інші технічні засіб відеозапису.

З наведених вище обставин вбачається, що саме дії пішохода громадянина Швеції ОСОБА_2 , який не дотримався вимог ПДР України, знаходяться у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до пошкодження транспортного засобу який є спільним майном подружжя та належить ОСОБА_1 .

Адвокат зазначив, що відповідно до ст. 22 КУпАП визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкоди та не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянам. Установлення в законі такого заходу впливу, як усне зауваження, дає змогу говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, зокрема й малозначне.

Просив суд врахувати наступні обставини які є пом`якшуючими в розумінні ст. 34 КУпАП: дані особи та характер вчиненого. ОСОБА_1 виховує двох неповнолітніх дітей, керування транспортним засобом необхідне для забезпечення потреб малолітніх дітей (садочок, репетитори, відвідування лікаря в м. Золотоноша). Вона вперше притягається до адміністративної відповідальності, від її дій тяжких наслідків не настало, потерпілі особи відсутні, відсутні обтяжуючі обставини. ОСОБА_1 щиро розкаюється у вчиненому. Окрім цього слід врахувати постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.02.2026 року в справі № 354/154/26 щодо іншого учасника ДТП якого судом було притягнуто до адміністративної відповідальності та на підставі ст. 22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням. З огляду на зазначене справедливо буде застосувати до ОСОБА_1 ст. 22 КУпАП.

У судове засідання 23.04.2026 року захисник не з`явився, скерувавши заяву про розгляд справи без його участі.

Вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність водіїв за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №575983 від 26.01.2026, згідно якого ОСОБА_1 , 26.01.2026о 15 год. 15 хв., у м. Яремче, вул. Свободи, Яремчанської об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району, керуючи автомобілем марки Мітсубісі, д.н.з. НОМЕР_2 , не врахувала дорожню обстановку, не зреагувала на її зміну, не вибрала безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустила наїзд на пішохода Клес Йоханссон, який раптово, у безпосередній близькості, поза пішохідним переходом переходив проїзну частину вулиці Свобода. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Пішохід від медичної допомоги відмовився.

З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП була присутня, права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП їй роз"яснені, копію протоколу отримала, про що свідчить особистий підпис у відповідних графах протоколу.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду у якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

З урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ.

Зазначені в протоколі обставини підтверджуються такими доказами, а саме:

- схемою місця ДТП, яка сталася 26.01.2026 року о 15 год. 15 хв. на вул. Свободи, м. Яремче, Н-09, 242+600.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, схема місця дорожньо-транспортної пригоди - графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками.

Схема дорожньо-транспортної пригоди, що наявна в справі містить зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням всіх об`єктів та обставини, що стосуються події, в тому числі перелік пошкоджень транспортного засобу.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 1395 від 07.11.2015, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 будь-яких зауважень щодо невідповідності обставини ДТП, неповноти схеми ДТП не висловлювала та в схемі про це не зазначала, підписавши схему;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.01.2026, написаними власноруч, в яких зазначено, що 26.01.2026 р. вона рухалася в м. Яремче, вул. Свободи на автомобілі Мітсубісі, д.н.з. НОМЕР_2 на мінімальній швидкості – 5 км/год, оскільки попереду були інші машини. Раптово на проїзну частину вийшов чоловік, не переконавшись в своїй безпеці, створив аварійну обстановку, при цьому пошкодив її авто. Свою вину пішохід визнав, пропонував кошти, щоб не викликати поліцію. Пішохід вказав, що медичної допомоги не потребує;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 26.01.2026 р., в яких вказано, що він йшов вулицею, посковзнувся на льоду, втратив рівновагу, тим сам втрапив в ДТП. Претензій до водійки та комунальних служб не має, позов до них подавати не буде. Наміру компенсувати шкоду не має;

- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №806701 від 26.01.2026 відносно ОСОБА_3 , в якому зазначено, що 26.01.2026 р. о 15 год. 15 хв. у м. Яремче по вул. Свободи, 270, неподалік «Дон Япон» гр. ОСОБА_3 , раптово у безпосередній близькості поза пішоходним переходом, переходив проїзну частину дороги вул. Свободи, чим порушив вимоги п. 4.14 «а», «б», «г» ПДР, за що відповідальність передбачена ч.4 ст.127 КУпАП;

- копією постанови Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.02.2026 №654/154/26. якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.127 КУпАП; на підставі ст.22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, провадження по справі закрито.

Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суду не надано.

Підстав вважати ці докази такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, і давали б підстави визнавати встановлені обставини недійсними, у суду немає.

Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №575983 від 26.01.2026 стосовно ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Вказаний протокол складений уповноваженою на те особою – працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом не встановлено порушень фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП обґрунтовані та визначені законом.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час інкримінованих подій була особою, яка порушила п. 12.1 Правил дорожнього руху, а саме під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не ураховувала дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, що спричинило пошкодження транспортного засобу, яким вона керувала

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та її вина доведена встановленими судом доказами «поза розумним сумнівом».

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).

Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.

Доказів на спростування даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, судді не надано, як і не заявлено клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, яка б дала змогу встановити механізм і обставини ДТП, технічний стан транспортного засобу і доріг, а також оцінити дії учасників дорожнього руху, визначити швидкість руху, гальмівний шлях, місце зіткнення, причинно-наслідковий зв`язок між подією та несправностями/діями водіїв, а також чи була можливість запобігти аварії.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протоколи, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України та її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю доведена поза розумним сумнівом дослідженими в судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Суддя враховує, що велика кількість дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками відбуваються саме через нехтування учасниками дорожнього руху Правилами дорожнього руху.

Безпека руху - це зобов`язання водія не тільки по відношенню до себе, але й до інших учасників руху, оскільки порушення учасниками дорожнього руху правил безпеки руху, як правило, призводить до непередбачуваних наслідків, зокрема, загрози життю та здоров`ю громадян, пошкодження майна тощо.

З урахування вище викладеного, зважаючи, що ОСОБА_1 порушила п.12.1 ПДР, що спричинило пошкодження її транспортного засобу, тому дане правопорушення не являється малозначним та відсутні підстави звільнення її від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП. Тому, відповідно, клопотання адвоката Іванюка О.М. про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення задоволенню не підлягає.

При накладенні стягнення, суддя відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом`якшують відповідальність.

Обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, судом не виявлено.

Суд не визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття, про яке вказував захисник, оскільки в судовому засіданні 09.03.2026 ОСОБА_1 вказала особисто, що вину не визнає. Її поведінка та дії не свідчили про щире каяття.

Щире розкаяння — це не просто формальне визнання вини, а психологічний стан, за якого особа критично оцінює свою поведінку, глибоко жалкує про вчинене. Це обставина, що пом`якшує відповідальність, яка свідчить про намір більше не вчиняти правопорушень.

Обставин, що згідно зі ст.35 КУпАП, обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи та ступеню вини, характеру та суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, суд вважає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 124 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2026 року складає 665,60 грн.

Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з неї належить стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Керуючись ст.ст 9, 23, 40-1, 124, 251, 252, 280, 283, 284, 294, 296 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.

Суддя Бойко Н.В.